Приклад 3.1. Відпущено на виробництво виробничі запаси на суму




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Приклад 3.1. Відпущено на виробництво виробничі запаси на суму



15000 грн.

Внаслідок цієї операції залишок незавершеного виробництва збільшився на

15000 грн. і сума за статтею „Незавершене виробництво" становитиме:

2400+15000=39000 грн. Водночас виробничі запаси на 15000 грн. зменшаться і

За статтею активу балансу «Виробничі запаси» залишок становитиме: 150000-

- 15000=135000 грн.

 

Як бачимо, відбулося тільки переміщення виробничих запасів між статтями балансу, відповідно і підсумок балансу залишився таким самим. Рівність підсумків активу і пасиву балансу не порушилася. Після першої операції баланс матиме такий вигляд (табл. З.2.):

Таблиця 3.2.

Баланс

(після першої операції)

тис. грн.

 

Актив Сума Пасив Сума
Основні засоби Статутний капітал
Виробничі запаси Нерозподілений прибуток
Незавершене виробництво Короткотермінові кредити банків
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Баланс Баланс

До операцій цього типу належать:

• відпуск матеріалів у виробництво;

• надходження грошових коштів з поточного рахунку в касу;

• надходження заборгованості від дебіторів у касу або на поточний рахунок
підприємства;

• видача коштів із каси підзвітним особам;

• оприбуткування готової продукції із виробництва тощо.

Операції другого типу, що викликають зміни у джерелах формування капіталу, призводять до змін двох статей пасиву балансу: одна стаття пасиву збільшується, а інша — зменшується на одну і ту ж суму. Загальний підсумок балансу при цьому також не змінюється. Цей тип змін у балансі показано

на рис. 3.4.

Баланс

Актив Пасив
Актив залишається без змін Збільшення статті пасиву (+) Зменшення статті пасиву (-)
Підсумок балансу не змінюється не змінюється

Рис. 3.4. Схема змін в балансі під впливом операції другого типу
Приклад 3.2. Збільшено статутний капітал за рахунок прибутку на суму 3000 грн.

В результаті цієї операції відбулися зміни в джерелах капіталу: сума прибутку зменшилася на 30000 грн. (з 50000 грн. до 20000 грн.), а статутний капітал одночасно збільшився на цю суму (з 800000 грн. до 830000 грн.). Отже, друга операція внесла зміни тільки у статті пасиву балансу: вона зумовила лише перегрупування у джерелах капіталу, що не позначилося на загальному підсумку балансу. Рівність підсумків активу і пасиву балансу також не порушилася. Після цієї операції баланс матиме такий вигляд (табл.. 3.3)

 

 

Таблиця 3.3.

Баланс

(після другої операції)

тис. грн.

 

Актив Сума Пасив Сума
Основні засоби Статутний капітал
Виробничі запаси Нерозподілений прибуток
Незавершене виробництво Короткотермінові кредити банків
Грошові кошти та і'х еквіваленти в національній валюті Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Баланс Баланс

До цього типу операцій належить:

• збільшення за рахунок прибутку статутного, резервного, додаткового капіталів;

• погашення заборгованості постачальникам за рахунок отриманих кредитів
банку;

• утримання прибуткового податку із заробітної плати робітників і службовців, що підлягає перерахуванню до бюджету тощо.

Операції третього типу, що характеризують надходження активів на підприємство, зумовлюють збільшення залишків на одну і ту ж суму на відповідних статтях активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому збільшується, а рівність підсумків активу і пасиву не порушується (оскільки збільшення відбувається на одну і ту ж суму). Цей тип змін у балансі показано на рис. 3.4.

