Форми лікарських речовин їх класифікація і характеристика.

Поділяють форми лікарських речовин на тверді, м'які та рідкі.

До твердихвідносять порошки, таблетки, збори, пілюлі, полюси, брикети тощо; до м'яких - мазі, пасти, лініменти, кашки, супозиторії, аерозолі тощо; до рідких - розчини, настої, мікстури, настойки, екстракти тощо.

Порошки - суха, сипуча речовина. Розрізняють порошки грубозернисті, дрібні й найдрібніші. Застосовують їх зовні та всередину. Прості порошки складаються з однієї лікарської речовини, складні - з двох і більше. Розфасовують у паперові пакети, капсули з желатину тощо.

Таблетки - тверда, дозована лікарська форма, яку одержують пресуванням порошку з наповнювачем (крохмаль, цукор тощо). За формою бувають плоскі, двоопуклі, овальні. Дають тваринам усередину.

Збори - суміш висушених і подрібнених лікарських рослин. Із них готують відвари, настої.

Пілюлі - кульки масою від 0,1 до 1 г, складаються з лікарських речовин і наповнювача (борошно, порошок алтейного кореня, біла глина). Застосовують усередину.

Болюси - великі пілюлі масою 1-20 г, яйцеподібної форми. Дають усередину великим тваринам за допомогою болюсодавача.

Брикети - великі пресовані форми (квадратні, овальні, прямокутні), які тварини злизують. Складаються з формоутворюючої речовини (крейда, крохмаль, житнє борошно тощо) й активної: антигельмінтиків, мікроелементів, солі, вітамінів, антибіотиків тощо. І при потребі брикети розчиняють у воді й згодовують у вигляді пійла.

Мазь одержують змішуванням ліків із маслевими основами: вазелін, ланолін, вазелінове масло, очищений свинячий жир тощо Прості мазі складаються з однієї лікарської речовини, складні - з двох і більше. Окремі мазі виготовляють заводським способом (цинкова, сіра ртутна). їх застосовують на шкіру, слизові оболонки, рани.

Паста - густа мазь, в якій не менше 25 % порошкових речовин, за консистенцією подібних до тіста. її готують так само, як і мазь. На відміну від мазей, пасти довше зберігаються на поверхні шкіри, мають властивість адсорбції, протизапальної дії.

Кашки - суміш рідких, порошкових, напіврідких лікарських і формоутворюючих речовин тістоподібної консистенції. Застосовують кашки дрібним тваринам, які вони з'їдають самостійно або дають їх через рот за допомогою шпателя (разом із борошном, подрібненим м'ясом та іншим на корінь язика).

Супозиторії - тверді при кімнатній температурі, але розплавляються при температурі тіла тварин дозовані лікарські форми. Розрізняють супозиторії - свічки (ректальні), палички (вагінальні тощо). Вони мають форму конуса або циліндра із загостреним кінцем, масу до 10 г дрібним тваринам і до 30 г- великим. Використовують по 1-2 піт. для введення в пряму кишку, піхву, сечостатеві шляхи.

Аерозолі - найдрібніші тверді частинки, що знаходяться в газоподібному середовищі. їх поділяють на дими й тумани. Дими утримують тверді частинки, тумани - дрібні крапельки, які перебувають у постійному русі. Аерозолі одержують шляхом розпилення за допомогою аерозольних балонів, аерозольних генераторів, розпилювачів. Використовують їх із метою вакцинації великих партій птиці, дрібних тварин, для дезінфекції приміщень, обробки тварин проти паразитів і з лікувальною метою.

Розчини - лікарська форма з розчинника й повністю розчиненої в ньому речовини. Розчинниками можуть бути вода, дистильована вода, етиловий спирт, гліцерин, етиловий ефір, олії. З урахуванням цього розрізняють розчини водні, спиртові, олійні тощо. Водні розчини застосовують у середину, зовнішньо, для ін'єкцій; олійні -зовнішньо, для ін'єкцій. Багато розчинів виготовляють в ампулах на фармацевтичних фабриках.

Настої й відвари - водні витяжки з частин рослин: листя, квіток, стебел, плодів, кори, коренів. Готують настоюванням на гарячій воді. Виготовлення настоїв та відварів: рослинний матеріал висипають у підігрітий фарфоровий чи емальований посуд і заливають дистильованою водою кімнатної температури, закривають кришкою, ставлять у киплячу воду (водяну баню) - настої на 15 хв, відвари - на 30, після чого настої охолоджують 45 хв і проціджують, відвари проціджують через 10 хв гарячими; рослинну масу промивають перевареною дистильованою водою до одержання розрахованої кількості настою чи відвару. Зберігати можна до трьох днів у прохолодному місці.

Мікстури складаються із лікарської речовини, розчиненої у воді, рослинній олії, спирті, настої, відварі, слизу, настойці тощо. Мікстури містять три інгредієнти і більше. Вони можуть бути прозорими, каламутними, опалесцентними, з осадом. Перед

микористанням мікстуру збовтують, оскільки під час відстоювання юна розшаровується на складові частини. Застосовують всередину.

Настойки - прозорі, рідкі, спиртово-водні та спиртово-ефірні витяжки з рослин. Вони мають запах тих рослин, з яких виготовлені. Можуть бути виготовлені і з тваринної сировини. Застосовують їх усередину, інколи зовнішньо і для ін'єкцій. Настоювання триває сім днів при температурі 15-20"С. Настойки готують у співвідношенні 1:5, а з рослин отруйних і сильнодіючих - 1:10. Зберігаються тривалий період.

