Методика огляду місця дорожньо-транспортпої пригоди

При огляді місця події обоє 'язково фіксуються такі дорожні умови:

- назва, напрямок дороги відносно сторін горизонту;

- план дороги (пряма ділянка, перехрестя і його форма, повороти й закруглення дороги, їх напрямки й радіуси);

- поздовжній профіль дороги (випуклий, горизон­тальний, двоскатний, односкатний, його величина);

- ширина проїжджої частини дороги;

- тип дорожнього покриття (асфальтобетон, цемен­тобетон, бруківка, гравій, пісок і т. д.);

- стан дорожнього покриття (сухе, мокре, забруднене, ожеледь, сніг, льодовий покрив, вигляд, розміри та місце їх розташування і т. д.);

- пошкодження дорожнього покриття (місце розташу­вання, конфігурація вибоїн, розміри та вигляд країв і т. д.);

- ширина правого й лівого узбіччя;

- тип покриття узбіччя і його стан (укріплене, м'яке, вкрите щебенем, піском, травою, снігом, кригою і т. д.);

- пошкодження на узбіччях;

- ширина тротуарів;

- висота бордюрів;

- наявність перешкод на проїжджій частині дороги, узбіччях, тротуарах;

- глибина кюветів;

- довжина відкосів кюветів, їх стан;

- дорожні знаки на відстані 300 м в обидва боки, зона дії знаків, правильність їх установлення і стан;

- розмітка проїжджої частини в зоні місця ДТП;

- зовнішнє оточення місця ДТП (відкрита місцевість, дерева, будови, обриви і т. д.);

- спосіб регулювання дорожнього руху на регульованому перехресті (регулювальник або світлофор, його тип, режим роботи, місцезнаходження, справність);

- видимість поверхні проїжджої частини по осьовій лінії;

- коефіцієнт зчеплення коліс транспортного засобу з дорожнім покриттям.

Оскільки межі огляду відразу встановити важко, спочат­ку рекомендується оглянути ті місця, де знаходяться основні об’єкти пригоди: автомобілі, інші транспортні засоби тощо. Потім, рухаючись у напрямку, зворотному руху автомобіля (або в напрямку, що відповідає руху автомобіля, який зник із місця пригоди), слід оглянути узбіччя, тротуари та прилеглі ділянки.

Першочерго­ву увагу при огляді, безумовно, приділяють об’єктам, що мають безпосереднє відношення до пригоди: слідам гальмування, розташуванню транспортних засобів, місцезнаходженню великих предметів. Проте слід враховувати, що нерідко і незначні об’єкти, які на перший погляд здаються несуттєвими, можуть мати важливе значення при розслідуванні пригоди. Тому при огляді слід фіксувати всі помічені на дорозі сліди та предмети.

Часто розташу­вання плям електроліту або іншої рідини, осколків скла, ґрун­ту, що обсипався, поламаних деталей, подряпин на дорожньому покритті служать відправною точкою для інженерних розрахун­ків та відновлення механізму пригоди.

СКЛАДАННЯ СХЕМИ ДТП

 

З існуючих способів вимірювань найбільш зручно використовувати систему прямокутних координат. Як одна з осей координат (X) можуть бути використані прямолінійний бордюр, прямолінійна кромка проїжджої частини, стіна будівлі або лінія, що є її продовженням, і інші об'єкти, обмежені прямими лініями. Друга вісь координат (У) повинна проходити через вибраний орієнтир (місце установки дорожнього знаку, кут будівлі і т.д.) і бути перпендикулярною першою.

У випадках, коли на місці ДТП немає прямих ліній, які можна було б використовувати як вісь координат (криволінійна ділянка дорогі, дорога без чітких меж проїжджої частини — ґрунтова, засніжена і т.п.), необхідно на місці ДТП штучно позначити лінію (вісь координат), від якої вироблятимуться вимірювання (така умовна лінія називається базовою).

Базова лінія проводиться між двома добре помітними об'єктами (орієнтирами). Можна позначити цю лінію на місцевості, натягнувши між вибраними об'єктами полотно рулетки або шнур. Розташування базових ліній визначаються на місці ДТП, виходячи з конкретної обстановки і зручності вимірювань.

