Структура естетичного знання.

Структура естетики як науки включає такі змістовні блоки:

1. Естетика дійсності – маєпредметом свого вивчення природу і сутність естетичного, естетичне багатство світу і його форми, історичну зумовленість і мінливість форм естетичного (прекрасне, потворне; піднесене, нице; комічне, трагічне; чудове, жахливе – це форми естетичного) і міри їх значимості в художньому і естетичному житті суспільства, універсальне значення категорії прекрасного.

2. Естетика мистецтва – осмислює найбільш загальні закони художнього освоєння світу в різних видах мистецтва: в літературі, живописі, скульптурі, театрі, кіно, музиці, хореографії, архітектурі, прикладному і декоративному мистецтві, досліджує походження, природу, закони соціального буття, функціонування, розвитку, сприйняття та розуміння мистецтва.

3. Практична естетика - має предметом свого вивчення позахудожні (що виходять за рамки мистецтва) проблеми естетичного освоєння світу у сфері побуту (естетика побуту), людської поведінки (естетика поведінки), наукової творчості, спорту, вона вивчає естетичні аспектикарнавалів, обрядів, кулінарії, етикету (фр. etiguette – ярлик, етикетка, церемоніал – це сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву ставлення до людей (поводження з оточенням, форма звертання й вітань, поведінка у громадських місцях, манери й одяг, візаж)) і т. д.

4. Технічна естетика – це теорія дизайну, тобто, освоєння світу за законами краси промисловими засобами;

- це проектування, індустріальне втілення в соціальному бутті корисних та гарних речей в їх відношенні до задоволення потреб людини і суспільства;

Функції естетики.

Роль естетики у суспільному житті визначається тими функціями, які вона виконує. Основними функціями естетики є світоглядна, пізнавальна, формуюча (виховна), орієнтуюча, методологічна і т. д.

Світоглядна функція полягає у тому, що надаючи людині знання про світ, естетика тим самим впливає на її подальшу життєдіяльність, на здатність орієнтуватися у світі: дає знання як поводитись у дійсності (етикет), як одягатися зі смаком, як красиво і зручно організовувати своє робоче місце (дизайн); сприяє розвитку духовного світу особистості і допомагає використовувати на практиці естетичне знання. Крім того, кожен митець свідомо чи несвідомо у власних творах мистецтва реалізує своє світосприйняття, передає власне ставлення до світу. Світогляд не тільки керує талантом і майстерністю, а й сам формується під їх впливом у процесі творчості. Значною мірою художні ідеали та образи впливають на формування естетичної свідомості особистості, розвивають її уявлення, фантазію, розширюють її світогляд.

Пізнавальна функція полягає у тому, що естетика надає людям знання про основні властивості і закони розвитку естетичних явищ, про естетичні смаки, про різні естетичні концепції і тим самим робить можливим сприйняття мистецтва суспільством. Адже не тільки художнику потрібна естетика, вона необхідна і суспільству, яке це мистецтво сприймає – глядачу, читачу, слухачу. Знання естетики потрібне не тільки митцю, який пише картину, а й швецю, який шиє костюм, і столяру, що виготовляє меблі, і інженеру, який створює автомобіль, оскільки перетворення світу вони здійснюють за пізнаними ними законами краси.

Орієнтуюча функція полягає у тому, що сприяючи формуванню певних естетичних поглядів, ідеалів, уявлень, естетика орієнтує людину у світі естетичних цінностей.

Виховна функція полягає у тому, що естетика сприяє формуванню ціннісних уявлень, якими люди можуть керуватися у своїй соціально - практичній діяльності.

Методологічна функція полягає у тому, що естетика розкриває головні принципи пізнання естетичних об’єктів, визначає шляхи і способи їх дослідження. Естетична свідомість.

Естетична свідомість.

Естетична свідомість – це форма суспільної свідомості, що представляє собою комплекс почуттів, уявлень, образів, поглядів, цінностей, ідей та ідеалів і відображає рівень естетичного освоєння світ.

Структура естетичної свідомості включає два рівні функціонування: повсякденний і теоретичний.

1) буденно - психологічний – який базується на узагальненні емпіричного досвіду, та існує у формі естетичних емоцій (своєрідний психологічний відгук, реакція на явища навколишнього світу.), переживань, почуттів, сприйнять, уявлень, вражень та ін.

2) духовно – теоретичний - який базується на загальних філософських уявленнях про світ, людину, її місце у світі та існує у формі оцінок, понять, суджень, поглядів, теорій, ідеалів тощо.

 

Естетичне почуття – це специфічне переживання, що викликається в людини сприйняттям естетичної своєрідності оточуючої дійсності: естетичне почуття – це наслідок суб’єктивної емоційної реакції людини на об’єктивні виражальні форми природної та соціальної реальності, які оцінюються у співвідношенні з уявленнями людини про красу.

Естетичний смак – це здатність людини розуміти і оцінювати естетичні особливості предметів і явищ природи, суспільного життя; він є своєрідним почуттям міри.

Естетичний ідеал – це цілісний конкретно-чуттєвий образ, що є втіленням уявленьлюдей про досконале життя і досконалу людину.

Естетичне - це єдність об’єктивних особливостей предмета та суб’єктивних якостей того, хто його сприймає.Форми естетичного (а це основні естетичні категорій: гармонія і міра, прекрасне і потворне, піднесене та низьке, трагічне і комічне).

