Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж, інші.

Сутність змішаної виборчої системи полягає в тому, що одна частина де-

путатських мандатів розподіляється на основі принципів мажоритарної системи,

а інша — відповідно до принципів пропорційної системи. Представництво будь-

якої політичної партії складається з суми мажоритарних і пропорційних мандатів,

вибори проходять в один тур. Мета змішаної виборчої системи полягає в тому,

щоб створити правлячі більшості, забезпечити оптимальне представництво різних

політичних течій і зберегти зв’язок між виборцями та обраними представниками,

що не завжди можливе під час жорсткого застосування системи мажоритарного

або пропорційного представництва. Отже, змішана виборча система — це систе-

ма, за якою одна частина депутатів обирається за мажоритарною виборчою сис-

темою, а інша — за пропорційною, або ж вибори відбуваються за однією систе-

мою, а переможці визначаються за іншою.

Сучасна світова виборча практика має достатньо прикладів застосування

змішаної виборчої системи як у розвинутих демократичних країнах, так і у «пере-

хідних» країнах, демократичні традиції яких тільки формуються. Так, ефективно й

результативно працює така виборча система у ФРН, що є парламентською респу-

блікою: п’ятивідсотковий виборчий поріг (його іноді називають «п’ятивідсотковою

гільйотиною») не дає можливості дрібним партіям дестабілізувати роботу парла-

менту; більшість мандатів отримують великі і впливові на федеральному рівні пар-

тії, що дозволяє формувати достатньо стабільний уряд. Світовій виборчій практиці відомі кілька різновидів змішаної виборчої систе-

ми, серед яких найбільш поширеним є лінійне змішування, за яким одна частина

парламенту обирається за мажоритарним, а інша — за пропорційним принципом.

Лінійне змішування застосовують такі країни, як Німеччина, Литва, Грузія, Слове-

нія, Україна 1998 р. та 2002 р.

Преференційна виборча система застосовується у багатоман­датних округах, де виборець самостійно виводить рейтинг усіх кандидатів. Якщо жоден із кандидатів не отримує абсолютної бі­льшості з усього списку кандидатів, то виключається той, хто на­брав найменше перших місць. Ця процедура виключення канди­датів, які набрали найменшу кількість перших місць, може охоплювати декілька етапів і тривати доти, доки необхідна кіль­кість кандидатів не набере абсолютної кількості голосів.

Система єдиного неперехідного голосу - це виборча система, заснована на пропорційному представництві і преференційному виборі виборця. У разі використання системи єдиного неперехідного голосу, голос виборця спочатку поданий за найкращого кандидата, потім після того, як кандидати були обрані або виключені, залишилися "зайві" або невикористані голоси перерозподіляються згідно найбільшим уподобанням виборців. Система мінімізує втрати голосів, які слідують виходячи з особливостей пропорційної виборчої системи, і надає можливість оцінки кандидатів більшою мірою, ніж це припускають закриті партійні списки. Використовувалась виборах до нижньої палати в Японії в 1947–1996 рр.

 

В межах системи «панашаж» виборець має

право висловитися стосовно певної кількості кандидатів незалежно від

їхньої партійної належності, «змішуючи» кандидатів від різних партій.

«Панашаж» дозволяє виборцю проголосувати за партію, що йому подо-

бається, також віддати перевагу кандидатам з інших партій. «Панашаж» використовується у Швейцарії та Люксембурзі, і виборцям надане пра-

во накопичувати переваги – віддавати найбільш бажаним кандидатам

одразу декілька голосів, таким чином ранжуючи кандидатів за ступенем

переваги.

 

Поняття та сутність глави держави. Юридичні форми глави держави (навести приклади кожної форми).

Глава держави – це посадова особа чи орган, який займає верховне місце в системі органів держави, є найвищим представником країни на її території та поза її межами, символ єдності нації і держави.

Тобто це конституційний орган і одночасно вища посадова особа, яка здійснює верховне представництво держави у міжнародних відносинах і внутрішньополітичному житті країни.

В системі вищих органів державної влади глава держави займає провідне місце, оскільки він очолює всю державну систему і має широкі повноваження. Тобто глава держави очолює і представляє державу.

Конституційно-правовий статус глави держави залежить від форми правління і характеру політичного режиму в тій чи іншій державі.

Навіть в країнах з однією і тою ж формою правління політична роль і об’єм повноважень глави держави можуть серйозно відрізнятися.

Глава держави може очолювати виконавчу владу (США, Єгипет), бути частиною представницького органу (Великобританія, Індія) та не належати до жодної із гілок влади (Німеччина, Італія).

Глава держави може бути символом державності (Японія), владним арбітром по відношенню до інших інститутів держави (Франція) та одноособовим повновладним главою (Оман, Саудівська Аравія).

В якості глави держави можуть виступати:

1. Спадковий монарх (король, цар, імператор, султан, шах, герцог, великий герцог і т.д.)

- у країнах з монархічною формою правління;

- монарх має право на особливий титул, кий носить лише одна особа в державі, право на особливі ритуали і титули влади, право на утримання з бюджету, в тому числі на утримання свого королівського двору, в багатьох країнах монархи не платять податків;

- влада монарха юридично вважається непохідною від будь-якого іншого органу;

- монарх здійснює свою державну владу за власним правом і вважається джерелом всієї державної влади (суверен);

- ця прерогатива монарха пронизує все державне управління, тобто, жоден акт державної влади не здійснюється проти або мимо влади монарха;

- в деяких країнах монарх фактично обмежений у здійсненні влади в державі, це зокрема стосується парламентських монархій, тобто монарх є лише символом держави, який не має реальних повноважень;

- рідко, але зустрічаються інститути виборного монарха, який обирається на певний строк (Малайзія, ОАЕ).

2. Виборний президент

- Це є посадова особа, яка законно обіймає цю посаду протягом певного терміну, обрана на прямих чи непрямих виборах;

- На пост глави держави може бути обраним будь-який громадянин, який відповідає встановленим в конституції і законі вимогам;

- Відомий інститут пожиттєвого президентства, але це виняток із загального правила.

3. Колегіальний орган

- Главою держави може бути не лише одна особа, оскільки, наприклад у Швейцарії функції глави держави і уряду здійснює Федеральна Рада Швейцарії, яка складається із 7 чоловік, які обираються на 4 роки. Головує на Федеральних зборах Швейцарії Президент, який обирається з числа 7-ми членів Федеральної Ради на 1 рік.

4. Глава держави за сумісництвом

- Таку функцію виконує, наприклад, глава уряду в – прем’єр-міністр в землях ФРН.

5. Генерал губернатор

- Прерогативи глави держави можуть здійснюватися посадовими особами, які діють від імені монарха в одній із держав, що входять в унію (наприклад в Австралії, Новій Зеландії, які утворюють унію із Великобританією, ці функції виконує генерал-губернатор і лейтенант-губернатор, які призначаються монархом за рішенням парламенту кожної із цих держав);

- Тобто він представляє монарха і, таким чином, «ніби являється» главою держави з певними застереженнями.

6. Узурпатор

- Особо, яка здійснює функції глави держави без правових на це основ чи в силу свавільних основ;

- Як правило ними виступають військові, які очолюють військовий переворот та проголошують себе верховним начальником, главою держави...

7. Племінний вождь

- Є главою держави легально, за традицією народу.

Функції глави держави при спадкуванні престолу чи під час тимчасової недієздатності монарха можуть бути передані регенту чи регентській раді.