Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття модернізації, її зміст та форми.

Поиск

Модернізація — процес трансформації традиційного в сучасне, перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, міського й індустріального.

Сучасна соціологія розвитку виходить з того, що модернізація – це своєрідний комплекс сукупних суспільно-історичних, державно-правових, морально-психологічних та культурологічних зрушень, до яких відноситься, з одного боку, вивільнення науки, мистецтва, освіти з-під контролю релігії, з іншого – зростання поділу праці й питомої ваги промисловості у соціальному розвитку.

Формы модернизации.

1)Первой ее формой является индустриализация — переход от традиционной культуры к капиталистической.

2) Вторая форма модернизации — аккультурация. Это такое взаимодействие культур, в результате которого культура одного народа полностью или частично воспринимает культуру другого народа. Этот процесс может быть как добровольным, так и навязанным (своей или чужой властью). Как правило, более развитая культура побеждает в таком взаимодействии.

3) Третьей формой модернизации является вестернизация — целенаправленное навязывание западной культуры в сочетании с бездумным запросом (модой) на эту культуру, что приводит к потере вестернизируемой стороной своей культурной самобытности, что может вызывать социальный протест, враждебное отношение к западной куль-туре как таковой.


Соціальної модернізацією є утворення відкритого суспільства з активною і мінливою соціальною системою. Це суспільство з’явилося й розвивалося, грунтуючись на ринкових відносинах правової системи, вона ж у свою чергу регулювала відносини власників і демократичної системи, досить неідеальної. Демократія даного суспільства (соціуму) потрібна для можливого і швидкого внесення змін в правилах, що існує в таких умовах, ігри в постійно мінливій обстановці і контролювати їх виконання.
Прихильники ж політологічного тлумачення модернізації розглядають її як частину загального процесу модернізації, коли перетворення відбуваються в усіх основних складових соціальної системи (економічній, правовій, політичній, культурній тощо), але вибір модернізаційного розвитку починається і здійснюється саме у сфері політики, з вияву політичної волі до змін.
Також існує так звана економічна модернізація, вона передбачає за собою інтенсифікацію процесу економічного виробництва, що досягається за рахунок зростання диференціації праці, енергетичного обладнання у виробництві, наука перетворюється на економічну (виробничу) силу, йде розвиток ефективного, а головне управління виробництвом.

13 питання

Поняття модернізації, зміст вестернізації.

Модернізація — процес трансформації традиційного в сучасне, перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, міського й індустріального.

Вестернізація (англ. Westernisation, Westernization) — процес переходу особи, групи осіб чи суспільства вцілому від власної традиційної системи цінностей до системи цінностей Західної цивілізації, які базуються на диктатурі закону, домінуванні індивідуальногонад колективним, перевага приватної власності над общинною та прав людини над її обов'язками.

У 18 — 20 століттях вестернізація виступала синонімом модернізації і глобалізації.

Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства.

