Призначення, конструкція і принцип роботи приладів

паливоподачі, очищення повітря і випуску відпрацьованих газів

(двигун МеМЗ – 245)

 

Паливний бак 6 (мал. 5.) встановлений позаду під підлогою автомобіля і кріпиться трьома болтами до кронштейнів, приварених до лонжерона і підлоги кузова. Заливна горловина кріпиться до лотка, привареного до правої боковини автомобіля, трьома гвинтами.

На паливному баку з допомогою гвинтів закріплений датчик покажчика рівня палива 24, паливозабірна трубка 23 і трубка рециркуляції

15 палива.

 

Мал. 5. Деталі системи живлення:

1 — пробка паливного бака; 2 — заливна трубка; 3 — шланг вентиляції бака;

4,8 — хомути; 5 — шланг заливної трубки; 6 — паливний бак; 7 — з’єднувальний шланг; 9 — трубка рециркуляції; 10 — болт кріплення бака; 11 — паливний насос;

12 — ущільнювальна прокладка; 13 — проставка; 14 — прокладка; 15 — шланг трубки рециркуляції; 16 — паливозбірник; 17 — карбюратор; 18 — шланг до вакуум-коректора; 19 — проставка; 20 — прокладка; 21 - шланг подачі палива; 22 — фільтр; 23 — трубка подачі палива; 24 — датчик рівня бензину; 25 - ущільнювальна втулка.

Паливопроводи. Паливна магістраль складається з двох стальних трубок і п’яти гумових шлангів. Шланги на трубках кріпляться за допомогою хомутів.

Паливний насос діафрагмового типу встановлений на корпусі приводу розподільника з лівої сторони двигуна і має наступні параметри: максимальний тиск палива – 0, 020...0, 025 МПа, розрідження всмоктування – 2...2, 5 м. вод. ст., продуктивність – 60 л/ год. при частоті обертання колінчастого вала двигуна 2000 об/хв.

Привід насоса здійснюється ексцентриком кулачка – болта кріплення шестерні приводу датчика – розподільника запалювання через штангу 22, яка ковзає в отворі корпуса 20. Між корпусом і насосом встановлена теплоізоляційна проставка 23.

Повітряний фільтр (мал. 6), який встановлений на двигуні автомобіля, обладнаний змінним сухим паперовим фільтрувальним елементом, через який проходить все повітря, яке поступає в карбюратор двигуна. Фільтр прикріплений до верхньої кришки карбюратора через гумову прокладку 18 при допомозі притискної прокладки 20 і трьох шпильок з гайками 1 і до кришки головки циліндрів кронштейном через гумову втулку 11

 

 

 

Мал. 6. Повітряний фільтр і забірник теплого повітря:

1, 6 – гайки; 2, 9, 26 – шайби; 3 – кришка; 4 – прокладка; 5 – фільтрувальний елемент;

7 – стопорна шайба; 8, 27 - болти; 10, 19 – втулки; 11 – амортизаційна втулка;

12 – притискна планка; 13 – корпус; 14 – патрубок приймання повітря; 15 – трубка відсмоктування картерних газів у фільтр; 16 – трубка відсмоктування картерних газів в карбюратор, 17 – забірник теплого повітря; 18 – гумова прокладка повітряного фільтра;

20 – накладка кріплення корпуса фільтра до карбюратора; 21 – регулювальна перегородка;22 – прокладка перегородки; 23 – хомут; 24 – шланг підведення теплого повітря; 25 – забірник теплого повітря;

А – стрілка, яка показує встановлення кришки при експлуатації взимку і влітку.

 

Впускний колектор відлитий з алюмінієвого сплаву з спільним входом і роздільними патрубками на кожний циліндр. До головки циліндрів випускний трубопровід кріпиться з лівої сторони шпильками через прокладку.

Випускний колектор чавунний, кріпиться до головки блока з лівої сторони на шпильках, ущільнення прилягаючих фланців головки циліндрів і випускного колектора забезпечується азбестометалічною армованою прокладкою. Прокладка виготовляється спільною для колекторів.

 

Тема: Двигун та газобалонні установки.

Електрообладнання

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1. Оливи для систем мащення двигунів.

2. Система вентиляції картера.

3. Призначення і типи систем охолодження.

4. Охолоджувальні рідини.

5. Особливості повітряної системи охолодження.

6. Основні види робіт, що виконуються при технічному обслуговуванні механізмів і систем двигунів.

7. Принцип дії акумуляторних батарей.

8. Прилади і вузли системи запалювання. Випередження запалювання.

9. Прилади системи пуску двигунів.

