Вікторина «Народні назви рослин»

3-я дівчина: Діти, ви знаєте які-небудь народні назви рослин? Пропоную вам цю вікторину.

Питання вікторини:

Як ще в народі називають волошку?

А як зветься дурман звичайний?

Материнка. Як ця рослина зветься в народі?

Які ви знаєте народні назви звіробою?

Відповіді:

Васильки, синьок, синюшник, блават, глават.

Немица, дендира, колючки, корольки, чудофай, паки, біс-дерево, дурман-зілля, отрута тощо.

Душанка, циновка, лебедка, духовий цвіт.

Заяча крівця, кровавник, стокровця, кришталики.

Розгадування кросворду «Дерево-символ»

4-а дівчина: Бачите, скільки цікавого в світі рослин. Давайте спробуємо розгадати ще й кросворд. Якщо ми його розгадаємо, то зможемо прочитати назву рослини, яка є символом України.

Запитання:

к

1.Перша квітка весни.

а

2.Найчарівніша квітка літа.

л

3.Дикий соняшник.

и

4.Перші пахучі весняні квіти.

н

5.Дуже гірка трава.

а

6.Дерево, цвіт якого

Допомагає від кашлю.

Відповіді:

Пролісок.

Троянда.

Дивосил.

Фіалки.

Полин.

Липа.

5-а дівчина: Ось ми і прочитали назву, яка була зашифрована у середині квітки. Калина - найулюбленіша в Україні рослина. Правду каже українське прислів'я: «Без верби, тополі і калини — нема України». З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах, казках. Ось послухайте.

Розповідь казки про калину

(Три попередні дівчинки по черзі розповідають казку).

Жила собі дівчина Калинка. Дуже вона любила квіти, багато було їх у Калинки. Якось навесні пішла Калинка до лісу. Дорога була довгою, а обабіч ані кущика, ні деревця. Викопала в гущавині лісу тонесеньке стебельце і посадила край шляху, від своєї хати носила з криниці воду і поливала. Виросло стебельце великим кущем.

Ішов якось подорожній. Сів під кущем перепочити і сказав «спасибі» тим роботящим рукам, які цей кущ посадили, і тому доброму серцю, яке його викохало.

Раптом — гульк — враз кущ укрився ніжним білим цвітом. А далі обсипався цвіт, а замість нього ягоди червоні, як намистинки, виблискують, а в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла Калинка до свого улюбленця і здивувалася. Звідки такі зернятка? А кущ нахиляється до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім'я, Калинко».

Відтоді всі так і називають той кущ, рослину — калиною.

Вірш «Калина»

Вчитель: Похилена калина - засмучена дівчина. Тому так дбайливо охороняли і доглядали у народі калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Щоб вівся рід, калину садили коло хати. Кущ калини біля материнської хати - це не тільки окраса, а й наш духовний символ, наша спадщина.

5-ий хлопець:

КАЛИНА

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щира доля,

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси - пречиста врода,

З неба - почерк журавля.

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке, на життя,

Став би кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час,

Рід наш дуже любить волю,

Хай же й Воля любить нас!

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'яв у спориші,

Посадіть калину коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

Робота над прислів’ям

6-ий хлопець: У прислів'ях і приказках калину використовують в основному як символ дівочої краси:

œ Пишна та красна, мов червона калина.

œ Щоки червоні, як кетяги калинові.

œ Гарна, як калина.

œ Стоїть у дворі дівонька, як над ставом червона калинонька.

1-а дівчина: А я знаю таку приказку: «Цвіте, як калина в лузі».

1-ий хлопець: А я знаю таке прислів'я: «Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте».

Вчитель: Існувало цікаве повір'я: якщо зробити з калинового дерева сопілку, то неодмінно в сім'ї з'явиться продовжувач роду — син. І тоді сопілка співатиме йому колискових пісень.

2-ий хлопець: А я пам'ятаю вірш Т.Г.Шевченка:

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Слухання української народної пісні «У полі калина, у полі червона»

Розповіді про інші рослини

3-ій хлопець: Ось верба (демонструє гілочки верби). У приказках висвітлюється здатність верби визначати воду на землі.

 

2-а дівчина: Де верба, там вода.

4-ий хлопець: Де срібліє вербиця, там здорова водиця.

3-я дівчина: Там криниця, де вербиця.

5-ий хлопець: Зігнувся, як верба над водою.

4-а дівчина: Де не повернешся — золоті верби ростуть.

1-а дівчина: У вербну неділю її гілочки святили і вони набували магічних лікувальних сил, а коли вперше виганяли худобу на пасовище, обов'язково вдаряли свяченою вербою, щоб уберегти від всіляких напастей.

6-ий хлопець: Ми помітили, що біля хати можуть рости різні дерева.

Вчитель: Дерево, як і людина, завжди було часточкою природи. Тому людина шанувала дерева.

1-а дівчина: Ось тополя. її садили у непомітному місці. Вона була ліками від малого зросту і незграбної постави.

-а дівчина: У народних піснях із тополею порівнюють красиву струнку дівчину або заміжню жінку.

3-я дівчина: В народі кажуть: високий, як тополя, гнучка, як тополя, струнка, як тополя.

Вчитель: Діти, погляньте на ці квіти.

(Входять діти з квітами.)

6-а дівчина: Я — ромашка. Приношу не тільки здоров'я, а й добро і ніжність.

 

 

 

7-ий хлопець: А в мене квіти ніжно-синього кольору, ніби очі дівчини. Волошки вплітають у віночок як символ краси, здоров'я і сили.

7-а дівчина: А я – мальва. Висока, струнка, давній символ домашнього затишку, родинної злагоди, батьківської хати.

8-ий хлопець: А погляньте на ці квіти. Одразу відчуваєш материнську ласку і любов. Вони оспівані в піснях. Послухайте пісню про чорнобривці.