Освіта й виховання у суспільній цивілізації, в епоху Середньовіччя та Відродження .

Освіта й виховання у суспільній цивілізації, в епоху Середньовіччя та Відродження.

Підготувати хронологічну схему виникнення європейських університетів.

 

Хронологічна схема виникнення Європейських Університетів:

 

1. ІХ ст. – Салерно, Італія (медичний факультет, статус університету під сумнівом).

2. Кінець ХІ ст. – Болонья, Італія (1088).

3. Початок ХІІІ ст. – Париж, Франція (1268 року – булла Папи Климента ІV).

4. Початок ХІІІ ст. – Оксфорд, Англія (в 1167 році Генріх ІІ заборонив англійським студентам навчатися в Парижі, за цим швидке формування Оксфордської школи; поступовий розвиток в університет).

5. 1209 р. – Кембридж, Англія (за легендою, університет з’явився в 1209 році завдяки переходу викладачів та студентів з Оксфорду, офіційною датою заснування вважають 1284 рік).

6. Початок ХІІІ ст. – Монпельє, Франція (1220 р. – перший у Франції медичний факультет; в 1289 р. Папа Микола ІV надав статус університету).

7. 1218 р. – Саламанка, Іспанія (найстаріший університет Іспанії, заснований королем Альфонсо ІХ).

8. 1222 р. – Падуя, Італія (у результаті відходу школярів з Болоньї).

9. 1224 р. - Неаполь, Італія (тому що сицилійському королеві Фрідріхові II потрібні були досвідчені адміністратори).

10. 1229 р. – Тулуза, Франція (Орлеанський, спочатку відкритий Людовиком ІХ як юридичний факультет; місцева влада спокусила школярів тим, що можна слухати забороненого Аристотеля й розраховувати на стабільні ціни на вино й продукти харчування).

11. 1308 р. – Коїмбра, Португалія (внаслідок перенесення Лісабонського університету (заснованого у 1290 р. королем Дінішем І)).

12. 1348 р. – Прага, Чехія (перший університет слов’янських народів; першими викладачами були переважно німці та італійці).

13. 1364 р. – Краків, Польща.

14. 1365 р. – Відень, Австрія (найдавніший університет німецького мовного простору, що безперервно існує дотепер).

15. 1367 р. – Печ, Угорщина.

16. 1386 р. – Гайдельберг, Німеччина.

17. 1395 р. – Задар, Хорватія.

18. 1409 р. – Лейпциг, Німеччина (заснований викладачем Празького університету у вигнанні).

19. 1411 р. – Сент-Ендрюс, Шотландія (найстаріший університет в Шотландії).

20. 1425 р. – Левен, Нідерланди.

21. 1451 р. – Глазго, Шотландія.

22. 1459 р. – Базель, Швейцарія.

23. 1465 р. – Братислава, Словаччина (ліквідація в кінці ХV ст.).

24. 1475 р. – Копенгаген, Данія.

25. 1477 р. – Уппсала, Швеція.

26. 1578 р. – Вільнюс, Литва (найстаріший балтійський університет).

27. 1592 р. – Дублін, Ірландія (заснований як Трініті-колледж).

 

До 1500 року в Європі існувало вже 80 університетів, чисельність яких була сама різноманітна. У паризькому, наприклад, у середині 14 століття навчалося близько 3 тисяч людей, у празькому до кінця 14 століття - 4 тисячі, у краківському - 904 людей…

З’являлись нові й нові університети у різних країнах світу: Домініканська Республіка (1538 р., перший університет в Америці), Перу, Мексика, Мальта, Філіппіни, Аргентина, Чилі, Естонія, Україна (Київ, 1632-1817 рр., 1992 р.), США(1636 р.), Фінляндія, Колумбія, Канада, Гватемала та ін.

 

 

Західноєвропейська педагогіка Нового часу та Просвітництва.

Скласти список педагогів, учених та громадських діячів епохи Просвітництва, результати занести в таблицю.