Положення сліду або об'єкту фіксується вимірюванням відстані від їх характерних точок (початок, кінець, зміна напряму сліду, положення коліс ТЗ і ін.) до базової лінії (поперечний розмір), а також до лінії, перпендикулярної до базової і, яка проходить через один з орієнтирів — друга вісь координат (подовжній розмір). Вимірювання проводяться перпендикулярно до осей координат.

Не виключено, що поблизу місця ДТП не виявиться двох об'єктів, між якими можна було б провести пряму лінію, а лише один (камінь, самотнє дерево і т.п.). В цьому випадку базову лінію можна побудувати на заданій відстані від місця розташування компаса, встановленого у певної частини орієнтиру, провівши її так, щоб вона перетинала лінію, направлену від компаса на яку-небудь сторону світла.

Слід зафіксувати довжину, ширину і конфігурацію сліду, а також його характер (гальмування, бічне ковзання) і, по можливості, його приналежність конкретному ТЗ.

· Якщо слід прямолінійний, фіксують його розташування по відношенню до прийнятої базової лінії (до краю дорогі, осьової лінії дорожньої розмітки і ін.) на початку і кінці сліду.

· Якщо слід криволінійний (складної конфігурації), то при нанесенні його на схему слід поступити таким чином: базова лінія від початку (кінця) сліду розбивається на відрізки однакової довжини, наприклад, рівні 1 м. (при розбитті базової лінії на відрізки меншої довжини точність нанесення сліду буде більшою). Довжина відрізків повинна бути вказана. При рівній довжині всіх відрізків достатньо вказати довжину першого. Відрізки позначають цифрами і вимірюють відстані від кінців відрізків до сліду.

· Часто слід, залишений ТЗ, проходить по ділянках дороги з різним покриттям (наприклад, гальмування починається на проїжджій частині, потім ТЗ в загальмованому стані перетинає розділовий газон і зупиняється на узбіччі). У таких випадках необхідно зміряти довжину сліду в межах кожної ділянки.

При фіксації слідів шин ТЗ вимірюються:

• відстань між серединами слідів шин, залишених правими і лівими колесами (при прямолінійному русі воно відповідає колії ТЗ). Якщо сліди залишені спареними колесами, то вимірюється відстань між серединами слідів внутрішніх коліс, а також зовнішніх коліс;

• ширина слідів шин — відстань між бічними межами сліду, залишеного будь-яким одиночним колесом;

• глибина сліду шини — відстань між дном об'ємного сліду і площиною поверхні, на якій він залишений;

• будова малюнка протектора, що відобразився в сліді, — конфігурація і розміри його елементів (зокрема місцеві дефекти), їх кількість, положення на біговій доріжці і щодо один одного.

Об'ємні сліди коліс ТЗ, знайдені на місці події, фіксуються шляхом виготовлення зліпків.

Достатньо зафіксувати розташування осей передніх і задніх коліс ТС, розташованих з одного боку (тобто правих або лівих коліс), і вказати модель ТЗ (тягача, причепа).

Перед нанесенням меж розташування осипів на схему, наприклад осипів стекол, слід по можливості визначити приналежність стекол, що обсипалися, конкретному ТЗ. Якщо виявиться, що в загальних межах осипів розташовуються осколки лобового скла одного з ТЗ і скла фар іншого ТЗ, то межі їх слід позначити окремо. Перед початком вимірювань слід позначити межі осипу і місць найбільшої концентрації.

Виготовлення схеми ДТП

Важливою частиною протоколу є схема дорожньої обстановки після події. Вона повинна виконуватися вельми ретельно. Спочатку, визначивши межі огляду, складають чернетки, а потім на їх основі готують чистовий екземпляр схеми.

Окремі об'єкти, що знаходяться на значній відстані від місця події, можуть наголошуватися на схемі умовними знаками з обов'язковою вказівкою їх розмірів і відстані до них.

На схемі місця ДТП повинні бути графічно зображені та зафіксовані такі об'єкти:

ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода;

сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів;

транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів;

сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів їх розміщення відносно елементів проїзної частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям;

інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини та ін.), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїзної частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту тощо;

координати місця зіткнення, наїзду тощо відносно сталих орієнтирів;

ширина проїзної частини разом з роздільними смугами;

ширина тротуарів, узбіччя;

розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття;

розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття;

розташування дорожньої розмітки;

розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху;

розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.

