Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Клітинний (тромбоцитарний) компонент↑ ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2 Содержание книги
Поиск на нашем сайте
У крові постійно циркулюють дрібні клітини чи кров'яні платівки — тромбоцити, від яких початковий і кінцевий етаптромбообразования. При ушкодженні судини тромбоцити прикріплюються до розриву, розпластуються по пошкодженій поверхні, склеюються однин з одним, створюючи клубок з клітин — первинну гемостатичну пробку. Цей етап називається первинним, за яким розвивається каскад реакцій, які забезпечують ущільнення і міцне закріплення тромбу в посудині (вториннийгемостаз). Крім цього, тромбоцити грають істотну роль подальшому відновленні цілісності судини. Плазмовий компонент Це найбільша група білків, ферментів, іони кальцію, які у плазмі і функціонально об'єднують у: а)згортальну плазму; б)протизгортальну; в)фибринолітичну систему. Докладний опис системи гемостазу визначається тільки її складністю, а й більшою кількістю лабораторних досліджень. Дослідження ендокринної системи Залози внутрішньої секреції чи ендокринні залози — гіпофіз, епіфіз, щитовидна і паращитовидні залози, надниркові залози, підшлункова залоза, чоловічі і жіночі статеві залози — отримали свою назву у зв'язку з тим, що виділяють синтезовані ними речовини — гормони — у кров. Це забезпечується дуже розвиненою судинної мережею залоз. Гормони мають високої біологічну активність і здатні дуже малих концентраціях надавати значний вплив на обмін речовин, у клітках і нього на функції систем органів, масу тіла, і, певною мірою, на поведінку. Гормони діють на тканини вибірково, що пов'язані з неоднаковим кількістю рецепторів і чутливістю тканин до найрізноманітніших гормонів. Продукція гормонів перебуває під медичним наглядом нервової системи, яка через гіпоталамус здійснює регуляцію синтезу гормонів в гіпофізі. Підвищення чи зниження вмісту гормону в організмі може постати як через зміни у самій залозі (пухлина, атрофія, склероз та інших.), а й у результаті порушення регуляції із боку інших систем. Лабораторні дослідження відіграють істотне значення у діагностиці порушень гормонального статусу, оскільки остаточний діагноз більшості ендокринних захворювань може бути встановлений тільки після здійснення спеціальних тестів і функціональних проб. Одержати інформацію про активності ендокринної залози можна шляхом безпосереднього визначення рівня відповідного гормону, проміжних продуктів його синтезу чи перетворення, і навіть, визначаючи біохімічні, фізіологічні та інші параметри процесів, куди впливає той чи інший гормон. Деякі ендокринні порушення виникають через освіти антитіл до гормонів і речовин, бере участі у їх освіті. У разі визначення рівня (титру) антитіл дозволяє точно визначити механізми гормонального порушення. У середовищі сучасних спеціалізованих лабораторіях широко використовуються радіоіммунологічні методи визначення гормонів, які дуже точні, специфічні, хоч і дорогі. Дослідження імунної системи Людина постійно перебуває у оточенні величезної кількості різних патогенних бактерій і вірусів, які у повітрі, воді, грунті, на оточуючих предметах, продуктах харчування і тілі самої людини. Вони можуть викликати безліч захворювань, але відбувається це протягом щодо рідко, позаяк у організмі складна система захисту від чужорідних агентів — імунна система. Організм людини, можна порівняти із державою, які мають великий добре збройної армією — імунітетом. Значна кількість «солдатів» —иммунокомпетентних клітин — циркулює у крові, «патрулюючи» усі органи й тканини й ліквідуючи як інфекційні агенти (мікроби, їх токсини, віруси тощо.), а й очищаючи організм від патологічно змінених, злоякісних, відмерлих і пересаджених клітин (органів). Отже, основний функцією імунної системи є розпізнавання і знищення тіл і речовин чужорідної природи. Центральними органами імунної системи є мозок і тимус, основними периферичними — лімфатичні вузли, мигдалини, селезінка. У імунної системі виділяють клітинне і гуморальа ланка, які у організмі тісно взаємопов'язані. Клітинне ланка імунітету включає лімфоцити та його похідні -плазматичні клітини, і навіть макрофаги, нейтрофіли,еозинофили,базофили і опасисті клітини. Їхню кількість визначається за кількістю лейкоцитів у крові та по лейкоцитарній формулі. Визначення імунного статусу людини включає комплекс аналізів, дають якісну і кількісну характеристику клітинного і гуморального ланки імунітету. Часті інфекційно-запальні захворювання, їх затяжність протягом десятиліть і виникаючі після ускладнення свідчать про функціональні чи структурні дефекти імунної системи людини.