Ототожнення модернізації та вестернізації, намагання перебільшувати універсальність модернізаційних процесів як даних, об’єктивних і неминучих у 50-70-ті роки щодо країн, що звільнилися від колоніальної залежності, та протистояння двох суспільно-політичних систем, привело до невдач модернізаційної стратегії як зовнішньополітичної лінії та скомпрометувало сам термін “модернізація”.
Вестернізація - це нав’язування західного способу життя всім народам на тій підставі, що західна цивілізація накопичила досвід науково-технічної революції як досвід виживання.
У повоєнний період принципи вестернізації почали активно реалізуватись у 70-80-ті роки ХХ ст. на основі відомої політики здоганяльної модернізації. Ідеться про політику спрямованого розвитку, яка базувалася на визнанні універсальності західного суспільства і його інституційних, економічних і духовних цінностей, перетворення цих цінностей на своєрідний еталон для всіх народів, що виявляли бажання прискорити власну еволюцію. Формування глобального простору здійснювалося на основі саме цієї політики. У своїй основі політика здоганяльної модернізації реалізується і на пострадянському просторі, серед них і в Україні. Наслідки її очевидні: це не лише економічні суперечності, а й глибокий світоглядний вакуум.
Вестернізація призводить до посилення соціальних і національних суперечностей у світі, оскільки спирається на ідею ліквідації національних перегородок в економіці, неминуче залучаючи національні економіки до світового ринку, де перемагає найсильніший унаслідок жорсткої конкурентної боротьби. Ідеться про те, що відомий французький соціолог Раймон Арон висунув поширену зараз на Заході гіпотезу, згідно з якою «держава-нація» перестає бути суб’єктом світової історії, а замість цього на передній план виступають структури (економічні й соціальні), що диктуються потребами світового ринку.
«Експансія західного суспільства і поширення західної культури призвели до того, - наголошував А. Тойнбі, - що всі інші живі цивілізації, відійшли до вестернізованої сфери, яка обіймає весь світ...». Як результат «нині, - резюмує він, - всюдисуще західне суспільство тримає в своїх руках долю всього людства». Намагання Заходу силоміць ідентифікувати себе через механізми відповідної політики А. Тойнбі розглядав як один із симптомів надлому західної цивілізації, її кризи. У ситуації, що утверджується, більшість народів глобального світу вимушені зараховувати себе, за словами іменитого вченого, до категорії «внутрішнього пролетаріату»
Як ми бачимо, вестернізація - суперечливий процес. Поширення раціонального господарювання, досвіду використання високих технологій, розвитку демократичних інститутів супроводжується також поширенням психології гедонізму і моралі «вседозволеності», масової культури, яка ґрунтується на інших цінностях, ніж цінності національних культур. Поєднання зазначених чинників з активною зовнішньою політикою щодо захисту США своїх економічних інтересів різними способами спричиняє проти країн «третього світу» (країн, що розвиваються), процесам модернізації суспільства за західним зразком.

14 питання

Періодизація процесу модернізації східних суспільств.

Періодизація модернізації:

Кінець 18 – середина 19 ст.

Підготовчий період – розуміння технічного і військового відставання і початок реформ держапарату та військової сфери.

Середина 19 ст. – 50ті роки 20 ст.

Початковий етап – початок впровадження реформ та застосування механізмів, усвідомлення лідерами Сходу потреби модернізації в соціальній сфері.

Рр

Етап апогею модернізацій них процесів – цінності Заходу сприймаються як беззаперечні, підвищується динаміка ринків, економіка, зручності.

Теперішній час

Етап цивілізаційного ренесансу – поширення анти-західних рухів, націоналізація.

У залежності від характеру і часу здійснення в науці, розрізняють два типи модернізації з умовними назвами “первинна” і “вторинна”. “Первинна” модернізація відноситься до періоду промислової революції, котра вперше почалася у Великобританії у 60-ті рр. XVIII ст. Через декілька десятиліть ці ж процеси почались в інших передових країнах (США, Франція, Німеччина). Суть “первинної” модернізації полягає в тому, що вона визрівала і відбувалася в цих країнах природнім способом, органічно й гармонійно виходячи з усієї попередньої еволюції суспільства та його підготовленості до серйозних змін.
На відміну від цього “вторинна” модернізація не є результатом власного, внутрішнього і природнього ходу розвитку даного суспільства, тому більшість людей до неї не готова. Така модернізація як би штучно “привноситься” в суспільство ззовні, “згори”. Тобто, виходить, що правлячі кола суспільств, що відстали у своєму розвитку, усвідомили необхідність модернізації; проводять її “примусово”, широко використовуючи допомогу і досвід країн-першопроходців (інвестиції,1 поставки обладнання, новітні технології, допомога у підготовці національних кадрів, запозичання досвіду державного будівництва, соціальних реформ, тощо). Приблизно таким шляхом розвитку йшли і йдуть насамперед відсталі країни. Прикладом такої модернізації може бути сучасний Гонконг (Сянгбн). Модернізація в ньому відбулась за активною участю англійців, які володіли цією територією протягом 155 років. Сьогодні це розвинений торгівельно-промисловий і фінансовий центр світового значення і є набагато більш розвиненою економічною зоною ніж Китай, до складу якого його повернула Велика Британія у 1997 р.

східні цивілізації все більше входило в нову систему світових зв'язків і підпадали під вплив західної цивілізації. Поступово відбувалося засвоєння західних ідей і політичних інститутів, створення капіталістічес; кой економічної інфраструктури. Під впливом цих процесів відбувається реформування традиційних східних цивілізацій.