В обов'язковому порядку в схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об'єктів, зображених на схемі.

На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються:

марка (модель) пошкодженого транспортного засобу;

номерний знак транспортного засобу;

власник транспортного засобу;

перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП.

Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.

На схемі повинні бути відображені:

геометрична характеристика дороги — ширина проїжджої частини, тротуарів і узбіч, розміри кюветів, радіуси закруглює, величини поперечного і подовжніх ухилів — підйомів і спусків, форма і розміри острівців безпеки;

огорожі проїжджої частини — надовбні, бар'єри, стовпи; засоби регулювання руху -— лінії розмітки, дорожні знаки і покажчики (світлофори повинні бути вказані не тільки на самому місці події, але і на попередніх йому ділянках).

При подіях, що трапилися в темний час доби, на схемі фіксується розташування приладів штучного освітлення з вказівкою, які з них були включені. Розміри об'єктів і відстані до них на місцевості вимірюються рулеткою і переносяться на схему за допомогою прямокутної системи координат. Осі координат на місцевості, від яких виробляють виміри, слід вибирати так, щоб вони охоплювали всю ділянку і при необхідності могли бути легко відновлені. Для однієї з осей координат звичайно вибирають нерухомі, постійно знаходяться на ділянці предмети – сталі орієнтири.

Сталий орієнтир - стаціонарно встановлений об'єкт (кут будівлі або павільйону зупинки маршрутних транспортних засобів, дорожній знак 5.60 "Кілометровий знак", опора електропередач, об'єкт дорожнього сервісу, порядковий елемент інженерної конструкції дороги тощо), який має свою назву, порядковий номер, іншу видиму відмінність серед подібних об'єктів та розташований вздовж вулиці або смуги відведення дороги. Сталим орієнтиром не є дерева, кущі, транспортні засоби, які стоять, тимчасові споруди або конструкції, пересувні торговельні споруди, огорожі будівельних майданчиків або місць проведення дорожніх робіт, інші об'єкти, розташування яких на місцевості в подальшому неможливо об'єктивно визначити, чи геометрія, розміри або місце розташування яких можуть з часом змінюватися.

У містах це стіни будинків. Вибирати для цієї мети бордюрний камінь тротуару не рекомендується, оскільки згодом можливі зміни ширини проїжджої частини. На заміських дорогах з твердим покриттям координатною віссю може служити край проїжджій частині. На дорогах, що не мають твердого покриття, проводять пряму лінію між придорожніми телеграфними або освітлювальними стовпами, між деревами і іншими нерухомими предметами. Інша вісь координат, розташована перпендикулярно до першої, проводиться упоперек дороги за допомогою натягнутого шнура або на око з таким розрахунком, щоб вся ділянка події розташовувалася за нею.

Щоб не захаращувати чернетку розмірними лініями і числами, місця вимірів можна пронумерувати, а результати вимірювань дати у вигляді таблиці на окремому листі. На чернетках важливо точно зафіксувати розміри взаємного розташування об'єктів дорожньої обстановки, що дозволить одержати точне її відображення на чистовій схемі.

Перед проведенням замірів та фіксацією об’єктів і слідів проводиться прив'язка місця ДТПна схемі до певного нерухомого об'єкту (вимірюється відстань до зазначеного об’єкту від якого-небудь, як правило найближчого, сліду чи предмету, що буде зафіксований в місці ДТП) та ця інформація вноситься до схеми. Прив’язка місця ДТП здійснюється до постійних об’єктів, як правило: кілометрового знаку; рогу будинку або споруди; межі перехрестя. У випадку відсутності таких орієнтирів можна здійснювати прив’язку до опор ліній електропередач із зазначенням її номера та інших сталих орієнтирів.

Виміри розташування транспортних засобів, предметів та виявлених слідів проводяться лише у напрямках паралельному та перпендикулярному вісі дороги. Виміри найкраще проводити від правого краю проїзної частини або тротуару по напрямку руху транспорту.

