Прилади і вузли системи запалювання

Систему запалювання застосовують у бензинових (газових) дви­гунах. Вона призначена для створення високовольтного іскрового розряду між електродами свічки запалювання, розподілу цих імпульсів по свічках циліндрів відповідно до порядку їх роботи та фаз газорозподілу, частоти обертання та навантаження на двигун, а також надійного і своєчасного запалювання робочої суміші.

Напругу, за якої відбувається іскровий розряд між електродами свічки запалювання, називають пробивною ( U_п). Вона залежить від величини зазору між електродами свічки, ступеня стиску, частоти обертання колінчастого вала, складу, температури й швидкості руху робочої суміші в камері згоряння в момент пробою іскрового проміжку, форми, температури та матеріалу електродів свічки.

Кут між положенням кривошипа колінчастого вала в момент іскроутворення і ВМТ називають кутом випередження запалюван­ня. У разі, коли цей кут більший від оптимального (раннє запалювання), на поршень до його приходу у ВМТ діє тиск газів, що призводить до втрати потужності, перегрівання двигуна, зниження його економічності та виникнення детонації у вигляді механічних стуків.

 

Мал. 8. Іскрові свічки запалювання:

а і б — неекрановані відповідно з сіноксалевим та уралітовим ізоляторами;

в — екранована; 1 — контактна головка; 2 — контактний стрижень; 3 — ізолятор;

4 — корпус; 5 — струмопровідний склогерметик; 6 — ущільнювальна шайба; 7 — шайба для відведення теплоти; 8 — центральний електрод; 8 — бічний електрод;

10 — термопосадковий поясок; 11 — гайка; 12 — ущільнювальне кільце; 13 — екран;

14 — контактний пристрій; 15 — резистор зменшення радіоперешкод

На карбюраторних і газових двигунах застосовують нерозбірні іскрові свічки запалювання, будова яких зображена на мал.8. Вони складаються із керамічного ізолятора 3, всередині якого розміщені контактний стрижень 2 та центральний електрод 8, і корпусу 4 а бічним електродом 9.

Маркування свічок запалювання означає:

• позначення різьби на корпусі (А — різьба М 14 ´ 1,25; М — різьба М18 х 1,5);

• друга літера характеризує особливості конструкції свічки: К — з конічним ущільненням без прокладки, М — малогабаритна;

• цифри означають розжарювальне число;

• літерами після цифр позначено довжину нарізної частини корпусу (Н — 11 мм; Д — 19 мм); за їх відсутності довжина нарізної частини корпусу становить 12 мм;

• позначення виступання теплового конуса ізолятора за торець корпусу — В, відсутність виступу не позначають;

Наприклад, свічка запалювання з позначенням на ізоляторі А17ДВ має різьбу на корпусі М14х1,25, розжарювальне число 17, довжину нарізної частини 19 мм, має виступ теплового конуса ізолятора за торець корпусу і герметизована у з'єднанні ізолятор—центральний електрод герметиком, але не термоцементом.

9. Прилади системи пуску двигунів

 

Додаткове реле ввімкнення

Реле блокування

Система пуску призначена для створення оптимальних умов для розкручування колінчастого вала до пускової частоти, яка забезпечує утворення і запалювання робочої суміші. За структурною схемою системи пуску автомобільних двигунів електричним стартером мало відрізняються між собою:

 

 

Мал. 9. Структурна схема системи пуску двигуна електричним стартером.

 

До складу системи пуску входять акумуляторна батарея, стартер, електрична мережа (реле, вимикачі, проводи) та пристрої, що полегшують пуск. У стартер може бути вмонтований додатковий редуктор.

Електричний стартер конструктивно об’єднує в собі електродвигун 14 (мал. 22.), механізм приводу з муфтою вільного ходу 11 та електромагнітне тягове реле.

 

Мал. 10. Принципова схема керування електричним стартером:

1 – акумуляторна батарея; 2 – контактні болти; 3 – рухома контактна пластина;

4 – вимикач стартера; 5 – витягувальна обмотка тягового реле; 6 – стримувальна обмотка тягового реле; 7 – якір тягового реле; 8 – шток; 9 – важіль приводу; 10 – відводка;

11 – муфта вільного ходу; 12 – шестерня приводу; 13 – зубчастий вінець маховика;

14 – стартерний електродвигун; 15 – якір; 16, 17 – послідовна і паралельна обмотки збудження

При замиканні контактів вимикача стартера 4 або додаткового реле чи реле блокування струм подається на втягувальну 5 і утримувальну 6 обмотку. Якір 7 тягового реле переміщується до осердя електромагніта і за допомогою штока 7 та важеля 9 механізму приводу вводить шестерню 12 в зачеплення з вінцем маховика. В кінці ходу якоря реле контактна пластина 3 замикає силові контакти 2 і електродвигун стартера, отримавши живлення від акумуляторної батареї, обертає колінчастий вал двигуна. При цьому втягувальна обмотка шунтується рухомою контактною пластиною і в тяговому реле працює лише одна утримувальна.

Шестерня приводу залишається в зачепленні з вінцем маховика доти, доки контакти вимикача 4 замкнуті. Обертанню якоря 15 стартера від маховика після пуску двигуна запобігає муфта вільного ходу 11. Після розмикання контактів вимикача 4 втягувальна і утримувальна обмотки тягового реле через силові контакти 2 перемикаються послідовно і тепер створюють два однакових, але протилежно спрямованих магнітних потоки. Осердя електромагніта розмагнічується, і зворотна пружина переміщує якір 7 в неробочий стан, розмикає силові контакти 2 і виводить шестерню із зачеплення з вінцем маховика.