Гармонія (з грець. - злагода, лад,) - співрозмірність, узгодженість окремих сторін предметів і явищ;

Міра – ідеальна співрозмірність елементів форми твору; єдність змісту і форми; єдність якості і кількості; у мистецтві – узгодженість усіх елементів художнього твору, що є результатом вміння художника відібрати для відображення у творах мистецтва головне у своїх життєвих враженнях і примінити найбільш відповідні їм засоби художньої виразності.

Прекрасне – одна з найважливіших і найширших за значенням категорій естетики, що служить для визначення і позитивної оцінки найбільш досконалих явищ у дійсності,

Міра – ідеальна співрозмірність елементів форми твору; єдність змісту і форми; єдність якості і кількості; у мистецтві – узгодженість усіх елементів художнього твору, що є результатом вміння художника відібрати для відображення у творах мистецтва головне у своїх життєвих враженнях і примінити найбільш відповідні їм засоби художньої виразності.

Прекрасне – одна з найважливіших і найширших за значенням категорій естетики, що служить для визначення і позитивної оцінки найбільш досконалих явищ у дійсності,

Піднесене – це категорія естетики, яка відображує виключні упозитивному сенсі прояви дійсності

Низьке (нице) – категорія естетики, яка відображує гранично негативні явища вдійсності і особливості суспільного та індивідуально життя, які викликають у людини співвідносну естетичну реакцію: презирство й зневагу.

Естетична діяльність.

Естетична діяльність – різновид людської практики, що полягає у створенні естетичних цінностей. Естетична діяльність є складовою частиною будь-якої творчої діяльності, будь-якої творчої праці, що здійснюється за законами краси: законами симетрії, міри, гармонії, ритму. Вона знаходить вияв як у духовному виробництві, так і у матеріальному виробництві,

- це система видів діяльності, специфіка яких визначається співвідношенням цілей перетворення та характером того об’єкта дійсності, на який це перетворення спрямоване.

 

Розрізняють такі види ест. діяльності:

- практична: естетичне перетворення навколишнього середовища, а саме: естетична організація виробництва та естетична організація побуту (або іншими словами - дизайн), декоративно-побутове мистецтво, садово-паркова культура, мистецтво букету, косметики, модного одягу тощо;

- духовно-практична, або духовно – культурна: формування естетично розвиненої особистості;

- художньо-практична: створення художніх творів, художніх цінностей: картин, музичних та літературних творів, архітектурних споруд тощо;

- мистецтво - як суто духовна праця, що незалежна від матеріальних потреб і здійснюється як вільна гра людських здібностей, як насолода:

скульптура, архітектура, живопис, орнаментика.

Етикет - усталена система норм поведінки і спілкування.

Дизайн у вузькому, спеціальному значенні терміна – це проектна, художньо-творча діяльність, що направлена на розробку елементів предметно-просторового середовища людської життєдіяльності, які виготовлені індустріально, з високими споживчими властивостями й естетичними якостями.Ознакадизайну – у цьому вузькому смислі – формування гармонійного середовища житлової, виробничої і соціально-культурної сфер. Об’єкти дизайну– промислові вироби (виробниче обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг, тощо); елементи і системи міського, виробничого і житлового середовища; візуальна інформація; функціонально-споживчі комплекси і т. ін. Відповідно розрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових виробів, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн соціально-культурної сфери і т. ін.

Ергономіка (грець. ерго - робота; номос - закон) – це наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці,- все частіше пов’язується із дизайном і розуміється як наука про зручність і красу в оформленні людської життєдіяльності.

Мистецтво.

Мистецтво – це особлива форма суспільної свідомості і людської діяльності, в якій органічно співвідносяться художнє (образне) пізнання життя з творчістю за законами краси. В більш широкому значенні слово “мистецтво” відноситься до будь – якої форми практичної діяльності, коли вона виконується уміло, майстерно, вправно і досконало в технологічному, а часто і в естетичному значенні. Мистецтво відрізняється від дійсності певним збільшенням свободи. Свобода привноситься в ті сфери, які в реальності її не мають.

Мистецтво є багатофункціональним.

- Суспільно-перетворююча та компенсаторна функція (мистецтво як діяльність та “втіха”)

- Пізнавально-евристична функція (мистецтво як знання та просвіта) Мистецтво виступає засобом просвіти, передачі досвіду, фактів життя, а також засобом навчання.

- Функція передбачення (прогностична) (мистецтво віщування) полягає у можливості прогнозування майбутнього.

- Інформативна та комунікативна функція (мистецтво як повідомлення та спілкування) полягає в тому, що твір мистецтва – це певна знакова система. Як і будь-яка знакова система, мистецтво має свій код, “ключ” до якого втілений в особливостях даної культури, її змісті.

- Виховна функція дає змогу художньому твору впливати на склад думок та почуттів людини в цілому. Ще піфагорійці помітили, що мистецтво очищає особистість, а Аристотель увів поняття “катарсису”, що означає процес очищення за допомогою виникнення схожих почуттів.

- Сугестивна функція (вплив на несвідоме) полягає у тому, що мистецтво здатне навіювати певний склад думок та почуттів

- Естетична функція (мистецтво як формування творчого духу та ціннісних орієнтирів) сприяє формуванню естетичного смаку, здібностей та потреб людини.

- Гедоністична функція (мистецтво як насолода) має прояв у тому, що мистецтво – сфера свободи й майстерності, які несуть насолоду. Усі явища мистецтва співвідносні з естетичними цінностями.