Початок і закінчення слідів гальмування, волочіння і тому подібне слід обкреслити на асфальті крейдою і провести необхідні виміри.

Якщо сліди гальмування правих і лівих коліс різні по довжині, то заміряють окремо довжину кожного сліду. Гальмівний слід може бути не суцільним, а переривистим.

Прямі сліди фіксуються наступними розмірами: довжина сліду, ширина сліду, відстань від початку сліду до одного з узбіч (тротуару) та відстань від кінця сліду до цього ж узбіччя (тротуару).

Якщо слід непрямий, а має дугоподібну форму, то крім цього вимірюється довжина хорди дуги та висота сегмента, який утворений хордою та дугою. До запису розмірних даних записують ознаки, за якими слід віднесений до кочення чи бокового ковзання коліс.

Якщо є два сліди, то необхідно обов’язково заміряти ширину кожного з них і відстань між слідами.

Фіксування розташування транспортного засобу проводиться двома замірами відстаней у поперечному щодо вісі дороги напрямку від його непошкоджених частин, як правило це вісі переднього та заднього коліс з однієї сторони, до відповідного краю проїзної частини (тротуару), лінії дорожньої розмітки, та одним заміром відстані від будь-якої із зазначених точок у напрямку паралельному вісі дороги до найближчого зафіксованого предмету або до точки прив’язки місця ДТП.

Слід відмітити, що у випадку, коли ДТП сталося на заокругленні дороги, проведення замірів проводиться не до краю проїзної частини, а до умовної лінії продовження краю рівної ділянки проїзної частини перед початком даного заокруглення. При цьому необхідно провести заміри кривизни даної ділянки для визначення в майбутньому радіуса даного заокруглення, для чого вимірюється довжина хорди дуги та висота сегмента, який утворений хордою та дугою, та заміряти відстань від початку заокруглення до місця ДТП.

В обов'язковому порядку в схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об'єктів, зображених на схемі. На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: марка (модель) пошкодженого транспортного засобу; номерний знак транспортного засобу; власник транспортного засобу; перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП.

Чернетку схеми рекомендується виконувати в наступній послідовності:

1. Визначити межі ділянки, яка слідує зафіксувати, і по можливості сфотографувати.

2. На ділянці події, на проїжджій частині і поблизу неї, де знаходяться сліди або предмети речовинної обстановки, позначити крейдою почало і кінець слідів каченя і гальмування, ширину слідів протектора шин, обвести межі площ з осколками стекол, частинками ґрунту, що обсипалися, плямами масла, води.;

3. Після такої «розмітки» обстановки зафіксувати її від руки, не дотримуючись масштабу, на папері — чернетці схеми.

4. Крапки, що підлягають виміру, на чернетці пронумерувати. Якщо можливо, зробити це і на місцевості.

5. Вибрати лінії (осі координат), від яких вироблятимуться виміри.

6. Виробити виміри, результати записати в таблицю (форму її слід заготовити наперед).

7. Зміряти площі з елементами речовинної обстановки (осколками скла, масляними плямами і т.п.) і записати ці дані. Якщо на схемі необхідно позначити площі деяких її елементів (осколків стекол, плям масла і т.п.), то координати цих площ приводяться до їх центру, а сама площа вимірюється спочатку по горизонтальній, а потім по вертикальній лінії координат. Одержані дані записуються в таблицю.

Окремо записуються дані про обглядовість, типі і стані дорожнього покриття, погодних умовах, часі огляду ділянки, його місцеположенні і ін.

Чистова схема оформлюється таким чином. Чистовий варіант схеми оформлюється на листі міліметрівки або спеціальному (масштабному) бланку. Об'єкти і відстані між ними зображають, дотримуючи прийнятий масштаб. Для складної дорожньої обстановки найбільш прийнятний масштаб 1:100 або 1:50. Бланки, використовувані патрульними, мають масштаб 1:50 (у 1 см — 2 м). Для детального відображення місця події і більшої наочності експерти НДЕКЦ рекомендують використовувати на тих же бланках масштаб 1:100 (у 1 см — 1 м).

