Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття суспільної свідомості, її рівні, форми

Поиск
Суспільне буття та суспільна свідомість - основні взаємодіючі сфери (матеріальна і духовна) життя суспільства. Головною, визначальною складовою частиною суспільного буття є суспільне виробництво матеріальних благ, що включає продуктивні сили і виробничі відносини. Суспільна свідомість — це економічні, соціальні, політичні, правові, моральні, художні, релігійні, філоські, наукові та ін. погляди, а також уявлення, ідеї та теорії. У процесі розвитку суспільства механізм визначального впливу суспільного буття на суспільну свідомість ускладнюється, до нього включаються нові опосередковуючі ланки. До рівнів суспільної свідомості належать буденно-практична й теоретична свідомість, а також суспільна психологія та ідеологія. Розділення суспільної свідомості на буденно-практичний і теоретичний рівні ґрунтується на протиставленні, з одного боку, життєво-практичного, несистематизованого і разом з тим цілісного життєрозуміння, а з другого — того складу ідей, котрі піддалися творчій переробці й раціональній систематизації. Специфіка буденно-практичного та теоретичного рівнів суспільної свідомості не означає їх неповноцінності: навпаки, ці специфічні риси визначають сильні сторони кожного з рівнів, дозволяючи збагатити, конкретизувати істинність знань про об’єкт пізнання. Так, буденно-практична свідомість охоплює об’єкт відображення, як правило, з неприхованої, зовнішньої сторони і, на відміну від теоретичної свідомості, володіє більш широким, цілісним і повним знанням про об’єкт. Цілісність свідомості — один з головних показників її життєстійкості. Одним зі структурних елементів суспільної свідомості є розмаїтість її форм. Це – політична свідомість, правова, моральна, релігійна, естетична, наукова свідомість тощо. Ця розмаїтість залежить від двох основних факторів: 1. від об'єкта, тобто від складності суспільного буття. Кожна сторона суспільного буття відбивається якою-небудь формою суспільної свідомості; 2. від способу відображення. Люди мають потребу глибше і всебічно пізнати світ. Один і той самий об'єкт люди намагаються пізнати з різних сторін, з різних поглядів, тобто по-різному підходять до його розгляду. Наприклад, відносини між людьми можна розглядати і в моральному, і в юридичному, і в політичному аспектах. Суттєве значення для розвитку форм суспільної свідомості має їх взаємодія. Всі форми переплітаються між собою, доповнюючи за певних умов одна одну. Основою взаємодії виступає цілісність суспільного життя, тісний зв'язок між собою різноманітних суспільних відносин. Взаємодія форм суспільної свідомості – це об'єктивний закон її розвитку.   1.4. Основні функції суспільної свідомості Свідомість поза людським буттям неможлива: свідомість народжується в бутті, створює буття, відображає буття. Таким чином, свідомість виконує такі функції: - Пізнавальну; - Прогностичну; - Комунікативну; - Рефлексивну; - Регулятивну. Так, пізнавальна функція свідомості проявляється в накопиченні, переробці та використанні інформації щодо навколишньої дійсності; регулятивна - в контролі поведінкових та емоційних проявів; прогностична - в побудові образів майбутнього, плануванні подальшого життя; рефлексивна - в пізнанні людиною самої себе як суб'єкта психічної діяльності; комунікативна функція свідомості полягає в організації та підтриманні спілкування з іншими людьми.

Розділ 2. Поняття соціальної структури суспільства та її основні елементи

Соціальна спільність, її різновиди

Іншим важливим елементом суспільства є соціальні спільності. На відміну від соціальних інститутів, які були утворені свідомо для проведення спільної діяльності людей, здійснення в суспільстві регулятивної функції та функції соціального контролю, соціальні спільності виникли в процесі історичного розвитку людської цивілізації і поява їх зумовлена об'єктивною необхідністю.

Соціальна спільність — група людей, яка склалася об'єктивно в процесі історичного розвитку, реально існує, практично фіксується, характеризується відносною цілісністю і виступає самостійним суб'єктом соціальної та історичної дії. Якщо соціальні інститути виконують в суспільстві функцію стабілізатора соціальних відносин, то соціальні спільності забезпечують функцію соціального прогресу. Справді, важко переоцінити роль етносів та націй в утворені держав, роль класів у зміні соціально-економічних формацій. Соціальні спільності є дуже важливою складовою суспільства, тому що всі соціальні системи та соціальні інститути базуються на соціальних спільностях. Особливостями соціальних спільностей є:

• вони утворюються в процесі історичної необхідності;

• спільні інтереси переважної частини індивідів, що до неї входять;

• можливість організовувати соціальні інститути та соціальні системи;

• безпосередня близькість членів спільності, яка передбачає можливість безпосереднього їх контакту.

Так само як інститути, соціальні спільності відзначаються великою різноманітністю. Вони можуть існувати декілька десятків хвилин (пасажири тролейбуса під час його руху по маршруту) до декількох сотень і навіть тисяч років (етноси, класи), від двох осіб до десятків мільйонів.

У сучасній соціології прийнято виділяти такі найважливіші види соціальних спільностей:

• етнічні — спільності, що ґрунтуються на спорідненості в мові, культурі, звичаях, традиціях, психологічних особливостях своїх членів (українці, французи, татари, цигани);

• демографічні - відрізняються за статтю, віком, расою, місцем народження (жінки, чоловіки, молодь);

• професійні — характеризуються за приналежністю індивідів, що їх складають до тієї чи іншої професії (юристи, будівельники, педагоги);

• територіальні — ті, що визначаються за територією проживання своїх членів (міські і сільські жителі);

• спільності, що відрізняються за соціальним статусом — (одружені, безробітні, громадяни України);

• малі соціальні групи — (сім'я, виробничі колективи, друзі).

Спільності формуються у якості певних соціальних груп, у яких індивіди об'єднанні спільними зразками поведінки, територією проживання, традиціями, професійними та багатьма іншими ознаками. Український соціолог В. Гродяненко поділяє спільноти на масові та групові. Масові спільноти — це групи, що об'єднують індивідів зі схожими поглядами, прихильностями смаками. Такі спільноти передбачають суто формальний контакт між їхніми представниками. До масових спільнот можна віднести скажімо футбольних вболівальників чи рух антифашистів. Групова соціальна спільнота — сукупність індивідів, що фіксується емпірично, тобто реально існує. У свою чергу соціальні групи поділяються на великі, де контакт між її представниками здебільшого опосередкований (нації, професійні, демографічні спільноти) та малі, учасники яких перебувають в безпосередньому соціальному контакті (сім'я, трудовий колектив).

Також соціальні спільності поділяють на масові або нефіксовані, де зв'язки між членами існують лише формально, та групові або фіксовані, що характеризуються цілісністю і вищою організованістю.

Таким чином, соціальна спільність — це група людей, об'єднана більш менш стійкими зв'язками і близькістю інтересів своїх членів. їх соціальне призначення полягає в тому що вони є основою створення інших соціальних об'єднань — інститутів чи організацій, саме спільноти забезпечують соціальний прогрес. Соціальні спільності, як і соціальні інститути та організації, є важливим фактором утвердження і розвитку соціальних відносин.

З огляду на чисельність соціальні групи поділяють на малі (мікросоціальні спільноти), середні (локальні спільноти) і великі (мікросоціальні спільноти). Кожна з них, вирізняючись принципами формування, функціями, так чи інакше впливає на індивіда.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 377; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.200.7 (0.006 с.)