Призначення індивідуального перев’язувального пакету.

 

Перев'язувальний пакет індивідуальний, комплект стерильного перев'язувального матеріалу, призначеного для надання першої медичної допомоги. П. п. і. випускаються або в прогумованій оболонці, або в звичайній паперовій (пергаментною); оболонка служить для захисту вмісту пакету від попадання вологи і забруднення при тривалому зберіганні. П. п. і. складається з 2 ватяно-марлевих подушечок (одна закріплена на кінці бинта, інша рухлива), марлевого бинта і безпечної шпильки. Основні вимоги до П. п. і.: асептичність і антісептічность (див. Асептика, Антисептика) пов'язки, здатність її повільно всмоктувати відокремлюване рани; чітке позначення на пакеті місць пов'язки, до яких можна торкатися руками в процесі накладення її на рану, підписи з найменуванням П. п. і. і поясненням правил розтину і користування ім.

Дезактивація.

Дезактивація - це один з видів знезараження, являє собою видалення радіоактивних речовин з зараженої території, з поверхні будівель, споруд, техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, води, продовольства.

Дезактивація може проводитися двома способами - механічним і фізико-хімічним, які один одного доповнюють. Механічний спосіб передбачає видалення радіоактивних речовин із заражених поверхонь сметанием щітками і підручними засобами, витрушуванням, вибиванням одягу, обмиванням струменем води, здуванням (наприклад за допомогою авіаційних двигунів). Зменшити поверхневий натяг води можна підвищенням температури і застосуванням поверхнево-активних речовин (мила, пральних порошків і т. д.). Механічний спосіб найбільш простий і доступний і, як правило, використовується для дезактивації техніки, автотранспорту, одягу, засобів індивідуального захисту відразу ж після виходу із зараженої території.

Однак внаслідок тісного контакту радіоактивних речовин з поверхнею багатьох матеріалів та їх глибокого проникнення всередину поверхні, механічний спосіб дезактивації може не дати необхідного ефекту. Тому поряд з ним використовують фізико-хімічний спосіб, який передбачає застосування розчинів спеціальних препаратів, що значно підвищують ефективність видалення (змивання) радіоактивних речовин з поверхні.

Існують і інші методи дезактивації поверхонь - електрохімічна дезактивація (дезактівіруемих деталь поміщається в розчин електроліту, на оброблювану поверхню подається негативний або позитивний потенціал) [1], лазерна дезактивація [2] (за механізмом схожа з системами лазерної очищення поверхонь від фарби, іржі та т. п., використовуваними, наприклад, у реставрації металевих виробів), дезактивація з використанням ультразвуку та пр.

При дезактивації залежно від обстановки і об'єкта дезактивації використовуються різні методи. Ділянки території, що мають тверде покриття дезактивуються за допомогою змивання радіоактивних речовин (пилу) під великим тиском за допомогою поливальних і пожежних машин. На територіях, де тверде покриття відсутній, дезактивація може проводитися шляхом зрізання та вивезення верхнього шару грунту або снігу, засипки чистим грунтом, засіву полів рослинами, аккумулирующими радіонукліди, пристрій настилів і т.д

На АЕС дезактивація обладнання та приміщень - стандартна процедура, що застосовується як до, так і після ремонту обладнання реакторного відділення; проводиться вручну персоналом цеху дезактивації із застосуванням хімічних засобів, або за допомогою спеціального обладнання та ємностей (сильно активовані деталі обладнання).

 

Дегазація

 

Дегазація, (рос. дегазация, англ. degassing, outgassing, decontamination, нім. Entgasung f, Entgasen n, Gasabscheidung f (des Lagers) — природні або штучні процеси видалення газів з їх джерел (вугільних пластів, рудних покладів, нафти, скупчень вільних газів у зонах тектонічних порушень тощо).

Мета штучної дегазації — зниження надходження газу в гірничу виробку, запобігання його раптовим виділенням.

Розрізняють дегазацію:

· пасивну, при якій джерело інтенсивного виділення газу ізолюється від шахтної атмосфери і виділений газ виводиться, або за межі небезпечної дільниці в струмінь повітря, або на поверхню;

· активну — процеси збору і ізолю-вання газу від гірничих виробок та виведення його на поверхню проводяться під вакуумом.

Активна дегазація широко застосовується на шахтах Донецького та Львівсько-Волинського басейну, а також за кордоном.