Баланс

 

Актив Пасив
Збільшення статей активу (+) Збільшення статей пасиву (+)
Підсумок балансу збільшується (+)

Рис. 3.4. Схема змін в балансі під впливом операції третього типу

Приклад 3.3. Оприбутковано на склад підприємства виробничі запаси, що надійшли від постачальників на суму 50000 грн. Внаслідок третьої операції відбулося збільшення запасів на складі підприємства на 50000 грн. Відповідно залишок за статтею балансу „Виробничі запаси" становитиме: 135 000+50 000=185 000 грн. Одночасно відбулося збільшення заборгованості постачальником за одержані запаси на ту саму суму. Залишок за статтею „Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" зросте до:

40 000+50 000=90 000 грн.

Ця операція відрізняється від попередніх — вона водночас вносить зміни і в актив, і в пасив балансу. Проте, оскільки зміни в статтях активу і пасиву відбулися на одну і ту ж саму суму (в бік збільшення), то загальний підсумок балансу також збільшиться на 50 000 грн., але рівність не порушиться.

Баланс після третьої операції матиме вигляд (табл. 3.4.):

 

Таблиця 3.4.

Баланс

(після третьої операції)

тис. грн.

Актив Сума Пасив Сума
Основні засоби Статутний капітал
Виробничі запаси Нерозподілений прибуток
Незавершене виробництво Короткотермінові кредити банків і
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Баланс Баланс

До операцій цього типу можна віднести:

• зарахування позики, наданої банком, на поточний рахунок підприємства;

• оприбуткування виробничих запасів, товарів від постачальників з одночасним відображенням кредиторської заборгованості по них;

• нарахування заробітної плати робітникам з одночасним збільшенням затрат
виробництва тощо.

Операції четвертого типу, що характеризують вибуття активів із підприємства, призводять до зменшення на однакову суму залишків відповідних статей активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому також зменшується, але рівність підсумків активу і пасиву зберігається (оскільки зменшення відбувається на однакову суму). Цей тип змін у балансі показано на рис. 3.5,

Баланс

 

Актив Пасив
Зменшення статей активу (-) Зменшення статей пасиву (-)
Підсумок балансу зменшується (-)

Рис. 3.5. Схема змін в балансі під впливом операції четвертого типу

Приклад 3.4. Перераховано грошові кошти з розрахункового рахунку підприємства в погашення короткотермінового кредиту банку в розмірі 60000 грн.

Ця операція викликала зменшення грошових коштів на розрахунковому рахунку на 60 000 грн., залишок за статтею „Грошові кошти та їх еквіваленти" складе: 86 000 - 60 000 = 26 000 грн., і одночасно зменшення заборгованості банку за кредитами на ту саму суму; в результаті залишку за статтею „Короткотермінові кредити банків" не буде (60 000 - 60 000 = 0 грн.).

Четверта операція, як і третя, вносить зміни одночасно і в актив, і в пасив балансу. У зв'язку з тим, що актив і пасив зменшується на одну і ту ж суму (60 000 грн.), рівність підсумків у такому разі зберігається, а загальний підсумок балансу зменшився і становитиме: 1 000 000 - 60 000 = 940 000 грн.

 

 

Після відображення четвертої операції баланс матиме такий вигляд (табл. З.5.):

Таблиця 3.5.

Баланс

(після четвертої операції)

тис. грн.

Актив Сума Пасив Сума
Основні засоби Статутний капітал
Виробничі запаси Нерозподілений прибуток
Незавершене виробництво Короткострокові кредити банків -
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Баланс Баланс

До операцій цього типу належать:

• погашення кредитів банків;

• погашення заборгованості (з розрахункового або іншого рахунку) постачальникам за матеріали, підрядникам за надані послуги;

• перерахування до бюджету податків та інших платежів тощо.

3 наведених схем видно, що зміни в балансі, викликані господарськими операціями, можуть бути в активі (перегрупування у майні підприємства), у пасиві (зміни в джерелах формування майна), в активі і пасиві у напрямку збільшення (додаткове залучення майна в оборот підприємства за рахунок певних джерел), в активі і пасиві у напрямку їх зменшення (вибуття майна підприємства і зменшення відповідних джерел їх формування).

3. Підсумки активу і пасиву балансу змінюються тільки у тому випадку,
коли господарська операція стосується одночасно і капіталу в обороті, і капіталу
за джерелами формування, тобто при надходженні господарських засобів або їх
вибутті (операції III та IV типів).

