Національний авіаційний універстит

Національний авіаційний універстит

Контрольна робота

З дисципліни

«Філософія»

Студента ІЗДН

Го курсу

Напрям: 6.050101

Солодкого М.А.

Структурованість соціальної системи

План

Вступ……………………………………………………………………………..….3

Розділ 1. Суспільне буття та суспільна свідомість……………………………..6

1.1. Діяльність та суспільні стосунки людей……………………………….6

1.2. Об’єктивна та суб’єктивна сторони суспільного буття………………..7

1.3. Поняття суспільної свідомості, її рівні, форми………………………8

1.4. Основні функції суспільної свідомості………………………………..9

Розділ 2. Поняття соціальної структури суспільства та її основні елементи…11

2.1. Соціальна спільність, її різновиди………………………………………11

2.2. Соціальна структура суспільства………………………………………13

2.3. Соціально-класовий елемент соціальної структури суспільства……14

2.4. Співвідношення понять «народ», «нація», «етнос»…………………15

2.5. Цілісність як характеристика суспільства……………………………18

Висновки…………………………………………………………………………21

Список використаних джерел………………………………………………….23

 

Вступ

Суспільство - це складний феномен, соціально-історичний продукт, живий соціальний організм, діяльнісна суспільна організація, в якій живуть і діють люди.

Суспільство існувало не завжди. Завдяки праці, трудовій діяльності, мові, спілкуванню та іншим факторам відбувається соціалізація людиноподібної істоти, формується й утверджується нова, - відмінна від природно-біологічної, - соціальна реальність. Витіснення й обмеження «зоологічного індивідуалізму» супроводжувалося формуванням і набуттям власне людських якостей. Колективізм, згуртованість, взаємодопомога, турбота про рідних, близьких, майбутні покоління та інші соціальні фактори й спонукальні мотиви викликали до життя появу моральних норм (табу), які закріплювалися як шляхом відбору, так і передачею й успадкуванням досвіду. Цьому найбільше сприяли колективна знарядійно-трудова діяльність, навички до якої постійно удосконалювалися, набуваючи свідомих, цілеспрямованих дій - тобто людської праці. Вони, передаючись від покоління до покоління, заклали фундамент для формування культурної спадщини людства.

Виникнення суспільства - двоєдиний процес, у якому соціальні сторони: людина і суспільство взаємообумовлюють і передбачають одна одну. Без людини ніяке суспільство відбутися не могло б, але й власне людина ставала соціальною істотою лише у суспільстві, творячи його. Становлення суспільства - це виникнення й набуття нової, соціальної якості, яка істотно відрізняється не лише від світу неживої, а й живої природи. Продуктами діяльності людини, суспільства є як матеріальні, так і духовні цінності.

Суспільство - динамічно функціонуюча система, життєдіяльність якої не є біологічна, а соціальна. Освоєння і продукування світу (природи, суспільства) в ньому здійснюється соціальними засобами (наявний рівень культури, здатність до праці, мислення й пізнання, оперування знаковими системами, мовою, писемністю тощо). Соціальні фактори - це не лише можливість, а й реальна основа виникнення суспільства, його творення та відтворення.

Суспільство - це єдиний цілісний організм, що складається із людей, які пов'язані між собою різноманітними зв'язками, різною мірою залежності та загальності. Суспільство - не лише інтегрована сукупність людей, а й форми їх спільної діяльності, продукти цієї діяльності, які взаємодіють, взаємовпливають одне на одного. В цьому сенсі суспільство - це самоорганізована система взаємин, поведінки і відношень між людьми, система взаємодіючих спільнот тощо.

Суспільство пов'язане з життєдіяльністю як нинішніх, минулих так майбутніх поколінь. Тому воно - це людство в його історичній динаміці та перспективі, багатоманітне й багатофункціональне утворення зв'язків і відносин між людьми. Життя й діяльність суспільства значно багатше, розмаїтніше й складніше, аніж життєдіяльність окремих індивідів, що його становлять. Суспільство створює такі об'єкти, які не під силу навіть найздібнішій, найдосконалішій людині. Мова й наука, мистецтво і заклади культури, право й політика, їхні інститути, техніка і технології, продукти виробництва за своєю суттю є соціальними. Поза суспільством їх виникнення чи функціонування неможливі. Окрема людина не в змозі їх створити чи забезпечити їм функціонування. Суспільство визначає характер дій, існування й функціонування будь-якого елементу, що входить до нього, визначаючи, в кінцевому рахунку, їх розвиток.

Суспільство - це динамічна соціальна система, особливий організм, зміни, трансформації якого та розвиток в цілому зачіпають підвалини соціального, тобто, основне в його життєдіяльності й функціонуванні. В своєму розвитку суспільство послідовно проходить різні стадії якісних перетворень, набуваючи все досконаліших форм. Воно є явищем цивілізаційного процесу, а відтак - конкретно-історичною сукупністю взаємодіючих суб'єктів та умов їх життєдіяльності.

У суспільстві, з одного боку, має місце взаємодія, а з іншого - жорстка і чітка внутрішня розчленованість його елементів. Єдність суспільства як соціально цілого забезпечує взаємодію і взаємозв'язок між сферами, а, в свою чергу, єдність сфер суспільства значно поглиблює і зміцнює взаємозв'язаність і цілісність соціуму. Так, наприклад, інститут виробництва економічної сфери забезпечує потреби соціальної сфери у їжі, одязі, взутті, житлі тощо, а інститут торгівлі - враховує і задовольняє запит споживачів соціальної сфери.

