Охарактеризуйте зовнішню політику незалежної України.

Основні принципи зовнішньої політики визначені Декларацією про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.): в розділі "Міжнародні відносини" проголошувався демократичний і миролюбний характер її зовнішньої політики, формувалися стратегічні напрями. "Основні напрями зовнішньої політики України" Верховна Рада схвалили 2 липня 1992 р.

Отримання незалежності створило для молодої Української держави умови для самостійної міжнародної діяльності. Першими кроками на цьому шляху стало визнання України країнами світової спільноти: до початку 1993 р. Україну як суверенну державу визнали 132 країни світу, 106 з яких встановили з нею дипломатичні відносини. За цей період нашою країною було підписано 26 міжнародних і 90 міжурядових угод.

Своєю найважливішою задачею Україна вважає участь в різних формах загальноєвропейського процесу. Важливими подіями для української держави стало приєднання в 1992 р. до Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), членство в Раді Європи (РЄ) з 9 листопада 1995 р. (Україна стала 37 членом цієї організації), співпраця з Організацією по безпеці і співпраці в Європі (ОБСЄ) з грудня 1996 р., запрошення до участі в роботі Парламентської Асамблеї ЦЕ (ПАСІ) на початку 2000 р., - все це свідчить про зростання авторитету України як рівного і активного учасника процесу зміцнення стабільності і безпеки в Європі.

Успіх подальшого зміцнення демократичних основ Української держави багато в чому залежить і визначається зовнішньополітичним курсом, на активності і конструктивності якого наголошена світовою громадськістю.

Можна визначити ключові орієнтири зовнішньополітичної діяльності молодої Української держави. До них, перш за все, відноситься збереження позаблокового статусу України і стабільне партнерство зі всіма демократичними країнами світу.

Затвердження європейського вибору, що визначає стратегічний курс нашої держави на інтеграцію до європейських і євроатлантичних структур і головної мети - досягнення членства в ЄС.

На рубежі двох сторіч позначилися наступні пріоритети зовнішньої політики.

- Стратегічне партнерство з Росією і іншими сусідніми державами, такими як Польща, членами Організації Чорноморського економічного співробітництва, Центрально-європейської ініціативи; важливими є кроки в системі координат Балтіка-Чорномор’я.

- Активна участь в створенні ефективній системі європейської безпеки: ініціація миротворчих ініціатив, створення системи прогнозування і установи нових військових, політичних, етнічних і інших конфліктів в Європі; участь в проекті "Нова Європа".В цілому це означає гарантію і власної національної безпеки.

- Збереження колишніх і завоювання нових ринків для українських товарів. Оскільки Україна не має виходів на європейський і світовий ринки, російський ринок залишається найзначущішим в структурі зовнішньоекономічних зв'язків. Тому її політика направлена на максимальне зближення з Європейським Союзом і вступ до нього, а також на вихід на ринки країн Сходу.

- Гармонізація національного законодавства відповідно світовим і вропейским стандартам: створення вигідних для українських виробників умов співпраці з іноземними партнерами, їх захист на основі законодавчої бази, яка відповідала б високим європейським стандартам.

- Розвиток господарських міжрегіональних зв'язків, що припускає зміцнення взаємовигідних відносин з сучасними регіональними структурами: ЄС (в Європі), ГУУАМ (Грузія, Узбекистан, Україна, Азербайджан, Молдова); відновлення зв'язків з Росією, Білоруссю, Казахстаном (особливо з російськими і білоруськими прикордонними областями). Полегшення режимів перетину меж.

- Реалізація переваг географічного положення України. Зміцнення статусу потенційного партнера з Польщею і Угорщиною як майбутніх членів ЄС; тісна співпраця з країнами СНД; політичного і економічного партнерства з Туреччиною як гаранта стабільності України в Чорноморському регіоні. Проте членство Польщі, Угорщини, Туреччині в НАТО і кризу російсько-європейсько-американських відносин в світлі позаблокового статусу України вимагають від неї гнучкої реалістичної зовнішньополітичної тактики.

- Розробка законодавчої бази реального юридичного захисту громадян України під час перебування за межею.