Операції ж, що зумовлюють тільки рух капіталу в активі (I тип) або зміни його джерел у пасиві балансу (II тип), на підсумок балансу не впливають.

4. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої
операції.

Ця рівність зумовлена тим, що здійснювані операції викликають або перегрупування залишків у статтях активу та пасиву або одночасне збільшення (чи зменшення) на однакову суму статей активу і пасиву.

Отже, застосування в бухгалтерському обліку балансового узагальнення, при якому кожна господарська операція відображається в постійному порівнянні наявних засобів та їх джерел, забезпечує можливість здійснення контролю за правильністю використання засобів.

 

Розділ 4. РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС

4.1. Поняття бухгалтерських рахунків, їх види та будова

Рахунки — це один з методів бухгалтерського обліку. Вони призначені для фіксування змін у наявності та стані майна підприємства, джерел його утворення, які виникають під час виробничої та комерційної діяльності підприємства.

Оскільки протягом певного періоду (місяця, кварталу, року) з майном та його джерелами відбуваються зміни, то їх потрібно якимось чином фіксувати (записувати). На підставі належно оформлених документів всі зміни записують на рахунки.

Рахунок — це спосіб групування, поточного обліку і контролю за наявністю і рухом капіталу в обороті підприємства, джерел його утворення, господарських процесів та їх результатів.

Для конкретних видів майна, його джерел та господарських процесів відкривають окремі рахунки.

Бухгалтерський рахунок має вигляд двосторонньої таблиці, в одній частині
якої фіксується збільшення, в іншій — зменшення. Ліва сторона бухгалтерського і
рахунку називається дебет (від лат. „debet", що означає „винен" або „мати", „одержати"), а права сторона — кредит (від лат. слова „сгеdit", що означає „вірити",
„довіряти"). Зробити записи в лівій частині рахунку — це означає дебетувати рахунок, а у правій — кредитувати його.

На рахунку може бути на початок періоду залишок (наявність) активів, зобов'язань чи капіталу. Такий залишок називають початковим сальдо (італ. saldo —
розрахунок, залишок). Бухгалтерський рахунок може мати обороти, а також кінцеве сальдо.

Сума (разом) записів господарських операцій за дебетом або кредитом рахунку за певний період без початкового сальдо називається оборотом.

Всі бухгалтерські рахунки мають власні номери (коди) та назви, передбачені

Планом рахунків.

Отже, рахунок є двосторонньою таблицею, на кожній з двох сторін якої відображаються господарські операції одного й того ж типу (на одній стороні плюс

збільшення, надходження; на іншій стороні мінус — зменшення, витрачання).

Як ми вже з'ясували, рахунки бухгалтерського обліку призначені для групування і поточного обліку однорідних бухгалтерських операцій. Вони відкриваються як для активних, так і для пасивних статей балансу. Розрізняють
три види рахунків: активні, пасивні та активно-пасивні (залежно від того, в
якій частині балансу відображається сальдо рахунку). Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів підприємства; пасивні — для обліку наявності та руху капіталу, забезпечення та зобов'язань, активно-пасивні —
для обліку розрахунків.

 

Активні рахунки (рис. 4.1.) відображають активи підприємства за їх складом і розміщенням. їх сальдо записують в активі бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве сальдо на активних рахунках записують у дебеті. Господарські операції, що збільшують активний рахунок, записують у дебеті, що зменшують — у кредиті. Кінцеве сальдо визначається як різниця між сумою початкового сальдо і дебетових оборотів та кредитових оборотів.

В нижченаведених прикладах кожний рахунок матиме свій номер згідно Плану рахунків. Детально нумерація рахунків розглянута в п. 4.5.

Приклад 4.1. На 1 квітня 2004 р. у касі підприємства було 900 грн. Протягом місяця у касу надійшли гроші за реалізовані товари – 2000 грн. та отримано з поточного рахунку для виплати заробітної плати – 15 000 грн. за той самий період із каси виплачена зарплата – 15 000 грн. та здано в банк на поточний рахунок виторг від реалізації товарів 2000 грн., а також витрачено на купівлю канцелярських товарів 300 грн.

За звітний період оборот за дебетом на рахунку № 30 „Каса" (збільшення) становитиме: 2000грн. + 15000 грн. = 17000 грн.,

Оборот за кредитом (зменшення): 15000 грн. + 2000 грн. + 300 грн. = 17300 грн.

Кінцевий залишок у касі становитиме: 900 грн. + 17000 грн. -- 17300 грн. = 600 грн.

Надходження і вибуття готівки на активному рахунку № 30 „Каса" за звітний період (місяць) мають бути відображені так (рис. 4.2.):

Пасивні рахунки (рис. 4.3) характеризують капітал, забезпечення та зобов'язання. Залишки по таких рахунках відображають у пасиві бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве сальдо на пасивних рахунках записують у кредиті. Господарські операції, що збільшують пасивний рахунок, записують за кредитом, що зменшують — за дебетом. Кінцеве сальдо визначається, як різниця між сумою початкового сальдо і кредитових оборотів та дебетових оборотів.

Приклад 4.2. На 1 лютого 2004 р. залишок на пасивному рахунку №60 «Короткострокові позики» становив 3000 грн. Протягом місяця підприємство отримало кредит для придбання запасів в розмірі 10000 грн. В тому ж місяці було повернуто частину кредиту 2000 грн.

За звітний період оборот за кредитом рахунку № 60 „Короткострокові позики" (збільшення) становитиме 10000 грн., а оборот за дебетом (зменшення) — 2000 грн. Кінцевий залишок на рахунку № 60 становить:

3000 грн. + 10000 грн. - 2000 грн. = 11000 грн.

Збільшення і зменшення зобов'язання (боргу) по отриманому та поверненому кредиту слід відобразити на рахунку № 60 „Короткострокові позики" так (рис. 4.4.):

 

Активно-пасивні рахунки (рис. 4.5.) — це рахунки, на яких сальдо

може бути і в дебеті, і в кредиті. Якщо на активно-пасивному рахунку

I сальдо в дебеті, то його слід розмістити в активі балансу, а якщо в кредиті — то відповідно він повинен бути розміщений у пасиві балансу. Сальдо в активно-пасивному рахунку відображається розгорнуто. Здебільшого активно-пасивними є рахунки розрахунків.

 
 

Приклад 4.3. На 1 березня 2004 р. залишок на рахунку №372 «Розрахунки з підзвітними особами» становив: працівник Дерій В. С. заборгував підприємству 300 грн. а працівнику Дідуху В. Й. підприємство не відшкодувало суму, витрачену на відрядження, в розмірі 170 грн. Протягом місяця з каси підприємства було виплачено Дідуху В. Й. — 170 грн. в погашення попередніх сум та видано аванс на господарські витрати в розмірі 55 грн. Дерій В.С. повернув в касу 300 грн. невикористаних підзвітних сум та наприкінці місяця подав авансовий звіт про відрядження на суму 72 грн., які йому не відшкодовано.

Цей рахунок необхідно розглядати за працівниками.

Рис. 4.6. Схема записів на рахунку 3721 „Працівник Дерій В. С."

За звітний період оборот по працівнику Дерій В. С. складе (рис. 4.6.):


 


За звітний період оборот по працівнику Дідугу В. И. складе (рис. 4.7.):

Узагальнено такі розрахунки будуть відображені так (рис. 4.8.):

Рис. 4.8. Узагальнена схема записів на активно-пасивному рахунку

У балансі сальдо за цим активно-пасивним рахунком буде відображатися розгорнуто, тобто окремо по кожній сумі.

