Лекція 6 Рослинні угруповання. Характеристика дерево-

Чагарникових рослин

План лекції:

1. Класифікація та основні характеристики рослин.

2. Підбір рослинних угруповань.

 

Процес урбанізації призвів до утворення в містах специфічних екологіч-

них умов, що різко відрізняються від природних.

В промислових містах створюється несприятливе середовище для рос-

линних угрупувань, однак різноманітні види рослин в більшому або меншому

ступені пристосовуються до нових екологічних умов. Створення сприятливих

умов існування зелених насаджень позитивно впливає на міське середовище,

покращуючи кліматичні особливості місцевості, регулюючи вологість, склад

повітря, вітровий режим, тощо. В формуванні ландшафтних об'єктів використо-

вуються захисна і просторово-організуюча функції зелених насаджень. Рослин-

ні угрупування є основним компонентом в просторовому моделюванні з вико-

ристанням заходів ландшафтного дизайну. Рослинність поділяється на три ви-

ди: дерева, кущі, трав'янисті рослини. Дерева мають крону, штамб, кореневу

систему. Кущі і трав'янисті рослини характеризуються надземною і підземною

частинами. Дерева в залежності від висоти розподіляються на три групи (пер-

шої, другої, і третьої величини). Подібну градацію мають кущі і трав'янисті. З

дерев, кущів і трав'янистих створюються найрізноманітніші угрупування.

Рослинні угрупування підбираються в два етапи: на першому етапі врахо-

вуються біологічні властивості рослин, а на другому - їх архітектурно-художні

характеристики.

На першому етапі при підборі рослин враховуються кліматичний район,

ґрунтові умови, відношення до вологості повітря, інсоляції, швидкості зростан-

ня. Слід також приділяти увагу біологічній сумісності рослин. Загальна тенден-

ція змішування різноманітних видів повинна бути спрямована на створення бі-

остійких рослинних угрупувань, коли сусідні рослини не виявляють згубного

впливу одне на одне, а сприяють зростанню і декоративності видів, розташова-

них поблизу. Біофізичний взаємовплив відображений у вимогливості рослин до

світла, тепла, їжі, вологи. Біохімічний взаємовплив виникає як наслідок дії ре-

човин, що виділяються рослинами. Так, наприклад, листяні виділення бородав-

частої берези негативно відбиваються на фотосинтезу звичайної сосни і жимо-

лості татарської, але позитивні для дубу черешкового. Також необхідно врахо-

вувати мікрогрунтові умови. Так, на сухих ґрунтах сосна успішно конкурує з

березою, а на вологих превалює береза, бо сосна менш, ніж береза, вимоглива

до вологи. Крім того, шкідливий вплив берези на сосну припиняється, якщо ві-

дстань між ними збільшується до 5 - 6 м.

В створенні угрупувань слід враховувати швидкість зростання і довговіч-

ність. В зв'язку з цим швидкозростаючі види не можна висаджувати поруч з по-

вільнозростаючими і світлолюбними, не можна світлолюбні кущі саджати під

кроною щільнокронних дерев.

Слід враховувати і вікові особливості дерев і кущів. Так, червона бузина

гнобить дуб в молодому віці, але згодом, коли дуб обгонить бузину, сприяє йо-

го зростанню. Зростанню модрини сприяють туя західна і ясень зелений. Корені

в'яза пошкоджують корені дубу. Корені сосни і дубу при зустрічі міняють на-

прямки і розминаються. В молодому віці дуб гнобиться кущами: дерном білим,

жимолостю татарською і червоною бузиною. Виділення коренів червоної бузи-

ни небезпечні для сосни, тощо.

Особливу увагу при формуванні ландшафтних композицій необхідно при-

ділити відношенню дерево-кущевих насаджень до інсоляції, а також враховувати швидкість зростання. З урахуванням аналізу карти інсоляції на добре освітлених дільницях будь-якої території слід проектувати світлолюбні породи (береза, дуб,клен ясенелистий, ясень, тополя, сосна звичайна, вільха чорна, тощо). На затінених дільницях необхідно розміщувати тіневиносливі рослини (каштан конячий і татарський, ялина, липа, платан, глід, жимолость, калина, тощо).