- Сприяння людським контактам і культурному обміну, чому сприяє створення єдиної транспортної, поштової, інформаційної систем, розробка сучасних програм в області розвитку науки, утворення, фестивальна, гастрольна діяльність і ін.

Сучасні відносини України з сусідніми державами визначаються складністю системи міжнародних координат, в якій існує наша держава, будучи одночасно органічною частиною Центральної, Східної і Південно-східної Європи. Саме ця геополітична реальність і обуславливает спрямованість і характер розвитку взаємин зі всіма державами континенту, перш за все прикордонними.

Одним з перших кроків на цьому шляху було забезпечення міжнародно-правового визнання непорушності меж української держави як основи врегулювання спірних питань зі всіма сусідніми країнами.

Стратегічно важливе значення для України мають збереження і розвиток економічних і політичних зв'язків з північним сусідом - Росією, з якою нас зв'язує загальна історія і культура. Значним внеском у розвиток цих взаємозв'язків стало підписання 30 травня 1997 р. під час візиту Президента Росії Б. Ельцина до України Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Росією і Україною. Договір закріплює територіальну цілісність обох держав і непорушність існуючих між ними меж. В ньому вирішується проблема розділу Чорноморського флоту: флот і інфраструктура розділені порівну, Росія викупляє непотрібні Україні кораблі; сума викупу і вартість 20-річної оренди військово-морської бази в м. Севастополі покривається боргом України за енергоносії.

Російський ринок продовжує залишатися навряд чи не найзначнішим в структурі зовнішньоекономічних зв'язків нашої держави. На зміцнення взаємовигідних торгових зв'язків направлена Програма двостороннього економічного співробітництва між Україною і Російською Федерацією на період 1998-2007 рр., покликана збільшити товарообіг за рахунок розвитку сумісного виробництва високотехнологічної наукоємкої продукції.

Проте позаблоковий статус України зобов'язав до орієнтації не тільки на Росію, але і на інші країни, перш за все на Польщу. Вона вибрана як механізм, міст, що дозволяє більш тісно зв'язати нашу державу не тільки з країнами Центральної і Східної Європи, але і зі всіма країнами континенту. Тому стратегічна співпраця з Польщею як необхідний крок на шляху перетворення України в повноправну європейську державу є реалізацією стратегічного курсу на інтеграцію до євроатлантичних структур, на членство в ЄС.

Послідовна реалізація проукраїнської орієнтації у взаємостосунках з сусідніми і іншими європейськими державами здатна забезпечити існування суверенної незалежної неподільної України, яка має всю нагоду стати субрегіональною державою в критично важливій частині Європи.

 

Критерії оцінювання

 

Рівень	Кількість балів за правильну відповідь на одне запитання	Разом
І
ІІ
ІІІ

 

Література.

1. Гісем О.В. Зовнішнє оцінювання (підготовка). Історія України: Типові тестові завдання. Збірник / О.В.Гісем, О.О.Мартинюк, Х.: Факт, 2008. – 112 с.

2. Гісем О.В. Зовнішнє оцінювання (підготовка). Історія України:

Тренувальні завдання / О.В.Гісем, О.О.Мартинюк, Х.: Веста: Вид-во “Ранок”, 2007. – 128 с.

3. Гісем О.В. Історія України. 11 клас: Плани-конспекти уроків / О.В.Гісем, О.О.Мартинюк. – Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2004. – 320 с. – (На допомогу вчителю)

4. Історія України. Повний комплект для тематичного оцінювання 10-11 кл./ Авт.-упор. Н.І.Харківська. – Х.: Вид. група “Основа”, 2006. –176 с.

5. Історія України. Тренувальні тести: 7-11 класи /Н.О.Вєнцева, АО. Федчиняк; за заг. ред. К.О.Баханова. – Харків: Вид. група “Основа”: “Тріада +”, 2008. - 205 с.

6. Нартов В.В. Історія України. 10 клас: Плани-конспекти уроків. – Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2004. – 352 с. – (На допомогу вчителю)

7. Пастушенко Р.Я. Зовнішнє оцінювання. Історія. – Х.: Вид. група “Основа”, 2007. –48 с.