Конституційні основи фінансового права

Кон­ституція України вміщує принципові положення, на яких будується галузь фінансового права. Конституційні норми як основне джерело фінансового права можна поділити на дві не­рівні групи: норми, які безпосередньо регулюють фінансові відносини, і норми, що є базою розгалуженого фінансового за­конодавства.

До першої групи входять статті Конституції України, нор­ми яких встановлюють повноваження Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Кабінету Міністрів України в галузі фінансів.

Ст. 67 Конституції України віднесла до конституційного обов'язку кожного сплачувати податки й збори в порядку і розмірах, встановлених законом, і щорічно подавати до подат­кових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встанов­леному законом.

Ст. 85 Конституції України, встановлюючи повноваження Верховної Ради України в галузі фінансів, закріпила за нею затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього: контроль за виконанням Державного бюджету Украї­ни, прийняття рішення щодо звіту про Його виконання.

Ст. 92 ч. II Конституції України вміщує перелік відносин у державі, порядок регулювання яких встановлюється виключно законами, що приймаються Верховною Радою України. До них належать майже всі види фінансових відносин, а саме: Держав­ний бюджет України І бюджетна система України; податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційних ринків; статус національної валюти, а також статус Іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього й зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цін­них паперів, їх види і типи.

Ст.ст. 95-98 подають засади побудови бюджетної системи, бюджетного періоду, обов'язки Кабінету Міністрів України в галузі Державного бюджету України.

Ст. 98 ввела новий контрольний орган — Рахункову палату, яка здійснює від імені Верховної Ради України контроль за використанням коштів Державного бюджету.

У ст. 99 визначається грошова одиниця України — гривня.

Ст. 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено забезпечення проведення фінансової, цінової, інвес­тиційної та податкової політики; розробка проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвер­дженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді України звіту про виконання Державного бюджету.

Ст. 138, 141-143 Конституції встановлюють у галузі фінансів повноваження Кримської Автономної Республіки та органів місцевого самоврядування.

Норми всіх інших статей Конституції України можуть бути реалізовані тільки тоді, коли держава буде мати достатню для цього матеріальну базу (а це завжди буде мати грошовий ха­рактер). В умовах існування товарно-грошових відносин і за­кону вартості для функціонування держави, її органів і органів місцевого самоврядування необхідні матеріальні засоби. Жод­не рішення державного або місцевого органу, що приймається на виконання статті Конституції, не можна реалізувати без вкладення коштів. Будь-які витрати коштів державою або ор­ганом місцевого самоврядування вимагають правового обґрун­тування. Загальні суми витрат визначаються відповідними представницькими органами влади; Верховною Радою Украї­ни — в Законі про Державний бюджет, місцевими радами — в рішеннях про місцеві бюджети. Норми і нормативи цих ви­датків визначаються у фінансовому законодавстві, тобто для реалізації норм Конституції (наприклад, ст. 53 про право кож­ного на освіту) необхідні кошти, що відпускаються на підставі фінансового законодавства. Таким чином, друга група норм Конституції України складає правову базу для фінансового за­конодавства, хоча безпосередньо фінансових відносин не регу­лює.

 

Джерела фінансового права

Джерела фінансового права — це зовнішня форма виразу фі­нансово-правових норм, які видає держава, її органи та ор­гани місцевого самоврядування або органи, що визнані дер­жавою і представляють фінансові інтереси суспільства чи окремих категорій громадян.

Джерела фінансового права — це закони та нормативно-правові акти Верховної Ради України, державних виконавчих органів та органів місцевого самоврядування, які вміщують норми фінансового права.

Нормативно-правовими актами, що регулюють фінансові відносини в Україні, є:

— Конституція України;

— закони, що регулюють фінансові відносини. В основному вони перелічені у ч. 2 ст. 92 Конституції;

— Бюджетний кодекс України;

— щорічні закони про державний бюджет;

— нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України з фінансових питань;

— нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, що стосуються фінансової діяльності;

— акти органів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та місцевих державних адміністрацій.

