Замовник з багатьма локалізованими LAN

Приймемо, що замовник використовує тільки IP-адреси, виділені йому одним провайдером, і потребує створити концепцію адресації та раутінгу, яка може дати доступ всім LAN замовника до послуг Internet. Перший крок полягає у поділі діапазону IP-адрес на підмережі для кожної з LAN. При сучасному (безкласовому) раутінгу ці підмережі не мусять мати однаковий розмір. Цим уникається даремна витрата IP-адрес, але це ускладнює створення концепції адресації.

Перше правило полягає в тому, що розмір підмережі повинен бути степінню двійки: 4, 8, 16, 32, 64 і т.д. Відзначимо, що можна також віизначити так звану "надмережу", тобто підмережу, яка є більшою від старих мереж класу C або класу B. Наприклад, можна мати підмережу розміром 512 в мережі класу C. Маска для неї має вигляд 255.255.254.0.

Непотрібно, щоб всі станції в мережах замовника підтримували "безкласовий" раутінг, перш ніж будуть вжиті ідеї підмереж різної довжини або надмереж, якщо станції, які жє "повнокласними", не знають, що підмережі мають різний розмір або є надмережами. Якщо призначити мережеву маску 255.255.255.224 для окремої LAN і всі станції в цій LAN вживатимуть цю маску і осягатимуть інші локальні мережі через звичайний міжмережевий інтерфейс (шлюз) за замовчуванням, то ці станції ніколи не будуть знати, що в інших LAN використані інші мережеві маски.

Друге правило при створення плану адресації полягає в тому, що адреси всіх підмереж певного розміру N повинні починатися з IP-адрес, рівних M´N (M=0,1,2...). Наприклад, приймемо наявність діапазону адрес від 192.168.1.0 до 192.168.1.255. Якщо потрібно визначити підмережу з мережевою маскою 255.255.255.192 (64 адреси), то ця підмережа може розпочинатися тільки з IP-адрес 192.168.1.0, 192.168.1.64, 192.168.1.128 і т.д. Також для організації підмереж з різними розмірами не можна мати підмережу з маскою 255.255.255.192, яка починається, скажімо, з адреси 192.168.1.32.

Ця точка зору краще ілюструється на конкретному прикладі. Приймемо, що мережа на рис. 3.42 потребує 100 адрес для LAN A (підмережа 1), 50 адрес для LAN B (підмережа 2) і 20 адрес для LAN C (підмережа 3). Нехай наявний діапазон адрес 192.168.1.0/255.255.255.0. Придатний план адресації виглядає так:

 

Підмережа 1	LAN A	192.168.1.0	255.255.255.128	126 адрес станцій
Підмережа 2	LAN B	192.168.1.128	255.255.255.192	62 адреси станцій
Підмережа 3	LAN C	192.168.1.192	255.255.255.224	30 адрес станцій
Підмережа 4	не використовується	192.168.1.224	255.255.255.224	30 адрес станцій

План IP-адрес - це тільки частина завдання. Також необхідно встановити базовий раутінг між самими підмережами, а також між підмережами та Internet. У простих мережах, таких, як описана у цьому прикладі, найпростіший спосіб полягає у використанні статичних маршрутів. Кожен із трьох раутерів у мережі повинен бути сконфігурований із статичними маршрутами, які вказують, як осягнути інші частини мережі.

Рис. 3.42. Об’єднання декількох LAN з доступом до Internet.

Приймемо, що раутери мають такі IP-адреси:

Раутер A	LAN A	192.168.1.1
Раутер B	LAN A	192.168.1.2
Раутер C	LAN A	192.168.1.3
Раутер B	LAN B	192.168.1.129
Раутер C	LAN C	192.168.1.193

Тоді потрібні такі статичні маршрути:

Раутер A	підмережа LAN B осяжна через раутер B
підмережа LAN C осяжна через раутер C
Раутер B	Internet осяжний через раутер A
підмережа LAN C осяжна через раутер C
Раутер C	Internet осяжний через раутер A
підмережа LAN B осяжна через раутер B

Таблиця раутінгу для цих маршрутів має наступний вигляд:

Вузол	Адреса мережі	Мережева маска	Шлюз	Інтерфейс
Раутер A	192.168.1.128	255.255.255.192	192.168.1.2	192.168.1.1
192.168.1.192	255.255.255.224	192.168.1.3	192.168.1.1
Раутер B	0.0.0.0	255.255.255.255	192.168.1.1	192.168.1.2
192.168.1.192	255.255.255.224	192.168.1.3	192.168.1.2
Раутер C	0.0.0.0	255.255.255.255	192.168.1.1	192.168.1.3
192.168.1.128	255.255.255.192	192.168.1.2	192.168.1.3

Крім того, всі три раутери повинні отримати конфігураційні команди для безкласового раутінгу.

Замовник з окремими LAN, сполученими через виділені лінії

Рис. 3.43. Сполучення LAN через виділені лінії.

Відмінність цього прикладу (рис. 3.43) від попереднього полягає в тому, що замовник має підмережі, під’єднані через виділені лінії. Приймемо, що замовник має ту ж кількість станцій, що й у попередньому прикладі, так що підмережі в LAN A, B і C мають 128, 64 і 32 IP-адреси відповідно. Додатково для під'єднання через виділені лінії потрібні дві підмережі, кожна з двома IP-адресами (маска 255.255.255.252). План організації підмереж виглядає так:

 

Підмережа 1	LAN A	192.168.1.0	255.255.255.128	126 адрес станцій
Підмережа 2	LAN B	192.168.1.128	255.255.255.192	62 адреси станцій
Підмережа 3	LAN C	192.168.1.192	255.255.255.224	30 адрес станцій
Підмережа 4	Зв’язок A	192.168.1.224	255.255.255.252	2 адреси станцій
Підмережа 5	Зв’язок B	192.168.1.228	255.255.255.252	2 адреси станцій
Підмережа 6	не використовується	192.168.1.232	255.255.255.252	2 адреси станцій
Підмережа 7	не використовується	192.168.1.236	255.255.255.252	2 адреси станцій
Підмережа 8	не використовується	192.168.1.240	255.255.255.240	14 адрес станцій

Таблиця раутінгу для цих маршрутів має такий вигляд: