Стаття 66. Перерва для відпочинку і харчування

Стаття 66. Перерва для відпочинку і харчування

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Часом відпочинку вважається час, протягом якого працівники підлягають звільненню від виконання трудових обов'язків і можуть використовувати його на свій розсуд.
Час відпочинку поділяється на такі види: перерва в робочому дні; щоденний (міжзмінний) відпочинок; щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні); щорічні святкові та неробочі дні; щорічні відпустки.
Про перерву в роботі працівники сповіщаються відповідними сигналами або іншим способом.
Крім перерви для відпочинку і харчування, окремим категоріям працівників надаються перерви, що мають спеціальне призначення. Зокрема, такі спеціальні додаткові перерви надаються жінкам, що мають дітей віком до півтора року, для годування дитини (ст. 183 Кодексу); працівникам, що працюють в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам — для обігрівання і відпочинку (ст. 168 Кодексу). На відміну від загальної перерви для відпочинку і харчування, що не включається в робочий час і тому не оплачується, спеціальні перерви входять у робочий час і підлягають оплаті.

 

Стаття 67. Вихідні дні

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

 

Вихідний день при шестиденному робочому тижні і два вихідні дні при п'ятиденному робочому тижні становлять щотижневий безперервний відпочинок працівника.
Графіки змінності визначають число робочих днів, після яких надаються вихідні дні, порядок їх надання за змінним графіком почергово кожній групі працівників або для всієї зміни водночас.
При виборі графіків і режиму роботи має бути врахована необхідність надання працівникам, як правило, двох неробочих днів підряд. Це дає можливість найбільш доцільно організувати виробничий процес і відпочинок працівників.
Працівники з ненормованим робочим днем звільняються від роботи у дні щотижневого відпочинку на загальних підставах.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон працівники, що перебувають у відрядженні, використовують щотижневі дні відпочинку за місцем відрядження, а не після повернення з відрядження. Вихідний день у відрядженні працівник використовує на свій розсуд. І хоча він у цей день не працює, він отримує добові, йому компенсуються витрати на житло, як і за весь час перебування у відрядженні.
На працівників, які перебувають у відрядженні, поширюється режим робочого часу і часу відпочинку тих підприємств, установ, організацій, до яких вони відряджені. Замість невикористаних днів відпочинку під час відрядження інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
Якщо працівника спеціально відряджено для роботи у вихідні, святкові чи неробочі дні, компенсація за роботу у ці дні провадиться відповідно до чинного законодавства. У випадку виїзду у відрядження у вихідний день, за розпорядженням власника, працівнику після повернення з відрядження надається інший день відпочинку в установленому порядку.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах та аспірантурі, надаються вільні від роботи дні в порядку, передбаченому ст. 218 Кодексу.
Крім надання щотижневих вихідних днів, у встановлених законодавством випадках певним категоріям працівників надаються додаткові вихідні дні. Зокрема, додатковий день відпочинку із збереженням середнього заробітку надається донору після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, у тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні (частина друга ст. 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

 

Стаття 68. Вихідні дні на підприємствах, в установах, організаціях, пов'язаних з обслуговуванням населення

На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місцевими радами.

 

Якщо певні підприємства, установи, організації, які виконують роботи по обслуговуванню населення, не працюють щоденно, то для їх працівників, як правило, встановлюється другий вихідний день, що межує з загальним вихідним днем.
Установлюючи дні й години роботи підприємств, установ і організацій, що обслуговують населення, місцеві ради водночас визначають і щотижневі дні відпочинку їх працівників. Зокрема, районні ради установлюють робочі і вихідні дні працівників підприємств, установ і організацій, що обслуговують населення відповідних районів. Міські ради міст обласного підпорядкування установлюють робочі і вихідні дні працівникам підприємств, установ, організацій, що обслуговують населення відповідних міст.

Стаття 69. Вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях

На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

 

Оскільки на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, що працюють також і в неділю, загального вихідного дня немає, вихідні дні надаються працівникам по окремих їх групах згідно з графіком змінності. Затверджуваний власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації графік змінності в цих випадках регулярно змінюється з таким розрахунком, щоб вихідні дні кожної групи працівників почергово припадали на різні дні тижня.
При складанні графіка має бути дотримана норма тривалості щотижневого відпочинку в середньому за обліковий період.
Працівникам, які позмінно чергують при цілодобовій роботі підприємства чи його частини, якщо місячна кількість робочих годин при підсумованому обліку робочого часу не перевищує місячної норми робочого часу, дні щотижневого відпочинку окремо не надаються, оскільки вони включаються до загальної кількості вільних від роботи днів.
У тих не переведених на п'ятиденний робочий тиждень безперервних виробництвах, де за виробничими умовами напередодні вихідних, святкових і неробочих днів скорочення робочого дня неможливе, працівникам, що працюють у такі дні більше годин, ніж визначено законодавством (ст. 53 Кодексу), за відповідно перепрацьований час надаються окремі вихідні дні.
В окремих галузях господарства (залізничного і водного транспорту, зв'язку тощо) порядок надання щотижневого відпочинку працівникам передбачено в положеннях про робочий час і час відпочинку.