Для досягнення швидкого декоративного ефекту слід проектувати здебільш

швидкозростаючі зелені насадження: береза, в'яз, клен ясенелистий і татарський,верба плакуча, ясень зелений, ялина колюча, сосна звичайна, акація біла, бирючина, глід, бузина, чубушник, жимолость, лох, смородина золотиста, тощо.Для оформлення геопластики рельєфу слід проектувати на таких дільницях рослини з розвиненою кореневою системою, що утворюють велику кількість відростків. До числа таких рослин відносяться: клен польовий, татарський, акація жовта, ліщина звичайна, кизильник, глід, лох вузьколистий, гледичія, тощо.

За декоративно - композиційним міркуванням дерева висотою нижче 5 м

можна віднести в одну групу з кущами, які мають висоту від 0,5 до 5 м (аморфа

кущова, дерен білий, бересклет).

Кущі по висоті також можуть бути розподілені на три групи:

Кущі першої величини - високі (3-5м): глід, клен Семенова, клен татар-

ський, калина звичайна, гордовина, тощо;

Кущі другої величини - середні (1-Зм): бирючина, бузок, бересклет, спі-

рея Ванн-Гутта, верболистяна, блакитна, тощо.

Кущі третьої величини - низькі (0,5-1м): спірея Бумольда, спірея япон-

ська, лаванда, стефанандра, тощо.

Ландшафтні композиції формуються за принципом контрасту або нюансу.

Остаточно підбирають рослини в ландшафтних композиціях з урахуванням біо-

логічних, функціональних і архітектурно-художніх вимог. При формуванні об'-

єктів ландшафтного дизайну найчастіше застосовуються такі деревно-кущеві

угрупування: масиви, ландшафтні групи, одиночки (солітері), алейні посадки,

живі огорожі, вертикальне озеленення, квіткове оформлення.

Масиви - поєднання однопорідних або багатопорідних дерев і кущів, що

ростуть на значній площі. Масиви, як правило, несуть ізолюючі і захисні функції,застосовуються для розчленування території, маскування, створення тла для декоративних акцентів і підбираються із швидкозростаючих порід (клен гостролистий,дуб, ясень, ялина, сосна). Розрізняють два види масивів - простий і складний.Простий масив складається з однорідних по висоті дерев з загальними декоративними ознаками. Такий масив може бути складений з ясеня звичайного,дубу черешкового і червоного, сосни звичайної, клена гостролистого.

Складний масив складається з різнорідних по висоті дерев з різноманіт-

ними декоративними якостями. Двох'ярусний масив може складатися з таких

угрупувань: береза в першому ярусі і ялина звичайна в другому; сосна звичайна

в першому ярусі і липа дрібнолиста в другому; або дуб черешковий в першому

ярусі і в другому; граб звичайний з підліском ліщини, бузини, бересклету. При

розрахунку щільності посадки в масиві слід виходити з того, що кожний екзем-

пляр повинен мати умови для вільного формування, тобто дерева повинні роз-

міщуватися приблизно в 4 -8 м одне від другого.

Ландшафтна група - самостійна композиція з дерев і кущів. Розрізняють

групи деревні, кущові і змішані. В склад групи входить від 2 - 3 до 10-12 рос-

лин. Група може бути контрастною або однопорідною, щільною або просвітча-

стою. Широкі можливості укладання груп роблять їх одним з основних елемен-

тів ландшафтних композицій. Склад групи залежить від характеру ґрунтів, тра-

в'яного покрову і може бути чистим, тобто складеним з єдиної породи і зміша-

ним - із декількох порід. По засобу розподілу дерев і підбору порід їх ділять на

ажурні і щільні. Ажурні групи найчастіше формують з берези, клена, горобини,

шовковиці, тощо. Щільні групи здебільшого складають з дубу, каштана конячо-

го і ялини колючої. Пропонується вводити до групи непарну кількість дерев і

уникати точного шахового розміщення. Відстань між деревами в групах при

дрібному матеріалі 1,5... 2 м (з наступним проріджуванням) і при багатовіково-

му 3... 4 м і 5... 10 м. Оптимальне число дерев в групі -3.

