Якими науковими джерелами ви можете скористатися.

Данкіна Л. Сучасна українська літературна мова (науковий стиль).- Х., 2002.

Михайлова О. та ін. Українське наукове мовлення. Лексичні та граматичні особливості..-Х., 2000.

Непийвода Н. Сам собі редактор: Порадник з української мови. – К., 1996.

Непийвода Н. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект).- К., 1997.

Практикум зі стилістики української мови: науковий та офіційно-діловий стилі. – Х.,2002.

Проблеми лінгвістики науково-технічного і художнього тексту.- Львів,1995.

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ «КУЛЬТУРОЛОГІЯ»

Культурологія поряд з філософією є базовою дисципліною, яка формує уявлення про світ, людину, світову і національну культуру, вчить жити в гармонії з природою і всім світом. В контексті Болонського процесу “Культурологія” інтегрує в собі основні культурологічні парадигми. Кількість годин, що відводиться на дисципліну складає 72 годин (2 кредити ECTS). Перший модуль цього курсу розкриває культурологію як соціально-гуманітарне знання,другий – історичну типологію культури. Формою підсумкового контролю знань студентів з дисципліни “Культурологія” є ПМК.

Дисципліна забезпечена необхідною навчально-методичною літературою.

 

Мета дисципліни: ознайомлення студентів з історією становлення предмету культурології – основними універсальними рубрикаціями предметного поля культури, головними концептуальними інтерпретаціями культури та понятійним апаратом, історичними типами культур та їх особливостями. Введення в коло культурологічних проблем та навчання застосуванню культурологічного аналізу до конкретних явищ історії культури та сучасності, навчання мистецтву інтерпретації та розуміння Іншого, допомога у відкритті власної культурної ідентичності.

 

Завдання дисципліни: осмислення загальнотеоретичних засад культурології, досягнень світової та української культури; оволодіння основними поняттями культурології на рівні відтворення, тлумачення та використання в повсякденному житті; засвоєння змісту основних концепцій культури, розкриття основних механізмів та напрямків соціокультурної динаміки, шляхів вирішення існуючих проблем в розвитку сучасної культури.

 

Набуття навичок та вмінь: формування цілісної картини світу, застосування знань з культурології для аналізу інтеграційних процесів у глобалізованому світі, розуміння особливостей діалогу культур та сучасних змін в українському суспільстві, визначення лінії особистісної поведінки та реалізації набутих знань в майбутній професії.

 

1. Програма курсу ”Культурологія”

№	Назва тем та модулів	Лекції	Семінарські заняття	Інд. робота	Самост. робота
1.	Культурологія: предметність та моделі дослідження
2.	Культура як феномен
3.	Культура і цивілізація
4.	Архаїчний тип культури.
5.	Культура стародавніх цивілізацій
6.	Античність як тип культури
7.	Європейська культура: джерела та динаміка розвитку.
8.	Культура Середньовіччя (Премодерн)
9.	Ренесанс і Реформація в європейській культурі
10.	Модерн і Постмодерн в культурі
	Разом: 2 кред., 72 год.

Викладацький склад:

доц. Волошко І. Є., к. філол. н.

доц. Дерев’янко Т. М., к. ф. н

доц. Деркач В. Л., к. ф. н.

доц. Кучера Т. М., к. ф. н.

доц. Мачульський Б. Г., к. ф. н.

доц. Машталер А. А., к. ф. н.

доц. Соколов С.В., к. ф. н

ст. викл. Терещенко В. В.

асист. Глебова Т. В.

асист. Пітякова Т. С.

асист. Скалянчук В. С.

 

Основна література:

1. Кравець М. С., Семашко О. Піча В. М. та ін. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. В. М. Пічі – Л., 2003.

2. Культорологія: Навч.посіб. / Упорядники О. І. Погорілий, М. А Собуцький. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2003.-

3. Культурологія: Навч. посіб. / В. І. Абрамов, Б. Г. Мачульський, Т. С. Пітякова та ін. – К.: КНЕУ, 2007. – 376 с.

4. Культурологія: Навч. посіб./ За ред. І. І. Тюрменко. – К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 368 с.

5. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко та ін.. За ред. М. М. Заковича. – 4-те вид., стер. – К.: Т-во Знання, КОО, 2003. – 557 с.

6. Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посіб. Для самост. вивчення дисципліни (за ред. Вечірко Р. М.). - К.: КНЕУ, 2003. - 367 с.

 

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ

СПЕЦКУРС ПО ПОЛІТОЛОГІЇ “СУЧАСНІ ІДЕЙНО-ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ”

У політичному житті суспільства надзвичайно важливе місце належить різним ідейно-політичним течіям. Сучасні ідейно-політичні течії в суспільному житті поєднують одночасно теорію і практику, роздуми та дії, які сприяють формуванню в людині належної орієнтації у політичних процесах.

 

1. Метою вивчення політологічного спецкурсу “Сучасні ідейно-політичні течії” є отримання студентами сучасної політичної освіти, формування у них зрілої політичної свідомості і демократичної політичної культури, необхідних навичок політичної діяльності. Даний вибірковий курс з політології взаємопов’язаний з такими дисциплінами, як соціологія, політична історія.

 

2. Перелік компетенцій, яких набуває студент після опанування даної дисципліни:

 

Ø Засвоєння знань про політичні концепції, сучасні політичні течії;

Ø Формування у майбутніх спеціалістів умінь виділяти теоретичні та прикладні компоненти політологічного знання і використовувати їх у практичній діяльності;

Набуття студентами таких компетенцій, як:

§ Знати, як отримати доступ до глобальних джерел інформації;

§ Оволодіти навичками самостійного набуття знань;

§ Оволодіти комунікативними здібностями, вміти працювати в команді;

§ Набути компетентнісних навичок необхідної участі у суспільному житті, прийнятті і реалізації політичних рішень, аналізі політичних процесів в Україні та світі;

§ Поділяти демократичні цінності необхідні для того, щоб жити в умовах громадянського суспільства, бути його відповідальним громадянином, оволодіти необхідними громадянськими та політичними компетенціями.

 

3. Сфера реалізації набутих знань і вмінь в майбутній професії: теоретична й аналітична робота по підготовці доповідей, звернень та повідомлень для керівництва та цільових аудиторій, участь в підготовці та проведенні ділових переговорів, зустрічей, конференцій, налагодження відносин з державними установами, органами місцевого самоврядування тощо.

 

4. Зміст дисципліни, що пропонується для вивчення студентами за модулями та темами. Дисципліна складається із 10 тем, які поділяються на модулі. Перший модуль включає теми: сутність політичних течій, критерії їх типології та функції в сучасному світовому політичному процесі. Соціальна база основних політичних течій. Політична ідеологія, її сутність і функції. Другий модуль складається з наступних тем: лібералізм і консерватизм як політичні течії, соціалізм, його соціально-політична сутність, ідеологія і політика, сучасний соціал-демократизм, його сутність, соціальна база і особливості політики, правий і лівий екстремізм, тероризм – крайня форма екстремізму.

 

5. Викладацький склад: доцент, канд. філос. наук Брегеда А.Ю., доцент, канд. політ. наук Манелюк Ю.М., асистент Ковтун-Стеценко К.К., асистент Лисенко Ю.В.

6. Рекомендована література:

 

1. Конституція України.

2. Бегей І.І. Порадник з політології. – Л., 2006.

3. Бодио Т. Елементы теории политики / Под ред. В.Р.Макаренко. - Ростов-на-Дону, 1991.

4. Боднар С.С. Політична опозиція в системі владних відносин України. – Донецьк, - 2008.

5. Брегеда А.Ю. Основи політології. - К., 1997.

6. Бульбенюк С.С., Іванова Н.Ю. Політологія у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2010.

7. Вебер М. Политика как призвание и профессия. Избранные произведения. - М., 1997.

8. Веймер Д. Аналіз політики. Пер. з англ. – К., 2000.

9. Винниченко В.К. Заповіт борцям за визволення. - К., 1991.

10. Воронов І.О. Феномен влади: горизонти людського і політичного виміру. – К.: «Генеза». – 2005.

11. Вятр Е. Социология политических отношений. - М., 1979.

12. Гаджиев К.С. Введение в политическую философию. – М., 2004.

13. Гаджиев К.С. Геополітика. Учебник для вузов. – М.: Международные отношения, 1997. – 384 с.

14. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політико-правові системи світу: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 668 с.

