І розділ. Військово-історичні, правові та політичні основи

І РОЗДІЛ. ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНІ, ПРАВОВІ ТА ПОЛІТИЧНІ ОСНОВИ

ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНИ (31-40)

 

День партизанської слави на Україні.

 

«День партизанської слави» - військовий свято, що відзначається на Україні щорічно 22 вересня.

Свято з'явився в українському офіційному календарі в 2001 році після того, як 30 жовтня 2001 року, «на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їх пам'яті», в столиці місті-герої Києві, другий президент України Леонід Данилович Кучма підписав Указ № 1020/2001 «Про День партизанської слави», який наказував відзначати його на Україні щороку 22 вересня.

Під час Великої Вітчизняної війни в тилу вермахту діяло більше шести тисяч партизанських загонів і підпільних груп загальною чисельністю близько мільйона людей. Приблизно кожен п'ятий з них був удостоєний державних нагород СРСР, а 223 були удостоєні звання Герой Радянського Союзу.

Третій Президент України Віктор Андрійович Ющенко у своїй вітальній промові, приуроченій до «Дню партизанської слави», сказав наступні слова:

«Партизанський рух - це масовий прояв високого патріотизму, жертовності та самопожертви сотень тисяч людей різних національностей та світоглядів, самовіддана боротьба народу за свою свободу, національне існування. У неспокійні роки Великої Вітчизняної війни з ворогом боролися не тільки регулярні частини Червоної Армії, але і весь волелюбний український народ... Фронт видимий і невидимий проходив через усю територію України.

 

Хто очолював Карпатський рейд партизанських з’єднань у 1943 році?

 

В 1943 році С.Ковпак здійснив Карпатський рейд.

 

Коли набула Незалежність Україна?

 

1 грудня 1991

 

Дата набуття Україною незалежності?

 

24 серпня 1991 року (акт незалежності)

Коли виник Герб як символ держави?

 

19 лютого 1992 року затверджено Малий Державний герб України. Конституцією також передбачений і Великий Державний герб, однак досі його не прийнято.

 

Військова присяга це клятва на вірність кому?

 

Військова присяга – клятва на вірність народові України

 

Який правовий статус має Військова присяга як документ?

Що є державним символом України?

 

Державні символи - це умовні знаки державності та суверенітету, частина більш широкого поняття - "атрибути державності". В поняття "атрибути державності" крім таких атрибутів як герб, гімн, прапор, столиця, включають також конституцію, парламент, уряд, законодавство, святкові церемонії та інше.
В ст. 20 Конституції України передбачено, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Під державними символами України слід розуміти закріплені в законодавстві офіційні графічні чи звукові зображення, в яких втілюються національні ідеї, що символізують державність України. Державні символи затверджуються Верховною Радою України. Характерними ознаками їх є те, що вони: 1) виражають національний менталітет, національні ідеї політичного чи історичного змісту; 2) мають загальнообов'язковий характер. Основою державних символів є державний суверенітет.
Державні символи є складовою частиною більш широкого поняття "державні атрибути", до числа яких входять також столиця держави, офіційна назва держави, державна мова, державна печатка, національні пісні, почесні значки, державні штандарти.
Національні символи - це свідчення високого духу нашого народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Державна символіка використовується досить широко при проведенні офіційних і урочистих заходів. Сьогодні Державний прапор постійно майорить на будинках органів державної влади та місцевого самоврядування, піднімається під час офіційних церемоній, при відкритті міжнародних конференцій, міжнародних спортивних змагань. При цьому всі присутні стоять струнко з рівнянням на прапор. Державний прапор ніколи і ніде не можна використовувати як прикрасу, декорацію. Під час проведення державних або національних свят дозволяється використовувати барви Державного прапора. Ним не можна салютувати або схиляти перед будь-якою особою або предметом. Державний прапор, спущений на півдревка (півщогли), означає жалобу.
Завдання справжнього громадянина України - знати і поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо державних символів в повсякденному житті, під час урочистих і офіційних заходів, не дозволяти глумитися над ними, гордитися незалежною Українською державою.
Державний Герб - це закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне чи кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави. В Конституції сказано, що великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний герб України). Зображення Державного Герба розміщується на печатках органів державної влади, державного управління, судових органів, грошових знаках і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ тощо.
Державний Гімн - це закріплена в законодавстві країни музично-поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу. Державний Гімн України - це національний гімн на музику М.Вербицького. Державний Гімн як офіційний символ держави виконують під час підняття Державного Прапора, відкриття урочистих засідань, на початку офіційних зустрічей на найвищому рівні, прийняття військової присяги, відкритті спортивних змагань тощо. Слова Гімну затверджуються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Державний Прапор - це закріплене в законодавстві офіційне полотнище держави, в якому шляхом добору певних кольорів (іноді з використанням малюнків чи написів) виражено ідеї політичного характеру. Державний Прапор України - стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів: верхня смуга - синього кольору, нижня - жовтого. Співвідношення ширини прапора до його довжини - 2:3. Державний Прапор піднімається на будинках органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних і консульських представництв України, на прикордонних заставах та митницях, на засобах пересування перших осіб та дипломатичних представників і консулів України, як кормовий прапор на морських суднах України, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань тощо.
Публічний глум над державними символами України карається у встановленому законом порядку.
Столицею України є місто Київ.