№ з/п	П.І.Б педагога	Роки життя	Основні праці
	Ян Амос Коменський	1592 - 1670	«Велика дидактика»; «Материнська школа»
	Етьєн Кондільяк	1715 - 1780	«Досвід про походження знань людей» (1746); «Трактат про системи» (1749); «Трактат про відчуття» (1754); «Трактат про тварин» (1755).
	Жан-Жак Руссо	28.06. 1712 - 2.07.1778	«Міркування про походження і причини нерівності між людьми» (1755); «Про суспільний договір, або Принципи політичного права» (1762)
	Василь Назарович Каразін	30.01.1773 - 4.11.1842	Близько 60-ти наукових праць
	Григорій Козицький	1724 – 26.12.1775	«Камень соблазна»
	Джон Локк	1632 - 1704	Досвід про людський розум»; «Думки про виховання»
	Рене Декарт	31.03.1596 – 11.02.1650	«Геометрія» (1637); «Міркування про метод…» (1637); «Начала філософії» (1644)
	Френсіс Бекон	22.01.1561 – 09.04.1626	«Есе» (1597); «Успіх навчання» (1605); «Новий Органон» (1620); «Нова Атлантида» (1626); «Про принципи і начала»
	Йоганнес Кеплер	27.12.1571 – 15.11.1630	«Таємниця світу» (1596); «Оптика в астрономії» (1604); «Нова астрономія» (1609); «Трибічна інтервенція» (1610); «Діоптрика» (1611); «Про шестикутні сніжинки» (1611); «Нова стереометрія винних бочок» (1615); «Коперниканська астрономія, в трьох томах (1618—1621); «Гармонія світів» (1619); «Таємниця світу, 2-е видання» (1621); «Рудольфові таблиці (1627); «Мрія, фантастична розповідь про політ в Космос» (1634)
	Галілео Галілей	15.02.1564 – 8.01.1642	«Зоряний вісник» (12 березня 1610); «Про сонячні плями» (1613); «Лист до Кастеллі» (1613); «Діалог Галілео Галілея, академіка Лінчео, екстраординарного математика університету в Пізі, філософа і старшого математика Його Світлості Великого герцога Тосканського…» (1630); «Бесіди та математичні докази, які стосуються двох нових галузей науки» (1638)
	Ісаак Ньютон	4.01.1643 – 3.03.1727	«Начала» (1687); «Оптика» (1704)
	Роберт Гук	18.07.1635 – 3.03.1703	«Мікрографія» (1665)
	Християн Гюйгенс	14.04.1629 – 8.07.1695	«Маятниковий годинник» (1673); «Kosmotheeoros» (1698); Трактат про світло
	Антоні ван Левенгук	24.10.1632 – 30.08.1723	«Послання розтину і відмов» (1685—1718); «Opera omnia s. arcana naturae» (1722).
	Якоб Беме	1575 – 17.11.1624	«Аврора, або Зірниця, що сходить» (1612); «Про потрійність людського життя» (1620); «Сім питань містики» (1620); «Христософія» (1621); «De signatura rerum» (1622); «Про милостивий вибір» (1623); «Quaestiones theosophicae» (1624); «Epistolae theosophicae» (1618—1624)
	Блез Паскаль	19.06.1623 - 19.08.1662	«Есе про конічні перетини» (1639 (1642); «Нові досліди, що стосуються порожнечі» (1647); «Трактат про рівновагу рідин» (1663); «Трактат про вагу маси повітря» (1663); «Трактат про арифметичний трикутник» (1654); «Листи до провінціала» (1656–1657, шедевр французької сатиричній прози); «Молитовне звернення про те, як діяти на благо хвороб» (1779); «Думки про релігію та інші предмети» (посмертне видання, організоване родичами: змішане з усіх чернеток, що вони змогли знайти, більшою частиною з незакінченою «Апології християнської релігії»
	Готфрід Вільгельм Лейбніц	1.07.1646 – 14.11.1716	«Монадологія» (1714)
	Еммануїл Сведенборг	29.01.1688 –29.03.1772	«Таємниці Небесні»; «Апокаліпсис Роз'яснений»; «Новий Єрусалим та його Небесне Вчення»; «Апокаліпсис Відкритий»; «Подружня Любов»; «Вчення про Господа»; «Вчення про Життя»; «Про Білого Коня Апокаліпсису»; «Про сполучення Душі та Тіла»; «Останній Суд»; «Продовження про Останній Суд»; «Землі у Всесвіті»; «Мудрість Ангельска про Божественну Любов і Божественні Мудрості»; «Про небеса, їх дива і про пекло»; «Істинна Християнська Релігія»; «Духовні Досліди»
	Бальтасар Грасіан-і-Моралес	1601 – 6.12.1658	трактат-антологія «Дотепність або мистецтво витонченого розуму» (1642, доповн. видання 1648)
	Еммануело Тезауро	1592 – 1675	"Дальнозора труба Аполлона", 1653
	Джон Мільтон	9.12.1608 — 8.11.1674	«Втрачений рай» (1667); «Повернутий рай» (1671)
	Дені Дідро	5.10.1713 – 31.07.1784	«Думки про пояснення природи»; «Розмова д'Аламбера з Дідро»; «Філософські принципи матерії та руху».
	П’єр Бомарше	24.01.1732 – 18.05.1799	«Євгенія» (1767, драма); «Двоє друзів» (1770, драма); «Севільський цирульник» (1773, комедія); «La Lettre modérée sur la chute et la critique du «Barbier de Sérville»» (1775): «La Folle journée ou Le Mariage de Figaro» (1778, комедія); «Весілля Фігаро» (1784); «Tarare» (1787,опера); «Злочинна мати» (1792, драма); «Voltaire et Jésus-Christ» (1799).