За своєю зовнішньою формою активні рахунки нічим не відрізняються від пасивних — і ті, й інші мають дебетову і кредитову сторони, використовуються для відокремленого обліку руху об'єктів, що обліковуються на цих рахунках, мають однакові показники:

• сальдо на початок звітного періоду;

• поточні записи сум господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів;

• підсумок операцій за дебетом і кредитом (обороти);

• сальдо на кінець звітного періоду.

Відрізняються активні рахунки від пасивних своїм економічним змістом та будовою. Економічний зміст визначає, що обліковується на рахунку: якщо на рахунку обліковується майно, то рахунок активний, якщо джерела майна — то рахунок пасивний.

В активних та пасивних рахунках призначення лівої та правої частин (дебету та кредиту) протилежне, що видно зі схеми будови рахунків.

Слід пам’ятати, що сальдо активних рахунків завжди дебетове, оскільки активні рахунки призначені для обліку наявності та руху матеріальних цінностей підприємства і не можна витратити цінностей більше ніж є в наявності.

Відповідно сальдо пасивних рахунків завжди кредитове. Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та руху капіталу за джерелами утворення або зобов'язань підприємства і недоцільно погашати зобов'язання в більшому обсязі, ніж є у підприємства.

На активно-пасивних рахунках сальдо відображають розгорнуто (окремими сумами за дебетом і за кредитом рахунку), а збільшення (зменшення) об'єкта обліку можна відображати або в дебеті, або в кредиті. Щоб визначити кінцеве сальдо на активно-пасивному рахунку, потрібно знати зміст господарських операцій, які спричинили зміни на цих рахунках, тобто розглядати ці рахунки окремо як два рахунки: один активний і один пасивний.

 

4.2. Подвійний запис, його суть та значення

Кожна господарська операція впливає на дві статті балансу. Тому для повного відображення операції в бухгалтерському обліку необхідно показати її вплив на кожну з цих двох статей, незалежно від того, відносяться вони до активів, капіталу чи зобов'язань.

Подвійний запис на рахунках є одним з найбільш специфічних прийомів бухгалтерського обліку. Його суть полягає в тому, що кожна господарська операція в бухгалтерському обліку відображається одночасно на двох рахунках, за дебетом одного та кредитом іншого на одну й ту ж саму суму. Наприклад, якщо підприємство отримує готівку в банку, то в результаті такої операції грошей в касі стає більше, а на поточному рахунку — менше. Відповідно збільшується дебет рахунку „Каса" і зменшується кредит рахунку „Поточні рахунки в банках" на суму отриманої готівки. Якщо підприємство отримує товарно-матеріальні цінності у постачальників, то цих цінностей (матеріалів, палива, товарів тощо) на складах підприємств стає більше, але одночасно на вартість цих цінностей зростає заборгованість підприємства перед постачальниками. Якщо за товарно-матеріальні цінності підприємство розраховується з постачальниками, то грошових коштів на поточному рахунку стає менше, але одночасно знижується і заборгованість перед постачальниками.

Сутність наведених прикладів полягає в тому, що за допомогою подвійного запису здійснюється подвійне відображення засобів на рахунках обліку, викликаних відповідною господарською операцією.

Механізм дії подвійного запису полягає в одночасному і взаємопов'язаному відображенні кожної господарської операції в дебеті одного рахунку і в кредиті іншого в однакових сумах.

Запис однієї суми на двох рахунках — на одному за дебетом, а іншому за кредитом, називається кореспонденцією рахунків або бухгалтерським проведенням, а задіяні рахунки — кореспондуючими.

Тобто під кореспонденцією рахунків розуміють форму вираження взаємозв’язку між двома і більше рахунками, що виникають при відображенні на них господарських операцій методом подвійного запису.

За кількістю кореспондуючих рахунків бухгалтерські проведення поділяються на прості і складні.

Просте проведення — це проведення, в якому сума господарської операції записується в дебет одного і кредит одного рахунку, тобто один рахунок дебетується і один кредитується.