 

ІІ РОЗДІЛ. ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВА ПІДГОТОВКА (15-21)

 

Порядок привітання в/с

 

1. Виконання військового вітання

65. Усі військовослужбовці зобов'язані під час зустрічі
(обгону) вітати один одного, суворо додержуючись правил,
викладених у статтях цього Статуту. Підлеглі та молодші за військовим званням вітають першими, а
за умови рівного становища першим вітається той, хто вважає себе
більш вихованим і ввічливим. 66. Військовослужбовці зобов'язані, крім того, вшановувати
через виконання прийомів військового вітання: могилу Невідомого солдата; братські могили воїнів, які загинули в боях за волю і
незалежність України; бойові прапори військових частин, а також Військово-Морський
Прапор з прибуттям на військовий корабель і під час відбуття з
нього; похоронні процесії, які супроводжуються військами. 67. Військове вітання виконується чітко й бадьоро, з точним
додержанням правил стройового положення та руху. 68. Для військового вітання на місці поза строєм без
головного убору за п'ять-шість кроків до начальника, старшого за
військовим званням, повернутися в його бік, прийняти стройове
положення й дивитися йому в обличчя, повертаючи голову вслід за
ним. Якщо головний убір надітий, то, крім того, прикласти праву
руку до головного убору так, щоб пальці були разом, долоня пряма,
середній палець торкався нижнього краю головного убору (біля
козирка), а лікоть був на лінії й висоті плеча (малюнок 11). Під
час повороту голови в бік начальника, старшого за військовим
званням, положення руки залишається без зміни. Після того як начальник, старший за військовим званням, мине
того, хто вітав, слід голову повернути прямо й опустити руку. 69. Для військового вітання під час руху поза строєм без
головного убору за п'ять-шість кроків до начальника, старшого за
військовим званням, одночасно з поставленням ноги припинити рух
руками, повернути голову в його бік і, рухаючись далі, дивитися
йому в обличчя. Пройшовши повз начальника, старшого за військовим
званням, голову повернути прямо і продовжувати рух руками. При надітому головному уборі разом з поставленням ноги на
землю повернути голову й прикласти праву руку до головного убору,
ліву руку тримати нерухомо біля стегна (малюнок 12); пройшовши
повз начальника, старшого за військовим званням, одночасно з
поставленням лівої ноги на землю голову повернути прямо, а праву
руку опустити. Випереджаючи начальника, старшого за військовим званням,
вітати його одночасно з першим кроком обгону, за другим кроком
голову повернути прямо і праву руку опустити. 70. Якщо у військовослужбовця в руках ноша, то військове
вітання слід виконувати поворотом голови в бік начальника,
старшого за військовим званням. 71. Військове вітання із зброєю на місці поза строєм
виконується так само, як і без зброї (стаття 68 цього Статуту);
при цьому положення зброї, за винятком карабіна "на плече", не
змінюється і рука до головного убору не прикладається. Під час
виконання військового вітання з карабіном у положенні "на плече"
він попередньо береться до ноги. Із зброєю в положенні "за спину" військове вітання слід
виконувати, прикладаючи праву руку до головного убору. 72. Для виконання військового вітання під час руху поза
строєм із зброєю "біля ноги", "на ремінь" або "на груди" за
п'ять-шість кроків до начальника, старшого за військовим званням,
одночасно із поставленням ноги повернути голову в його бік і
припинити рух вільною рукою; із зброєю в положенні "за спину",
крім того, прикласти руку до головного убору. Під час виконання військового вітання з карабіном у положенні
