Партіонний та індивідуальний методи організації виробництва

Партіонний метод організації виробництва характеризується виготовленням різної номенклатури продукції в кількостях, що визначаються партіями їх запуску-випуску. Партією називається кількість однойменних виробів, які по черзі обробляються під час кожної операції виробничого циклу з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Партіонний метод організації виробництва має такі характерні риси:

o запуск у виробництво виробів партіями;

o обробка одночасно продукції декількох найменувань;

o закріплення за робочим місцем декількох операцій;

o широке застосування разом з спеціалізованим устаткуванням універсального;

o використання кадрів високої кваліфікації та широкої спеціалізації;

o розташування устаткування переважно за групами однотипних верстатів.

Найбільше розповсюдження партіонні методи організації отримали в серійному і дрібносерійному виробництві, заготівельних цехах масового й великосерійного виробництва, де використовується високопродуктивне устаткування, яке перевершує за потужністю пропускну спроможність пов'язаних верстатів і машин в інших підрозділах.

Для аналізу партіонного методу організації виробництва використовуються такі нормативи: розмір партії, періодичність запуску-випуску, розмір запасу незавершеного виробництва і коефіцієнт серійності виробництва.

Розмір партії (П) - основний норматив. Розмір партії - це кількість однойменних деталей, які обробляються на одному робочому місці безперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Чим більший розмір партії, тим повніше використовується устаткування, проте при цьому зростає обсяг незавершеного виробництва й сповільнюється оборотність обігових коштів:

При партіонному методі організації виробничого процесу розмір партії може дорівнювати:

місячній виробничій програмі (М/1);

0,5 місячної програми (М/2);

0,25 місячної програми (М/4);

0,15 місячної програми (М/6);

0,125 місячної програми (М/8);

добовій кількості деталей в партії (М/24).

Періодичність запуску-випуску партії деталей (П_зв) - це період часу між двома запусками чергових партій деталей. Вона визначається за формулою:

Розмір запасу незавершеного виробництва (заділ) - це запас незавершеного продукту всередині виробничого циклу. Виділяють три види заділів - цикловий, страховий і оборотний. Розмір циклового заділу (З ц) визначають за формулою:

Оборотний заділ - це продукція, яка перебуває на складах тощо. Коефіцієнт серійності виробництва (К_сер) визначається за формулою:

Якщо К_сер = 20-30, то це одиничний тип організації виробництва; якщо К сер = 5-20 - серійний тип організації виробництва; якщо К сер = 3-5 - масовий тип організації виробництва.

За показниками економічної ефективності (зростання продуктивності праці, використання устаткування, зниження собівартості, оборотності обігових коштів) партіонні методи значно поступаються потоковим. Часта зміна номенклатури продукції, яка виготовляється, і пов'язане з цим переналагодження устаткування, збільшення запасів незавершеного виробництва та інші фактори погіршують фінансово-економічні результати діяльності підприємства. Проте з'являються можливості для повнішого задоволення попиту споживачів на різні різновиди продукції, збільшення частки на ринку, підвищення змістовності праці робітників. Найважливіші напрями підвищення ефективності партіонного методу:

o впровадження групових методів оброблення;

o впровадження гнучких виробничих систем (ГВС).

Індивідуальний метод організації виробництва характеризується виготовленням продукції в одиничних екземплярах або невеликими партіями, які не повторюються. Він застосовується при виготовленні складного унікального устаткування (прокатні стани, турбіни тощо), спеціального оснащення, в дослідному виробництві, під час виконанні окремих видів ремонтних робіт тощо. Відмітними особливостями індивідуального методу організації виробництва є:

o не повторюваність номенклатури виробів протягом року;

o використання універсального устаткування і спеціального оснащення;

o розташування устаткування за однотипними групами;

o розробка укрупненої технології;

o використання висококваліфікованих робітників широкого профілю;

o значна частка робіт з використанням ручної праці;

o складна система організації матеріально-технічного забезпечення, що створює великі запаси незавершеного виробництва, а також запаси на складі;

o високі витрати на виробництво і реалізацію продукції, низька оборотність засобів та рівень використання устаткування.

Нормативами індивідуального методу організації виробництва є:

розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення замовлення в цілому і окремих його вузлів;

визначення запасів або нормативу незавершеного виробництва.

Напрямами підвищення ефективності індивідуального методу організації виробництва є стандартизація, уніфікація деталей і вузлів, впровадження групових методів оброблення.