10. Контрольно – вимірювальні прилади.

11. Система освітлення і сигналізації.

12. Технічне обслуговування електричного обладнання автомобілів і причепів

 

Рекомендована література:

1. Кисликов В. Ф., Лущик В. В. Будова й експлуатація автомобілів. – К.: Либідь, 1999, с.57...87 (вибірково), 78…87 (вибірково), 162…173 (вибірково), 176…228 (вибірково).

2. Автотранспортні засоби категорій «В» і «С»: навч. посіб./Я. Ю. Білоконь, С. О. Войцехівський, А. І. Окоча, В. М. Горкун, В. В. Новицький, О. А. Тимовський; За ред. Я. Ю. Білоконя. – К.: Арій, 2009, с. 58…78 (вибірково), 125…148 (вибірково), 149…184 (вибірково).

Питання для самоконтролю:

1. Яккласифікуються моторні оливи?

2. Які деталі двигуна змазуються під тиском (розбризкуванням)?

3. Як класифікують системи охолодження?

4. Які наслідки надмірного нагрівання (охолодження) двигуна?

5. Які види охолоджувальних рідин застосовують в системах охолодження двигунів?

6. В чому основні переваги і недоліки систем рідинного і повітряного охолодження?

7. Які хімічні процеси відбуваються в акумуляторі?

8. Яке призначення систем запалювання та які вимоги до них ставлять?

9. Які прилади входять до складу системи батарейного запалювання?

10. Яка конструкція іскрової свічки запалювання?

 

Методичні вказівки:

1. Оливи для систем мащення двигунів

 

Вітчизняні моторні оливи для двигунів внутрішнього згоряння

класифікують за в’язкістю та експлуатаційними властивостями.

У відповідності з ГОСТ 17479.1 – 85 (3м.1-3) моторні оливи поділяються на 22 класи за кінематичною в’язкістю (в сСт при температурі 100 ⁰ С).

У залежності від наявності та ефективності присадок моторні оливи поділяються на групи (А, Б, В, Г, Д, Е) за експлуатаційними властивостями та рекомендованою областю застосування.

Групи олив поділяють на підгрупи, позначаючи їх індексами 1 і 2. Оливи з індексом 1 застосовуються в карбюраторних двигунах, а з індексом 2- в дизельних. Універсальні оливи, призначені для використання як в дизелях, так і в карбюраторних двигунах одного рівня форсування, цифрового індексу не мають.

Приклади позначень олив:

М-10Г₂- літера М (моторна), число 10 означає клас в’язкості, а індекс Г₂ - для високофорсованих дизельних двигунів;

М-6_з/ 12Г₁- моторна олива класу в’язкості 6_з/ 12, всесезонна,

з- загущена, для високофорсованих карбюраторних двигунів.

 

2. Система вентиляції картера

 

Мал. 7. Схема вентиляції картерних газів:

1 – блок циліндрів; 2 – головка циліндрів; 3 – впускний колектор; 4 – трубка відсмоктування картерних газів в карбюратор; 5 – карбюратор; 6 – повітряний фільтр;

7 – шланг вентиляції картера; 8 – прокладка; 9 – кришка головки циліндрів;

10 – масловідбивач; Б – калібрований отвір діаметрои 1, 5 мм.

 

Для видалення картерних газів і зниження тиску у внутрішній порожнині картера застосована примусова система вентиляції картера, закритого типу (Мал.7).

Система вентиляції включає в себе кришку 9 головки циліндрів з штуцером, прокладку 8 і масловідбивач 10.

Система забезпечує відсмоктування картерних газів в очищену порожнину повітряного фільтра і під дросельну заслінку змішувальної камери карбюратора через калібрувальний отвір діаметром 1,5 мм, для їх повного догоряння.

Така конструкція вентиляції картера дозволяє регулювати кількість відсмоктуваних з картера газів в залежності від режиму роботи двигуна.

 

3. Призначення і типи систем охолодження двигунів

 

Під час роботи двигуна не все тепло, що виділяється в циліндрах під

час згоряння палива, перетворюється в корисну роботу. Значна його частина

йде на нагрівання деталей. Для безперервного відведення цього тепла в навколишнє середовище та підтримання оптимального (найвигіднішого) теплового режиму двигуни мають спеціальні пристрої, механізми і прилади, що й складають систему охолодження.