 

Західноєвропейська педагогіка в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття.

Зробити виписки з праці Й.Г. Песталоцці «Як Гертруда вчить своїх дітей». Виокремити ідеї, які актуальні для сучасної вітчизняної педагогіки.

 

Основою виховання у праці "Як Гертруда вчить дітей" виступає природа людини. Принцип природосообразності. Виховання буде результативним, якщо буде направлено на розвиток природних задатків, внутрішніх сил.

· «Познайомити їх з формою кожного предмета, тобто з його розміром та пропорціями» (мається на увазі донести до дітей інформацію, про розміри та пропорції тих речей, предметів чи істот, які є важкодоступними у звичайному житті).

· Гертруда порадила Руді привчати дітей до роботи, якщо він хоче, щоб вони виросли справжніми людьми [3, с. 136].

· «Вони зовсім не були привчені до порядку й довгого напруження» [3, с. 185].

· Навчання має вести до розвитку логічного мислення.

 

Загальні тенденції світової педагогіки в кінці ХІХ – на початку ХХ століття.

Зробити порівняльну таблицю між рухом нового виховання і концепцією особистісно орієнтованою системою виховання в Україні.

Нове виховання	Особистіснозорієнтоване виховання
Дитина створює свою особистість з допомогою дорослого.	Відносно того, як дитина сприймає особистість вихователя, його виховних дій, залежить характер сприйняття дитиною виховних впливів.
Створення умов для розвитку дитини. Написання посібників, які б допомагали дитині «самовиховуватись і самонавчатись».	Ставлення до дітей як до особистостей, які є відповідальними і свідомими суб’єктами діяльності
Схвалення успіхів дитини для її самоствердження.	Підбір оптимальних методів, прийомів та засобів виховання.
Різні форми співпраці з батьками: батьківські вечори, проведення ними уроків, праці і т.д.	Дитина та її творчі сили у центрі.

 

 

Освіта й виховання у суспільній цивілізації, в епоху Середньовіччя та Відродження.