Інгаляція лікарських речовин

Інгаляція – це метод введення лікарських засобів шляхом їх вдихання.

Показанням для застосування інгаляцій є: гострі та хронічні захворювання слизової оболонки носа, глотки, зіва, гортані, трахеї, бронхів, які супроводжуються утворенням густого харкотиння, що важко відкашлюється, а також бронхіальна астма, хронічна пневмонія, пневмосклероз.

Інгаляції призначають для боротьби з інфекцією, захисту слизової оболонки дихальних шляхів від подразнюючої дії різних чинників, розрідження харкотиння і поліпшення прохідності дихальних шляхів.

Необхідно відмітити, що завдяки великій властивості всмоктуючої дії слизової оболонки дихальних шляхів інгаляції діють не лише місцево (безпосередньо), а і позитивно впливають взагалі на весь організм, тобто інгаляції покращують загальне самопочуття пацієнта і підвищують його опірність.

Протипоказаннями до проведення інгаляційної терапії є: кровохаркання, активні форми туберкульозу дихальних шляхів, новоутворення в бронхах і легенях, хвороби серцево-судинної системи з недостатністю кровообігу ІІБ-ІІІ стадії, підвищена чутливість до препарату.

Розрізняють 5 основних видів інгаляцій: аерозольні, тепловологі, парові, олійні та сухі.

Інгаляція лікарських речовин за допомогою індивідуального аерозольного інгалятора

Аерозольні інгалятори промислового виробництва застосовуються для ліквідації приступів бронхіальної астми («Беротек», «Сальбутамол»), для профілактики виникнення приступу бронхіальної астми («Італ», «Тайлед»), для лікування бронхіальної астми глюкокортикостероїдними гормонами («Бекломет», «Інгакорт»).

Запам’ятайте! Кожен аерозоль має свої особливості при прийомі, а тому призначити той чи інший аерозоль та його дозу повинен тільки лікар. Самолікування у даному випадку не допустимо. (мал. 3.5)

Мал. 3.5. Застосування аерозолю за допомогою індивідуального інгалятора

Попередня підготовка до виконання навику:

Під час приступу людина нерідко впадає в паніку і забуває про правила інгаляції. Інгаляція в такому випадку буде неефективна і пацієнт робить невірний висновок: ліки не допомагають! Щоб цього не трапилося, медична сестра повинна відпрацювати з пацієнтом автоматизм дій при роботі з аерозольним інгалятором:

– зняти з інгалятора захисний ковпачок (нерідко, коли пацієнт поспішає, він забуває це зробити);

– повернути інгалятор мундштуком донизу (деякі хворі тримають інгалятор мундштуком доверху – це не вірно);

– інгалятор з аерозолем добре струсити;

– інгалятор тримати рукою біля рота;

Основні етапи виконання навику:

1. Зробити глибокий спокійний видих через зімкнуті губи (щоб бронхи підготувалися до прийняття ліків).

2. Щільно затиснути мундштук інгалятора губами (щоб ліки не виходили в атмосферу).

3. Трохи відхилити голову назад (щоб верхні дихальні шляхи розправилися і ліки легше проникли в бронхи).

4. Розпочати вдих і одночасно натиснути на дно балончика.

5. Продовжувати робити глибокий вдих стільки, на скільки це можливо зробити. В цей момент вдихається перша доза аерозолю.

6. На висоті вдиху затримати дихання на декілька секунд (щоб ліки осіли на бронхіальну стінку).

7. Витягнути мундштук із рота і зробити повільно видих в атмосферу через ніс.

8. Якщо глибокий вдих у зв’язку з тяжким станом пацієнта не можна здійснити, то перша доза аерозолю розпилюється в порожнині рота.

9. Другу інгаляцію (тобто другу дозу) повторити через хвилину-дві.

10. Фахівці вважають, якщо бронхіальна астма знаходиться під контролем – пацієнту достатньо зробити 3-4 рази інгаляцію беротеку або сальбутамолу (при умові, що ця процедура виконується вірно). Якщо пацієнт робить більшу кількість інгаляцій – лікування можна вважати неефективним, тобто пацієнту слід звернутися до лікаря, який перегляне тактику терапії.

11. Після інгаляції надіти захисний ковпачок на балончик.

 

 

При захворюваннях очей за призначенням лікаря проводять закапування крапель або закладання мазей. Перед процедурою медична сестра ретельно миє руки щіткою з милом, протирає їх спиртом (або спеціальним дезінфікуючим засобом для рук). Якщо флакон з лікарським засобом не обладнано спеціальним приладом, для закапування крапель в очі лікарський засіб набирають в піпетку.

Методика: Вказівним пальцем злегка відтягують нижнє віко, іншою рукою з піпетки поволі випускають одну краплю (ближче до носа). Якщо хвора дитина здатна уразуміти прохання, слід попросити її при цьому подивитися в протилежну сторону. Через деякий час закапують другу краплю і просять дитину закрити очі. Після використовування піпетку промивають теплою водою і поміщають в спеціальний футляр.

Очну мазь закладають за допомогою спеціальної скляної лопаточки. Для цього зволікають нижнє віко і на кон'юнктиву поміщають мазь, дитина закриває очі, після чого обережними рухами пальців по віку розподіляють мазь. Піпетки та очні палички повинні використовуватися індивідуально для кожного хворого.

 

При закапуванні крапель в ліве вухо голову хворого нахиляють до правого плеча. Лівою рукою відтягують мочку вуха, правою рукою закапують декілька крапель в слуховий прохід (відповідно інструкції до застосування ліків). Після цього у вухо закладають невеликий ватний тампон на декілька хвилин або пов'язують голову хустинкою.