Надмірне нагрівання двигуна призводить до:

· зменшення зазорів у рухомих з’єднаннях(заїдання і заклинювання);

· погіршення механічних властивостей деталей;

· втрати в’зкості оливи і прискорення її старіння;

· збільшення втрат потужності на подолання тертя в спряженннях;

· самозагоряння пальної суміші;

· прискореного спрацювання деталей;

· зниження потужності;

· перевитрати палива і мастильних матеріалів.

Надмірне охолодження двигуна теж небажане, бо:

· збільшуються теплові втрати в охолодне середовище;

· погіршуються умови сумішоутворення і згоряння палива;

· погіршується мащення деталей через збільшення в’язкості оливи;

· зростають втрати потужності на подолання тертя;

· знижується потужність;

· прискорюється спрацювання деталей;

· зменшуються показники паливної економічності.

 

Таблиця 2. Системи охолодження двигунів.

Система охолодження	Характеристика
Рідинна	Тепло від нагрітих частин двигуна спочатку передається рідині, що їх омиває, а потім спеціальними пристроями відводиться від неї в навколишнє середовище
Повітряна	Тепло від нагрітих частин двигуна відводиться безпосередньо в навколишнє середовище

4. Охолоджувальні рідини

Таблиця 3. Охолоджувальні рідини.

 

Рідина	Характеристика
Вода	Найбільш точно відповідає технічним умовам по охолоджувальних рідинах (висока теплоємкість, найбільша прихована теплота пароутворення, малий коефіцієнт об’ємного розширення, невелика в’язкість і низька вартість). Має в своєму складі лужно-земельні солі, які при нагріванні розкладаються і утворюють осади (накип). Інтенсивність утворення накипу залежить від жорсткості води. За ступенем придатності для систем охолодження природну воду поділяють на атмосферну (найбільш м’ягка), річкову, ставкову (досить м’ягка), криничну, джерельну, морську (досить жорстка, потребує пом’ягшення). Механічні домішки, наявні у воді, видаляються відстоюванням або фільтруванням.
Антифризи: Тосол А Тосол А-40 Тосол А-65	Мають температуру замерзання відповідно – 40^0С і – 65^0С. Вони призначені для застосування в будь-яку пору року в закритих системах охолодження з розширювальним бачком. Тосол А- це концентрат атифризу (етиленгліколю) за масою не менший 96 %, води не більше 3 %, решта- антикорозійні та антиспінювальні присадки з температурою замерзання – 21,5^0 С і густиною 1,12… 1,14 г/см^3 при 20^0 С. Для одержання Тосолу А-40 до 1 л концентрату додають 0,79 л дистильованої води, для одержання Тосолу А-65- 0,58 л. Тосоли мають синьо-зелений колір. В системах охолодження їх замінюють після кожних 6 тис. км пробігу, але не рідше одного разу в 2 роки.
Антифризи: низькозамер- заючі рідини марок 40 і 65	Призначені для заповнення закритих систем охолодження без розширювального бачка (автомобілі УАЗ, ГАЗ-52-04, ГАЗ-53А тощо). Температура їх замерзання відповідно –40 і - 60^0 С. Антифриз марки 40-ясножовтого, марки 65-жовтогарячого кольору. Низькозамерзаючі рідини марок 40 і 65 зливають із системи охолодження весною під час підготовки автомобіля до літньої експлуатації.

 

5. Особливості повітряної системи охолодження

 

В повітряній системі охолодження необхідний тепловий режим двигуна забезпечується повітряним потоком.

Наприклад, на автомобілі ЗАЗ-968М «Запорожець» встановлений V- подібний двигун з примусовою повітряною системою охолодження. Циліндри і головки блока циліндрів двигунів з повітряним охолодженням виготовляються оребреними, що значно збільшує площу поверхні їх охолодження. Якщо двигун з повітряним охолодженням багатоциліндровий, то циліндри, як правило, виготовляють окремо і по одному приєднують до спільного блока.

На автомобілі двигун закритий капотом і для його охолодження необхідне примусове обдування поверхонь вентилятором.

 

Таблиця 5. Порівняльна оцінка повітряної системи охолодження.

 

Переваги	Недоліки
1. Простота і зручність в експлуатації через відсутність охолоджувальної рідини. 2. Відсутність агрегатів, що потребують ущільнення (рідинний насос, радіатор). 3. Менша маса при однаковій потужності. 4. Двигун швидше прогрівається. 5. Менша чутливість до коливань температури, що особливо важливо при експлуатації автомобіля в районах з холодним чи теплим кліматом.	1. Значні втрати потужності на привід вентилятора. 2. Погіршене наповнення циліндрів. 3. Підвищений рівень шуму при роботі. 4. Велика теплова напруженість окремих деталей, що може привести до перегріву двигуна.