 

Січня - Новий рік

Січня - Різдво Христове

Травня - День Перемоги

Січня - Різдво Христове

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

 

Надання всім працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, що закріплено ст. 45 Конституції України.
Збереження за працівниками на період відпустки місця роботи (посади) і середнього заробітку є важливою умовою для реального використання ними щорічної відпустки.
У період перебування працівників у відпустці заборонено звільнення їх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина третя ст. 40 Кодексу).
Працівникам, які працюють за сумісництвом, відпустка на суміщуваній роботі надається водночас з відпусткою за основною роботою (п. З постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 3 квітня 1993 р.

Щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток, передбачених ст. ст. 6, 7, 8, 19 Закону України «Про відпустки».

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р.
При обчисленні середньої заробітної плати включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; умови праці та інші); виробничі премії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
Всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо (п. З Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р.

 

Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

 

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. При визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону України «Про відпустки») не враховуються святкові та неробочі дні, передбачені ст. 73 Кодексу (ст. 5 Закону України «Про відпустки».
Переведення тривалості щорічної відпустки із робочих в календарні дні провадиться шляхом множення тривалості відпустки в робочих днях на дріб 7/6.
Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпра цьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів (частина друга ст. 6 Закону України «Про відпустки».
Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів — 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше (частина третя ст. 6 Закону «Про відпустки»).
Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 570 від 9 червня 1997 р. затверджено Список робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна відпустка тривалістю 28 календарних днів, і Порядок його застосування.
Списком передбачено роботи і професії лісозаготівлі, підсочки лісу, лісогосподарської діяльності, а також посади керівників, спеціалістів і службовців.
Порядком застосування Списку встановлено, зокрема, що у лісовпорядчих підприємствах щорічна основна відпустка 28 календарних днів надається працівникам лісовпорядчих робіт на польовий період, але не менш як на 3 місяці протягом року.
Порядком враховано частини сьому та восьму ст. 6 Закону «Про відпустки», відповідно до яких інвалідам І і II груп щорічна основна відпустка надається тривалістю ЗО календарних днів, а особам віком до вісімнадцяти років — 31 календарний день.
Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин — 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів (частина п'ята ст. 6 Закону «Про відпустки»).
Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам, а також додаток до Порядку, який визначає конкретну тривалість щорічної основної відпустки залежно від займаної посади та навчального закладу чи наукової установи, організації.
Порядком передбачено, зокрема, що керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів щорічна основна відпустка повної тривалості у перший та наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Особам, які працюють в установі на умовах неповного робочого часу, у тому числі особам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надається щорічна основна відпустка повної тривалості.
У разі звільнення працівників навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, — пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості Щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дня за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).
Додатком до Порядку визначено конкретну тривалість щорічної основної відпустки в залежності від посади працівника та навчального закладу чи наукової установи (дошкільні навчальні заклади; позашкільні навчальні заклади; середні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації; вищі навчальні заклади, заклади післядипломної освіти; навчально-методичні (методичні) кабінети (центри); науково-дослідні та наукові підрозділи установ, організацій, підприємств).
Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів (частина сьома ст. 6 Закону України «Про відпустки»).
Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день (частина восьма ст. 6 Закону України «Про відпустки».
Якщо працівник досяг 18-річного віку протягом того робочого року, за який йому надається відпустка, тривалість відпустки обчислюється таким чином: за час роботи до 18 років — з розрахунку 31 календарного дня (по 2,6 дня відпустки за кожен місяць роботи у цьому періоді), а за час після досягнення 18 років — на загальних підставах, тобто в розмірі, встановленому за виконуваною роботою чи посадою, яку він обіймає, але з розрахунку не менш як 24 календарних дні.
Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу (частина дев'ята ст. 6 Закону України «Про відпустки»).
Відповідно до частини десятої ст. 6 Закону України «Про відпустки» положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюється на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства.

