Тема 1: Характеристика загальних засад конституційного ладу

Тема 1: Характеристика загальних засад конституційного ладу

України.

Питання.

 

 

1. Основні якісні риси державного ладу України:
а) поняття і значення суверенітету України;

б) основні ознаки і напрями формування правової держави в Україні;

Права, свободи та обов'язки людини, їх зміст та характеристики.

Вибори, виборча система і виборче право України.

Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади України.

5.Порядок обрання Президента України.

Судочинство в Україні.

Кабінет міністрів України

Основні якісні риси державного ладу України.

а) Поняття і значення суверенітету України.

 

Поняття суверенітет з'явилося в період становлення націй, в епоху буржуазних революцій.

Вперше суверенітет як наукове поняття використав у другій половині XVІ ст. відомий французький політичний діяч та юрист Жан Боден (1530-1596 рр.)для обґрунтування верховенства і повновладдя централізованої держави.

Ж.Ж.Руссо (1712-1778 рр.) розглядав суверенітет як необмежену владу у межах договору між народом і державою.

Існують три види суверенітету: народу, нації і держави. Суверенітет народу означає, що вся влада в країні належить народові, тобто всім громадянам всіх національностей, які проживають на території даної держави і являють собою єдине джерело влади. Йому належить право визначати економічну, політичну, правову і соціальну системи країни. Суверенітет народу — одна з якісних характеристик демократії, демократичного режиму в державі.

Сутність націального суверенітету полягає в тому, що кожна нація, етнічна група має право вільно задовольняти свої національні потреби, розвивати свою культуру, мову, робити свій внесок у загальну скарбницю всієї людської культури. У демократичній багатонаціональній державі забезпечується право всіх націй жити у злагоді. Нація, яка є найбільш численною у країні і дала назву державі, не повинна використовувати свою перевагу в суспільстві для обмеження прав представників інших ницій.

Під державним суверенітетом розуміють політико-правову властивість державної влади, яка відбивається у верховенстві її у межах території країни і незалежності у зовнішніх відносинах.

В основі державного суверенітету лежить національний і народний суверенітет, тобто у основі державної влади в умовах демократичних країн лежить повновладдя нації (національний суверенітет) і повновладдя народу (народний суверенітет).

Державний суверенітет України був проголошений Верховною Радою 16 липня 1990 р. в "Декларації про державний суверенітет України". Мета її прийняття - утвердження суверенітету і самоуправління народу України.

 

б) Основні ознаки і напрями формування правової держави в Україні.

У різних країнах основи правової державності складалися по різному, але всюди у цих процесах загальним було одне - рух до свободи, прагнення ліквідувати тоталітарний характер держави, змусити її поважати права громадян. Юридичне це означає визнання свободи людини і суспільства від необмеженого втручання держави у всі сфери діяльності, дотримування закону, демократичність формування структури та функціонування державних органів, визнання і забезпечення незалежності суду.

Таким чином, у загальному вигляді правову державу можна визначити як державу, в якій панує право, або як правову форму організації і діяльності публічно-політичної влади та її взаємовідносин з індивідами

Правова держава передбачає розвиток її юридичної бази - законодавства. В Україні прийнято чимало законів, які регулюють суспільні відносини в різних сферах життя. А найголовніше - прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, яка закріпила права людини на життя, на приватну власність тощо. Критерієм закріплення цих прав у новій Конституції є міжнародні стандарти.

Як суб'єктами права.

Дещо зроблено в Україні і для підвищення правової культури населення. Вона засвоюється шляхом набуття знань про право, про свої права, свободи, обов'язки, способи та методи їх захисту та гарантії недоторканності особи, її сім'ї та власності.

Правова держава передбачає розмежування повноважень між різними гілками державної влади, що здійснюється в нашій державі. Законодавча влада належить парламенту - Верховній Раді України; виконавчу владу здійснюють Президент України, Кабінет Міністрів України, Президент та Рада міністрів Республіки Крим, органи державної виконавчої влади (центральні, місцеві та Республіки Крим); судову владу доручено здійснювати судовим органам - Конституційному суду України, загальним, військовим, арбітражним судам.

У плані побудови правової держави важливим є створення ефективного механізму охорони прав особи. На сьогодні в Україні діють кодекси (цивільний процесуальний, арбітражний процесуальний), які передбачають процедуру звернення до суду з метою захисту порушених прав. Ряд законів («Про Конституційний суд України» (1992 р.), «Про арбітражний суд» (1991 р.), «Про міліцію» (1990 р.)) розширюють засоби захисту прав громадян.