—Складне проведення — це проведення, в якому декілька рахунків дебетуються, один — кредитується або навпаки, один рахунок дебетується, а декілька — кредитуються. При цьому загальна сума за дебетом і кредитом повинна збігатися. Так, можна дебетувати рахунок „Рахунки в банку" з кредитом декількох інших рахунків, але сума, яка відображається за кредитом цих рахунків, повинна дорівнювати дебету рахунку „Рахунки в банку". Отже, наведене вище бухгалтерське проведення є складним. відбувається рух грошей з поточного (розрахункового) рахунку підприємства в касу того ж підприємства;

—кореспондуючі рахунки: 311 „Поточні рахунки в банку в національній
валюті" та 301 „Каса в національній валюті". Вказані рахунки є активними, тобто збільшуються за дебетом і зменшуються за кредитом;

—в бухгалтерському обліку таку операцію відображають так (рис. 4.9.):

У журналі господарських операцій ця операція записується так: Дт 301 — Кт 311 — 500 грн.;

— ця операція призводить до збільшення кількості палива на складі, з одного боку, та до зростання кредиторської заборгованості підприємства — з
іншого;

— кореспондуючі рахунки: 205 „Паливо" та 631 „Розрахунки з постачальниками вітчизняними", з яких перший — активний, другий — пасивний;

— схематично цю операцію можна відобразити так (рис. 4.10.):

У журналі господарських операцій ця операція записується так: Дт 203 — Кт 631 — 1000 грн.;

Приклад 4.6. З поточного рахунку в банку проведено оплату постачальнику за отримане від нього паливо на суму 1000 грн.

— така операція викликає зменшення грошових коштів підприємства, з одного боку, та одночасно зменшення кредиторської заборгованості перед постачальником — з іншого, на одну й ту ж суму;

—кореспондуючі рахунки: 311 „Поточні рахунки в банку в національній
валюті" та 631 „Розрахунки з постачальниками вітчизняними", з яких перший — активний, а другий — пасивний;

—схематично ця операція виглядає так (рис. 4.11.):

В журналі господарських операцій ця операція записується так: Дт 631 — Кт 311 — 1000 грн.

Приклад 4.7. З поточного рахунку в банку перераховано грошові кошти:

- в погашення заборгованості перед постачальником – 3000 грн.;

- в погашення короткотермінової позики банку – 2000 грн..

 

Така операція призводить до зменшення грошових коштів на поточному (розрахунковому) рахунку підприємства в банку та одночасно до зменшення кредиторської заборгованості підприємства перед постачальником за отримані від нього матеріальні цінності і зменшення заборгованості перед банком.

Кореспондуючі рахунки: 311 „Поточні рахунки в банку в національній валюті", 631 „Розрахунки з постачальниками вітчизняними", 601 „Короткотермінові позики банку", серед яких перший — активний, два інших — пасивні.

Схематично цю операцію можна зобразити так (рис. 4.12.):

На практиці цю операцію записують так:

1) Дт 631 –Кт 311 -3000 грн.;

2) Дт 601 - Кт 311 - 2000 грн.

Подвійний запис сприяє контролю за рухом майна та джерел його утворення, показує, звідки майно надійшло та на які цілі було спрямоване. Він дозволяє перевірити економічний зміст господарських операцій та правомірність їх здійснення, розпочинаючи від окремої операції та закінчуючи відображенням в балансі. Подвійний запис забезпечує виявлення помилок в облікових записах. Кожна сума відображається за дебетом та кредитом різних рахунків, тому оборот за дебетом всіх рахунків повинен дорівнювати обороту за кредитом всіх рахунків. Порушення цієї рівності свідчить про допущення в записах помилок, які повинні бути виявлені та виправлені.

4.3. Синтетичні та аналітичні рахунки. Оборотні відомості

За ступенем деталізації облікової інформації бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні рахунки — це бухгалтерські рахунки, на яких облік господарської діяльності підприємств ведеться узагальнено.

Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад і рух майна підприємства, коштів, джерел їх утворення в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику.

Облік, який здійснюють на таких рахунках, називається синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при заповненні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності. Синтетичними є рахунки „Основні засоби", „Виробничі запаси", „Розрахунки з оплати праці" тощо.