"на плече" правою рукою продовжувати рух біля тулуба. 73. Військове вітання за командою "Для зустрічі праворуч
(ліворуч, з фронту) зброєю - ЧЕСТЬ" з карабіном виконується із
положення "до ноги" у два прийоми: перший прийом - піднявши карабін правою рукою, тримати його
прямовисно, стволом на рівні середини грудей, прицільною планкою
на себе; одночасно з цим лівою рукою взяти карабін за верхню
частину ложа (чотири пальці попереду на магазині, а великий - під
прицільною планкою), кисть лівої руки - на висоті пояса (малюнок
13а); другий прийом - праву руку перенести на шийку ложа і
підтримувати нею карабін так, щоб великий палець був позаду, а
решта пальців, складені разом і витягнуті, лежали навскіс попереду
на шийці ложа (малюнок 13б). Одночасно з виконанням другого прийому повернути голову
праворуч (ліворуч) і проводжати начальника поглядом, повертаючи
вслід за ним голову. 74. Із положення "зброєю - честь" карабін береться до ноги за
командою "До но-ГИ". За підготовчою командою голову повернути прямо, а за
виконавчою командою - взяти карабін до ноги у три прийоми: перший прийом - праву руку перенести вгору і взяти нею
карабін за верхню частину ложа і ствольної накладки; другий прийом - поставити карабін до правої ноги так, щоб
приклад внутрішнім боком торкався мізинця правої ноги; лівою рукою
притримувати карабін біля багнетної трубки; третій прийом - швидко опустити ліву руку, а правою рукою
плавно опустити карабін на землю. 75. Військове вітання виконанням прийому "зброєю - честь" із
карабіном здійснюється лише підрозділами і частинами під час
перебування їх у строю на місці. За командою "Для зустрічі праворуч (ліворуч, з фронту) зброєю
- ЧЕСТЬ" карабіни беруться у положення "зброєю - честь"; усі
військовослужбовці, які перебувають у строю, приймають стройове
положення й одночасно повертають голову в бік начальника,
проводжаючи його поглядом. Якщо в строю військовослужбовці мають
автомати, кулемети і ручні гранатомети, то положення їх не
змінюється. 76. Військові частини та підрозділи під час перебування в
строю за командою вітають: Президента України, Голову Верховної Ради України,
Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України; усіх прямих начальників, а також керівних осіб, призначених
для інспектування (перевірки) частини (підрозділу). Для цього командир частини (підрозділу) подає команду
"СТРУНКО, рівняння - ПРАВОРУЧ (ЛІВОРУЧ, НА СЕРЕДИНУ)", зустрічає
їх і доповідає. Наприклад: "Товаришу* генерал-майоре.
Десятий механізований полк для полкової вечірньої перевірки
вишикувано. Командир полку полковник Ткаченко". * Вживається одна з наведених форм звертання. Під час шикування частини з Бойовим Прапором (на параді,
стройовому огляді, складання Військової присяги тощо) в доповіді
називається повне найменування частини з переліком наданих їй
почесних найменувань та орденів. При виконанні військового вітання в строю під час руху
начальник подає команду, але не доповідає. 77. Військові частини та підрозділи виконують військове
вітання за командою під час зустрічі між собою, а також вшановують
через виконання прийомів військового вітання: могилу Невідомого солдата; братські могили воїнів, які загинули в боях за волю і
незалежність України; бойові прапори військових частин, а також Військово-Морський
Прапор під час його підняття та спуску; похоронні процесії, які супроводжуються військами. 78. Якщо війська, що перебувають у строю на місці, вітають
Президента України, Голову Верховної Ради України,
Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, оркестри
