Кіпрегель КН,його будова,перевірки.

§111. Перевірки та дослідження кіпрегеля КН

1. Скошений край лінійки кіпрегеля повинен бути прямою лінією, а її нижня поверхня

– площиною.

Ставлять кіпрегель на планшет і гостро відточеним олівцем проводять вздовж

скошеного краю лінійки тонку лінію і на кінцях цієї лінії ставлять точки. Переставляють

кіпрегель навколо цієї прямої на 180, прикладають скошений край лінійки до відмічених

точок і знову проводять лінію. Якщо обидві лінії збігаються, то умова виконується, якщо ні,

то лінійку шліфують в майстерні. Нижня поверхня лінійки кіпрегеля буде площиною в тому

випадку, якщо поставити кіпрегель на горизонтальну поверхню вивіреного планшета і між

ними ніде не буде просвіту.

2. Допоміжна лінійка кіпрегеля на різних віддалях від основної повинна бути

паралельною до скошеного краю основної лінійки.

При нерухомому положенні кіпрегеля на мензульному планшеті установлюють

допоміжну лінійку на різних віддалях від основної і кожен раз вздовж скошеного краю лінійки

проводять прямі лінії. За допомогою вимірника провіряють в різних місцях віддалі між

проведеними лініями. Допускається розходження 0.2 мм.

3. Вісь циліндричного рівня на колонці, кіпрегеля повинна бути паралельною до

нижньої площини лінійки.116

Ставлять кіпрегель на серединні планшета так, щоб лінійка з рівнем була паралельна до

прямої, яка з’єднує два будь-які підіймальні гвинти і за допомогою цих підіймальних гвинтів

приводять бульбашку рівня в нуль-пункт, а вздовж скошеного ребра лінійки проводять

олівцем на планшеті лінію. Потім ставлять лінійку кіпрегеля за напрямом третього

підіймального гвинта і цим гвинтом знов приводять бульбашку рівня в нуль-пункт. Після

цього ставлять лінійку кіпрегеля скошеним краєм до прокресленої лінії на планшеті і за

допомогою першої пари підіймальних гвинтів знову приводять бульбашку рівня в нуль-пункт.

Переставляють кіпрегель на 180 і ставлять лінійку кіпрегеля скошеним ребром до

прокресленої лінії на планшеті, при цьому, бульбашка рівня не повинна відхилятись від нуль-

пункту більш, як на, одну поділку рівня. Якщо бульбашка рівня відхилиться від нуль-пункту

більш, як на одну поділку, то бульбашку рівня перемішують в сторону нуль-пункту

виправними гвинтами рівня на половину дуги відхилення, а другу половину перемішують за

допомогою двох підіймальних гвинтів. Описані дії повторяють доти, доки при перестановці

кіпрегеля на 180 бульбашка рівня буде відхилятись від нуль-пункту не більше одної поділки

рівня.

Після юстування циліндричного рівня виконують нівелювання планшета. Для цього

ставлять кіпрегель за напрямом третього підіймального гвинта мензули, тобто

перпендикулярно прокресленій на планшеті лінії, і крутячи його, суміщають бульбашку рівня

з нуль-пунктом.

4. Вертикальна нитка сітки повинна бути перпендикуялрною до осі обертання труби.

Ця перевірка і юстування виконуються так, як четверта перевірка теодоліта (§64).

Юстування виконують поворотом сітки ниток.

5. Візирна вісь зорової труби повинна бути перпендикулярною до осі обертання труби.