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового вимірника, застосовують натуральні і трудові вимірники. Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називають аналітичним обліком. Наприклад, до синтетичного рахунку „Розрахунки з підзвітними особами" відкривають аналітичні рахунки за прізвищами підзвітних осіб.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв'язок (рис. 4.13.):

• на рахунках синтетичного й аналітичного обліку сальдо розміщується на
одній і тій самій частині рахунку;

• якщо дебетує (кредитує) синтетичний рахунок, то однаково дебетують (кредитують) його аналітичні рахунки;

• кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках частковими сумами;

• сума залишків і оборотів по всіх аналітичних рахунках повинна дорівнювати залишку й оборотам відповідного синтетичного рахунку.

 


Аналітичний облік має важливе контрольне значення. Його показники використовують, наприклад, для складання калькуляцій на виготовлення продукції. Точність показників аналітичного обліку періодично звіряють через проведення інвентаризації. Це підвищує вірогідність облікових записів.

Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у бухгалтерському обліку використовують субрахунки, які застосовують для додаткового групування усередині синтетичного рахунку. Наприклад, синтетичний рахунок 30 „Каса" має такі субрахунки: 301 „Каса в національній валюті", 302 „Каса в іноземній валюті".

Синтетичні рахунки називаються рахунками першого порядку, субрахунки — рахунками другого порядку, а аналітичні рахунки — рахунками третього порядку. Субрахунки показують, в якій послідовності необхідно відкривати (групувати) рахунки аналітичного обліку і виступають проміжною ланкою між аналітичними і синтетичними рахунками. Таким чином, узагальнені характеристики об'єктів бухгалтерського обліку ( активів, зобов'язань, капіталу) відображаються на синтетичних рахунках, а деталізована інформація — на аналітичних.

Законодавством встановлено, що підприємство самостійно приймає рішення щодо ведення аналітичного обліку та відкриття рахунків третього і нижчих порядків. Для порівняння оборотів і залишків за всіма рахунками синтетичного обліку застосовується особливий прийом узагальнення й перевірки записів по рахунках — складання оборотної відомості.

Оборотна відомість складається для перевірки залишків та оборотів по рахунках за звітний період.

Оборотна відомість включає назви рахунків, початкові залишки, обороти за дебетом та кредитом за звітний місяць і кінцеві залишки за всіма рахунками (таблиця4.1).

Таблиця 4.1. Оборотно-сальдова відомість за синтетичними рахунками

 

Шифр та назва рахунку Сальдо на початок місяця Оборот за місяць Сальдо на кінець місяця
Дт Кт Дт Кт Дт Кт
10 „Основні засоби"        
13 „Знос основних засобів"      
20 „Виробничі запаси"    
23 „Виробництво"        
31 „Поточні рахунки в банках"    
36 „Розрахунки з покупцями та замовниками"        
40 „Статутний капітал"        
44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"      
60 „Короткострокові позики "   25000 !  
63 „Розрахунки з постачальниками та підрядчиками"    
66 „Розрахунки з оплати праці"    
70 „Доходи від реалізації"        
79 „Фінансові результати"        
90 „Собівартість реалізації" і        
Разом 171000 I

Підраховуючи всі стовпчики, одержують три пари рівних між собою підсумків:

- початкових залишків за дебетом і кредитом;

- оборотів за дебетом і кредитом;

- кінцевих залишків за дебетом і кредитом.

Якщо подвійний запис за звітний період здійснювався правильно, то загальна сума дебетових записів буде дорівнювати загальній сумі кредитових записів.

Дані оборотної відомості за синтетичними рахунками використовують для заповнення головної книги та форм фінансової звітності.

За даними аналітичних рахунків також складають оборотні відомості. Форми їх різні і залежать від того, як ведеться облік на аналітичних рахунках (у грошовому чи натуральних вимірниках) і які це рахунки (активні чи пасивні).