Суспільство - це така система різноманітних відносин, які об'єднують і протиставляють людей. І все ж у ньому створюються необхідні умови для функціонування і розвитку людини. Тому саме суспільство є необхідним фактором життєдіяльності людей. Це соціальний союз індивідів, об'єднаних з метою досягнення результатів, які недоступні кожному зокрема.

 

Розділ 1. Суспільне буття та суспільна свідомість

Об’єктивна та суб’єктивна сторони суспільного буття

У суспільній діяльності органічно злиті об'єктивне і суб'єктивне. Практика об'єктивна як предметна, матеріальна перетворююча діяльність людей, але вона в той же час завжди дана в єдності з суб'єктивною стороною, оскільки це діяльність переслідує свої цілі людини, тобто діяльність усвідомлена.

Рух історії визначається практичною діяльністю, в якій матеріальне, об'єктивне завжди поєднується з духовним, суб'єктивним.

Це і породжує неправильне уявлення про те, що поняття закономірності, «що працює», коли мова йде про природу, втрачає сенс, як тільки мова заходить про суспільство, оскільки тут замішані свідомість, вільна воля і свавілля людей - речі, з ідеєю закономірності начебто несумісні. Чи можна з цим погодитися? Для відповіді на це питання звернемося до співвідношення в історії об'єктивних умов і суб'єктивного фактора. Під об'єктивними умовами ми розуміємо стан суспільства і насамперед його економічний фундамент, а також його соціальну, політичну і духовну сфери. Суб'єктивний же фактор - це більш-менш усвідомлена діяльність суб'єкта історії, яким є маси, соціальні групи, класи, партії і окремі люди.

Поняття об'єктивного і суб'єктивного в історії не тотожні поняттями матеріального і ідеального. З одного боку, до об'єктивних умов відносяться не тільки матеріально-предметна середовище та матеріальні суспільні відносини, але і духовний клімат, духовна атмосфера часу та інші явища, які віднести до матеріальних не можна. З іншого боку, і сам суб'єкт, і його діяльність аж ніяк не зводяться до його свідомості, до чогось духовного, хоча їх роль, коли мова йде про суб'єктивний початку в історії, величезна.

 

Розділ 2. Поняття соціальної структури суспільства та її основні елементи

Соціально-класовий елемент

Висновки

Отже, суспільство складається з безлічі індивідів, їхніх соціальних зв'язків, взаємодій і відносин. Але суспільство — це не сумативна, а цілісна система. Це означає, що на рівні суспільства індивідуальні дії, зв'язки і відносини утворюють нову, системну якість. Системна якість — це особливий якісний стан, який не можна розглядати як просту суму елементів. Суспільні взаємодії і відносини носять надіндивідуальний, надособистісний характер, тобто суспільство — це деяка самостійна субстанція, яка стосовно індивідів є первинною. Кожен індивід, народжуючись, застає визначену структуру зв'язків і відносин, в процесі соціалізації включається в неї.

Цілісній системі притаманні безліч зв'язків, взаємодій і відносин. Найбільш характерними є корелятивні зв'язки, взаємодії і відносини, що включають у себе координацію і субординацію елементів. Координація — це визначена погодженість елементів, той особливий характер їхньої взаємної залежності, який забезпечує збереження цілісної системи. Субординація — це підпорядкованість і співпідпорядкованість, що вказує на особливе специфічне місце, неоднакове значення елементів у цілісній системі.

Суспільство є складною соціальною системою, структурно організованою цілісністю, яку утворюють різні елементи, компоненти, підрозділи. У свою чергу вони теж мають певний рівень організованості й упорядкованості власної структури. Це дає підстави стверджувати, що соціальна структура суспільства є комплексним, багатомірним утворенням.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами. Іншими словами, це внутрішній устрій суспільства, який складається з відповідно розташованих, упорядкованих елементів, що взаємодіють між собою. Поняття «соціальна структура» охоплює системно-організаційний і стратифікаційний аспекти.

 

Список використаних джерел

1. Білодід Ю. Філософія: Український світоглядний акцент: Нав-чальний посібник/ Юрій Білодід,. -К.: Кондор, 2006.

2. Бичко І. Філософія: Підручник для студ. вищих закладів освіти. — 2. вид., стер. — К.: Либідь, 2002.

3. Бойченко І. Філософія історії: Підручник для студ. вищ. навч. закладів. — К.: Знання, 2000.

4. Буслинський В. Філософія: Навч. посібник для студ. і аспірантів вищ. навч. закладів / Київський славістичний ун-т / Володимир Андрійович Буслинський (ред.). — К., 2002.

5. Воронкова В. Філософія: Навчальний посібник/ Валентина Воронкова,; М-во освіти і науки України. -Київ: ВД "Професіонал, 2004.

6. Губерський Л. Філософія: Навч. посібник для студ. і аспірантів вищих навч. закл. / І.Ф. Надольний (ред.). — 5. вид., стер. — К.: Вікар, 2005.

7. Ільїн В.Філософія: Підручник. В 2-х ч./ Володимир Васильович Ільїн. -К.: Альтерпрес. -2002. - Ч.1: Історія розвитку філософської думки/ Авт.передм. А.А. Мазаракі. -2002.

 

Національний авіаційний універстит

Контрольна робота

З дисципліни

«Філософія»

Студента ІЗДН

Го курсу

Напрям: 6.050101

Солодкого М.А.