Стаття 70. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.

 

Стаття 71. Заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

Для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

 

Коментована стаття надає право залучати до роботи у вихідний день лише окремих працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі за своєю ініціативою переносити вихідний день для всього колективу працівників.
Перенесення вихідного дня для всіх працівників підприємств, установ, організацій може бути передбачено в окремих випадках лише на підставі прийнятої спеціальної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема з метою приєднання вихідного дня до святкового або неробочого дня.
Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства (ст. 20 Закону України «Про державну службу».
За будь-яких обставин забороняється залучати до роботи у вихідні дні вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 Кодексу), батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 186і Кодексу), працівників молодше вісімнадцяти років (ст. 192 Кодексу). Залучення громадян похилого віку до роботи у вихідні дні допускається за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров'я

 

Стаття 72. Компенсація за роботу у вихідний день

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Працівник не вправі самовільно використовувати без погодження з власником або уповноваженим ним органом дні відгулів, оскільки такі дії працівника розцінюються як відсутність на роботі без поважних причин, що може призвести до звільнення.
Зайнятим у рослинництві робітникам державних сільськогосподарських підприємств у разі залучення їх у передбаченому законом порядку в період напружених польових робіт (сівба, догляд за посівами, заготівля кормів, збирання врожаю, оранка зибу) до роботи в установлені за графіком вихідні дні замість них надаються після закінчення кожного такого періоду інші дні відпочинку. В цих випадках дні відпочинку можуть підсумовуватися за період, що не перевищує двох місяців. Причому в разі ненадання робітникам установлених за графіком днів відпочинку протягом, як на той час було визначено законодавством, найближчих двох тижнів їм поряд з наданням інших днів відпочинку провадиться доплата за роботу в дні відпочинку за графіком у встановлених законом розмірах.

 

Стаття 73. Святкові і неробочі дні

Встановити такі святкові дні:

Січня - Новий рік

Січня - Різдво Христове

Березня - Міжнародний жіночий день

І 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих

Травня - День Перемоги

Червня - День Конституції України

Серпня - День незалежності України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

Січня - Різдво Христове

Один день (неділя) - Пасха (Великдень)

Один день (неділя) - Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

 

У зазначені в коментованій статті святкові і неробочі дні працівники, як правило, до роботи не залучаються.
До робіт у святкові і неробочі дні працівники зазначених у коментованій статті підприємств, установ, організацій залучаються згідно з графіками змінності, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з відповідним профспілковим комітетом. Тому ніякого окремого дозволу профспілкового комітету на проведення таких робіт у святкові і неробочі дні не вимагається.
Редакцію назви та змісту коментованої статті було визначено в березні 1991 p., тобто у той час, коли законодавець не вважав за доцільне визнати святковими усі дні релігійних свят (Великдень, Трійця), ввівши термін «неробочі дні». По суті ж і неробочі дні, і святкові є тотожними з огляду на те, що у ці дні робота не проводиться; проведення робіт у святкові і неробочі дні допускається у виняткових випадках (частина четверта коментованої статті); робота у зазначені дні компенсується відповідно до ст. 107 Кодексу (частина п'ята коментованої статті); якщо пі дні збігаються з вихідним днем, передбачено перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого (частина третя ст. 67 Кодексу); святкові, так само як і неробочі дні, не враховуються при визначенні тривалості щорічних відпусток (ст. 5 Закону України «Про відпустки»).
На безперервно діючих підприємствах, а також при підсумованому обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні включається в місячну норму робочого часу.
Робота у святкові і неробочі дні оплачується в подвійному розмірі (ст. 107 Кодексу).
Якщо робота у святкові та неробочі дні проводилась понад норми робочого часу і за бажанням працівника йому надається інший день відпочинку, то в цьому випадку оплата за роботу в святковий і неробочий день проводиться в одинарному розмірі. Інший день відпочинку надається працівникові з розрахунку день за день.

Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у святкові і неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства (ст. 20 Закону України «Про державну службу».
Чергування у святкові і неробочі дні працівникам з ненормованим робочим днем компенсуються наданням протягом найближчих десяти днів відгулу тієї самої тривалості, що й чергування.

Стаття 74. Щорічні відпустки

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

 

Надання всім працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, що закріплено ст. 45 Конституції України.
Збереження за працівниками на період відпустки місця роботи (посади) і середнього заробітку є важливою умовою для реального використання ними щорічної відпустки.
У період перебування працівників у відпустці заборонено звільнення їх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина третя ст. 40 Кодексу).
Працівникам, які працюють за сумісництвом, відпустка на суміщуваній роботі надається водночас з відпусткою за основною роботою (п. З постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 3 квітня 1993 р.

Щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток, передбачених ст. ст. 6, 7, 8, 19 Закону України «Про відпустки».

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р.
При обчисленні середньої заробітної плати включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; умови праці та інші); виробничі премії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
Всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо (п. З Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р.