15. Головатий М.Ф. Класи і партії. – Навч. Посіб. Для студ. ВНЗ – К.: ДП Видавничий дім «Персонал», 2008. – 144 с.

16. Горбова Г.А., Самыгин С.И. Основы социологии и политологии: Учебное пособие.—М.: ИКЦ «МарТ»; Р.-на-Дону: изд. центр «МарТ», 2005.—336 с.

17. Грушевський М.С. На порозі нової України. Гадки і мрії. - К., 1992.

18. Гумплович Л. Социология и политика. - М., 1985.

19. Демидов А., Малько А. Политология в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие – М.: Юристъ, 1998. – 776 с.

20. Демин Г.И. Политология: Альбом схем. – М.: «Палеотип», 2002. – 92 с.

21. Дмитренко М. Політичні партії та політичні ідеології: Навчальний посібник. – К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2007. – 96 с.

22. Дмитренко М.А. Політична система України: розвиток в умовах глобалізації та інформаційної революції. – К.: Знання, 2008. – 544 с.

23. Дослідження політики в системі Інтернет. – Чернівці, 2005. – 47 с.

24. Дюверже М. Политические партии. Пер. с фр.– М., 2000.

25. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта: Учебное пособие. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 317 с.

26. Історія української суспільно-політичної думки / Упорядник В.В. Морозов. – К.: КНЕУ, 2006.

27. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода: Основи когнітивної теорії конфліктів: Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 1996. – 191 с.

28. Іщенко М.П. Політологія: питання теорії і методики: Навчально-методичний посібник.—Черкаси: Черкаський університет ім. Б. Хмельницького, 2006. – 320 с.

29. Іщенко М.П., Іщенко О.М. Практикум з політології. – Черкаси: Черкаський університет ім. Б. Хмельницького, 2004. – 324 с.

30. Кирилюк Ф.М. Історія політології. – К., 2002.

31. Кочубей Л. Виборчі технології: Навчальний посібник. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2008.

32. Мадіссон В.В. Сучасна українська геополітика: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2003. – 176 с.

33. Мухаев Р. Т. Политология: Учебник для вузов. Узд. 3-е. – М.: «Приор-издат», 2005, - 432 с.

34. Нор В., Стецюк П. Конституція – Основний закон України в запитаннях і відповідях. – Л., К., 1996.

35. Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень. – К., 2005.

36. Остапенко М.А. Політична культура суспільства: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2008 – 96 с.

37. Парламенти світу. – К.: Молодіжна альтернатива, 2004. – 64 с.

38. Политология в вопросах и ответах / Под ред. Ю.Г. Волкова. – М., 1999.

39. Политология в вопросах и ответах: Учебное пособие / Под ред. Ю.С. Борцова. – Р.-на-Дону, 1998.

40. Политология в схемах и комментариях / Под ред. А.С. Тургаева. – Спб, 2005.

41. Политология. Учеб. Для вузов. /Под ред. М.А. Василика. – М., 2003.

42. Политология: политический словарь-справочник / Д.Е. Погорелый, В.Ю. Фесенко, К.В. Филиппов. – М.: Эксмо, 2008. – 319 с.

43. Политология: Практикум / Под ред. М.А. Василика. – М.: Гадарики, 1999. – 384 с.

44. Политология: Учебное пособие / Под ред. А.С. Тургаева, А.Е. Хренова. – СПб.: Питер, 2005. – 560 с.

45. Політичні партії України: В 3-х томах / Укл. Ю. Шайгородський. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2005.

46. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С.Шемшушенка, В.Д.Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.

47. Політологія / За ред. Ф.М. Кирилюка.—К.: Здоров’я, 2004. – 776 с.

48. Політологія: Підручник (М.М. Вегеш), Ю.О. Останець) за ред. М.М. Вегеша. – К., Знання, 2008.

49. Політологія у запитаннях і відповідях / За заг. ред. К. Лемківського. – К.: Вища школа, 2003. – 263 с.

50. Політологія у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник / І.Г. Онищенко, Д.Т. Дзюбко, І.І. Дуднікова та ін. – К., 2003.

51. Політологія: Загальний курс / За ред. В.О. Храмова. – К.: Знання. – 2007.

52. Політологія: Збірник базових тестових завдань і вправ / Автор – упорядник Гаврилів Н.В.—Дрогобич: ДДПУ, 2006. – 144 с.