В оборотних відомостях за аналітичними рахунками відображають дані про залишки й обороти за звітний період за всіма рахунками аналітичного обліку, що належать до відповідного синтетичного рахунку.

Зокрема, оборотні відомості аналітичного обліку виробничих запасів містять графи для запису кількості і вартості цінностей (див. табл. 4.2.). В оборотних відомостях аналітичного обліку коштів і розрахунків (з підзвітними особами, з різними дебіторами і кредиторами, з оплати праці тощо) міститься інформація тільки у грошових вимірниках. Розглянемо приклад заповнення аналітичної оборотної відомості до синтетичного рахунку 20 „Виробничі запаси" за субрахунком 201 „Сировина й матеріали" (таблиця 4.2.).

Таблиця 4.2.

Оборотна відомість за рахунками аналітичного обліку до синтетичного субрахунку 201 „Сировина й матеріали"

 

На рахунках бухгалтерського обліку дані оборотної відомості будуть відображені так (рис. 4.14.):


 

В умовах ведення обліку без застосування комп'ютерних технологій виправдане складання двох форм оборотного балансу — оборотної відомості за рахунками та шахового балансу, який називається також шаховою відомістю. Шахова відомість застосовується для перевірки правильності кореспонденції рахунків. Таку назву цей носій інформації дістав через те, що за зовнішнім виглядом він нагадує шахову дошку, по горизонталі якої відображають рахунки, які дебетуються, а по вертикалі — рахунки, які кредитуються. На перетині двох рахунків відображається сума господарської операції. Якщо на рахунку записано декілька сум з однаковою кореспонденцією, то у відповідну клітинку шахової відомості заноситься підсумок всіх таких сум. Інакше кажучи, в кожну клітинку

шахової відомості записується тільки одна сума, що є підсумком проведень з однаковою кореспонденцією рахунків (табл. 4.3.)

 

 

За допомогою шахової відомості можна відокремити обороти, що повторюються. Але при наявності великої кількості господарських операцій шахова відомість стає громіздкою та незручною для використання, тому для контролю застосовуються інші носії інформації із залученням інформаційних можливостей, закладених в шаховому балансі.

На підставі підведених підсумків в оборотній відомості за синтетичними рахунками складається баланс підприємства на кінець звітного періоду.

Бухгалтерські рахунки тісно пов'язані з балансом. Цей зв'язок полягає в такому:

1) на кожну групу активів або джерел їх утворення, виражену в
балансі статтею, відкривається один або декілька окремих рахунків;

2) подібно до статей балансу рахунки поділяються на рахунки активні і рахунки пасивні. Активними називаються рахунки капіталу в обороті, а пасивними — рахунки капіталу за джерелами формування;

3) при відкритті рахунків початкові залишки активів і джерел їх утворення
записуються на рахунках в тій стороні, на якій вони відображені в балансі. Залишки капіталу в обороті як суми активу — лівої сторони балансу записуються на
лівій стороні активних рахунків, тобто за дебетом. Залишки джерел формування
капіталу підприємства як суми пасиву — правої сторони балансу записуються на
правій стороні пасивних рахунків, тобто за кредитом.

 

 

4.4. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Класифікація рахунків — це науково обґрунтований поділ рахунків на групи та підгрупи за будь-якими однорідними ознаками. Вона дозволяє побудувати План рахунків, тобто перелік (номенклатуру) рахунків, які застосовуються на підприємствах. Класифікація допомагає зрозуміти природу кожного рахунку, а План рахунків — що на кожному рахунку потрібно обліковувати.

В бухгалтерському обліку рахунки класифікують за такими ознаками:

• за економічним змістом;

• за призначенням і побудовою.

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерського обліку й зумовлена класифікацією об'єктів обліку. Відповідно до того рахунки поділяють на п'ять груп:

• рахунки активів;

• рахунки власного капіталу;

 

• рахунки забезпечень і зобов'язань;

• рахунки доходів та результатів діяльності;

• рахунки витрат.





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.236.140 (0.037 с.)