На чистовій схемі рекомендується проставляти деякі найважливіші для аналізу обстановки розміри. Так, представляється доцільним проставляти розміри довжини слідів гальмування, ширини колії і ін. Рекомендується також указувати на схемі точки, звідки здійснювалось фотографування ділянки події. Виконуючий чистову схему повинен сам вирішити, згідно з обстановкою події, які розміри слід нанести на схему.

При зіткненні на регульованому перехресті у вину водіям ставиться порушення «Проїзд на заборонний сигнал світлофора» або правила, що зобов'язує водія при включенні дозволяючого сигналу світлофора поступитися дорогою транспортним засобам, що закінчують рух через перехрестя. Згідно ПДР, «перехрестя» - місце перетину, примикання або розгалуження дорогий на одному рівні, обмежене уявними лініями, що сполучають відповідно протилежні, найвіддаленіші від центру перехрестя засади закруглює проїжджих частин). Тому на схемі ДТП необхідно нанести радіуси закруглює проїжджих частин по ходу руху зіткнулися ТЗ. У реальній практиці цей вимір робиться вельми рідко, що сприяє появі некоректних висновків експертів. Тому, незалежно від ситуації, на схемі слід вказати радіуси закруглює проїжджих частин.

Якщо в тому, що оформляється ДТП на шляху проходження водія є дублюючий світлофор і дорожній знак «Стоп-лінія», то їх необхідно наносити на схему, а також слід нанести радіус закруглення проїжджої частини на розділовому бульварі (або газоні), де ці засоби регулювання встановлені.

Транспортні засоби на схемі ДТП фіксуються в тому положенні, яке вони зайняли після зіткнення до моменту прибуття. На схему наносяться відстані від осей передніх і задніх коліс до краю проїжджої частини по подовжній і поперечній осях дороги. Якщо автомобіль перекинутий, то по цьому факту робиться відповідний запис на схемі, при цьому відстань прив'язки указується по можливості до центрів коліс. Зображення транспортного засобу повинне дозволяти легко встановити знаходження його передньої частини.

Якщо транспортний засіб буксирував причіп або напівпричіп, то виробляються аналогічні вищевикладеним виміри, незалежно від того, чи відбулося їх розчеплення з тягачем, чи ні. На схемі також повинен чітко визначатися напрям передньої частини причепа або напівпричепа.

На схемі події обов'язково повинне бути нанесене місце зіткнення ТЗ з вказівкою відстані від місця первинного зіткнення до лінії світлофорів по ходу руху машин. Якщо вказані відстані від світлофорів до краю проїжджої частини, та можливе нанесення відстаней від місця зіткнення до цього краю дороги.

Часто вдається визначити місце зіткнення ТЗ по об'єктивних чинниках, і воно наноситься на схему в одному варіанті. У разі відсутності цих чинників місце зіткнення визначається із слів водіїв або свідків і про це робиться відповідний запис на схемі. Якщо водії указують кожен своє місце зіткнення, то вони наносяться на схему і нумеруються з вказівкою номера ТЗ, водій якого вказав дану координату первинного зіткнення.

Окрім місця зіткнення, нумеруються: напрям руху, місце розташування ТЗ після ДТП, розташування деталей, що відділилися від автомобілів, і фрагментів, слідів гальмування і т.д.

При оформленні матеріалу по зіткненню автомобіля ВАЗ-2111 і Skoda Superb, що мав місце на перетині вулиць Кирова та Куйбишева м. Донецьк, один з розмірів прив'язки автомобіля ВАЗ-2111 до проїжджої частини не відповідав дійсному положенню на дорозі. Цей розмір вніс спотворення в масштабну схему, складену експертом при проведенні автотехнічної експертизи, і привів до недостовірних висновків. При детальнішому ознайомленні з матеріалом була знайдена дана неточність, і по цих підставах рішення про винність одного з водіїв було відмінене. Тепер, щоб розглядати справу далі, необхідно здійснити виїзд ТЗ на місце події для відновлення їх положення на дорозі, яке вони займали після зіткнення.