Ставлять кіпрегель на планшет, приведений в горизонтальне положення і візують на

далекий, але добре видимий предмет, розташований приблизно на рівні горизонтальної осі

інструмента. Після цього проводять на планшеті вздовж скошеного ребра лінійки кіпрегеля

лінію і на ній приблизно на середині наколють точку. Потім переводять трубу через зеніт,

переставляють кіпрегель на 180, прикладають скошене ребро лінійки кіпрегеля до наміченої

точки на лінії, і знову візують на той самий предмет і вздовж скошеного ребра лінійки

кіпрегеля на планшеті проводять лінію. Обидві лінії повинні збігатися, в протилежному

випадку кут, який утворився на планшеті буде подвійною колімаційною помилкою 2с

кіпрегеля. Для виправлення 2с, кут який утворивсь на планшеті ділять навпіл і проводять

бісектрису. Прикладають скошене ребро лінійки до цієї бісектриси і боковими виправними

гвинтами сітки ниток суміщають її центр з зображенням точки спостереження. Після цього

перевірку повторюють.

6. Вісь обертання зорової труби повинна бути паралельною до нижньої площини

лінійки.

Перевірка виконується так, як третя перевірка теодоліта (§ 64). Виправлення

виконується в майстерні.

7. Колімаційна площина зорової труби повинна проходити через скошений край

лінійки або повинна бути паралельна до нього.

Приводять планшет в горизонтальне положення, наводять центр сітки ниток на

віддалену точку і вздовж скошеного ребра лінійки установлюють вертикально голки на

відстані 20-30 см одна від одної. Якщо точка місцевості попадає в створ голок, то умова

виконується. Виправлення виконувати в майстерні.

8. Відлік перевищень по рейці по відповідних кривих можна виконувати тільки після

установлення місця нуля МО вертикального круга в межах 1. При невиконанні цієї умови

перевищення будуть помилковими.

Місце нуля вертикального круга визначають з 2-3 окремих спостережень на різні

предмети за формулою:. Якщо величина місця нуля перевищує 1, то

необхідно місце нуля привести до нуля. Для цього наводять трубу на один з предметів при КП117

і закріплюють трубу і після цього навідним гвинтом рівня вертикального круга установити в

полі зору труби відлік, який відповідає величині кута нахилу даного напряму. Кут

обчислюють за формулами:

В цей час бульбашка рівня вертикального круга зміститься з нуль-пункту і виправним гвинтом

рівня приводять бульбашку рівня в нуль-пункт.

9. Вісь циліндричного рівня на трубі кіпрегеля повинна бути паралельною до візирної

осі труби. Цю умову можна перевіряти і виправляти так, як помилку “х” у нівеліра, або за

місцем нуля кіпрегеля, для цього:

1. Визначають МО вертикального круга кіпрегеля.

2. Навідним гвинтом рівня вертикального круга виводять бульбашку рівня в нуль-

пункт.

3. Навідним гвинтом труби установлюють відлік рівний МО вертикального круга з

урахуванням знака, тоді візирна вісь труби займе горизонтальне положення і бульбашка рівня

на трубі повинна знаходитись в нуль-пункті. Якщо умова не виконується, то виправними

гвинтами рівня на трубі приводять бульбашку в нуль-пункт.

Дослідження коефіцієнта горизонтальних проекцій виконується так, як ниткового

оптичного віддалеміра (§103). Дослідження коефіцієнтів кривих перевищень виконують

порівнянням перевищень визначених за допомогою кривих перевищень кіпрегеля з

відповідними перевищеннями одержаними геометричним нівелюванням за формулами:

 

h0 – перевищення з геометричного нівелювання

hк – перевищення визначене кіпрегелем

 

13.Загальні відомості про електронні та лазерні нівеліри. Їх технічна характеристика та будова.

Електронний (цифровий) нівелір – це сучасний багатофункціональний геодезичний прилад, що поєднують функції високоточного оптичного нівеліра, електронного пристрою, що запам'ятовує, і вбудованого програмного забезпечення для обробки отриманих вимірів.
Основна відмінна особливість цифрових нівелірів - це вбудований електронний пристрій для зняття відліку по спеціальній рейці з високою точністю.

