Економічно-географічне положення

Територія складається з Київської, Чернігівської та Житомирської області. До її складу також входять Придніпровська височина, Причорноморська низовина та Поліська низовина. Столичний район займає північ України. Його кордони межують з Білорусією та Росією на півночі, Північно-східним економічним районом на сході, Центральним економічним районом на півдні та з Подільським І Волинським економічними районами на заході країни. Район знаходиться у помірному поясі, атлантико-континентальної області у заболоченій місцині. Територію району перетинають потужні транспортні коридори як меридіанного так і широтного напрямків.
Залізничні: Харків - Київ - Львів - Чоп.
Хутір Михайлівський - Київ - Жмеринка - Одеса та ін.
Автомобільні: траси загальноєвропейського значення Санкт-Петербург - Одеса Харків - Західний кордон України.
Через район пролягає основна річкова артерія - Дніпро.
Район перетинають потужні трубопроводи.
- газопроводи - Уренгой-Помари-Ужгород, Дашава-Київ-Бердянськ-Москва;
- нафтопровід “Дружба”;
- ЛЕП потужні.
Через усі ці транспортні магістралі і здійснюється зв'язок району з іншими районами країнами і сусідніми державами, реалізується зручність його ЕГП.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОМИСЛОВОСТІ

а) галузі спеціалізації промисловості.

• Машинобудування;
• Хімічна промисловість;
• Лісовиробничий комплекс;
• Промисловість будівельних матеріалів;
• Скляна, порцеляно-фаянсова промисловість;
• Харчова промисловість: цукрова, молочна, м'ясо-молочна, борошномельна, круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочева, спиртова;
• Легка промисловість: текстильна, швейна, шкіряно-взуттєва;
• Народні художні промисли.

Всього в районі зайнято 536,1 тис. ч. (12%). Тут вироблено товарної продукції ≈ на 7,5 млрд. грн. (10%). У Києві та області виробляється близько 73% усієї продукції району.

б) промислові центри.
Київ, Житомир, Біла Церква, Ніжин, Фастів, Коростень, Чернігів, Бровари, Прилуки, Обухів, Малин, Ірпінь, Бердичів, Новоград-Сіверський, Дарниця.

в) промислові вузли.
Київський, Чернігівський, Житомирський, Білоцерківський. Найбільший з них Київський. До його складу входять Київ, Бровари, Бориспіль, Вишгород, Ірпінь, Буча, Вишневе, Васильків, Боярка, Фастів та інші.

АПК РАЙОНУ

а) галузева спеціалізація.
Тваринництво в структурі сільськогосподарського виробництва вже майже зрівнялося з рослинництвом. В цілому тваринництво Столичного району має молочно-м'ясний напрям. Продукцію рослинництва та тваринництва переробляє харчова і легка промисловості. Найважливішими галузями харчової промисловості, що працюють на власній сировині, є цукрова, молочна, м'ясна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочева, спиртова.

б) центри розвитку сільського господарства.
Цукрова промисловість представлена цукровими заводами на півдні району. В Бердичеві є цукрорафінадний завод. Підприємства молочної промисловості є в кожному адміністративному районі. Плодоовочева промисловість зосереджена в Житомирі, Овручі, Ніжині, Білій Церкві, Переяславі-Хмельницькому та інших. Найбільші підприємства вовняної промисловості знаходяться в Чернігові, Білій Церкві, Богу славі та Березані. Шкіряно-взуттєва промисловість - це цілий комплекс виробництв Із власною сировинною базою, шкіряними завода ТРАНСПОРТ

Добре розвинуті і всі види транспорту. Район відрізняється великою густиною шляхів сполучення. Автомобільний транспорт перевозить в основному пасажирів, а також продукцію АПК. Через район також проходять транзитні автомагістралі, що ведуть до Болгарії, Туреччини. Польщі, Росії та інших країн. Особливе місце належить повітряному транспорту. Київ - найбільший вузол повітряних сполучень у країні. Велике значення мають річкові перевезення по Дніпру, Десні і Прип'яті. Найбільші річкові порти: Київ та Чернігів.

