Луганський державний університет

ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

Плани

Семінарських і практичних

Занять

З навчальної дисципліни

«Психологія»

Розробники: Богучарова О.І.доц. кафедри психології, судової медицини та психіатрії, канд.психол.наук, доцент

(підпис)

 

Луганськ – 2013

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА практичнИХ ЗАНЯТЬ

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема № 1. Предмет та методи психології.

Тема № 2. Свідоме і несвідоме. Психофізіологічні основи психіки

Тема № 3 Психологічна структура особистості.

Тема № 4 Психологія малих груп та колективів

Тема № 5 Характеристика вікової періодизації ососбистості

Тема № 6 Психологія неповнолітніх та дорослих.

ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема № 1 Темперамент. Характер та проблеми його формування

Тема № 2. Розвиток сприйняття та відчуття.

Тема №. Розвиток та удосконалення пам’яті, мислення та уяви.

Тема № 4. Визначення рівнів спілкування.

Тема № 5 Методика регуляції емоційно-вольової сфери особистості.

Тема № 6 Психологія неповнолітніх та дорослих.

МОДУЛЬ І

 

СЕМІНАРСЬКЕ заняття

Кількість годин – 2 год.

заняття № 1. Тема № 1.2. Предмет і методи психології

МЕТА:

Загальноосвітня (навчальна) – сформувати в курсантів розуміння закономірностей психіки як властивості мозку та поняття психіки людини як базові категорії психології, значення психології як прикладної науки, її пояснювальних принципів;

Розвивальна – наголосити курсантам на важливості значення психології в розв'язання різноманітних професійних та життєво-важливих проблем реальних людей, що важливо для формування світосприйняття та компетентності майбутніх правоохоронців;

Виховна – стимулювати в курсантів потребу в опануванні на практиці прийомами пізнання себе, зробити власний внутрішній світ предметом зацікавленої рефлексії, самопізнання і самотворення разом з розкриттям змісту психічного у поєднанні з загальнопсихологічними закономірностями.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: психологія, психіка, методи, принципи, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості, біхевіорізм, психоаналіз, гештальтпсихологія, несвідоме, біологічне та соціальне у психіці, соціометрія, референтометрія, уроджена агресія, роль спадковості у поведінці.

Поняття про психіку. З історії науки про психічне. Етапи розвитку психології як науки. Стародавній світ: психологія як вчення про душу (Геракліт, Аристотель та ін.). Основні відмінності наукового і ненаукового психологічного знання. Основні тенденції розвитку психології у ХХ і XXI ст. Принципи й методи психології. Групи методів за Б.Г. Ананьєвим. Основні методи (метод спостереження, метод експерименту) та допоміжні (бесіда, анкета, інтерв’ю, соціометрія, референтометрія, проективні методи). Специфіка організації фундаментальних і прикладних досліджень.Класифікація психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості. Галузі психології.

 

План

1. Поняття про психіку. З історії науки про психічне.

2. Класифікація психічних явищ (психічні процеси, психічні стани, психічні властивості).

3. Психологічні школи ХХ ст. та їх стисла характеристика.

4. Проблема біологічного та соціального у розвитку психіки. Спадковість та поведінка. Перші спроби наукового пояснення природи злочинної поведінки.

5. Методи психології та їх характеристика.

Контрольні питання та завдання до теми:

1. У чому полягає специфіка предмета сучасної психології? Назвіть основні відмінності наукового і ненаукового психологічного знання.

2. Які періоди та етапи можна виділити в історії становлення психології як науки психології? За якими критеріями їх виділяють? Назвіть основні напрями розвитку психології XX ст., які з них протилежні за своїми принципами? Чому? Проаналізуйте основні відмінності наукового і ненаукового психологічного знання.

3. До яких наук (суспільних, гуманітарних, технічних) можна зарахувати психологію? Як психологи здобувають наукові знання?

4. Доведіть, що психіка – функція мозку.

5. Розкажіть про значення психології у вивченні людини. Чому деякі вчені вважали біологічні фактори вирішальними причинами злочинної поведінки?

6. У чому полягає різниця між тестом і анкетою? Поясніть переваги і недоліки таких методів, як експеримент, спостереження?

7. Поясніть, яких вимог повинен дотримуватися дослідник, щоб мати надійні результати психологічних досліджень. Чим відрізняються фундаментальні дослідження від прикладних?

 

Розв¢яжіть психологічні задачі.

1. На підставі чого ми можемо судити, сумує чи радіє людина, якщо вона нам нічого не розповідає про свій настрій? Який метод психології допоможе нам у даному випадку?

2. На підставі чого ми можемо стверджувати, що людина позбавлена уродженої агресії?

3. Підготуйтесь до поточного контролю. До яких психічних явищ належать такі прояви психічної діяльності людини - збентеження, спокій, зацікавленість, схвильованість, байдужість:

А) психічні процеси;

Б) психічні стани;

В) психічні властивості.

4. Виконайте творчі завдання у вигляді твору в письмовій формі: “Наукова психологія в моєму житті”, “Роль психології в оптимізації професійної діяльності працівника ОВС”, “Психологія майбутнього”.

 

 

Теми рефератів:

1. Історія розвитку психології.

2. Еволюційне становлення поведінки і психіки.

3. Злочин як біологічне явище: міфи та реальність.

 

 

Завдання 1. Оволодіння тестом на дослідження самооцінки. Пропонують слова, які характеризують окремі якості особистості: акуратність, безтурботність, вдумливість, запальність, сприйняття, гордість, життєрадісність, турботливість, заздрість, сором’язливість, злопам’ятність, щирість, привередливість, легковажність, повільність, недовірливість, наполегливість, нервовість, ніжність, нерішучість, невитриманість, невимушеність, привабливість, образливість, обережність, чуйність, жвавість, підозрілість, принциповість, поетичність, огидність, привітність, гостинність, невимушеність, розсудливість, рішучість, самозабуття, стриманість, співчуття, терпимість, боягузтво, захопленість, впертість, поступливість, холодність, ентузіазм.