Для автоматичного відлічування штрих кодової рейки достатньо його тридцятисамнтиметрового відрізка - по 15 см догори і донизу від лінії візування. На одне вимірювання витрачають від трьох до дев'яти секунд. Багаторазові вимірювання осереднюються автоматично. Цифровими нівелірами вимірюють перевищення і довжини плечей нівелювання. Програмне забезпечення цифрових нівелірів дає змогу одразу після наведення приладу на рейки одержати перевищення та відмітки точок нівелювання.

Лазерні нівеліри являють собою електронно-механічні пристрої, створені на основі лазерного променя, що обертається зі швидкістю 600 об/хв. Для установки площини в горизонтальне положення задіюються електронні та рідинні рівні, а також автоматичні системи самонівелірованія. Фіксування площині здійснюється за допомогою звичайних нівелірних рейок і рейок, які оснащуються спеціальним приймачем випромінювання. Головним достоїнством таких приладів є простота експлуатації приладу. При роботі з лазерним нівеліром не вимагається наявність спеціальних навичок налаштування інструменту. До суттєвих переваг також належить можливість твору робіт тільки однією людиноюХарактерною особливістю цих приладів вважається можливість працювати на далекій відстані, забезпечення нівелірів різноманітними багатофункціональними кріпленнями.

Найменування параметра (показника)	Група нівелірів
Високоточні	Точні	Технічні
Допустима середня квадратична похибка вимірювання перевищення на 1 км подвійного ходу, мм:
для нівелірів з компенсатором	0,3	2,0	5,0
для нівелірів з рівнем	0,5	3,0	-
Збільшення зорової труби, крат
Діаметр вхідного окуляра зорової труби, мм
Найменша відстань візування, м
без насадки	4,0	1,5	1,0
з насадкою на об’єктив	1,0	0,8	0,5
Коефіцієнт ниткового віддалеміра, %	100±1	100±1	100±1
Ціна ділення рівня при зоровій трубі, кутова секунда на 2 мм	10±1	15±1,5	-
Ціна ділення шкали оптичного мікрометра, мм	0,05±0,003	-	-
Маса, кг
нівелір	5,0	2,0	1,6
футляр	3,0	1,6	1,6

 

14.Загальні відомості про електронні та лазерні теодоліти. Їх технічна характеристика та будова.

Електронні теодоліти – теодоліти,оснащені мікропроцесором і дісплеєм для відображення всіх отриманих даних.Ці теодоліти набагато простіші в використанні ніж оптичні.Вбудовані обчислювальні функції спрощують і прискорюють роботу геодезиста.Більшіість приладів забезпечено датчиком куту нахилу,який автоматично компенсує нахил вертикальної осі.Мають міцний водонепроникний корпус. Лазерні теодоліти- це ті ж електронні теодоліти з вбудованим лазерним випромінювачем,який спрощує наведення на ціль.

15.Загальні відомості про електронні тахеометри. Технічні характеристики віддалемірів різних фірм. Будова тахеометрів, принцип роботи.

Сучасний електронний тахеометр являє собою вимірювальний інструмент, в якому об'єднані далекомір, теодоліт і мікропроцесор з програмним забезпеченням.

 

 

Технические характеристики	ЛПР-1 (1Д13) "Каралон - М"	ЛПР-2. (1Д18)
Диапазон измеряемых дальностей	145-20000 м	50-20000 м
Дальность действия до цели типа танк	5000 м	5000 м
Ошибка измерения	10 м	10 м
Увеличение визира	7х	8х
Угол поля зрения визира	6,7гр	6гр
Ошибка измерения горизонтальных углов не более	0-02 д.у.	-
Ошибка измерения магнитного азимута не более	0-03 д.у.	-
Ошибка определения прямоугольных координат не более	50 м	-
Напряжение питания	11 -14 V	10-14 V
Ток потребления не более	0.8 А	0.4 А
Ресурс работы с одной зарядки АКБ: при t +20 и +50 С при t -40 С	600 измер 200 измер	1000 измер -
Время готовности к измерению	3-5 с	-
Масса дальномера Масса в боевом положении Масса в походном положении	2,5 кг 5 кг 15 кг	- -

 

Визначення відстані приладом проводиться за рахунок розрахунку часу, за який світловий промінь від пристрою доходить до відбивача і назад. Технічні особливості приладу визначають дальність, яка може бути виміряна. Пристрої, забезпечені відбивним далекоміром при одній встановленої призмі здатні працювати на відстань до 5 км, при декількох — більше.