Однією з найвідповідальніших і важливіших дій осіб, що складають схему події, є визначення місця зіткнення ТЗ або наїзду на пішохода. Є рекомендації, засновані на експертній практиці, що дозволяють з максимальною точністю визначити місце зіткнення двох автомобілів по об'єктивних чинниках. Вважається, що найбільшу інформацію про місце зіткнення несуть сліди гальмування, бічного ковзання або катання; ділянки осипу ґрунту з днища автомобіля і розсипу осколків скла розбитих фар; що відділилися від ТЗ деталі і фрагменти.

 

ДОДАТКИ:

 

СХЕМА МІСЦЯ ДТП,

яка сталася ___ ____________ 20__ року о ____ год. ____ хв. на
_______________________________________________
(вказується точне місце ДТП із зазначенням прив'язки)

 

	Освітлення місця ДТП (денне, сутінки, штучне)
Наявність зовнішнього освітлення проїзної частини в темний час доби (є/нема)
Наявність зовнішнього освітлення тротуару в темний час доби (є/нема)
Стан покриття проїзної частини (сухе, мокре, ожеледиця, забруднене, засніжене тощо)
Наявність дорожнього огородження вздовж проїзної частини (є/нема)
Наявність пішохідного огородження вздовж тротуару або розділювальної смуги (є/нема)
Наявність дорожніх знаків пріоритету на головній дорозі (є/нема)
Наявність дорожніх знаків пріоритету на другорядній дорозі (є/нема)
Наявність наземного пішохідного переходу з дорожніми знаками та розміткою (є/нема)
Наявність горизонтальної розмітки проїзної частини (є/нема)
Наявність горизонтальної розмітки на пішохідному переході (є/нема)
Наявність світлофорного об'єкта (на момент скоєння ДТП працював/не працював)
Наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП (є/нема)
Із схемою ознайомлений: 1. ___________________________________________________________________________ (П. І. Б., дата народження, місце проживання учасника пригоди та його особистий підпис) _____________________________________________________________________________ 2. ___________________________________________________________________________ (П. І. Б., дата народження, місце проживання учасника пригоди та його особистий підпис) _____________________________________________________________________________ 3 ___________________________________________________________________________ (П. І. Б., дата народження, місце проживання учасника пригоди та його особистий підпис) ____________________________________________________________________________ СХЕМА ДОДАЄТЬСЯ ДО ПРОТОКОЛУ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ СЕРІЇ __ N _________	Назви об'єктів, зображених на схемі: 1. ___________________________ 2. ____________________________ 3. ____________________________ 4. ____________________________ 5. ____________________________ 6. ____________________________ 7. ____________________________ 8. ____________________________ 9. ____________________________ 10. ___________________________
Схему склав	____________________________________________________________ (посада, звання та П. І. Б. працівника Державтоінспекції МВС, його особистий підпис)

 

Зворотний бік схеми місця ДТП

Марка (модель) пошкодженого транспортного засобу	Номерний знак	Належить (П. І. Б. та місце проживання власника або гаража)	Перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих унаслідок ДТП

 

Дані про пошкодження транспортних засобів підтверджую:	________________________________________ (П. І. Б. учасника пригоди та його особистий підпис)
	_______________________________________ (П. І. Б. учасника пригоди та його особистий підпис)
	_________________________________________ (П. І. Б. учасника пригоди та його особистий підпис)

 

 

СЛОВНИК

 

1. ДТП – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

2. Дорожній транспортний засіб – транспортний засіб, призначений для експлуатації (перевезення людей та (чи) вантажів, а також спеціального устаткування) переважно на автомобільних дорогах загального користування усіх категорій.

3. Сталий орієнтир - стаціонарно встановлений об'єкт (кут будівлі або павільйону зупинки маршрутних транспортних засобів, дорожній знак 5.60 "Кілометровий знак", опора електропередач, об'єкт дорожнього сервісу, порядковий елемент інженерної конструкції дороги тощо), який має свою назву, порядковий номер, іншу видиму відмінність серед подібних об'єктів та розташований вздовж вулиці або смуги відведення дороги.

4. Геометрична характеристика дороги — ширина проїжджої частини, тротуарів і узбіч, розміри кюветів, радіуси закруглює, величини поперечного і подовжніх ухилів — підйомів і спусків, форма і розміри острівців безпеки

 

Тема №2. Встановлення та фіксація фактичних даних.
Встановлення особи, чиї дії (бездіяльність) є причиною ДТП.