53. Політологія: Збірник вправ і завдань для самостійної роботи. Глосарій: Методичний посібник до підручника «Політологія» / За ред. А. Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

54. Політологія: Методичні вказівки щодо використання модульно-рейтингової системи в процесі вивчення курсу «Політологія». – Львів: Львівська комерційна академія, 2005. – 59 с.

55. Політологія: Методичні рекомендації.—Миколаїв, 2006. – 43 с.

56. Політологія: наука про політику. Підручник./ За заг. ред. В.Г. Кременя, М.І. Горлача.—К.-Х.: „Єдінорог”, 2001.—640 с.

57. Політологія: Підручник / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – 3-тє вид., перероб., доп. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 568 с.

58. Політологія: Підручник для курсантів вищих військових навчальних закладів збройних сил /За заг. ред. В.Ф.Смолянюка.- Вінниця, - 2002.

59. Політологія: Підручник для студентів вищ. Навч.закл. / За ред. А. Колодій, Л. Климанської, Я. Косміна, В. Харченко. – К, 2003.

60. Політологія: Посібник для підготовки до іспитів / П.С. Прибутько, С.І. Вировий, Р.В. Михайленко. – К., 2005.

61. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці / За ред. В.М. Пічі. – Львів, 2002.

62. Практикум з політології / За заг. ред. Ф.М. Кирилюка. – К.: КНУ ім. Т.Г. Шевченка, «Комп’ютерпрес», 2003. – 622 с.

63. Практикум по курсу «Политология» / Сост. О.Н. Кузь и др. – Х.: Изд. ХГЭУ, 2002. – 136 с.

64. Практикум по курсу «Політологія» / За ред. В.С. Малишенко. – Х.: НТУ «ХПИ», 2003. – 152 с.

65. Прикладна політологія: Навчальний посібник / За ред. В.П. Горбатенка. – К.: ВЦ «Академія», 2008.- 472 с.

66. Романюк А.Порівняльний аналіз політичних систем країн Східної Європи: інституційний вимір: - Львів: Тріада плюс. – 2008. – 392 с.

67. Руденко Ю.П. Політична свідомість українського суспільства в трансформаційний період: чинники формування. – Х., 2003. – 356 с.

68. Сидельникова Т., Темников Д.А., Шарагин И.А. Политология: комментарии, схемы, афоризмы: Учебное пособие. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 208 с.

69. Соловьев А.И. Политология. Политическая теория, политические технологии: Учебник для студентов вузов. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 559 с.

70. Сучасний політик: Практичний посібник політичного діяча. Пер. з анг. – К.: Фонд Едуардо Фрея, 1998.

71. Українська політична нація: Ґенеза, стан, перспективи. – К.: НІСД, 2003. – 632 с.

72. Холод В.В. Лекції з політології: Навч. Посіб. – 2-ге вид. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 408 с.

73. Шатіло В.А. Інститут президентства в системі державної влади: Монографія. – К.: Український центр політичного менеджменту. – 2004. – 159 с.

74. Шляхтун П. Політологія (теорія та історія політичної думки). – К., 2002.

 

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ

«ПСИХОЛОГІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАВЧАЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

 

1. Мета вивчення: пізнати психологічні особливості реалізації будь-якої діяльності та навчитись управляти розвитком різних категорій учнів.Даний курс є однією із складових пакету дисциплін психолого-педагогічного циклу (ПДНМ: «Психологія діяльності та навчальний менеджмент», КПН: «Комунікативні процеси», МВЕ: «Методика викладання економіки»), які взаємно доповнюють та взаємно збагачують одна одну. Якщо ПДНМ вчить студентів реалізовувати функції управління в навчальній діяльності, КПН - ефективно спілкуватись та будувати власний імідж, МВЕ дозволяє оволодіти сучасними технологіями навчання, то всі разом вони готують студентів до успішної та результативної викладацької діяльності.

2. В процесі опанування даної дисципліни студенти навчаться:

1. враховувати психологічні чинники реалізації будь-якої діяльності, зокрема, навчальної;

2. ефективно управляти навчальною діяльністю учнів різних освітньо-вікових категорій з урахуванням їх психологічних властивостей, сучасних і перспективних освітніх підходів:

- формулювати цілі навчання;

- планувати навчальну діяльність;

- готувати зміст навчання;

- стимулювати, мотивувати й активізувати суб’єктів навчальної діяльності;

- застосовувати різні форми й методи навчання;

- контролювати й оцінювати навчальну діяльність.