1 – підйомний гвинт; 2 – юстувальний гвинт; 3 – дисплей; 4 – кнопка ввімкнення/вимкнення; 5 – колонка; 6 – діоптрійне кільце; 7 – кільце кремальєри зорової труби; 8 – коліматорний візир; 9 – гвинт; 10 – касетне джерело живлення; 11,13 – навідний гвинт; 12, 14 – закріпний гвинт; 15 – підставка.

Рис. 1. Тахеометр (положення: круг зліва)

1 – кнопка інжектора (всередині вузла з’єднання); 2 – юстувальна гайка; 3 – карта пам'яті (всередині вузла з’єднання); 4 – круглий рівень; 5 – клеми; 6 – юстувальний гвинт центрира; 7 – окуляр оптичного центрира; 8 – вузол з’єднання з картою пам'яті; 9 – циліндричний рівень.

16.Сутність GPS спостережень. Прилади для визначення координат точок..

GPS — сукупність радіоелектронних засобів, що дозволяє визначати положення та швидкість руху об'єкта на поверхні Землі або в атмосфері. Положення об'єкту обчислюється на ньому завдяки використанню GPS-приймача, який приймає та обробляє сигнали супутників космічного сегменту GPS системи глоба́льного позиціонува́ння. Для визначення точних параметрів орбіт супутників та керування, GPS система в своєму складі має наземні центри управління.Мережа будується з трикутників. Для того, щоб визначити координати пункту за допомогою GPS-приймача потрібно мати два GPS-приймачі рухомий “базу” і нерухомий “ровер”. Використовуємо псевдо-кінематичну технологію. Для цього встановлюємо нерухомий приймач (базу) на твердий пункт, координати якого відомі (визначені будь-яким наземним або супутниковим методом). В нашому випадку базова точка Ютрена. Другий приймач рухомий (ровер) встановлюється на пункті, координати якого потрібно визначити. Для визначення координат нового пункту потрібно одночасно ввімкнути приймачі і приймати ними сигнали супутника в заданий проміжок часу. Цей проміжок часу коли працюють одночасно всі приймачі називається сесією. В даному випадку для забезпечення відповідної точності спостереження проводять 10 хвилин.

Полярний спосіб. Під час визначення координат точок, що прив’язуються, по карті (аерознімку) полярним способом, на місцевості визначають за допомогою магнітної стрілки бусолі, гіроскопічним або астрономічним способом дирекційний кут α напрямку з вихідної контурної точки на точку, що прив’язується, і вимірюють відстань між ними d. Потім рішенням прямої геодезичної задачі знаходять координати точки, що прив’язується.

Ходи. Для визначення координат точок по карті (аерознімку) використовують ходи орієнтованим або неорієнтованим приладом. Довжина ходу не повинна перевищувати 10 км. Для контролю доцільно у хід включати одну – дві інші контрольні точки. Вимірювання відстаней проводять за допомогою далекомірних насадок, по далекомірній рейці або мірною стрічкою. Найшвидше хід прокладається за допомогою бусолі ПАБ, коли дирекційні кути сторін ходу визначаються орієнтованим приладом, а відстані вимірюються по двохметровій рейці і далекомірних шкалах бусолі

Якщо точка, що прив’язується, розташована поблизу контурної точки, і прокладання розімкненого (замкненого) ходу стає недоцільним, оскільки вимагає значного часу, то прокладають висячий хід. У цьому випадку особливу увагу звертають на контроль польових вимірювань і обчислень.