 

Стаття 77. Творча відпустка

У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

 

 

Щорічні відпустки надаються працівникам за відпрацьований робочий рік, який відраховується з дня укладання трудового договору (частина перша ст. 6 Закону України «Про відпустки»).
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, а також за особливий характер праці (працівникам з ненормованим робочим днем, окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я) надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи наданому підприємстві, в установі, організації.
У разі надання працівникові щорічних основної та додаткових відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.
Проте до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві щорічні відпустки повної тривалості за бажанням працівника надаються:
1) жінкам — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
2) інвалідам;
3) особам віком до вісімнадцяти років;
4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якшо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
6) сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання екзаменів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не отримали за неї грошової компенсації;
9) працівникам, які мають путівку (курсовку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
10) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Ветерани військової служби мають право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві, в установі чи організації.
Після першого року роботи щорічна відпустка працівникові може бути надана в будь-який час відповідного робочого року.
З урахуванням необхідності забезпечення нормальної роботи підприємства, установи, організації відпустки працівникам надаються рівномірно протягом усього року.
Конкретний період надання щорічних відпусток в межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
З метою забезпечення рівномірності чергових відпусток рекомендується надавати їх не тільки з першого чи п'ятнадцятого числа за календарем, а рівномірно розподіляти їх протягом кожного місяця.
Поряд з цим відпустки можуть надаватися працівникам не тільки послідовно один за одним, але й одноразово всім їм або певним їх групам. Зокрема, це може бути у зв'язку з тимчасовим припиненням роботи підприємства, установи, організації чи ремонт устаткування.
Затверджені графіки відпусток є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників. Будь-які зміни в них можливі, як правило, лише за взаємною домовленістю між власником або уповноваженим ним органом і відповідним працівником. Але в разі несподіваного припинення робіт на підприємстві, в установі, організації чи в окремих їх структурних підрозділах у зв'язку з виробничою аварією, стихійним лихом тощо, коли надання відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, відпустки можуть бути надані працівникам з істотним відхиленням від раніше встановленої за графіком черговості.
За бажанням працівника щорічні відпустки надаються в зручний для нього час:
1) особам віком до вісімнадцяти років;
2) інвалідам;
3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а Також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним та науковим працівникам щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Громадянам, віднесеним до 1 та 2 категорій постраждалих від Чорнобильської катастрофи, передбачено використання щорічних відпусток у зручний для них час (п. 22 ст. 20 і ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Працівникам, які навчаються у навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.
Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період наприкінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

З прийняттям Закону України «Про відпустки» стало можливим відкликання працівника з щорічної відпустки. Проте воно може відбутися: лише за згодою працівника; за умови, що основна безперервна частина відпустки становитиме не менш як 14 календарних днів; у таких випадках: для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

До інших випадків, передбачених законодавством, можна віднести можливість відкликання з щорічної відпустки державних службовців.

Оскільки відкликання з відпустки допускається лише за згодою працівника, відмову його (незалежно від причини) від виконання розпорядження власника або уповноваженого ним органу про вихід на роботу до закінчення щорічної відпустки немає підстав розглядати як порушення трудової дисципліни.

 

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України "Про відпустки".

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Перенесення щорічної відпустки на інший період передбачено:
— на вимогу працівника;
— за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Крім того, передбачено перенесення щорічної відпустки на інший період або її продовження з причин, які позбавили працівника можливості скористатися відпусткою.
Можливі випадки збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням. Оскільки ця відпустка надається як пільга для працівників, які поєднують роботу з навчанням (глава XIV Кодексу), вона не може бути поглинута щорічною відпусткою, навіть якщо вони збігаються за часом. Це питання вирішується таким чином: якщо початок щорічної відпустки збігається з відпусткою у зв'язку з навчанням, то щорічна відпустка переноситься на інший період за погодженням працівника з власником або уповноваженим ним органом; якщо ж відпустка у зв'язку з навчанням починається у період щорічної відпустки, працівник повинен оформити відпустку у зв'язку з навчанням до її початку і погодити з власником або уповноваженим ним органом час використання частини щорічної відпустки, що залишилася невикористаною, — чи після закінчення навчальної відпустки, чи перенести на інший період (частина четверта коментованої статті та ст. 11 Закону України «Про відпустки»).
За бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Проте такого права не мають працівники, звільнені за порушення трудової дисципліни.
У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися і тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

 

За бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

 

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства, установи, організації з не залежних від працівників причин може нада-вати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.
(Стаття 84 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 6237-10 від 21.12.83; Законом № 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону № 117-Х1V (117-14) від 18.09.98)