Крім того, розрізняють дегазацію вироблених просторів та гірничих виробок, попередню(завчасну), загороджувальну, комплексну дегазацію та ін. Ефективність комплексної, яка поєднує декілька способів дегазації, досягає 80-90%.

 

Дезинфекція

 

Дезінфекція або Знезаражування — комплекс заходів (дезінсекція, дератизація) щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників — комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація).

Об'єднання заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації, під одним поняттям "дезінфекція" сталося давно. Головним їх спільним завданням є розрив механізму передачі збудників інфекцій на шляхах їх передачі, в яких беруть участь членистоногі і гризуни. Тому поняття "дезінфекція" включає в себе три розділи: власне дезінфекцію (або знезаражування), що забезпечує усунення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, які є збудниками інфекцій, дезінсекцію, що забезпечує усунення членистоногих, які є переносниками інфекцій або збудниками інфекцій (коростяний кліщ), і дератизацію, що забезпечує усунення гризунів, які є переносниками або джерелом збудників інфекції^[1]

Дезінфекційні заходи поділяються на такі види: профілактичні дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться у житлових, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, в інших можливих місцях розмноження переносників збудників інфекційних хвороб.

Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться ліцензованими суб'єктами господарської діяльності на підставі відповідних договорів з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами;

Поточні дезінфекційні заходи - заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров'я, на об'єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей (підприємства побутового обслуговування населення, навчальні та культурно-освітні заклади тощо), а також у житлових приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходи проводяться по декілька разів на день залежно від епідемічної ситуації. Поточні дезінфекційні заходи проводяться працівниками відповідних підприємств, установ, організацій, а в жилих приміщеннях — хворими на інфекційні хвороби, бактеріоносіями, членами їх сімей тощо;

Прикінцеві дезінфекційні заходи - заходи, що проводяться в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції. Заключні дезінфекційні заходи проводяться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Порядок проведення профілактичних, поточних і прикінцевих дезінфекційних заходів встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторів передачі інфекції тощо.

 

Карантин.

 

Каранти́н (від італ. quaranta — сорок) — адміністративні та медико-санітарні заходи на обмеження контактів інфікованої або підозрілої на інфікування особи (осіб), тварини, вантажу, товару, транспортного засобу, населеного пункту, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Первинне слово «карантин» означало «час, що складається з сорока днів» («карантен» — італійською і французькою — «сорок»). І лише в кінці XVIII століття з'явилося друге значення цього слова — «власне будинок, в якому приїжжі із заразливих місць мають перебування своє». Карантин найчастіше при багатьох інфекційних хворобах, передусім віспі і чумі, тривав сорок днів.

Тож карантин — також споруда для ізоляції хворих чи потенційно хворих, зокрема частина порту для прибулих суден.

В рамках цивільного захисту населення карантин — це повна ізоляція вогнища зараження (аж до застосування збройної охорони), організація постійного медичного спостереження і спеціального постачання населення. Карантинний режим вводять при виникненні особливо небезпечних інфекційних захворювань (чуми, холераи, сибірської виразки, тифу, віспи і т. д.).

 

13. Обсервація

 

Обсервація (лат. observatio - спостереження) - у навігації сукупність практичних дій щодо визначення місця корабля (судна, літального апарату, транспортного засобу) за спостереженнями зовнішніх орієнтирів (джерел) з відомими координатами (береговим орієнтирам, радіонавігаційним системам, небесним світилам і т. п.)

Місце визначається перетворенням отриманих при обсервації відліків у відносні координати і перерахунком їх через координати орієнтирів в абсолютні (географічні) координати.

Як правило, обсервація вирішує двовимірну задачу, тобто місце визначається на площині. У цьому випадку ділянка поверхні, наприклад, Землі приймається за площину. Тоді для отримання координат достатньо двох відліків. Але оскільки їх точність не абсолютна, для перевірки бажані додаткові відліки. Отримане за трьома і більше отсчетам місце рідко являє собою крапку. Найчастіше це область невизначеності. Для уточнення місця всередині неї використовують спеціальні методи вирішення невизначеності, зазвичай графічні.

Отримане в результаті обсервації (обсервованное) місце зображується на карті точкою, укладеної в гурток (астрономічна або радіонавігаційна обсервація) або в трикутник (візуальна).

 

14. Контроль радіаційного, хімічного і бактеріологічного стану

 

http://otherreferats.allbest.ru/war/00137104_0.html - тут блять цілий реферат, хуй його нає, і то інфа така собі. Заїбали всі=).