Кількісне вираження рівня самооцінки проводиться методом добору слів, які характеризують уявлення досліждувального про риси характеру, які він хотів би мати і не має.

Складають 2 ряди (від 10 до 20 слів).

1 ряд – позитивні риси його (її) суб’єктивного ідеалу;

2 ряд - слова, які його (її) ідеал не повинен мати (антиідеал).

Поділяють кількість вибраних слів на загальну кількість слів. Якщо коефіцієнт позитивної кількості приблизно дорівнює одиниці – досліджуваний себе переоцінює.

Якщо коефіцієнт негативної кількості дорівнює одиниці – недооцінка себе.

Завдання 2.

Чи розділяєте ви народну приказку, що дитину треба виховувати тоді, коли вона упоперек лави лежить? Чому? Доведіть, використовуючи засвоєні психологічні знання.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПІДСУМКИ: курсанти оцінюють, що нового вони дізналися

 

СЕМІНАРСЬКЕ заняття

Кількість годин – 2 год.

заняття № 2. Тема № 1.3. Свідоме і несвідоме. Психофізіологічні основи психіки

МЕТА:

Загальноосвітня (навчальна) – сформувати в курсантів розуміння глибинних закономірностей психіки як прояв властивостей не тільки свідомості, а і несвдомого;

Розвивальна – удосконалити вміння курсантів розуміти і контролювати власну підсвідомість, яка захищає свідомість від зайвої роботи і психічних перевантажень, що важливо для формування свідомості і самосвдомості майбутніх правоохоронців;

Виховна – стимулювати в курсантів потребу в опануванні на практиці прийомами пізнання себе, рефлексії, самопізнання і самотворення.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: центральна і периферична нервова система, умовний рефлекс, безумовний рефлекс, процеси збудження й гальмування нервової системи, іррадіація, динамічний стереотип, таксис, інстинкт, імпринтінг, навчання, свідомість, несвідоме, самосвідомість, самооцінка, самопізнання, самоконтроль, самоприйняття, рефлексія, Я-концепція.

Будова та функції нервової системи. Еволюційні рівні поведінки: таксиси, рефлекси, інстинкти, імпринтінг, навчання, розумова діяльність. Свідомість – вищий рівень розвитку психіки. Умови виникнення свідомості. Властивості свідомості. Свідомість як усвідомлюване соціальне буття. Структура свідомості за Л.С. Виготським, С.Л. Рубінштейном, З. Фрейдом. Несвідоме, його характеристика.

Самосвідомість, характеристика її компонентів. Структура самосвідомості (самопізнання, самооцінка, самоконтроль, самоприймання). Образ “Я” як установка особистості. Я-концепція та її суттєві ознаки (Я-дійсне, Я-ідеальне, Я-дзеркальне). Основи самовиховання. Мета самовиховання. Гармонія рис особистості; гармонія з оточенням; усунення поганих звичок; контроль за потребами; розвиток здібностей; сходження до індивідуальності (за Ю.М. Орловим).

План

1. Будова та функції нервової системи.

2. Асиметрія головного мозку. Особливості функціонування лівої та правої півкуль.

3. Свідомість як вищий рівень розвитку психіки. Визначення рівня розвитку самосвідомості: методи й методики.

4. Властивості свідомості.

5. Несвідоме та його характеристика. Руйнівні потяги особистості.

Завдання 1. Свідомість – це рефлексія суб'єктом дійсності, своєї тілесності, самого себе. Свідомість є спів-знання, індивідуальна свідомість може існувати тільки при наявності суспільної свідомості і мови, що є її безпосереднім субстратом. Свідомість не дана спочатку і не породжується природою, а створюється суспільством.

 

При вивченні питань свідомість-підсвідоме необхідно зрозуміти, що головним регулятором людської поведінки є свідомість. Тим не менш 3. Фрейд був перший, хто виявив, що під покровом свідомості прихований глибинний, "киплячий" пласт неусвідомлюваних особистістю могутніх прагнень, потягів, бажань. Як лікар, він зіткнувся з тим, що ці неусвідомлювані переживання i мотиви можуть серйозно ускладнювати життя i навіть ставати причиною нервово-психічних захворювань. Це спонукало його шукати засоби, які позбавляють пацієнтів від конфліктів між свідомістю та потаємними, сліпими, несвідомими спонуканнями. Так виник фрейдівський метод зцілення душі - психоаналіз. Фрейдівська теорія у багатьох країнах остаточно увійшла до підручників з психології, психотерапії, психіатрії. Вона справила вплив на інші науки про людину - соціологію, педагогіку, антропологію, етнографію, філософію, а також на мистецтво i літературу. Фрейдівська методологія пізнання суспільних явищ, що грунтується на розкритті несвідомих механізмів, які лежать в їх основі, широко використовувалася послідовниками Фрейда та стала своєрідною філософією. Психоаналітична філософія, емпіричною базою якої є психоаналіз, продовжує i поглиблює ірраціоналістичні тенденції "філософії життя", зі своїх позицій прагне пояснити особистісні, культурні та соціальні явища.

Численні судження різних авторів стосовно психоаналізу свідчать про наявність різнопланових, iноді протилежних точок зору на суть фрейдівського вчення. I хоча престиж i авторитет психоаналізу останнім часом дещо знизився, звернення до спадщини 3.Фрейда та його послідовників є актуальним.