виконують "Зустрічний марш" і Державний Гімн України. Під час вітання військовими частинами прямих начальників від
командира своєї частини і вище, а також керівних осіб, призначених
для інспектування (перевірки), оркестри виконують "Зустрічний
марш". 79. Поза строєм як під час занять, так і у вільний від них
час, військові частини та підрозділи виконують військове вітання
за командою "Струнко". У штабах та установах за командою вітають лише прямих
начальників і керівних осіб, призначених для інспектування
(перевірки). На заняттях поза строєм, а також під час нарад офіцерів,
генералів та адміралів для зустрічі командирів (начальників)
подається команда "Товариші офіцери". Команду "Струнко" або "Товариші офіцери" подає
старший із присутніх командирів (начальників) або
військовослужбовець, який першим побачив прибулого командира
(начальника). За цією командою всі присутні встають, повертаються в бік
прибулого командира (начальника) і приймають стройове положення, а
офіцери, прапорщики та мічмани з надітими головними уборами, крім
того, прикладають до них руку. Старший із присутніх командирів (начальників) підходить до
прибулого і доповідає йому. Прибулий командир (начальник), вислухавши доповідь, подає
команду "Вільно" або "Товариші офіцери". Той, хто
доповів, повторює цю команду, після чого всі присутні стають
"вільно". Офіцери, прапорщики та мічмани з надітими головними
уборами опускають від них руку і далі діють за вказівкою прибулого
командира (начальника). 80. Команда "Струнко" подається під час кожного відвідання
командиром (начальником) військової частини або підрозділу, а
рапорт віддається лише під час першого відвідання ним військової
частини або підрозділу в даний день. У присутності старшого командира (начальника) команда
військовій частині (підрозділові) для виконання військового
вітання молодшому командиру (начальнику) не подається і рапорт
йому не віддається. Під час проведення класних занять команда "Струнко" або
"Товариші офіцери" подається перед кожним заняттям і
після його закінчення. Команда "Струнко" перед відданням рапорту командирові
(начальникові) подається тоді, коли присутні інші
військовослужбовці. За відсутності військовослужбовців командирові (начальникові)
тільки рапортують. 81. Під час виконання Державного Гімну України
військовослужбовці, які перебувають у строю, приймають стройове
положення без команди, а командири підрозділів від взводу і вище,
крім того, прикладають руку до головного убору. Військовослужбовці поза строєм під час виконання Державного
Гімну України приймають стройове положення, а якщо вони в головних
уборах, прикладають руку до них. 82. Команда для виконання військового вітання військовим
частинам і підрозділам не подається: під час оголошення в частині або підрозділі тривоги або
збору; на марші під час руху і на привалах, а також на всіх
тактичних заняттях, заняттях з водіння машин і навчаннях; на вогневому рубежі та вогневій позиції під час проведення
стрільб; на аеродромах під час проведення польотів; під час виконання господарських робіт або робіт з навчальною
метою, а також під час спеціальних занять і робіт у майстернях,
парках, ангарах, лабораторіях; під час спортивних змагань та ігор; під час харчування та після сигналу "Відбій" до сигналу
"Підйом"; у приміщеннях для хворих. У цих випадках начальник або старший за військовим званням
лише рапортує начальникові, який прибув. Наприклад: "Товаришу
майоре. Перша механізована рота виконує другу вправу
навчальних стрільб. Командир роти капітан Шевчук". Частини та підрозділи, які беруть участь у похоронній
процесії, військового вітання не виконують.

