Фармакогностичний аналіз лікарської рослинної сировини, праивла прийому ЛРС, відбір проб для аналізу, встановлення дійсності, чистоти й доброякісності сировини. Поняття про партію сировини.

Фармакогностичний аналіз — це комплекс методів аналізу лікарської сировини рослинного і тваринного походження та їх продуктів, який полягає у визначенні тотожності (ідентичності), чистоти і доброякісності. Фармакогностичний аналіз складається із ряду послідовно виконуваних аналізів — товарознавчого, макроскопічного, мікроскопічного і фітохімічного. В деяких випадках він доповнюється визначенням біологічної активності сировини.

Макроскопічний аналіз проводиться з метою визначення тотожності шляхом зовнішнього огляду цілої ЛРС, установлення морфологічних діагностичних ознак, консистенції, розмірів, кольору, смаку, запаху, які зіставляються з описом в АНД чи порівнюються з достовірним зразком сировини.

Фітохімічний вид аналізу забезпечує виявлення діючих і супутніх речовин та визначення вмісту біологічно активних сполук хімічними та фізико-хімічними методами

Мікроскопічний аналіз заснований на визначенні сукупності анатомічних ознак об’єкта дослідження. Після макро- і мікроскопічного аналізу, проведення якісних реакцій або хроматографічного дослідження роблять висновок щодо відповідності досліджуваного зразка найменуванню, під яким він надійшов на аналіз. Показники чистоти сировини (засміченість й ураженість шкідниками, вміст радіонуклідів, важких металів, пестицидів, гербіцидів, мікробіологічна чистота) визначаються в ході товарознавчого аналізу.

Прийом ЛРС складається із: зовнішнього огляду упаковки, визначення її цілісності, правильності маркування й оформлення документа; перевірки відповідності тари й упаковки вимогам АНД; відбору проб (вибірка). Зовнішньому огляду для встановлення відповідності пакування й маркування вимогам АНД підлягає кожна одиниця продукції. Звертають увагу на правильність пакування, стан тари (відсутність підмоклості, патьоків та інших ушкоджень, що негативно позначаються на якості сировини).

Відбирання проб для аналізу. З кожної розпакованої одиниці продукції, що попала у вибірку, беруть по три виїмки, приблизно однакової маси, із трьох різних місць: зверху, знизу і зсередини, уникаючи подрібнення сировини.

Виїмка — це кількість сировини, взята від одиниці продукції рукою або щупом для аналізу за один раз. Із мішків, тюків і паків виїмки беруть на глибині 10 см рукою зверху, а потім після розпорювання шва — зсередини і знизу; виїмки насіння і сухих плодів відбирають зерновим щупом. Із сировини, упакованої в ящики, першу виїмку беруть з верхнього шару, другу — після видалення сировини приблизно до половини ящика і третю — з дна ящика. Після відбирання зразків розпорені мішки, тюки і паки зашивають.

Відібрані зразки старанно перемішують і одержують вихідний зразок партії сировини — об’єднану пробу, з якої методом квартування виділяють середню пробу, а також пробу масою 500 г (для дрібних видів) і 1000 г (для крупних видів). Останню пробу поміщають у банку, вкладають туди етикетку “Для визначення ступеня зараженості шкідниками” і щільно її закривають.

Квартування проводять таким чином: сировину поміщають на аналізну дошку, у вигляді квадрату, перемішують її і розрівнюють так, щоб шар по товщині був рівномірний, і по діагоналі ділять на чотири трикутники. Два протилежні трикутники сировини видаляють, а два, що залишилися, з’єднують. Операцію повторюють, доки у двох протилежних трикутниках не залишиться кількість сировини, що відповідає масі середньої проби, вказаній у ДФ ХI, с. 270; (табл. 5.1).

Середню пробу упаковують у поліетиленовий або багатошаровий паперовий мішок і прикріпляють етикетку (таку ж етикетку поміщають і в мішок). На етикетках зазначають найменування сировини, найменування постачальника, номер партії, масу партії (серії), дату відбирання проби, прізвище і посаду особи, яка відібрала пробу. Проби направляються на аналіз в лабораторію і реєструються у “Журналі вхідного контролю”.

Залишки об’єднаної проби після виділення середньої проби приєднують до партії сировини. Третій етап товарознавчого аналізу полягає у виділенні із середньої проби аналітичних проб.Із середньої проби методом квартування виділяють три аналітичні проби для визначення:

1) тотожності, подрібненості і складу домішок;2) вологості (аналітичну пробу для визначення вологості виді-ляють зразу ж після відбору середньої проби і герметично її упаковують);3) вмісту золи і діючих речовин.

На складах, базах і промислових підприємствах лікарську рослинну сировину приймають партіями. Партією вважається сировина масою не менше 50 кг одного найменування, однорідна за всіма показниками і оформлена одним документом, який засвідчує її якість. У супроводжуючому документі мають бути такі дані:номер і дата видачі документа, найменування і адреса відправника, найменування сировини, номер партії, маса партії, рік і місяць збирання або заготівлі, район заготівлі (для дикорослих рослин), результат перевірки якості сировини, НАД на сировину, підпис особи, відповідальної за якість сировини, із зазначенням прізвища і посади. Вантажні місця, що складаються із тюків, паків, мішків, ящиків та інших упаковок, називають одиницями продукції.

6.Визначення поняття "полісахариди". Іх класифікація, фізичні і хімічні властивості. Виділення з ЛРС і якісні реакції.

ПОЛІСАХАРИДИ (глікани) — полімерні високомолекулярні вуглеводи, побудовані з моносахаридів, які з’єднані глікозидними зв’язками і утворюють лінійні або розгалужені ланцюги. Ступінь полімеризації П. становить від 10–20 до декількох тисяч залишків, кожен з яких може існувати в піранозній або фуранозній формі, мати α- або β-конфігурацію глікозидного центру.