Екстракти - концентрована витяжка з рослинної сировини. І отримують як настойки, але після одержання витяжки розчинник випаровують до заданої консистенції рідкої, густої, густуватої, сухої. Можна виготовляти розчиненням сухого концентрату в розчиннику (воді, спирті, ефірі).

 

 

Техніка безпеки та особиста гігієна під час роботи з хворими тваринами.

 

Досліджуючи хворих тварин треба дотримуватись правил техніки безпеки та особистої гігієни. Для дослідження тварини або для надання їй допомоги необхідно підготуватися, зокрема, одягнути зручний чистий одяг і взутгя, захистити голову, оглянути руки (вони мають бути чистими й без травм шкіри). Потрібно створити такі умови, щоб виключити можливість травмування тварин і людей під час дослідження, поряд не повинно бути сторонніх. Але, бажано, щоб біля тварини був її власник, чи той, хто її доглядає і знає норов, умови утримання та догляду.

Слід пам'ятати, що від однієї хворої тварини людина через одяг, інструменти, руки може перенести збудника хвороби на іншу тварину або заразитися сама. Тому, руки перед і після дослідження миють із милом чи в дезінфікуючому розчині, шапочки, косинки, інструменти стерилізують кип'ятінням. Розрізняють прийоми поводження з тваринами: підхід, фіксація, приборкування і повалення. Кожен вид тварин потребує особливого, індивідуального підходу та поведінки з ними.

Підходитидо тварини треба сміливо, спокійно, впевнено, голосом привернути її увагу до себе, заспокоїти: велику рогату худобу чухають під нижньою щелепою, коней - під гривою, у ділянці лопатки чи крупа, свиней - під черево, собак і кішок погладжують між вухами та по спині. Поводитися із твариною необхідно лагідно, недопустимі грубі окрики, різкі рухи, побої, бо це викликає захисну реакцію в неї. Не рекомендується присідати й опускатись на коліно біля хворої великої тварини, оскільки вона може раптово кинутися на землю (при болях у животі чи при втраті рівноваги тощо). Необхідно досліджувати так, щоб тварина бачила або відчувала рухи рук, особливо в ділянці задньої частини тіла.

Найзручніше досліджувати тварин, зафіксованих у спеціальних станках, а під час проведення складних операцій застосовують їх повалення, знеболювання загальне (наркоз) чи місцеве, інколи викликають нерухомість (параліч поперечносмугастих м'язів).

Велика рогата худоба під час дослідження може вдарити міновою, рогами, тазовими кінцівками вперед, убік і на коротку відстань назад. Необхідно остерігатися того, щоб тварина не притиснула до станка, стінки, годівниці, стовпа і не наступила на ногу.

Корів можна фіксуватиза роги, пальцями руки за носову перетинку, за голову з одночасною фіксацією за роги, носову мере тинку або морду, повертаючи голову вліво чи вправо; піднімають передню кінцівку, але не допускають, щоб тварина опиралася на фіксуючого, утримують за колінну складку або хвіст. Застосовують також допоміжні засоби: вірьовки, недоуздки, щипці носові, фіксатор колінної складки.

Вірьовкою утримують тварину за роги, роги і ніс, прив'язують до стовпа чи дерева, спутують кінцівки, підв'язують передню кінцівку до тулуба тощо, носовими щипцями утримують за носову перетинку, недоуздком за голову,

Бугаївфіксують за допомогою носового кільця, міцного ременя-нашийника з ланцюгом. Незалежно від норову їх на обстеження приводять на недоуздку з палицею-водилом завдовжки 2 м, яку прикріплюють за носове кільце, що запобігає раптовому нападу бугая па людину. Слід відзначити, що цих тварин не можна утримувати на прив'язі за носове кільце, оскільки притупляється больове відчуття, бугай не реагує на легкі посмикування і часто розриває кільцем носову перетинку.

Телят утримують руками за шию, за допомогою вірьовок, недоуздків тощо.

Овець і кіз фіксують за шию, роги, зв'язують кінцівки й кладуть на стіл, використовують спеціальні станки, розколи.

Обстежуючи коней враховують, що тварина може укусити, вдарити передніми чи задніми кінцівками, придавити обстежую чого тулубом. Підходити до коня слід спереду і збоку, сміливо брати за гриву, чубок, недоуздок; якщо він у станку або на конов'язі, підходять не ззаду, а дещо збоку, звідти, куди тварина дивиться. Коня повинен утримувати помічник, якщо тварина повертається до обстежую чого задньою частиною тулуба, помічник повертає голову і шию коня в той же бік. Щоб кінь не вдарив, помічник піднімає й тримає висячою грудну чи тазову кінцівку з того боку, з якого проводять обстеження, інколи на верхню губу накладають закрутку і тримають її не довше 15 хв, після зняття закрутки губу або вухо розтирають.

Свиней фіксують у станках або вірьовками та щипцями. Вірьовкою чи металевим тросиком захоплюють верхню щелепу і так утримують або прив'язують до стовпа, при цьому, свиня завжди тягнеться назад.

Малих поросят піднімають над землею за тазові кінцівки, під час кастрації кладуть на спину або в корито чи спеціальну розщілину з дощок, закріплених на столику. Під час термометрії їх утримують за вуха, чухають за вухом, погладжують черево або дають смачний корм.

Кролів фіксують за вуха і тазові кінцівки, в рукаві чи засовують у чобіт, залишаючи передню і задню частину назовні.

Птицю фіксують за ноги й крила за голову, маніпуляції проводять на відстані витягнутих рук, остерігаючись удару в око дзьобом.