ми у Києві, Баришівці, Василькові.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Проблеми:

1. Ліквідація наслідків на ЧАЕС.
2. Господарська реабілітація територій, що найбільше постраждали. (Радіоактивного забруднення зазнали 850 населених пунктів: Житомирська 530, Чернігівська - 220, Київська - 100; еродованість земель - 30% заселеність, заболоченість 15%).
3. Проблема екологічної безпеки району в цілому. Так у районі близько 82% - промислових викидів в атмосферу с неочищеними; 28% стічних вод забруднені, не очищені.
4. Проблема ефективного використання виробничого і особливо НТП, яка зумовлена несформованими ринковими механізмами господарювання.
5. Несприятливий інвестиційний клімат і т.д.
6. Наростаючі соціально-демографічні проблеми: - від'ємний приріст природний,
   - висока смертність,
   - загальне падіння та погіршення умов життя,
   - скорочення кількості робочих місць,
   - ріст безробіття (3,4% до 6,7%).

Вирішення всього комплексу проблем району можливе тільки на основі загального поліпшення соціально-економічної ситуації в країни.

Перспективи:
Формування в районі спеціальних економічних зон (СЕЗ) певних типів та функціонального призначення. 18.06.1998 р. вийшов Указ Президента України «Про соціальну економічну зону України “Славутич”.
Розробляється ідея створення СЕЗ “Коростень” – створення Міжнародного наукового дослідного центру вивчення наслідків ураження населення та місцевості малими дозами радіації.

 

