Вони створюються за ініціативою громадян України.

Громадська організація - це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, творчих, економічних та інших спільних інтересів. До них належать профспілки. Вони створюються з метою «...захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів» (ст.З6).

Економічні права громадян України - це закріплені в Конституції і в законах можливості громадян брати участь у сфері матеріального виробництва і розподілі матеріальних благ. Ці права с визначальними щодо всіх інших конституційних прав і свобод громадян. До них належать права на працю, на житло, на відпочинок, на освіту, на охорону здоров'я, на матеріальне забезпечення тощо.

Серед них особливе значення має право на працю, оскільки вона є джерелом багатства, визначальною силою людського суспільства (ст.43).

Права у сфері освіти і культури. Культурні (гуманітарні) права - це можливості збереження і розвитку національної самобутності, доступу до духовних здобутків людства, їх засвоєння, використання та участі у подальшому розвитку, зокрема, права на освіту, виховання, творчість тощо. Так одним з конституційних прав громадян є право на освіту. Воно є рівним для всіх, незалежно від статі, раси, національності, релігійних переконань та інших обставин (ст.53,54).

Раніше в Конституції не було екологічного права. Це особлива категорія прав людини. У новій Конституції (ст.50) закріплено принципи та державні гарантії екологічної безпеки. Згідно з ними кожен має право на екологічно безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище, а також безпечні продукти харчування і предмети побуту.

Таким чином, конкретні права фіксуються у Конституції, регламентуються у поточному законодавстві. У результаті цього право наповнюється конкретним змістом, тобто повноваженнями, якими наділяється людина, стаючи володарем права.

Вибори, виборча система і виборче право України.

Термін «вибори» означає процес, у результаті якого певна спільність людей, почасти організована у політичне об'єднання, шляхом голосування формує державний орган чи заповнює вакантну виборну посаду. Утворені в результаті виборів органи або обрані посадові особи набувають права під час виконання своїх функцій виступати від імені певної спільноти людей і наділяються повноваженнями приймати загальнообов'язкові рішення.

За допомогою виборів формується значна частина органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Інакше кажучи, саме завдяки виборам, що є формою безпосереднього народовладдя, одержують можливість функціонувати на законних підставах органи представницької демократії.

Виборча система - це визначений законом порядок формування виборних органів держави.

Система правових норм, що врегульовують ці відносини, утворює такий інститут конституційного права, як виборче право.

Виборча система охоплює два аспекти проблем, пов'язаних з формуванням виборних органів:

§ визначає принципи виборчого права, тобто умови участі громадян у виборах;

Визначає порядок організації і проведення виборів (виборчий процес) і відкликання обраних осіб.

У ст.71 Конституції України закріплено положення про те, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Принцип загальності виборів в Україні означає, що всі її громадяни, які на день виборів досягли 18 років, мають право голосу. Цього права позбавляються лише ті, кого у судовому порядку визнано недієздатними.

Пряме виборче право означає, що громадяни, беручи участь у виборах, віддають свої голоси безпосередньо «за» чи «проти» кандидата на виборну посаду будь-якого рівня - від члена органу місцевого самоврядування до депутата Верховної Ради чи Президента України. Таким чином, пряме виборче право забезпечує остаточність вирішення питання про зайняття виборної посади.

Конституційним принципом виборів в Україні є таємність голосування, яка передбачає недопущення будь-якого нагляду і контролю за волевиявленням виборців.

Рівність виборчого права - це наявність у виборців однакової кількості голосів. За сучасних умов вона означає реалізацію принципу: "Один виборець - один голос".

Оскільки виборчий процес може мати певні відмінності, то згідно з ними розрізняють мажоритарну, пропорційну і змішану виборчі системи.

Мажоритарна виборча система передбачає необхідність змагання за місце у виборному органі персонально кожного з кандидатів, оскільки кількість місць у цьому органі визначає і кількість виборчих округів, які формуються приблизно з однаковою кількістю виборців, від кожного з яких повинен бути обраьгий лише один депутат (одномандатні виборчі округи) і виборці якіх мають право лише одного голосу. При цьому депутатом стає той кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів виборців і таким чином стає представником і певної території, і певної групи виборців.

Пропорційна виборча система передбачає необхідність змагання за отримання місць у виборному органі громадських об'єднань (партій, громадських організацій, їх блоків), оскільки ці місця розподіляються між ними пропорційно сумі голосів, набраних кожним з них на виборах.

Вибори за пропорційної системи проводяться або в одному загальнодержавному окрузі, або у багатомандатних округах.

Змішана виборча система поєднує принципи і мажоритарної, і пропорційної виборчих систем. За таких умов половина парламенту обирається за мажоритарною, а половина - за пропорційною системою.

4. Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої
влади України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Лише вона має повноваження приймати закони, які є актами найвищої юридичної сили. З принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову випливає, що верховну Раду не можна розглядати як вищестоящий орган не тільки щодо інших загальнодержавних органів (Президента, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду та Верховного Суду), хоч вона і причетна до їх формування, а й щодо місцевих рад.

Тому вплив Верховної Ради на діяльність інших державних органів та органів місцевого самоврядування здійснюється виключно шляхом прийняття відповідних законів, які є обов'язковими для всіх суб'єктів на території України.

На сьогодні Верховна Рада України складається з однієї палати. Проте на всеукраїнському референдумі, який відбувся 16 квітня 2000 року, переважна більшість громадян України висловилася за створення в Україні двопалатного парламенту. До Верховної Ради України вже внесено перші варіанти пропозицій про зміну Конституції з метою впровадження двопалатної структури парламенту. Однак, на сучасному етапі у країні функціонує ще однопалатний парламент, тому ми і будемо вивчати саме його структуру і шляхи формування.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин,
який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість
не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Зі свого складу парламент обирає Голову Верховної Ради, його першого заступника і заступників. Голова Верховної Ради веде її засідання, організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради; представляє парламент у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади іноземних країн; організовує роботу апарату Верховної Ради.

Порядок обрання Президента України.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. До кандидата у Президенти Конституція України висуває певні вимоги.

Він повинен бути громадянином Укра їни. Адже неприпустимо, щоб державу очолювала особа, яка не має з нею сталих правових зв'язків, що встановлюються саме через інститут громадянства.

Кандидат у Президенти повинен досягти 35 років. Встановлюючи це правило, Конституція виходить із того, що у такому віці людина вже має певний життєвий досвід, достатньо здоров'я та енергії для виконання президентських повноважень.

Кандидат у Президенти повинен протягом десяти останніх перед днем виборів років проживати в Україні. Цей строк визнається необхідним для того, щоб він міг орієнтуватись в особливостях суспільного життя країни, а, отже, й правильно визначати шляхи його удосконалення тощо.

Кандидат повинен мати право голосу, володіти активним виборчим правом і не може бути обмеженим у виборчих правах.

Кандидат у Президенти має володіти державною мовою, якою відповідно до ч. 1 ст.10 Конституції є українська.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш, ніж два строкипідряд. Ця норма покликана запобігати тривалому перебуванню при владі однієї особи, оскільки це, як свідчить історичний досвід, часто призводить до встановлення антидемократичних державно-правових режимів.

Президенту України забороняється мати інший представницький мандат, тобто бути членом якихось виборних органів, а також обіймати посаду в державних або громадських органах та організаціях, займатися підприємницькою діяльністю. Ця заборона має на меті забезпечити незалежність Президента від будь-яких державних і недержавних структур.

Новообраний Президент України приступає до виконання обов'язків не пізніше ніж через ЗО днів, а у разі, коли Президента обрано на позачергових виборах, - у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів. Повноваження новообраного Президента починаються з моменту складення ним присяги народові(ст..104), до якої його приводить на урочистому засіданні Верховної Ради Голова Конституцій­ного Суду України.

Конституція України встановлює недоторканність Президента, якою він користується під час виконання своїх повноважень. ЇЇ треба розглядати як особливу гарантію створення безперешкодних умов для здійснення ним повноважень глави держави.

Честь і гідність Президента України як глави держави підлягають особливому захисту. Винні у посяганні на них особи мають притягатися до відповідальності на підставі спеціального закону, який ще треба прийняти.

За особою, яка обіймає пост Президента України, це звання зберігається довічно за умови, що вона не була усунена з нього Верховною Радою в порядку імпічменту. Крім того, звання Президента України охороняється законом. Це означає, що самовільне безпідставне присвоєння чи використання його спричиняє юридичну відповідальність. Однак треба мати на увазі, що відповідні законодавчі акти на сьогодні ще не прийняті.

Повноваження Президента України.

Повноваження Президента України, закріплені у Конституції, можна поділити на декілька груп:

1. представницькі повноваження, які виявляються тоді, коли Президент України представляє нашу державу в міжнародних зносинах.

2. повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради, наприклад, припинення її повноважень, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

3. повноваження у сфері законодавства, наприклад ті, що стосуються призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, права вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

4. повноваження, пов'язані з призначенням на посади і звільненням
з посад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб;

5. повноваження у сфері забезпечення державної незалежності,
національної безпеки та оборони нашої країни, наприклад, ті, що пов'язані з прийняттям рішення про загальну або часткову мобілізацію та запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, з керівництвом Ради національної безпеки і оборони України тощо;

6. установчі повноваження (утворення та ліквідація за поданням Прем'єр-міністра міністерств та інших центральних органів виконавчої влади);

7. повноваження в галузі правосуддя (утворення судів, здійснення помилування);

8. повноваження, пов'язані з наданням громадянства України та його позбавлення, наданням притулку в Україні.