Дослідження функції нирок Нирка — парний орган, розташований з обох боків хребта в поперековій ділянці. Функція нирок різноманітна. Нирки беруть участь у видаленні кінцевих продуктів обміну речовин, чужорідних і отруйних речовин, що у організм із зовнішнього середовища, підтримують сталість у кровіосмотически активних речовин,кислотно-щелочное рівновагу, беруть участь у регуляції водного балансу, продукують речовини, регулюючі артеріальний тиск,еритропоез тощо. Нефрон складається з клубочка і канальців. Кров, яка надходить у клубочок, фільтрується й у канальцях утворюється первинна сеча, за складом відповідна сироватці крові. З первинної сечі вода і деякі розчинені у ній речовини усмоктуються і повертаються до крові.Зайва рідина виводиться з організму як сеча. Проби, використовувані з вивчення функції нирок, тільки в випадках дозволяють оцінювати спроможність концентрувати сечу і виводити воду, за іншими — характеризувати окремі процеси, пов'язані з сечоутвореням (функцію клубочков, канальців, досліджувати нирковий кровотік тощо). Разом про те, дослідження функціональної здібності нирок нітрохи не зменшують діагностичне значення результатів, отриманих при хімічному і мікроскопічному вивченні сечі.
Дослідження функції печінки Печінка займає центральне місце у процесах обміну речовин людини. Багато крові, що відбувається через печінку, дозволяє цьому органу виділяти до кровообігу і отримувати від нього багато біологічні речовини. Виділення жовчі — одина із функцій печінки. Функції печінки визначаються з допомогою проведення проб. Маркери пухлин Маркери пухлин — білки з вуглеводними чи ліпідними компонентами, які виявляються в пухлинних клітках або сироватці крові, є показником злоякісного процесу у організмі. Частота їх виявлення й діагностична значимість, позаяк у 10-15% випадків (до різних пухлин ці величини різні) білок-маркер може виявлятися за наявності пухлини. Пухлинні маркери йдуть для контролю над перебігом захворювання та ефективності проведеної хіміотерапії, хірургічного і біологічного лікування. Динамічний спостереження рівнем пухлинного маркера дозволяє робити висновок про сповнену зупинці чи прогресуванні процесу, появу метастазів. Нерідко підвищення концентрації пухлинного маркера відзначається набагато раніше будь-яких клінічних ознак захворювання. Визначення маркерів пухлин хоч і дорогий, але йому дуже важливий метод дослідження, якого часом обійтися просто неможливо. Більшість лабораторних методів дослідження вимагають спеціального устаткування. Так, на підготовку і збереження проб при заданоій температурі, і навіть проведення бактеріологічних і сіркологічних досліджень використовують термостати, і навіть холодильники. За для підтримки температури вище температури довкілля користуються рідиними і повітряними термостатами. Теплоносії в рідинних термостатах є вода чи олія, в повітряних — повітря. Водяні термостати дозволяють підтримувати температуру від 10 до 100°, масляні і повітряні — до 300°.Термостати обладнані підігрівальним і терморегулюющими пристроями, мають внутрішню камеру, куди поміщають досліджуваний матеріал чи біологічну пробу. У медицині використовують переважно термостати, підтримують вищу температуру, ніж у приміщенні. У практиці заготівлі крові, зберігання органів та тканин для трансплантації, різного біологічного матеріалу використовують кріостати, щоб забезпечити схоронність матеріалів при знижених температурах. Для імунобіологічних досліджень використовують пристосування для розливу і розведення проб і реактивів, щоб забезпечити одночасний розлив досліджуваних проб в на планшети однократного застосування. При гістологічних дослідженнях застосовують автомати для гістологічного дослідження грунту і забарвлення тканин.
Оснащенні сучасні лабораторії автоматизованими і механізованими пристроями поступово витісняють ручні і візуальні методи дослідження, забезпечуючі вищу точність і відтворюваність результатів визначень, збільшує продуктивність праці лаборантів, що особливо важливо у зв'язку й з постійним зростанням кількості виконуваних в лабораторіях аналізів, появою нових методик і підвищення кількості досліджуваних показників.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 150; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.45.192 (0.008 с.) |