Обчислення координат точок проводять за допомогою обчислювача ОТМ, номограми НІХ, таблиць приросту координат або на логарифмічній лінійці

Засічки. Для визначення координат точок по карті (аерознімку) застосовують пряму, зворотну або комбіновану засічки. Кут засічки (кут між напрямками на вихідні точки) повинен бути у межах від 300 (5-00) до 1500 (25-00). Засічку виконують орієнтованим або неорієнтованим приладом. Пряму засічку орієнтованим приладом використовують, як правило, за відсутності видимості між вихідними контурними точками.

17. Види інженерно-геодезичних робіт і послідовність їх виконання.

Види інженерно-геодезичних робіт:

— горизонтальна та висотна (вертикальна) зйомка забудованих територій
— зйомка підземних і надземних споруд
— оновлення топографічних планів
— перенесення в натуру і прив'язка об'єктів будівництва, земельних ділянок, інженерно-геологічних виїмок, геофізичних, гідрологічних та інших точок
— тахеометрична зйомка

18.Види і завдання інженерно-геодезичних вишукувань.

Під інженерними дослідженнями для будівництва слід розуміти комплексний виробничий процес, в результаті якого будівельне проектування забезпечується вихідними даними про природні умови району або окремого ділянки передбачуваного будівництва. Після виконання досліджень проектувальник отримує:

– топографічний план, що дає уявлення про рельєф території та існуючих комунікаціях;

– інженерно-геологічний звіт, що включає геологічна будова району, геоморфологічні та гідрогеологічні умови площі, склад, стан і властивості ґрунтів, прогноз можливих інженерно-геологічних і гідрогеологічних процесів;

звіт з екологічною оцінкою природного середовища (ґрунтів, атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, геофізичних полів) на ділянці розташування проектованого об'єкта.

Інженерні вишукування – основні види:

 

інженерно-геологічні вишукування

 

інженерно-геодезичні вишукування

 

інженерно-екологічні вишукування

 

інженерно-гідрометеорологічні вишукування

А тепер коротко розглянемо кожен вид інженерних вишукувань:

У процесі проведення інженерно-геологічних вишукувань вивченню підлягають грунти як підставу або середовище будівель і споруд, укладені в них підземні води, фізико-геологічні процеси і форми їх прояву, а в окремих випадках грунти як будівельний матеріал.

Об'єктами вивчення інженерно-геодезичних вишукувань є рельєф і ситуація у межах ділянки будівництва, на обраній будівельному майданчику або трасі.

Зараз величезна увага приділяється інженерно-екологічних вишукувань. У зв'язку зі складною екологічною обстановкою, питання екології став одним з основних. Що ж включає в себе екологія?

– радіометрична зйомка площі будівництва,

– санітарно-хімічне обстеження,

– біологічне дослідження,

– санітарно-епідеміологічна експертиза.

І, нарешті, інженерно-метеорологічні дослідження. До їх складу входить вивчення поверхневих вод землі (річки, озера, водосховища), тобто швидкості течії, витрати, руслові процеси, глибини промерзання, кліматологічні особливості районів і т. д.

Вищеперелічені інженерні вишукування відносяться до основних, тому, що їх проведення необхідно для вибору проектних рішень та обґрунтування розробки проектів практично всіх будівель і споруд незалежно від призначення, виду і конструкції.

Ні один проект в даний час не може бути грамотно розроблений і здійснений без матеріалів інженерних вишукувань. Інженерні вишукування слід розглядати як складову і невід'ємну частину будівельного виробництва.

Інженерні вишукування як необхідність:

Інженерні вишукування є вельми важливою складовою будівельної галузі, оскільки від їх результатів багато в чому залежить вартість будівництва, а також надійність та довговічність побудованих споруд. Це твердження особливо актуально для нашого часу, коли в силу цілого ряду причин виникає необхідність будівництва інженерних споруд серед сформованої міської забудови, на територіях, які раніше не були використані на увазі їх обмеженою придатності для будівництва. При цьому, слід мати на увазі тенденцію проектування усе більш складних інженерних конструкцій, які вимагають більш надійної оцінки стану і властивостей підстави цих споруд, у тому числі зміна їх у часі.