Група з трьох дерев може бути композиційним центром невеликого прос-

тору. Вона може бути однопорідною - ялина, береза горобина, і різнопорідною -

в поєднаннях ялина і береза, верба і тополя, тощо. Названі групи добре сприй-

маються з усіх сторін проектованої території, вони можуть також акцентувати і

вхід на будь-яку дільницю, наприклад, майданчик тихого відпочинку, на дитячий майданчик або ігровий комплекс. Число 3 встановлене з умов сприймання даної групи з усіх точок, в формі дуже компактної і композиційної цілісності. Ці якості зберігаються для всіх варіантів з непарним числом екземплярів - 3, 5, 7, 9, 11.

Причому група в 9 дерев теоретично визначається як межа величини групи. Та-ким чином, на будь-яких територіях найбільш доцільні ландшафтні композиції з 3, 5, 7 і 9 дерев. По складу дерев ці групи також поділяються на чисті і змішані. В чистих малих групах звичайно налічують декілька дерев однієї породи, ці групи відрізняються чітким силуетом. Групи можна оформлювати узліссям із красиво зростаючих кущів для створення плавного переходу до газону.

Дуже ефектні на рекреаційних майданчиках букетні групи. Такі групи з

декількох стовбурів (ясень, тополь, береза, липа, каштан, дуб) утворюють врод-

ливу щільну крону великого діаметру і є природною кроною для захисту від

сонця. Група "хоровод" може застосовуватися для фіксації невеликого просто-

ру, створюючи відчуття його "замкненості" з метою організації невеликої зони

відпочинку. Удавана група може застосовуватися для декорування неприємних

об'єктів (сміттєзбірників, автостоянок, тощо).

Одинак (солітер, в перекладі з французького "самотній") - це одиночне

дерево або кущ, посаджений окремо від масиву або дерев. Екземпляри одинаки

(солітери) повинні являти собою біологічні повноцінні і декоративно виразні

дерева, максимально відображаючи особливості даного виду. Декоративні яко-

сті можуть виявлятися у рясному квітінні (яблуня Недзведського), ажурності

крони (береза бородавчата), в мозаїці листя (клен польовий), кольору листя

(клен сріблястий), яскравих плодах (горобина звичайна), структурі гілок і ко-

льорі кори (горіх грецький). Слід враховувати і аромат під час квітіння, напри-

клад, всіх видів лип, акації білої, чубушника, черемшини, тощо. При розміщен-

ні солітера в безпосередній близькості до групи або масиву дерев, малої архіте-

ктурної форми, обладнанню для гри необхідно прагнути до того, щоб даний ек-

земпляр складав контрастні сполучення. Це може бути досягнуте відмінністю в

кольорі крон (наприклад, світла береза на тлі хвойної групи), відмінністю у фо-

рмі крон (наприклад, тополя на тлі групи з клена), відмінністю фактури дерева

та тла, наприклад, екземпляр на тлі підпірної стінки (горобина звичайна на тлі

підпірної стінки з білого піщаника).

Прийоми розміщення солітерів можуть бути самі різноманітні. Одиночне

дерево може розміщуватися в центрі невеликої галявини, в цьому випадку воно

повинно бути 1-ї або 2-ї величини з щільною кроною (це може бути береза, ка-

штан, тощо). Одиночне дерево при дорозі підкреслює її поворот. Дерево з роз-

кидистою кроною може утворювати затінки на майданчику відпочинку або по-

жвавлювати берегову лінію водойми. Дерево може також служити перешкодою

для подальшого руху або ж підкреслювати розгалуження доріг.