3. Набуті під час вивчення дисципліни знання та вміння реалізуються в процесі управління розвитком людини у всіх сферах діяльності, в тому числі і професійно-педагогічної.

4. Зміст дисципліни ПДНМ за модулями та темами:

1-й модуль (теми 1-6)

У темі 1 доводиться можливість застосування управлінського підходу до процесу освітньої та навчальної діяльності, надається характеристика навчання як спільної діяльності, обґрунтовано предмет та основні функції навчального менеджменту. Теми 2-5 присвячені реалізації основних функцій управління навчанням: плануванню, організації, мотивації і контролю. При цьому акцент зроблено на психологічні підвалини реалізації кожної функції. Тема 6 висвітлює вікові особливості учнів і показує особливості управління навчанням учнів різних вікових категорій.

2-й модуль (теми 7-8)

У темах 7-8 йдеться про єднальні процеси управління навчанням – керівництво і комунікацію, описано основні чинники ефективного управління навчанням, обґрунтовано підходи до розв’язання навчальних ситуацій.

5. Викладацький склад. доц. Колісниченко Л.А., доц. Сгадова В.В., ст. викл. Бойчук О.С., ст. викл. Борисенко Л.Л., доц. Радченко М.І., ст. викл. Корват Л.В., ст. викл. Музичко Л.В., ст. викл. Тімакова А.В., ст. викл. Завірюха В.В., доц. Журавська Л.М., ас. Саркісова О.Ю., ас. Матвієнко Ю.О., ст. викл. Козлова О.С.

6. Основна література:

- Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч. посіб. / М.В. Артюшина, Л.М. Журавська, Л.А. Колесніченко та ін.; За заг. ред. М.В. Артюшиної. – К.: КНЕУ, 2008. – 336 с.

- Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / В.А. Козаков, М.В. Артюшина, О. М. Котикова та ін.; За заг. ред. В.А. Козакова. – К.: КНЕУ, 2003. – 829 с.

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ

«ІСТОРІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ»

 

1. Метою опанування дисципліни є набуття фактичних знань студентів з основ історії, політичного, соціокультурного, релігійного розвитку європейського суспільства та сприяння формуванню ними власного світосприйняття європейської цивілізації як цілістного і водночас багатополюсного, багатоаспектного явища існуючої світ-системи. Курс «Історія європейської цивілізації» покликаний поширювати світогляд та загальноосвітній інтелектуальний рівень студентів, давати уявлення про загальні і водночас специфічні риси розвитку європейських країн, соціально-економічних і політичних систем, тенденцій культурного розвитку європейських народів, а за цим – полегшувати вичення студентами кола інших (у тому числі обов’язкових) дисциплін гуманітарного й економічного профілю, які викладаються в університеті. Серед таких – «Історія українського суспільства», «Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики ХХ – початку ХХІ ст.», «Історія держави і права україни», «Історія держави і права зарубіжних країн», «Економічна історія», «Політична економії», «Розміщення продуктивних сил», Політологія».

2. Курс «Історія європейської цивілізації» базується на засвоєнні студентами значного фактологічного матеріалу, основних історіографічних джерел, а також головних наукових концепцій з історії та культури європейських народів. Це має стати основою для набуття студентською молоддю таких компетенцій як вміння критично аналізувати історичні джерела; осмислювати процеси і події, розуміти їх суть та виділяти існуючі причинно-наслідкові зв'язки; порівнювати історичні процеси і події в різних регіонах та хронологічних періодах; логічно висловлюватися і обґрунтовувати власну позицію; провадити самостійний науковий пошук.

3. Реалізація набутих знань з історії європейської цивілізації має універсальне спрямування, оскільки пов’язана із підготовкою високоосвічених інтелектуальних спеціалістів економічного і юридичного профілю, здатних брати активну участь у теоретичній підготовці та практичній реалізації соціально-економічних і політичних програм України в контексті як національних, так і загальноєвропейських тенденцій сучасного розвитку.

4. Курс «Історія європейської цивілізації» включає в себе теми, які висвітлюють історичний, політичний, культурний розвиток Європи від часів античності до сучасності, включно з проблемами, які характеризують найновітні політичні й соціально-економічні концепції і тенденції розвитку європейського простору.