Доступність суду для кожного громадянина України - це своєрідний показник того, як близько наше суспільство підійшло до правової держави.

Права, свободи та обов'язки людини, їх зміст та характеристики.

У суспільстві тільки держава здатна забезпечити умови, необхідні для здійснення та захисту прав кожної людини, об'єктом піклування та захисту держави стають насамперед такі люди, які визнаються її громадянами. Громадяни України є рівними у користуванні конституційними правами і свободами без будь-якої різниці щодо походження, соціального і майнового стану, посади, раси, національності, характеру занять та інших обставин (ст.24).

Основні права людини розподіляються насамперед за характером потреб людини, а також за сферою суспільного життя на такі види:

громадянські (особисті), політичні, економічні, культурні, екологічні.

Державою забезпечується широкий комплекс особистих свобод громадян та їх гарантії. Особисті права громадян - це встановлені та гарантовані Конституцією і законами України права громадян, які характеризують правове становище особи в суспільстві. Закон передбачає, що повага до особи, захист прав і свобод громадян - обов'язок усіх державних органів, громадських організацій та посадових осіб.

Під свій захист держава бере особисте та сімейне життя, нікому не дозволяється свавільне в них втручання. Сім'я, сімейні стосунки - важлива сфера особистого життя громадян.

Конституція надає кожному право на свободу думки і свободу совісті (ст..34,35). Це право включає вільне висловлення своїх поглядів і переконань, право на свободу світогляду і віросповідання, свободу сповідувати чи не сповідувати релігію. Віруючі різних сповідань рівні перед законом.

В Основному Законі вказується на недоторканність житла. Це означає, що ніхто не має права без законних підстав увійти до житла, залишатися там проти волі його мешканців. Законодавством визначаються випадки, коли це допускається.

Конституція України наділяє своїх громадян політичними правами і свободами, які виступають як форма участі громадян в управлінні справами держави та суспільства. Політичними правами називаються такі права громадян, які забезпечують їм можливість участі в житті суспільства та держави, юридичне проголошені в Основному Законі та гарантовані державою. Назвемо деякі з них.

(ст.38 36).

Об'єднання громадян - це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянином своїх прав і свобод, об'єднання громадян незалежно від назви (рух, фонд, спілка тощо) відповідно до закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Політична партія - це об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають за головну мету участь у виробленні державної політики, формування органів влади місцевого та регіонального самоврядування та представництва в її складі.

Таким чином, конкретні права фіксуються у Конституції, регламентуються у поточному законодавстві. У результаті цього право наповнюється конкретним змістом, тобто повноваженнями, якими наділяється людина, стаючи володарем права.

За допомогою виборів формується значна частина органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Інакше кажучи, саме завдяки виборам, що є формою безпосереднього народовладдя, одержують можливість функціонувати на законних підставах органи представницької демократії.

Виборча система - це визначений законом порядок формування виборних органів держави.

Система правових норм, що врегульовують ці відносини, утворює такий інститут конституційного права, як виборче право.

Виборча система охоплює два аспекти проблем, пов'язаних з формуванням виборних органів:

§ визначає принципи виборчого права, тобто умови участі громадян у виборах;

У ст.71 Конституції України закріплено положення про те, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Принцип загальності виборів в Україні означає, що всі її громадяни, які на день виборів досягли 18 років, мають право голосу. Цього права позбавляються лише ті, кого у судовому порядку визнано недієздатними.

Пряме виборче право означає, що громадяни, беручи участь у виборах, віддають свої голоси безпосередньо «за» чи «проти» кандидата на виборну посаду будь-якого рівня - від члена органу місцевого самоврядування до депутата Верховної Ради чи Президента України. Таким чином, пряме виборче право забезпечує остаточність вирішення питання про зайняття виборної посади.

Конституційним принципом виборів в Україні є таємність голосування, яка передбачає недопущення будь-якого нагляду і контролю за волевиявленням виборців.

Рівність виборчого права - це наявність у виборців однакової кількості голосів. За сучасних умов вона означає реалізацію принципу: "Один виборець - один голос".

Оскільки виборчий процес може мати певні відмінності, то згідно з ними розрізняють мажоритарну, пропорційну і змішану виборчі системи.