 

Що таке варта?

 

Варта – збройний підрозділ, призначувана для виконання бойового завдання по охороні й обороні бойових прапорів, військових і державних об’єктів, а так само для охорони осіб, що втримуються на гауптвахті й дисциплінарному батальйоні.

 

Дезактивація.

Дезактивація - це один з видів знезараження, являє собою видалення радіоактивних речовин з зараженої території, з поверхні будівель, споруд, техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, води, продовольства.

Дезактивація може проводитися двома способами - механічним і фізико-хімічним, які один одного доповнюють. Механічний спосіб передбачає видалення радіоактивних речовин із заражених поверхонь сметанием щітками і підручними засобами, витрушуванням, вибиванням одягу, обмиванням струменем води, здуванням (наприклад за допомогою авіаційних двигунів). Зменшити поверхневий натяг води можна підвищенням температури і застосуванням поверхнево-активних речовин (мила, пральних порошків і т. д.). Механічний спосіб найбільш простий і доступний і, як правило, використовується для дезактивації техніки, автотранспорту, одягу, засобів індивідуального захисту відразу ж після виходу із зараженої території.

Однак внаслідок тісного контакту радіоактивних речовин з поверхнею багатьох матеріалів та їх глибокого проникнення всередину поверхні, механічний спосіб дезактивації може не дати необхідного ефекту. Тому поряд з ним використовують фізико-хімічний спосіб, який передбачає застосування розчинів спеціальних препаратів, що значно підвищують ефективність видалення (змивання) радіоактивних речовин з поверхні.

Існують і інші методи дезактивації поверхонь - електрохімічна дезактивація (дезактівіруемих деталь поміщається в розчин електроліту, на оброблювану поверхню подається негативний або позитивний потенціал) [1], лазерна дезактивація [2] (за механізмом схожа з системами лазерної очищення поверхонь від фарби, іржі та т. п., використовуваними, наприклад, у реставрації металевих виробів), дезактивація з використанням ультразвуку та пр.

При дезактивації залежно від обстановки і об'єкта дезактивації використовуються різні методи. Ділянки території, що мають тверде покриття дезактивуються за допомогою змивання радіоактивних речовин (пилу) під великим тиском за допомогою поливальних і пожежних машин. На територіях, де тверде покриття відсутній, дезактивація може проводитися шляхом зрізання та вивезення верхнього шару грунту або снігу, засипки чистим грунтом, засіву полів рослинами, аккумулирующими радіонукліди, пристрій настилів і т.д

На АЕС дезактивація обладнання та приміщень - стандартна процедура, що застосовується як до, так і після ремонту обладнання реакторного відділення; проводиться вручну персоналом цеху дезактивації із застосуванням хімічних засобів, або за допомогою спеціального обладнання та ємностей (сильно активовані деталі обладнання).

 

Дегазація

 

Дегазація, (рос. дегазация, англ. degassing, outgassing, decontamination, нім. Entgasung f, Entgasen n, Gasabscheidung f (des Lagers) — природні або штучні процеси видалення газів з їх джерел (вугільних пластів, рудних покладів, нафти, скупчень вільних газів у зонах тектонічних порушень тощо).

Мета штучної дегазації — зниження надходження газу в гірничу виробку, запобігання його раптовим виділенням.

Розрізняють дегазацію:

· пасивну, при якій джерело інтенсивного виділення газу ізолюється від шахтної атмосфери і виділений газ виводиться, або за межі небезпечної дільниці в струмінь повітря, або на поверхню;

· активну — процеси збору і ізолю-вання газу від гірничих виробок та виведення його на поверхню проводяться під вакуумом.

Активна дегазація широко застосовується на шахтах Донецького та Львівсько-Волинського басейну, а також за кордоном.

Крім того, розрізняють дегазацію вироблених просторів та гірничих виробок, попередню(завчасну), загороджувальну, комплексну дегазацію та ін. Ефективність комплексної, яка поєднує декілька способів дегазації, досягає 80-90%.

 

Дезинфекція

 

Дезінфекція або Знезаражування — комплекс заходів (дезінсекція, дератизація) щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників — комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація).

