Ліпоїди: бджолиний віск, спермацет, ланолін, фосфоліпіди. Сировинні джерела,будова, застосування. Як відрізнити ліпіди від ліпоїдів



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ліпоїди: бджолиний віск, спермацет, ланолін, фосфоліпіди. Сировинні джерела,будова, застосування. Як відрізнити ліпіди від ліпоїдів



У хімічному відношенні воски, так само як і жири, є складними ефірами жирних кислот і спиртів, але не гліцерину, а високомолекулярних одноатомних спиртів аліфатичного (жирного) ряду і циклічних. Віск зазвичай містить більшу або меншу кількість вільних кислот і високомолекулярних спиртів.

Для восків характерний специфічний склад граничних жирних кислот і спиртів.

Кислоти: пальмітинова, стеаринова, карнаубовая, неоцеротіновая, церотиновая, монтановий, меліссіновая; спирти: цетиловий, октадеціловий, ейкозіловий, карнаубовая, неоцеріловий, церіловий, міріціловий, меліссіловий.

Бджолиний віск - це продукт обміну речовин, що виділяється робочими медоносними бджолами на поверхню нижнього боку черевних кілець у вигляді дрібних прозорих листочків. Використовують як компонент мазей і пластирів. Швидке загоєння опіків при застосуванні воскових мазей пояснюється присутністю вітаміну А і каротиноїдів.

Спермацет (Cetaceum) - щільне воскообразное речовина, легко розріджується при помірних температурах. Він накопичується в особливому «спермацетового мішку» в порожнині черепа і спинного мозку кашалотів. Головна складова частина спермацету складний ефір цетилового спирту і кислоти пальмітинової.

Фосфоліпіди є тригліцерола жирних кислот. На відміну від жирів, у них один з гидроокислов глицерола, етерифікованих фосфорною кислотою, пов'язаний з різними азотистими підставами, найчастіше з холіном (фосфатидилхолін). Фосфатиди, містять холін, називаються ще лецитинами. Лецитини зустрічаються у всіх тканинах тваринного і рослинного походження. Вони мають високу емульгуючою здатністю.

ЛІПОЇДИ(складні ліпіди) (грец. lipos — жир + eidos — вид), або жироподібні речовини — складні, високостабільні сполуки з високою Tпл, подібні до ліпідів (див. Ліпіди, Жири) тим, що розчинюються органічними розчинниками, а не водою. На відміну від ліпідів омилюються лугами при нагріванні.

16. Визначення поняття "вітаміни". Поширення їх у рослинному світі. Вплив фаз вегетаціїй умов зростання на накопичення вітамінів у рослинах. Класифікація вітамінів. Кількісне визначення аскорбінової кислоти. Шляхи використання сировини, що містить вітаміни.

Вітаміни – це низькомолекулярні органічні сполуки, необхідні для нормальної життєдіяльності, що потрапляють у незначній кількості в організм із продуктами харчування

Класифікація

1.Буквенная,вітаміни отримували назви відповідающа до їх біологічної і фізіологічної ролі в організмі

2.Розчинні у воді B PP C H U

3.Розчинні в жирах A D E K F

4.Хімічна:аліфатична(кислота пангамовая C); аліциклічна(ретиноли A); ароматичні(філлохінон K);гетероциклічні(к-та нікотинова PP, тіамін B1, рибофлавін B2)

B1 (тіамін, антиневритний) Нежирне м'ясо, зернові, бобові, риба, печінка, яйця, зелень, чорний хліб.

B2 (рибофлавін, вітамін росту) Молочні продукти, також наявний в м'ясі, рибі, зернових, овочах, печінці, яєчному білку, бобових.

Вітамін A (ретинол, антиксерофтальмічний) міститься у риб'ячому жирі, яєчних жовтках, печінці, молоці;

Вітамін D (кальциферол, антирахітний) Джерелами вітаміну D є риб'ячий жир, яєчні жовтки, молоко.

Кількісне визначення кислоти аскорбінової

• Йодометрія, пряме титрування (ДФУ). Індикатор – крохмваль.

• Алкаліметрія, пряме титрування. Індикатор – фенолфталеїн)

 

• Йодатометрія, пряме титрування в кислому середовищі в присутності калію йодиду, індикатор - крохмаль. В точці еквівалентності надлишок розчину калію йодату викликає синє забарвлення розчину:

• Титрування розчином натрію 2,6-дихлорфенол-індофеноляту (для визначення вмісту кислоти аскорбінової в рослинній сировині). Em = М. м./2

• Інші редокс-методи (йодохлорометрія, цериметрія та ін.).

КРОПИВИ ЛИСТЯ(К) використовують при маткових, легеневих, ниркових, шлунково-кишкових і гемороїдальних кровотечах

ГРИЦИКІВ ТРАВА застосовують при маткових кровотечах

ШИПШИНИ ПЛОДИ(С) при гіпо- і авітамінозі C

Протягом року рослини проходять два основних довгих періоду : вегетацію і відносний спокій - і два коротких : період переходу від вегетації до спокою і від спокою до вегетації.

17. Визначення поняття "глікозиди". Типи класифікацій. Глюкозинолати (тіоглікозиди)і ціаноглікозиди

Глікози́ди — природні органічні речовини, сполуки складної будови, дуже поширені в рослинному світі. Глікозиди – група сполук – складних ефірів, у яких молекули моно -, ди- і трисахаридів через глікозидний гідроксил з’єднанні з кислотами, спиртами, поліфенолами, альдегідами, що називаються агліконами.

Класифікація

Розрізняють О-глікозиди, S-глікозиди (тіоглікозиди) та N-глікозиди. Найпоширеніші у природі О-глікозиди[3].

У медицині знайшли застосування такі основні групи цих сполук:

а) фенілглікозиди, що містять фенільний радикал в агліконі. До них належать одноатомні і багатоатомні феноли;

б) антраглікозиди, які містять аглікон, похідний антрахінону. Їх виявлено в різних видах крушини, ревеню, алое;

в) флавонові глікозиди, аглікон яких є похідним флавону. Переважна більшість флавонових глікозидів (рутин, катехіни) мають Р-вітамінну активність;

г) стероїдні глікозиди, або серцеві, що належать до групи О-глікозидів, аглікони яких мають стероїдну структуру і характеризуються значною дією на серцевий м'яз. Глікозиди конвалії травневої (звичайної), горицвіту весняного, наперстянки мають давню традицію застосування в народній, а згодом і науковій медицині;

д) S-глікозиди, або тіоглікозиди(містяться в НАСIННЯ ГIРЧИЦI) , — найменш поширена група глікозидів серед рослинного світу. Їх знайдено в насінні сарепської і чорної гірчиці, редьці посівній, хроні звичайному, капусті. Названі сполуки гострі, пекучі на смак. Вони збуджують апетит, виявляють місцеву подразнюючу дію, завдяки чому посилюють кровообіг при зовнішньму застосуванні, справляють активний бактерицидний і бавктеріостатичний влив на патогенні групи мікроорганізмів, що викликають запалення шкіри, підшкірної основи та м'язів людини.

Ціаноглікозиди — це глікозиди, які у складі аглікону містять синильну кислоту. Як друга складова частина аглікону виступає альдегід або кетон. Найбільш відомі такі ціаноглікозиди, як амігдалін (генціобіозид нітрилу D-мигдальноїкислоти), пруназин(β-глікозиднітри-лу-D-мигдальноїкислоти), лінамарин, самбунігрин D.Містяться в: НАСIННЯ МИГДАЛЮ ГIРКОГО



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 738; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.80.173.217 (0.005 с.)