Кущі для солітерних посадок використовуються найчастіше в штамбовій

формі (бузок звичайний, черемшина, сніжноягідник, тощо). Одиночна рослина

може збагачувати силует будь-якого майданчика тихого відпочинку або ігрово-

го майданчика оригінальною формою крони (каштан конячий, ялина колюча)

або сприяти створенню певного настрою (береза біля входу на ігровий майдан-

чик, плакуча верба у декоративного басейну на майданчику відпочинку). Дуже

часто одиночні дерева грають сонцезахисну функцію. Для зменшення пошко-

джень таких рослин доцільно розміщувати їх на 25... 50 см вище рівня землі і

захищати по периметру лавами або невеликим підпірним муром.

Алейні насадження застосовуються для виявлення планувальної структу-

ри будь-якого простору, де пішохідні доріжки і алеї проектують для зв'язку різ-

номанітних функціональних зон.

Висадки зелених насаджень на головних алеях, як правило, проектуються

в регулярному стилі. Озеленення основних і другорядних алей може бути вирі-

шене в регулярному, змішаному і вільному стилях. Алеї, призначені для епізо-

дичного руху, найчастіше проектуються в ландшафтному стилі.

Вздовж головних широких алей слід висаджувати ширококронні дерева

(дуб, липу, клен гостролистий, каштан конячий). Основні і другорядні алеї можна оформлювати вузькокроними деревами (тополею пірамідальною, туєю західною). Звичайно алея обсаджується однорідними породами, але в деяких випадках можливо чергування різних порід контрастних по висоті і формі крони. Між деревами пропонується створювати відстань від 3 до 6 м, що коливається в залежності від кліматичних особливостей, порід, тощо. В алейних висадках можна рекомендувати прийом кенконса: багаторядну посадку дерев в квадрат або в шаховому порядку безпосередньо біля покриття доріжки (в лунки). Це дасть можливість створити над алеєю суцільний затінок без зменшення площі проходу.

Живі огорожі створюються з 2, 3 і більше рядів кущів, а також густо ви-

саджених дерев. Вони можуть бути низькими (0,5... 1 м), середніми (1... 2 м) і

високими (понад 3 м). Жива огорожа висотою до 50 см називається бордюром.

Для захисту будинків, майданчиків відпочинку, дитячих майданчиків від

шуму, вітру і перегріву використовується вертикальне озеленення, зручне тим,

що здатне в порівняно короткий термін створювати щільне мальовниче покрит-

тя вертикальних стін (альтанок, підпірних стінок та інших споруд). Для цього

виду озеленення використовуються виткі багатолітні рослини з різноманітними

формами кольорів і плодів, фактури і забарвлення листя. Багато з них легко ро-

змножуються. Ліани придатні і для створення пергол, альтанок, тінистих алей,

вони яскраво доповнюють і прикрашають підпірні мури, загороди.

Для розміщення рослин вертикального озеленення потрібна установка

спеціальних опор. Для плаваючих ліан це всілякі решітки, каркаси, трельяжі,

шнури, планки. Для витких ліан опори не повинні прилягати щільно до стін, так

як їм необхідний простір для вільного руху верхівки паростків. Товщина опор

повинна складати не більше 5... 8 см, тобто не перевищувати діаметр обертання

стебла, щоб ліана не сповзала з опори. Вертикальне озеленення надає додаткову

жвавість будинкам і фасадам. Необхідно пам'ятати, що застосування його особ-

ливо доцільно на південних і західних фасадах і на глухих кінцях будинків, бо

воно запобігає перегріву будинку і захищає від шуму. Однак, деякі виткі росли

ни не пропонується висаджувати з південної і південно-західної сторін захища-

ємих споруд, (виноград лисячий, виноград Віча, виноград японський, плющ колхідний, горошок духмяний)