Інженерні вишукування для цілей будівництва поділяються на геологічні вишукування, геодезичні вишукування, гідрометеорологічні вишукування та екологічні вишукування.

Інженерно-геологічні вишукування включають в себе вивчення грунтів, як середовища та підстави споруд, особливості гідрогеологічного режиму території будівництва, пов'язаного з діяльністю підземних вод, фізико-геологічних процесів і явищ, яскравими представниками яких є сіли, зсуви і обвали, а також карстово-суффозионные процеси і підтоплення території.

Інженерно-геодезичні вишукування відображають особливості поверхні території, призначеної для будівництва, положення підземних та наземних комунікацій.

Гідрометеорологічні вишукування вивчають клімат території та особливості існуючих відкритих водотоків.

Все більша увага останнім часом приділяється інженерно-екологічних вишукувань, метою яких є оцінка радіологічного, санітарно-хімічної, санітарно-епідеміологічної та біологічної безпеки. Слід зауважити, що дуже часто, особливо поблизу міст і селищ, т. е. найбільш перспективних для будівництва територіях, виявляються різні інфекційні, хімічні, радіаційні й інші види забруднення ґрунтів, несумісні з життям людей. Своєчасне виявлення цих забруднень дозволяє прийняти необхідні заходи щодо їх усунення на стадії будівництва і, таким чином, забезпечити безпечне життя і роботу людей на цих територіях.

Однією з найскладніших завдань будівництва нових споруд у межах міської забудови є збереження цілісності побудованих раніше споруд і, особливо, історичних будівель: у відповідності з діючими нормативними документами деформація (осаду, зсув) цих будівель, в процесі будівництва та експлуатації нової споруди не повинна перевищувати перших міліметрів. Такі деформації можливі при розкритті котловану, будівлі, що будується, зміни рівня підземних вод, пов'язаного з відкачуванням води з цього котловану в процесі будівництва, або підпору підземного потоку в результаті його перекриття противофильтрационными спорудами в котловані і т. п. Прогноз всіх цих явищ і, як наслідок, можливих деформацій існуючої будівлі і обґрунтування проектних рішень, які забезпечують безаварійне співіснування старого і нового споруд, також завдання інженерних вишукувань.

За результатами виконаних інженерно-геологічних вишукувань при необхідності будується математична модель просторового напружено-деформованого стану грунтів основи з урахуванням етапів зведення проектованих споруд. За даними моделювання уточнюється зона впливу проектованого котловану і зводяться в ньому споруд, визначаються величини можливих при цьому деформацій у різних точках проектованого котловану, опади і прогини фундаментів, вплив будівництва на розташовані поряд будівлі.

 

19. Стадії проектування інженерних споруд.

20. Камеральне трасування лінійних споруд.

21.Польове трасування лінійних споруд.

22.Сучасні технології вишукування і проектування лінійних споруд.

23.Геодезична планова та висотна основа розмічувальних робіт.

 

 

19)

Створення різного роду інженерних споруд проходить три етапи: дослідження, проектування і будівництво.

Успішне проектування можливе лише на основі повноцінних матеріалів, зібраних у процесі спеціальних інженерних вишукувальних робіт: інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних, гідрологічних та ін.

Кінцевим документом проектування є технічний проект, який представляє собою комплекс документів, що містять техніко-економічні обґрунтування, розрахунки, кресленики, пояснювальні записки, необхідні при будівництві або реконструкції підприємства, будівлі чи споруди.

Проектування проводиться поступово у напрямку досягнення остаточного рішення. Воно ведеться по етапах, які називають стадіями проектування. Існує три стадії: проектне завдання, технічний проект, робоче проектування. На кожній стадії послідовно поглиблюються і уточнюються елементи проекту, що в кінцевому підсумку, сприяє оптимізації всіх стадій проектування і отримання єдиного цілісного проекту.

2-3)