Мажоритарна виборча система передбачає необхідність змагання за місце у виборному органі персонально кожного з кандидатів, оскільки кількість місць у цьому органі визначає і кількість виборчих округів, які формуються приблизно з однаковою кількістю виборців, від кожного з яких повинен бути обраьгий лише один депутат (одномандатні виборчі округи) і виборці якіх мають право лише одного голосу. При цьому депутатом стає той кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів виборців і таким чином стає представником і певної території, і певної групи виборців.

Пропорційна виборча система передбачає необхідність змагання за отримання місць у виборному органі громадських об'єднань (партій, громадських організацій, їх блоків), оскільки ці місця розподіляються між ними пропорційно сумі голосів, набраних кожним з них на виборах.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Лише вона має повноваження приймати закони, які є актами найвищої юридичної сили. З принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову випливає, що верховну Раду не можна розглядати як вищестоящий орган не тільки щодо інших загальнодержавних органів (Президента, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду та Верховного Суду), хоч вона і причетна до їх формування, а й щодо місцевих рад.

Тому вплив Верховної Ради на діяльність інших державних органів та органів місцевого самоврядування здійснюється виключно шляхом прийняття відповідних законів, які є обов'язковими для всіх суб'єктів на території України.

На сьогодні Верховна Рада України складається з однієї палати. Проте на всеукраїнському референдумі, який відбувся 16 квітня 2000 року, переважна більшість громадян України висловилася за створення в Україні двопалатного парламенту. До Верховної Ради України вже внесено перші варіанти пропозицій про зміну Конституції з метою впровадження двопалатної структури парламенту. Однак, на сучасному етапі у країні функціонує ще однопалатний парламент, тому ми і будемо вивчати саме його структуру і шляхи формування.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин,
який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість
не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Зі свого складу парламент обирає Голову Верховної Ради, його першого заступника і заступників. Голова Верховної Ради веде її засідання, організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради; представляє парламент у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади іноземних країн; організовує роботу апарату Верховної Ради.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. До кандидата у Президенти Конституція України висуває певні вимоги.

Він повинен бути громадянином Укра їни. Адже неприпустимо, щоб державу очолювала особа, яка не має з нею сталих правових зв'язків, що встановлюються саме через інститут громадянства.

Кандидат у Президенти повинен досягти 35 років. Встановлюючи це правило, Конституція виходить із того, що у такому віці людина вже має певний життєвий досвід, достатньо здоров'я та енергії для виконання президентських повноважень.

Кандидат у Президенти повинен протягом десяти останніх перед днем виборів років проживати в Україні. Цей строк визнається необхідним для того, щоб він міг орієнтуватись в особливостях суспільного життя країни, а, отже, й правильно визначати шляхи його удосконалення тощо.

Кандидат повинен мати право голосу, володіти активним виборчим правом і не може бути обмеженим у виборчих правах.

Кандидат у Президенти має володіти державною мовою, якою відповідно до ч. 1 ст.10 Конституції є українська.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш, ніж два строкипідряд. Ця норма покликана запобігати тривалому перебуванню при владі однієї особи, оскільки це, як свідчить історичний досвід, часто призводить до встановлення антидемократичних державно-правових режимів.

Президенту України забороняється мати інший представницький мандат, тобто бути членом якихось виборних органів, а також обіймати посаду в державних або громадських органах та організаціях, займатися підприємницькою діяльністю. Ця заборона має на меті забезпечити незалежність Президента від будь-яких державних і недержавних структур.

Новообраний Президент України приступає до виконання обов'язків не пізніше ніж через ЗО днів, а у разі, коли Президента обрано на позачергових виборах, - у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів. Повноваження новообраного Президента починаються з моменту складення ним присяги народові(ст..104), до якої його приводить на урочистому засіданні Верховної Ради Голова Конституцій­ного Суду України.

Конституція України встановлює недоторканність Президента, якою він користується під час виконання своїх повноважень. ЇЇ треба розглядати як особливу гарантію створення безперешкодних умов для здійснення ним повноважень глави держави.

Честь і гідність Президента України як глави держави підлягають особливому захисту. Винні у посяганні на них особи мають притягатися до відповідальності на підставі спеціального закону, який ще треба прийняти.

