Клітинний (тромбоцитарний) компонент

У крові постійно циркулюють дрібні клітини чи кров'яні платівки — тромбоцити, від яких початковий і кінцевий етаптромбообразования. При ушкодженні судини тромбоцити прикріплюються до розриву, розпластуються по пошкодженій поверхні, склеюються однин з одним, створюючи клубок з клітин — первинну гемостатичну пробку. Цей етап називається первинним, за яким розвивається каскад реакцій, які забезпечують ущільнення і міцне закріплення тромбу в посудині (вториннийгемостаз). Крім цього, тромбоцити грають істотну роль подальшому відновленні цілісності судини.

Плазмовий компонент

Це найбільша група білків, ферментів, іони кальцію, які у плазмі і функціонально об'єднують у: а)згортальну плазму; б)протизгортальну; в)фибринолітичну систему.

Докладний опис системи гемостазу визначається тільки її складністю, а й більшою кількістю лабораторних досліджень.

Дослідження ендокринної системи

Залози внутрішньої секреції чи ендокринні залози — гіпофіз, епіфіз, щитовидна і паращитовидні залози, надниркові залози, підшлункова залоза, чоловічі і жіночі статеві залози — отримали свою назву у зв'язку з тим, що виділяють синтезовані ними речовини — гормони — у кров. Це забезпечується дуже розвиненою судинної мережею залоз.

Гормони мають високої біологічну активність і здатні дуже малих концентраціях надавати значний вплив на обмін речовин, у клітках і нього на функції систем органів, масу тіла, і, певною мірою, на поведінку. Гормони діють на тканини вибірково, що пов'язані з неоднаковим кількістю рецепторів і чутливістю тканин до найрізноманітніших гормонів.

Продукція гормонів перебуває під медичним наглядом нервової системи, яка через гіпоталамус здійснює регуляцію синтезу гормонів в гіпофізі. Підвищення чи зниження вмісту гормону в організмі може постати як через зміни у самій залозі (пухлина, атрофія, склероз та інших.), а й у результаті порушення регуляції із боку інших систем.

Лабораторні дослідження відіграють істотне значення у діагностиці порушень гормонального статусу, оскільки остаточний діагноз більшості ендокринних захворювань може бути встановлений тільки після здійснення спеціальних тестів і функціональних проб. Одержати інформацію про активності ендокринної залози можна шляхом безпосереднього визначення рівня відповідного гормону, проміжних продуктів його синтезу чи перетворення, і навіть, визначаючи біохімічні, фізіологічні та інші параметри процесів, куди впливає той чи інший гормон. Деякі ендокринні порушення виникають через освіти антитіл до гормонів і речовин, бере участі у їх освіті. У разі визначення рівня (титру) антитіл дозволяє точно визначити механізми гормонального порушення. У середовищі сучасних спеціалізованих лабораторіях широко використовуються радіоіммунологічні методи визначення гормонів, які дуже точні, специфічні, хоч і дорогі.

Дослідження імунної системи

Людина постійно перебуває у оточенні величезної кількості різних патогенних бактерій і вірусів, які у повітрі, воді, грунті, на оточуючих предметах, продуктах харчування і тілі самої людини. Вони можуть викликати безліч захворювань, але відбувається це протягом щодо рідко, позаяк у організмі складна система захисту від чужорідних агентів — імунна система. Організм людини, можна порівняти із державою, які мають великий добре збройної армією — імунітетом. Значна кількість «солдатів» —иммунокомпетентних клітин — циркулює у крові, «патрулюючи» усі органи й тканини й ліквідуючи як інфекційні агенти (мікроби, їх токсини, віруси тощо.), а й очищаючи організм від патологічно змінених, злоякісних, відмерлих і пересаджених клітин (органів). Отже, основний функцією імунної системи є розпізнавання і знищення тіл і речовин чужорідної природи.

Центральними органами імунної системи є мозок і тимус, основними периферичними — лімфатичні вузли, мигдалини, селезінка. У імунної системі виділяють клітинне і гуморальа ланка, які у організмі тісно взаємопов'язані.

Клітинне ланка імунітету включає лімфоцити та його похідні -плазматичні клітини, і навіть макрофаги, нейтрофіли,еозинофили,базофили і опасисті клітини. Їхню кількість визначається за кількістю лейкоцитів у крові та по лейкоцитарній формулі. Визначення імунного статусу людини включає комплекс аналізів, дають якісну і кількісну характеристику клітинного і гуморального ланки імунітету. Часті інфекційно-запальні захворювання, їх затяжність протягом десятиліть і виникаючі після ускладнення свідчать про функціональні чи структурні дефекти імунної системи людини.