Додаткова інформація

Район розміщений у північній частині України, в басейні Дніпра. Тут розташована столиця України - м. Київ. У Столичному економічному районі 70 адміністративних районів, в Його межах 50 міст, 106 містечок, 1712 сільських рад, які об'єднують 4354 сільських населених пункти. Київ як столиця держави зумовлює сучасне транспортно-географічне положення району. До неї сходяться залізниці, автомагістралі, річкові шляхи. Позитивно впливає на економічний розвиток району також наявність спільного кордону з Російською Федерацією та Білоруссю. Займаючи 15% території України. Столичний економічний район посідаєвагоме місце в її господарському комплексі. За валовою сільськогосподарського продукцією та ефективністю ЇЇ виробництва район займає передові позиції в державі. Частка його у виробництві промислової продукції України становить 10,5%, в тому числі м. Києва - 4,2%,суспільного валового продукту -- 13,1%, національного доходу - 13,8%. Тут зосереджено 15% вартості основних фондів. Район надає майже 1/3інформаційно-обчислювальних послуг в Україні. Населення, трудові ресурси і проблеми їх ефективного використання. У Столичному районі проживає 14,4% населення України. Його чисельністьпоступово зменшується внаслідок погіршення демографічної ситуації. Це виявляється передусім у зниженні показників природного приросту населення. В І999 р. він був найнижчим у Чернігівській (- І0,8%о);Київській та Житомирській областях відповідно мінус 7,7 %о (без Києва)та мінус 5,9 %а. Це наслідок значного зменшення показників народжуваності та збільшення смертності людей, особливо в сільській місцевості, що поступово призводить до депопуляції сільського населення. Коефіцієнт природного приросту сільських жителів у районі найнижчий вУкраїні. У 1998 р. він коливався від мінус 18,5 "ті у Чернігівській до мінус 13,8 ‰ у Київській та мінус 10,0 ‰ у Житомирській областях. Від'ємними також є показники природного приросту міських жителів (від 3,2%о до 5,2 %о), хоча воли дещо вищі, ніж у цілому по Україні. У віковій структурі населення частка окремих вікових груп майже такасама, як у середньому по Україні: працездатного віку 57,0%, молодших за працездатний вік 19,9%, у пенсійному віці 23,1%. Проте існують значні відмінності у цій структурі в різних частинах Столичного економічного району. Висока частка працездатних людей у районі досягається за рахунок високої їх частки (63,1 %)у м. Києві, де найменше осіб пенсійного віку (17,8 %). Процес «старіння населення» найбільш характерний для Чернігівської області(людей пенсійного віку тут 29,6%), хоча і в інших областях району ці показники виші, ніж у середньому по Україні (у Київській - 23,8 %.Житомирській -- 25,3 %). Така вікова структура негативно позначається на формуванні потенціалу трудових ресурсів. На території району проживають люди понад 100 національностей. Переважна більшість з них (82%) - українці. Представники національних меншинживуть здебільшого у міських поселеннях, серед них найбільше росіян,євреїв, білорусів, поляків. Значна кількість росіян живе в обласних центрах, білорусів - на прикордонних з Білоруссю територіях, поляків – у південно-західній частині Житомирщини. Населення розміщене на території району нерівномірно. Середня його густота - 79,7 осіб/км2, що дещо менше за середній показник по Україні. Удвічі менша за середню в районі густота населення в Чернігівській області (41 осіб/км2), дещо вища - у Житомирській (48,3 осіб/км2), найвища - у Київській (154,9 чол/км2. Це зумовлено низкою сопіально-економічних, екологічних причин. Зокрема, найвища густота населення в Київській області пов'язана з наявністю на її території столиці держави найбільшого промислового, транспортного, культурного центру. Невисока густота населенняЧернігівської області зумовлена переважно її аграрно-промисловим типом освоєння, а також наявністю на території значних площ лісових масивів, боліт тощо. Більшість населення району (72,8%) проживає у міських поселеннях.Найвищий показник урбанізації у Київській області(82,2%), цьому сприяє наявність тут м. Києва (2626.5 тис. жителів на 01.01.99р.). Значно менша частка міських жителів у Чернігівській (58 %) та Житомирській (56 %)областях. Навколо Києва формується міська агломерація, яка охоплює, крім ядра, низку міст-супутників (Бровари, Бориспіль, Біла Церква, Васильків,Боярка, Фастів та ін.). Великими містами району є також Житомир (298 тис. чол.), Чернігів (310 тис. чол.). В усіх містах району, а найбільше - у великих за останні роки зменшилася чисельність населення внаслідок процесу деурбанізації, що виявляється в посиленні міграційних потоків з міст у сільську місцевість, які значно зросли в роки економічної кризи. Сільське населення проживає у різних за людністю населених пунктах. Вони переважно невеликі (до 300 осіб) у північній (лісовій), середні й великі(500—1500 осіб) — у південній (лісостеповій) частинах району. На демографічну ситуацію в районі помітно вилинуло відселення людей зтериторій, сильно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи. Із забруднених населених пунктів в інші регіони було переселено близько 127 тис. осіб. В районі найбільшими були переселення в Іванківський та Макарівський райони Київської області та в м. Київ. Значну частину населення економічного району (60,4 %) становлять трудові ресурси. У їх складі переважають особи працездатного віку, лише 8,7 %становлять особи пенсійного віку та підлітки. Трудові ресурси відзначаються високим рівнем професійної та освітньої підготовки,особливо в містах. Нині рівень зайнятості трудових ресурсів невисокий,існує безробіття. На початок 1998 р. в районі було понад 447,2 тис.безробітних, або 11,3%; разом з так званим «прихованим безробіттям» частка незайнятого населення сягає майже 40%. У господарстві району зайнято 14,8% від усього зайнятого населення України, з них майже 64% у м. Києві та Київській області. Більшість населення району працює у виробничій сфері. В періодекономічної стабільності у ній було зайнято понад 70% працівників народного господарства, переважно у промисловості й сільському господарстві. Проте внаслідок зупинки багатьох промислових підприємств чисельність працюючих значно скоротилася. Зміна суспільних відносин на селі, процеси приватизації землі, виникнення нових форм господарювання зумовили значне вивільнення працівників у сільському господарстві.Останнім часом зросла чисельність працівників управлінського апарату, особливо у столичній області, де розміщена значна кількість установ і організацій загальнодержавного значення. Внаслідок розвитку ринкової інфраструктури збільшується кількість працівників у її установах (банки, біржі, інвестиційні та консалтингові компанії тощо). Намітився відтік працівників з галузей матеріального виробництва у невиробничу сферу.