Об'єднання заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації, під одним поняттям "дезінфекція" сталося давно. Головним їх спільним завданням є розрив механізму передачі збудників інфекцій на шляхах їх передачі, в яких беруть участь членистоногі і гризуни. Тому поняття "дезінфекція" включає в себе три розділи: власне дезінфекцію (або знезаражування), що забезпечує усунення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, які є збудниками інфекцій, дезінсекцію, що забезпечує усунення членистоногих, які є переносниками інфекцій або збудниками інфекцій (коростяний кліщ), і дератизацію, що забезпечує усунення гризунів, які є переносниками або джерелом збудників інфекції^[1]

Дезінфекційні заходи поділяються на такі види: профілактичні дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться у житлових, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, в інших можливих місцях розмноження переносників збудників інфекційних хвороб.

Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться ліцензованими суб'єктами господарської діяльності на підставі відповідних договорів з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами;

Поточні дезінфекційні заходи - заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров'я, на об'єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей (підприємства побутового обслуговування населення, навчальні та культурно-освітні заклади тощо), а також у житлових приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходи проводяться по декілька разів на день залежно від епідемічної ситуації. Поточні дезінфекційні заходи проводяться працівниками відповідних підприємств, установ, організацій, а в жилих приміщеннях — хворими на інфекційні хвороби, бактеріоносіями, членами їх сімей тощо;

Прикінцеві дезінфекційні заходи - заходи, що проводяться в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції. Заключні дезінфекційні заходи проводяться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Порядок проведення профілактичних, поточних і прикінцевих дезінфекційних заходів встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторів передачі інфекції тощо.

 

Карантин.

 

Каранти́н (від італ. quaranta — сорок) — адміністративні та медико-санітарні заходи на обмеження контактів інфікованої або підозрілої на інфікування особи (осіб), тварини, вантажу, товару, транспортного засобу, населеного пункту, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Первинне слово «карантин» означало «час, що складається з сорока днів» («карантен» — італійською і французькою — «сорок»). І лише в кінці XVIII століття з'явилося друге значення цього слова — «власне будинок, в якому приїжжі із заразливих місць мають перебування своє». Карантин найчастіше при багатьох інфекційних хворобах, передусім віспі і чумі, тривав сорок днів.

Тож карантин — також споруда для ізоляції хворих чи потенційно хворих, зокрема частина порту для прибулих суден.

В рамках цивільного захисту населення карантин — це повна ізоляція вогнища зараження (аж до застосування збройної охорони), організація постійного медичного спостереження і спеціального постачання населення. Карантинний режим вводять при виникненні особливо небезпечних інфекційних захворювань (чуми, холераи, сибірської виразки, тифу, віспи і т. д.).

 

13. Обсервація

 

Обсервація (лат. observatio - спостереження) - у навігації сукупність практичних дій щодо визначення місця корабля (судна, літального апарату, транспортного засобу) за спостереженнями зовнішніх орієнтирів (джерел) з відомими координатами (береговим орієнтирам, радіонавігаційним системам, небесним світилам і т. п.)

Місце визначається перетворенням отриманих при обсервації відліків у відносні координати і перерахунком їх через координати орієнтирів в абсолютні (географічні) координати.

Як правило, обсервація вирішує двовимірну задачу, тобто місце визначається на площині. У цьому випадку ділянка поверхні, наприклад, Землі приймається за площину. Тоді для отримання координат достатньо двох відліків. Але оскільки їх точність не абсолютна, для перевірки бажані додаткові відліки. Отримане за трьома і більше отсчетам місце рідко являє собою крапку. Найчастіше це область невизначеності. Для уточнення місця всередині неї використовують спеціальні методи вирішення невизначеності, зазвичай графічні.

Отримане в результаті обсервації (обсервованное) місце зображується на карті точкою, укладеної в гурток (астрономічна або радіонавігаційна обсервація) або в трикутник (візуальна).

 

14. Контроль радіаційного, хімічного і бактеріологічного стану

 

http://otherreferats.allbest.ru/war/00137104_0.html - тут блять цілий реферат, хуй його нає, і то інфа така собі. Заїбали всі=).

І РОЗДІЛ. ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНІ, ПРАВОВІ ТА ПОЛІТИЧНІ ОСНОВИ

ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНИ (31-40)