5. Дисципліна читається усім професорсько-викладацьким складом кафедри політичної історії, представленим двома докторами історичних, одним доктором політичних наук, 13-ма кандидатами історичних наук.

6. Рекомендована література:

Джеджора О. Історія європейської цивілізації. Частина І /До кінця ХVIII ст. – Львів: Вид-во ЛБЛ, 1999.

Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства. Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1999.

Дворнік Ф. Слов’яни в європейській історії та цивілізації. – Київ: Дух і літера, 2000.

Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее. В 2-х т. – М.: Институт стратегий, 2006.

Дэвис Н. История Европы. – М.: АСТ; Астрель, 2007.

 

 

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ

"ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН "

1. Мета дисципліни: Розширення світогляду й інтелекту студентів, з'ясування суті сучасних міжнародних відносин, місця і ролі України в сучасному світі, подолання почуття меншовартості на тлі розвинутих країн.

Історія міжнародних відносин взаємопов’язана з історією сучасного світу, розширює і доповнює її, а також з історією України, як органічною складовою світової спільноти.

2. У результаті опанування даної дисципліни студент набуде глибокого розуміння суті національних інтересів кожного суб’єкта міжнародних відносин, у тому числі України, її трансформації з урахуванням новітніх тенденцій у міжнародній політиці в умовах постбіполярного світу і локалізаційних процесів, їх вплив на формування напрямків і змісту зовнішньої політики конкретних країн світу, вміння оцінити доцільність і своєчасність тих чи інших зовнішньополітичних концепцій і настанов голів держав і урядів.

3. З приєднанням України до Болонського процесу, глобалізація всіх суспільних процесів, зокрема економічного співробітництва країн, взаємозалежність країн і народів сучасного світу відкривають можливості застосування набутих фахових і гуманітарних знань як у нашій країні, так і за рубежем у сфері економічної і фінансової діяльності, у бізнес структурах національних, зарубіжних або спільних, а також в українських державних і урядових установах.

4. Зміст дисципліни розкривається у чотирьох модулях, кожен з яких охоплює по три теми.

5. Склад викладачів, який забезпечує читання даної дисципліни: проф. Салабай В.Ф., доценти Дудко І.Д., Довганик Н.М., Ніколаєва Г.М., Покотило О.П., Чуб М.П., ст. викл. Сацький П.В.

 

 

6. Основна література:

– В.Ф. Салабай, І.Д. Дудко, М.В. Борисенко, М.П. Чуб. Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики. XX – поч. XXI ст. – Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2006.

– Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів: Пер. з фр. – К.: Основи, 1999.

a. Копель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні відносини XX століття. – Навч. посібник. – К.: Школяр, 1999.

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ

“ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ”

Мета опанування курсу.

Метою курсу «Історія політичної думки» є ознайомлення студентів з основними етапами розвитку як світової, так і вітчизняної політичної думки, зокрема з найбільш значимими політичними концепціями та теоріями, що мали вагомий вплив на розвиток політичних процесів у світі, формування у студентів умінь і навичок аналітичних досліджень теоретичної спадщини політологічного змісту, сприяння становленню політичної свідомості і демократичної політичної культури молодого покоління українських громадян. Вибіркова дисципліна «Історія політичної думки» взаємопов’язана з дисциплінами соціально-гуманітарного напрямку: «Політологією», «Філософією», «Соціологією», «Всесвітньою історією», «Історією України», «Основами теорії держави і права».

2. Перелік компетенцій, яких набуде студент після опанування дисципліни:

· формування у студентів наукових уявлень не тільки про основні етапи розвитку світової та української політичної думки, але й вміння критично аналізувати їх політичний зміст, віднаходити найбільш актуальні для сьогодення політичні ідеї та концепції;

· поглиблення вміння студентів самостійно працювати з широкою джерельною базою політологічного характеру, зокрема – досліджувати найбільш фундаментальні праці;

· сприяння формуванню особистісної позиції студентів щодо особливостей національного державотворення України в історичній перспективі;

· розширення суспільно-політичного світогляду студентів як громадян демократичної України.