Конституція України (попереднє питання)

Закон є основним правовим актом, що видається Верхов­ною Радою України. У правовій державі підвищується роль закону як головного регулятора фінансових відносин. Закон регулює найбільш важливі відносини в державі та суспільстві.

Виключно законами України (ч. 1 ст. 92 Конституції Украї­ни) встановлюються:

— Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки І збори;

— засади створення І функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

— статус національної валюти, а також статус іноземних ва­лют на території України;

— порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу;

— порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх ви­ди і типи.

Ці закони, які регулюють майже всі види фінансових відно­син, мають найбільшу юридичну силу серед інших правових актів.

Серед законів, які регулюють фінансові відносини, особли­ве місце відведено щорічному закону про державний бюджет. Виключно Законом про Державний бюджет України визначають­ся будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Ст. 96 Конституції встановила, що Державний бюджет затверджується щорічно Верховною Радою України на період з І січня до 31 грудня.

Закон України "Про Національний банк України" надав право НБУ видавати нормативно-правові акти у формі поста­нов Правління НБУ, інструкцій, положень і правил, які затвер­джуються постановами Правління НБУ (ст. 56).

Значне місце серед джерел фінансового права посідають Укази Президента України з фінансових питань. Наприклад, Указ Президента України "Про укріплення фінансової дисцип­ліни і недопущення правопорушень у бюджетній сфері" від 25 грудня 2001 р., Указ Президента України "Про Державне казначейство України" від 27 квітня 1995 р. та інші.

Актами Кабінету Міністрів України є постанови і розпоря­дження, які обов'язкові для виконання (ст. 117 Конституції України). Постанови, як правило, — нормативно-правові акти, вони відображують повноваження Кабінету Міністрів України в галузі фінансової сфери. Розпорядження — це ненормативні акти, що мають оперативний характер.

Серед актів, що регулюють фінансові відносини, чільне місце посідають акти виконавчих органів щодо керівництва фінансами: Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації, Державного казначейства, Контрольно-ревізійного управління України, Національного банку України. Це положення, інструкції, методичні вказівки.

До нормативно-правових актів, які регулюють і фінансові відносини, належать акти державних цільових фондів: напри­клад, постановою Правління Пенсійного фонду від 19 грудня 2003 р. затверджено „Інструкцію про порядок обчис­лення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України". Ця Інструкція розроблена від­повідно до Закону України "Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обо­в'язкове державне пенсійне страхування".

Самостійну групу джерел фінансового права створюють рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих рад і органів місцевого самоврядування з фінансових питань. Вони всі мають загальні особливості: територіальна обмеженість і самостійність у прийнятті рішень, що стосуються місцевих бюджетів, установлення місцевих податків і зборів (ст.ст. 142 і 143 Конституції України). Рішення органів місцевого самовря­дування є обов'язковими для юридичних осіб, розташованих на цих територіях, і для посадових осіб та громадян, що по­стійно або тимчасово проживають там.

Закони І підзаконні нормативно-правові акти у галузі фінан­сів починають діяти із моменту, встановленого самим актом. Закони і нормативно-правові акти в галузі фінансів бувають без визначення строку дії.

Особливу роль серед джерел фінансового права відіграє Бюджетний кодекс України, що почав діяти з 1 січня 2002 р. Після ухвалення Бюджетного кодексу, який вирішує кардинальні питання бюджетних відносин, Кабінет Міністрів України повинен привести у відповідність до Бюджетного ко­дексу всі свої нормативно-правові акти, які не відповідають його нормам, тобто йде планомірний процес вдосконалення бюджетного законодавства.

Останнім часом джерелом фінансового права, як і всіх га­лузей права, стали вважати акти судових органів. Зовсім недав­но наша юридична наука не визнавала прецедентного права, однак з появою конституційної юрисдикції органу — Консти­туційного Суду України — ставлення до судових рішень змі­нилося.