П. поділяють на гомополісахариди, побудовані з одного цукру, і гетерополісахариди, до складу яких входять залишки різних моносахаридів (як правило, не більше 6). Найпоширеніші серед П.: гексози — глюкоза, галактоза, маноза, галактуронова кислота; пентози — арабіноза, ксилоза; розповсюджені також дезоксигексози (рамноза, фруктоза); 2-аміноцукри — глюкозамін, галактозамін.

П. можуть з’єднуватися ковалентними зв’язками з природними полімерами інших видів. Крім вуглеводної частини, вони мають білковий або ліпідний компоненти, напр., нуклеїнової кислоти і глікопротеїни, що містять поліглікозидні та поліпептидні ланцюги, ліпополісахариди, побудовані з компонентів вуглеводної і ліпідної природи тощо.

П. — аморфні, рідко кристалічні високомолекулярні сполуки з мол. м. від 2000 до декількох мільйонів. Унаслідок великої кількості вільних гідроксильних груп П. високополярні, тому нерозчинні в спирті та неполярних розчинниках. П. з розгалуженою структурою і такі, що мають поліаніонний характер завдяки карбоксильним або сульфатним групам, досить легкорозчинні у воді. Деякі П. (хітин, целюлоза) утворюють високоупорядковані надмолекулярні структури, що перешкоджає гідратації окремих молекул; такі П. нерозчинні у воді.

П. виступають як діючими, так і допоміжними речовинами при виготовленні ліків. Фітопрепарати з П. мають відхаркувальну (мукалтин, настій мати-й-мачухи), знеболювальну (слиз алтеї при гастриті, плантаглюцид), проносну (насіння льону, ламінарид) дії тощо. Екзогенні П. при введенні в організм зменшують запалення, підвищують репаративні процеси, гальмують ріст пухлин. Захисна дія П. на органи травлення, особливо сульфованих гліканів, зумовлена їх здатністю утворювати з білками речовини з новими фізико-хімічними властивостями, які можуть обмежувати травну активність пепсину.

Виділення полісахаридів з лікарської рослинної сировини.

Аналітичну пробу сировини 10 г подрібнити і помістити в колбу зі шліфом місткість 250 мл, добавити 200 мл води, колбу приєднати до зворотнього холодильника і кип’ятити на водяній бані при постійному перемішуванні протягом 30 хв. Екстракцію провести 2 рази, використовуючи перший раз 200 мл, другий – 100 мл води. Водні витяги об’єднати. Після цього центрифугувати з частотою обертання 5000 об/хв протягом 10 хв, декантувати в мірну колбу місткістю 500 мл через 5 шарів марлі, яка поміщена в лійку. Фільтр промити водою і довести об’єм розчину водою до мітки (розчин А).

25 мл розчину А помістити в колбу місткістю 200 мл, додати 75 мл 96 %-го розчину спирту, перемішати, підігріти на водяній бані протягом 3 хв для кращої коагуляції осаду. Появляються подібні до пластівців згустки, які утворюють осад при відстоюванні. Осад являє собою складний комплекс полісахаридів, зв’язаних з білками і мінеральними речовинами.

Осад відфільтрувати через паперовий фільтр і поділити на дві частини для виявлення відновних і кислих моносахаридів.

7. Крохмаль. Будова крохмалного зерна. Структура амілози й амілопектину. Сировинні джерела одержання крохмалю. Застосування крохмалю.

КРОХМАЛЬ (лат. Amylum) — суміш природних полісахаридів загальної формули (С6Н10О5)n у вигляді зерен різної форми, розмірів та властивостей (сипкість, здатність до набрякання), які залежать від виду рослин, з яких вони отримані (бульб картоплі, зерен пшениці, кукурудзи, рису). К. складається з полісахаридів амілози та амілопектину, які побудовані із залишків Д-глюкопіранози, поєднаних α-1,4,-глюкозидними зв’язками, а в місцях розгалуження глюкозидні залишки поєднані з головним ланцюгом α-1,6 зв’язками. Макромолекули амілози (водорозчинний полісахарид) мають лінійну будову або слаборозгалужені ланцюги (рис. 1а), що складаються з 200–1000 залишків Д-глюкози, а макромолекули амілопектину дуже розгалужені (рис. 1б) і мають 600–6000 залишків Д-глюкози.

Амілоза являє собою лінійний глюкан, в якому залишки глюкози зв’язані глікозидними зв’язками між С1 та С4.

Амілопектин– розгалужений глюкан, в якому глюкозні залишки з’єднані глікозидними зв’язками не тільки між С1 та С4 але також між С1 та С6.

Отримання крохмалю

Крохмаль одержують з картоплі і рису, рідше — з інших зернових. Саго — крохмалистий продукт з деревини сагової пальми, а також деяких саговників

Щоб добути крохмаль, потрібно зруйнувати клітинні стінки й добути сік. Для цього сировину подрібнюють на терках, отримуючи кашку. Щоб виділити вільний крохмаль, кашку багаторазово промивають на ситах в ситових апаратах.

Застосування

У лікарській практиці крохмаль дуже часто використовують як наповнювач і субстрат для виготовлення таблеток (як наповнювач у твердих лікарських формах) і облаток та у пастах, у присипках та мазях застосовують при хворобах шкіри, у вигляді відвару (клейстеру) — при захворюваннях травного каналу як обволікуючий засіб. Крохмаль та декстрини (продукти неповного гідролізу лінійних полісахаридів) позитивно впливають на холестериновий обмін, поліпшують травлення. Він входить як важливий компонент практично до всіх дієт. Також розчини крохмалю є часткою інфузійних розчинів, які використовують для лікування невідкладних станів.