Потоковий метод організації виробництва

Потокове виробництво - форма організації виробництва, заснована на ритмічній повторюваності часу виконання основних і допоміжних операцій на спеціалізованих робочих місцях, розміщених по ходу протікання технологічного процесу.

Потоковий метод характеризується:

o скороченням номенклатури продукції, яка випускається, до мінімуму;

o розчленовуванням виробничого процесу на операції;

o спеціалізацією робочих місць на виконання певних операцій;

o паралельним виконанням операцій на всіх робочих місцях у потоці;

o розміщенням устаткування за ходом технологічного процесу;

o високим рівнем безперервності виробничого процесу на основі забезпечення рівності або кратності тривалості виконання операцій такту потоку;

o наявністю спеціального між операційного транспорту для передачі предметів праці від операції до операції.

Структурною одиницею потокового виробництва є потокова лінія. Потокова лінія - це сукупність робочих місць, розташованих за ходом технологічного процесу, призначених для виконання закріплених за ними технологічних операцій і пов'язаних між собою спеціальними видами між операційних транспортних засобів. Найбільшого поширення потокові методи отримали в легкій і харчовій промисловості, машинобудуванні та металообробці, інших галузях. Потокові лінії, що існують у промисловості, різноманітні.

Для потокового методу виробництва використовуються такі нормативи: такт, ритм потокової лінії, крок конвеєра, загальна довжина і швидкість руху потокової лінії.

Такт потокової лінії (г) - інтервал часу між послідовним випуском двох деталей або виробів:

Підставимо у формулу умовні дані і виконаємо відповідні розрахунки:

У випадку безперервно-потокового виробництва слід обов'язково дотримуватися принципу синхронізації. Принцип синхронізації полягає в тому, що час виконання кожної операції (t) повинен бути рівний розрахунковому такту потокової лінії (r = 5). Це досягається розрахунком кількості робочих місць на кожній операції. Якщо тривалість операції рівна або менша часу такту, то кількість робочих місць і одиниць устаткування рівне кількості операцій. Якщо тривалість операції більша часу такту, то необхідно декілька робочих місць для синхронізації. Кількість робочих місць на кожній операції (Р_м) визначається діленням штучного часу (t) на час такту (r):

Штучний час - це час, необхідний для виконання всіх трудових прийомів за кожною окремою операцією.

Ритм потокової лінії (R) - це час, обернений такту. Ритм характеризує кількість виробів, які випускаються за одиницю часу:

Проведемо розрахунки: R = 1: 1/12 = 12 вир./год. Відзначимо, що при визначенні ритму потокової лінії необхідні однакові величини. Слід хвилини перевести в години (5 хв. = 1/12 год.), інакше розрахунок буде неправильний. Або ж за одиницю приймати 1 год. = 60 хв. Тоді R = 60/5 = 12 вир./год.

Крок конвеєра (l) - це відстань між центрами двох суміжних робочих місць. Візьмемо умовно / = 6 м.

Загальна довжина потокової лінії конвеєра залежить від кроку і кількості робочих місць:

Швидкість руху потокової лінії (о) залежить від кроку конвеєра і такту потокової лінії, вимірюється в м/хв.:

Економічна ефективність потокового методу забезпечується реалізацією всіх принципів організації виробництва: спеціалізації, безперервності, пропорційності, паралельності, прямо точності і ритмічності. Недоліки потокової організації виробництва:

o до основних вимог при виборі продукції для виготовлення потоковим методом належать відпрацьованість і відносна стабільність їхніх конструкцій, великі масштаби виробництва, що не завжди відповідає потребам ринку;

o використання конвеєрних ліній транспортувань збільшує транспортний заділ (незавершене виробництво) і затрудняє передачу інформації про якість продукції на інші робочі місця й дільниці;

o монотонність праці на потокових лініях знижує матеріальну зацікавленість робітників і сприяє збільшенню плинності кадрів.

Заходи щодо вдосконалення потокових методів:

o організація роботи в разі змінних протягом дня такті й швидкості потокової лінії;

o переведення робітників протягом зміни з однієї операції на іншу;

o застосування багатоопераційних машин, які потребують регулярного переключення уваги робітників на різні процеси;

o заходи матеріального стимулювання;

o впровадження агрегатно-групових методів організації виробничого процесу, потокових ліній з вільним ритмом.

Основним напрямом підвищення економічної ефективності потокового виробництва є впровадження напівавтоматичних і автоматичних потокових ліній, застосування роботів та автоматичних маніпуляторів для виконання монотонних операцій.