Яскравий приклад зміни традиційних структур під впливом колонізаторської політики дає історія Індії. Після ліквідації Ост-Індійської торгової компанії в 1858 році Індія стала частиною Британської імперії. У 1861 році був прийнятий закон про створення законодорадчих органів-Індійських рад, а в 1880 році закон про місцеве самоврядування. Таким чином було покладено початок новому для індійської цивілізації явища - виборним органам представництва. Хоча слід зазначити, що в цих виборах мають право приймати участь лише близько 1% населення Індії.
Англійці здійснювали помітні фінансові вкладення в: індійську економіку. Колоніальна адміністрація, вдаючись до позик у англійських банкірів, будувала залізниці, іригаційні споруди, підприємства. Крім того в Індії ріс і приватний капітал, який відіграв велику роль у розвитку бавовняної, джутовою промисловості, у виробництві чаю, кави і цукру. Власниками підприємств були не тільки англійці, але й індійці. 1/3 акціонерного капіталу знаходилася в руках національної буржуазії.
З 40-х років XIX століття англійські влада почала активно працювати з формування національної "індійської" по крові і кольором шкіри, за смаками, моралі і складу розуму, інтелігенції. Така інтелігенція формувалася в коледжах і університетах Калькутти, Мадраса, Бомбея та інших містах.
У XIX столітті процес модернізації відбувався і в країнах Сходу, які безпосередньо не потрапили до колоніальну залежність. У 40-х роках XIX століття розпочалися реформи в Османській імперії. Перетворилася адміністративна система і суд, створювалися світські школи. Немусульманські громади (єврейська, грецька, вірменська) були визнані офіційно, а їх члени отримали допуск до державної служби. У 1876 році був створений двопалатний парламент, який кілька обмежував владу султана, в конституції проголошувалися основні права і свободи громадян. Проте демократизація східної деспотії виявилася вельми нестійкою і в 1878 р. після поразки Туреччини у війні з Росією відбувається відкат на вихідні позиції. Після державного перевороту в імперії знову запанувала деспотія, парламент розпущений, істотно урізані демократичні права громадян.
Крім Туреччини до ісламської цивілізації європейські стандарти життя почали освоювати лише дві держави: Єгипет та Іран. Решта величезний ісламський світ до середини XX століття залишався схильний до традиційного способу життя.
Певні зусилля з модернізації країни зробив і Китай. У 60х роках XIX століття тут отримала широку популярність політика самоусіленія. У Китаї активно почали створюватися промислові підприємства, верфі, арсенали для переозброєння армії. Але цей процес не отримав достатньої імпульсу. Подальші спроби розвитку в цьому напрямку з великими пе-
Ребо поновилися в XX столітті.
Далі за всіх з країн Сходу в другій половині XIX століття просунулася Японія. Особливість японської модернізації полягає в тому, що в цій країні реформи були проведені досить швидко і найбільш послідовно. Використовуючи досвід передових європейських країн, японці модернізували промисловість, впровадили нову систему правових відносин, змінили політичну структуру, систему освіти, розширили громадянські права і свободи.

Після державного перевороту 1868 року в Японії було проведено низку радикальних реформ, що одержали назву реставрації Мейдзі. У результаті цих реформ у Японії було покінчено з феодалізмом. Уряд ліквідував феодальні долі і спадкові привілеї, князів-дайме, перетворивши їх у чиновників, які очолювали губернії і префектури. Титули збереглися, але станові відмінності були скасовані. Це означає, що за винятком самих високих сановників, в становому відношенні князі і самураї були прирівняні до інших станів.
Земля за викуп перейшла у власність селян і це відкривало шлях для розвитку капіталізму. Заможне селянство, звільнене від податку - ренти на користь князів, отримав можливість працювати на ринок. Дрібні землевласники зубожіло, продавали свої ділянки і або перетворювалися на наймитів, або йшли на заробітки в місто.
Держава взяла на себе будівництво промислових об'єктів: верфей, металургійних заводів і т.д. Воно активно заохочував купецький капітал, даючи йому соціальні та юридичні гарантії. У 1889 році в Японії була прийнята конституція, згідно з якою встановлювалася конституційна монархія з великими правами імператора.
У результаті всіх цих реформ Японія за короткий термін різко змінилася. На рубежі Х1Х-ХХ століть японський капіталізм виявився цілком конкурентоспроможним по відношенню до капіталізму найбільших західних країн, а японське держава перетворилася на могутню державу.

15 питання



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 539; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.239.50 (0.013 с.)