28) МЕТЕОРОЛОГІЯ І КЛІМАТОЛОГІЯ. Метеорологія – наука про атмосферу Землі. Кліматологія – розділ метеорології, що вивчає динамічні зміни середніх характеристик атмосфери за який-небудь період – сезон, кілька років, кілька десятків років або за більш тривалий термін. Іншими розділами метеорології є динамічна метеорологія (вивчення фізичних механізмів атмосферних процесів), фізична метеорологія (розробка радіолокаційних і космічних методів дослідження атмосферних явищ) і синоптична метеорологія (наука про закономірності зміни погоди). Ці розділи взаємно перекриваються і доповнюють один одного. (Див. також АТМОСФЕРА; КЛІМАТ). Значна частина метеорологів займається прогнозом погоди. Вони працюють в урядових і військових організаціях і приватних компаніях, що забезпечують прогнозами авіацію, сільське господарство, будівництво і флот, а також передають них по радіо і телебаченню. Інші фахівці проводять спостереження за рівнем забруднення, роблять консультації, викладають або займаються науково-дослідною роботою. При метеорологічних спостереженнях, прогнозі погоди і наукових досліджень усе більше значення набуває електронне устаткування.

ПРИНЦИПИ ВИВЧЕННЯ ПОГОДИ. Температура, атмосферний тиск, щільність і вологість повітря, швидкість і напрямок вітру – основні показники стану атмосфери, а до додаткових параметрів відносяться дані про зміст таких газів, як озон, вуглекислий газ і т.п. Характеристикою внутрішньої енергії фізичного тіла є температура, що підвищується зі збільшенням внутрішньої енергії середовища (наприклад, повітря, хмар і т.д.), якщо баланс енергії позитивний. Основними складового енергетичного балансу є нагрівання при поглинанні ультрафіолетового, видимого й інфрачервоного випромінювання; остигання за рахунок випромінювання інфрачервоної радіації; теплообмін із земною поверхнею; придбання або втрата енергії при конденсації або випарі води, а також при стиску або розширенні повітря. Температура може вимірятися в градусах по шкалах Фаренгейта (°F), Цельсія (°С) або Кельвіна (°К). Мінімальна можлива температура, 0° по шкалі Кельвіна, називається «абсолютним нулем». Різні температурні шкали зв'язані між собою співвідношеннями:

29)

30)

31) Озо́н (англ. ozone, нім. Ozon n) — Алотропна модифікація оксигену (О₃). В нижніх шарах атмосфери його вміст незначний. Найбільша його концентрація в стратосфері між висотами 10 і 40 км. Озон значно поглинає ультрафіолетове випромінювання.

32) Географічний поділ праці – історично сформована й мінлива в часі спеціалізація географічних таксонів різного рангу (міст, районів, держав й їхніх об'єднань) на тих або інших видах економічної діяльності. Залежить від природних умов і природних ресурсів, населеності, трудових навичок і рівня життя, накопичених капіталів й основних фондів, розвитку інженерної й соціальної інфраструктури суспільства, включаючи транспорт, зв'язок, інформаційне забезпечення, науку, освіту й охорону здоров'я.

У великому масштабі поняття географічний поділ праці вперше зародилося в античний час (у період становлення імперій стародавності), надалі воно повільно розвивалося в епоху Середньовіччя й різко підсилилося після Великих географічних відкриттів і становлення більших колоніальних імперій, активного освоєння нових земель, работоргівлі й першої промислової революції 18 століття.

Сучасний географічний поділ праці тісно зв'язаний зі зміною провідних галузей виробництва в ході довгих хвиль економічного розвитку (концепція Н. Д. Кондратьєва). На зміну видобутку кам'яного вугілля й чорної металургії послідовно прийшли видобуток нафти і її переробка, автомобілебудування й літакобудування, тонка хімія й штучні матеріали, електроніка, обчислювальна техніка й нові види зв'язку, а на сучасному етапі географічного поділу праці – інформатика, біотехнологія, генна інженерія й наноматеріали. Залежно від об'єктивних можливостей розвитку видів діяльності, особливо в сферах загальних, виробничих і наукових послуг, географічний поділ праці визначає спеціалізацію країн і районів на різних сполученнях видів діяльності. Так, зрушення виробництва трудомістких і масових товарів привело до появи групи «нових індустріальних країн», а концентрація старих галузей, наприклад у вугільно-металургійних басейнах, до формування депресивних районів. У цілому сучасний географічний поділ праці тісно пов'язаний із процесами глобалізації й регіональною економічною інтеграцією.(Див. також Міжнародний поділ праці.)