Дослідження функції нирок

Нирка — парний орган, розташований з обох боків хребта в поперековій ділянці. Функція нирок різноманітна. Нирки беруть участь у видаленні кінцевих продуктів обміну речовин, чужорідних і отруйних речовин, що у організм із зовнішнього середовища, підтримують сталість у кровіосмотически активних речовин,кислотно-щелочное рівновагу, беруть участь у регуляції водного балансу, продукують речовини, регулюючі артеріальний тиск,еритропоез тощо.

Нефрон складається з клубочка і канальців. Кров, яка надходить у клубочок, фільтрується й у канальцях утворюється первинна сеча, за складом відповідна сироватці крові. З первинної сечі вода і деякі розчинені у ній речовини усмоктуються і повертаються до крові.Зайва рідина виводиться з організму як сеча.

Проби, використовувані з вивчення функції нирок, тільки в випадках дозволяють оцінювати спроможність концентрувати сечу і виводити воду, за іншими — характеризувати окремі процеси, пов'язані з сечоутвореням (функцію клубочков, канальців, досліджувати нирковий кровотік тощо).

Разом про те, дослідження функціональної здібності нирок нітрохи не зменшують діагностичне значення результатів, отриманих при хімічному і мікроскопічному вивченні сечі.

Дослідження функції печінки

Печінка займає центральне місце у процесах обміну речовин людини. Багато крові, що відбувається через печінку, дозволяє цьому органу виділяти до кровообігу і отримувати від нього багато біологічні речовини. Виділення жовчі — одина із функцій печінки.

Функції печінки визначаються з допомогою проведення проб.

Маркери пухлин

Маркери пухлин — білки з вуглеводними чи ліпідними компонентами, які виявляються в пухлинних клітках або сироватці крові, є показником злоякісного процесу у організмі. Частота їх виявлення й діагностична значимість, позаяк у 10-15% випадків (до різних пухлин ці величини різні) білок-маркер може виявлятися за наявності пухлини.

Пухлинні маркери йдуть для контролю над перебігом захворювання та ефективності проведеної хіміотерапії, хірургічного і біологічного лікування. Динамічний спостереження рівнем пухлинного маркера дозволяє робити висновок про сповнену зупинці чи прогресуванні процесу, появу метастазів. Нерідко підвищення концентрації пухлинного маркера відзначається набагато раніше будь-яких клінічних ознак захворювання. Визначення маркерів пухлин хоч і дорогий, але йому дуже важливий метод дослідження, якого часом обійтися просто неможливо.

Більшість лабораторних методів дослідження вимагають спеціального устаткування.

Так, на підготовку і збереження проб при заданоій температурі, і навіть проведення бактеріологічних і сіркологічних досліджень використовують термостати, і навіть холодильники. За для підтримки температури вище температури довкілля користуються рідиними і повітряними термостатами. Теплоносії в рідинних термостатах є вода чи олія, в повітряних — повітря. Водяні термостати дозволяють підтримувати температуру від 10 до 100°, масляні і повітряні — до 300°.Термостати обладнані підігрівальним і терморегулюющими пристроями, мають внутрішню камеру, куди поміщають досліджуваний матеріал чи біологічну пробу. У медицині використовують переважно термостати, підтримують вищу температуру, ніж у приміщенні. У практиці заготівлі крові, зберігання органів та тканин для трансплантації, різного біологічного матеріалу використовують кріостати, щоб забезпечити схоронність матеріалів при знижених температурах.

Для імунобіологічних досліджень використовують пристосування для розливу і розведення проб і реактивів, щоб забезпечити одночасний розлив досліджуваних проб в на планшети однократного застосування.

При гістологічних дослідженнях застосовують автомати для гістологічного дослідження грунту і забарвлення тканин.

 

Оснащенні сучасні лабораторії автоматизованими і механізованими пристроями поступово витісняють ручні і візуальні методи дослідження, забезпечуючі вищу точність і відтворюваність результатів визначень, збільшує продуктивність праці лаборантів, що особливо важливо у зв'язку й з постійним зростанням кількості виконуваних в лабораторіях аналізів, появою нових методик і підвищення кількості досліджуваних показників.