 

3. Сфера реалізації набутих знань і вмінь в майбутній професії. Студенти отримають можливість на основі знань та вмінь у галузі історії світової та вітчизняної політичної думки з необхідною ефективністю організовувати свою аналітико-дослідницьку роботу, працювати з великим обсягом історико-документального матеріалу, як політологічного, так й економічного характеру. Це сприятиме становленню студентів як громадян з високим рівнем політичної свідомості та політичної культури, виробленню у них критичного ставлення до суспільно-політичних процесів минулого і сьогодення.

 

4. Зміст дисципліни, що пропонується для вивчення студентами за модулями та темами:

Тема 1: Предмет спецкурсу „Історія світової та вітчизняної політичної думки” та методологія його опанування.

Тема 2: Зародження і розвиток політичних вчень в часи античності та епоху Середньовіччя.

Тема 3: Суспільно-політична думка Західної Європи епохи Відродження.

Тема 4: Суспільно-політичні вчення часів Англійської та Французької революцій ХVІІ – ХVІІІ століть.

Тема 5: Суспільно-політична думка Нового і Новітнього часу.

Тема 6: Особливості становлення і розвитку політичної науки у ХІХ – на початку ХХ століття.

Тема 7: Владні відносини та вітчизняна суспільно-політична думка від часів Київської Держави до кінця ХVІІІ століття.

Тема 8: Особливості розвитку української суспільно-політичної думки у ХІХ столітті.

Тема 9: Вітчизняна політична думка на початку ХХ століття та у період визвольних змагань.

Тема 10: Українська політична думка у новітній період: теорія і практика.

Зміст 1-го модульного завдання складається з питань теоретичного і проблемного характеру, що охоплюють навчальний матеріал 1 – 5 тем дисципліни. Зміст 2-го модульного завдання – розгляд проблематики, яка досліджується у 5 – 10 темах навчального курсу.

 

Викладацький склад.

Викладання дисципліни «Історія політичної думки» здійснюється доцентом кафедри політології та соціології, кандидатом політичних наук Бульбенюк С.С.

 

6. Основна література:

· Історія української суспільно-політичної думки / В.В. Морозов.—К.: КНЕУ, 2006;

· Брегеда А.Ю. Основи політології.—К.: КНЕУ, 2000;

· Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень.—К., 2005.

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ

“ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК”

 

1. Мета опанування дисципліни в контексті підготовки фахівців певної спеціальності. Її взаємозв’язок з іншими дисциплінами навчального плану.

Мета опанування дисципліни – формування соціально-економічної культури в українському суспільстві, орієнтованої на розвиток, а також сприяння розширенню можливостей людського розвитку в Україні через поширення серед студентів прогресивних знань та ідей людського розвитку.

2. Перелік знань і умінь, яких набуде студент після опанування даної дисципліни.

Після опанування даного курсу студенти будуть знати:

· сутність людського розвитку як галузі наукових досліджень і соціального управління;

· проблеми економічного зростання та концепції розвитку у світовій економічній думці;

· сутність теорії людського капіталу;

· методи та методики визначення ефективності інвестицій в людський капітал;

· способи оптимізації зв’язку між економічним зростанням та людським розвитком;

· вибір і кількісне представлення основних вимірів людського розвитку;

· методи та методики розрахунку Індексу людського розвитку і його складових;

· взаємозв’язок економічного зростання, людського розвитку і зайнятості;

· поняття добробуту в концепції людського розвитку;

· напрями та заходи державної політики подолання бідності;

· методики вимірювання людського розвитку з урахуванням гендерних відмінностей;

· сутність концепції сталого розвитку економіки;

· передумови переходу України до моделі сталого розвитку.

 

За підсумками вивчення цієї навчальної дисципліни студенти будуть вміти:

· визначати ефективність інвестицій у людський капітал;

· здійснювати вибір оптимального варіанту інвестування в людський капітал;

· проводити розрахунок Індексу людського розвитку та його складових – індексу тривалості життя, індексу рівня освіченості, індексу доходу, а також Індексу людського розвитку з урахуванням гендерного фактора;

· визначати напрями та розробляти заходи щодо створення сприятливого з позицій людського розвитку економічного, політичного, екологічного середовища;

· обґрунтовувати роль держави в інвестуванні людського капіталу;

· виявляти соціальні аспекти інвестування освіти;

· аналізувати стан людського розвитку в регіонах України за статистичними даними;

· визначати взаємозалежність між окремими чинниками людського розвитку.