За особою, яка обіймає пост Президента України, це звання зберігається довічно за умови, що вона не була усунена з нього Верховною Радою в порядку імпічменту. Крім того, звання Президента України охороняється законом. Це означає, що самовільне безпідставне присвоєння чи використання його спричиняє юридичну відповідальність. Однак треба мати на увазі, що відповідні законодавчі акти на сьогодні ще не прийняті.

Повноваження Президента України.

Повноваження Президента України, закріплені у Конституції, можна поділити на декілька груп:

1. представницькі повноваження, які виявляються тоді, коли Президент України представляє нашу державу в міжнародних зносинах.

2. повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради, наприклад, припинення її повноважень, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

3. повноваження у сфері законодавства, наприклад ті, що стосуються призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, права вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

4. повноваження, пов'язані з призначенням на посади і звільненням
з посад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб;

5. повноваження у сфері забезпечення державної незалежності,
національної безпеки та оборони нашої країни, наприклад, ті, що пов'язані з прийняттям рішення про загальну або часткову мобілізацію та запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, з керівництвом Ради національної безпеки і оборони України тощо;

6. установчі повноваження (утворення та ліквідація за поданням Прем'єр-міністра міністерств та інших центральних органів виконавчої влади);

7. повноваження в галузі правосуддя (утворення судів, здійснення помилування);

8. повноваження, пов'язані з наданням громадянства України та його позбавлення, наданням притулку в Україні.

Згідно зі ст.107 Конституції при Президенті України і під його головуванням створюється Рада національної безпеки і оборони України. На неї покладено завдання координувати і контролювати діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони нашої країни.

Судочинство в Україні.

Верховна Рада України 28 квітня 1992р. схвалила Концепцію судово-правової реформи. Цей процес дістав розвиток у новій Конституції України. У ст.124 зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і що будь-яке делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Основу судової влади в Україні становлять судові органи, що є різними за своєю компетенцією та юрисдикцією. Однак усі вони мають одне призначення - захист прав і свобод громадян, конституційного ладу, національної безпеки, додержання законності і справедливості. При цьому захист передбачених Конституцією прав та свобод людини і громадянина становить головний зміст діяльності органів судової влади (ст.55).

Загальні суди забезпечують захист прав і свобод громадян шляхом розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних та інших справ, їх система будується за принципами територіальності і спеціалізації. Принцип територіальності означає, що до системи цих судів входять районні (міські), міжрайонні (окружні), обласні, прирівняні до них суди і Верховний Суд України. Принцип спеціалізації передбачає спеціалізацію суддів вказаних судів, запровадження відповідних організаційних структур - галузевих судів для розгляду окремих категорій справ, зокрема, кримінальних, цивільних, сімейних, як це передбачено Концепцією судово-правової реформи в Україні.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Згідно зі ст.125 Конституції України, а також з розділом III Концепції судово-правової реформи в Україні він переглядає в апеляційному та касаційному порядку справи, розглянуті загальними судами, а також розглядає справи за новоявленими обставинами.

Зі ст.125 Конституції випливає, що в Україні мають бути створені суди спеціальної юрисдикції. До них насамперед треба віднести адміністративні суди, метою діяльності яких є розгляд між громадянами та органами державного управління. Утворення таких судів передбачено і Концепцією судово-правової реформи.

Існує потреба й у розробці правових норм, пов'язаних з організацією та функціонуванням судів у справах неповнолітніх. Адже Закон «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993р. передбачає, що заходи примусового впливу до неповнолітніх правопорушників можуть визначати лише суди.

До судів спеціальної юрисдикції належать також господарські (арбітражні) і військові суди. Господарські (арбітражні) суди забезпечують захист прав і законних інтересів учасників господарських відносин (незалежно від форми власності, яку вони представляють). Систему цих судів складають обласні, прирівняні до них арбітражні суди та Вищий арбітражний суд України.

Усі судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Література:

Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради
України 28 червня 1996 р., - К., "Україна", 1996.

УРСР,-1989, №45

Липня 1989 р.

України, і989, №12.

Народознавство, 1994.

Історичний журнал, 1963.№1

України, 1992, №6

Юре, 1997

УкраиньІ, К., 1986.

1996.

Якимович Б. До питання про українську національну символіку, -

Тема 1: Характеристика загальних засад конституційного ладу

України.

Питання.

 

 

1. Основні якісні риси державного ладу України:
а) поняття і значення суверенітету України;

б) основні ознаки і напрями формування правової держави в Україні;