Оздоблення текстильних матеріалів вишивкою

Вишивка — один із видів декоративно-приклад­ного мистецтва, в якому орнаменти або сюжетні зображення викону­ють на тканині, шкірі різними ручними або машинними швами.

За допомогою лише голки та нитки на чистому полотні народжують­ся чарівні узори вишивки. Вся глибина та багатство душі людської відо­бражаються в творенні прекрасного. Людині важливо було не просто мати білу сорочку чи шматок полотна для витирання рук, а створити на­вколо себе красу, оздоблюючи кожну річ. Сьогодні ми є спадкоємцями чудових зразків вишивального ремесла.

Основна функція вишивки — оздоблення одягу, предметів побуту та інтер'єрно-обрядових тканин. Самостійним твором може бути декора­тивне панно, портрет, картина.

Вишивка виконувала також певні інформативні та магічні функції. Вона мала заклинальну символіку, була оберегом. Характер вишивки, вибір тих чи інших орнаментальних мотивів, колірне рішення залежало від призначення одягу, соціальних і вікових чинників.

Наші предки оздоблювали одяг (мал. 80): жіночі головні убори, жіночі та чоловічі сорочки, кожухи, безрукавки, корсетки, кептарі, свити та ін. Серед інтер'єрних тканин найбільше уваги приділялось вишиванню рушників, скатертин, наволочок, фіранок, простирадл та ін. (мал. 81, 1).

Про масове існування в побуті вишиваних виробів в Україні свідчать численні історичні, літературні, фольклорні та речові пам'ятки. У похо­ваннях перших століть нашої ери знайдено залишки вовняного одягу, оздобленого різнокольоровою вишивкою. З літописних джерел відомо, що слов'яни Придніпров'я декорували свій одяг вишитими узорами.

Вишивка була складовою частиною художньої культури Київської Русі. В XI ст. сестра Володимира Мономаха Анна організувала першу ви­шивальну школу, де дівчата вчились гаптувати золотими та срібними нитками.

Упродовж віків у кожному регіоні України вироблялись своєрідні прийоми художнього вирішення одягових та інтер'єрних тканин. Тому за кольором, орнаментом, специфікою техніки виконання, способом розподілу орнаменту на виробах можна визначити місцевість виготов­лення вишивки.

Вишивка як вид мистецтва особливо популярна тепер. По вишиван­ках українців пізнають у всьому світі. До традицій народного вбрання постійно звертаються модельєри, конструктори, художники. Викорис­товуючи комп'ютерні технології, вони створюють сучасні моделі одягу.

Вишивка прикрашає сучасний інтер'єр (мал. 81, 2). Органічне поєднання декору інтер'єру квартири з вишивкою створює справжню українську атмосферу та естетичне середовище.

Вагомий внесок у розробку вишивок, зокрема великої кількості хорутв, ікон та образів, зробив український видатний митець Дмитро Блажейовський. Вишивки автора прикрашають приватні колекції, музеї, бібліотеки, собори України, Німеччини, Австралії, Франції, Бразилії, Риму.

Значна частина сучасних вишивок виконується на підприємствах ху­дожніх промислів. У багатьох осередках України працює чимало талано­витих художників-професіоналів.

Серед найвідоміших майстрів вишивки—заслужені майстри народноїтворчості України: Г. Герасимович, П. Березовська, О. Василенко, Г. Гринь, В. Сидоренко (Харків), Н. Гречанівська, Л. Городина (Київщина), О. Великодна, О. Закорка (Полтавщина), М. Коржук, Є. Ковтун (Вінничина), Д. Петкевич, С. Селянкіна (Іванс^Франківщина), А Фролова, Г. Бигун (Львівщина), А Шувайло, 3. Кресанова (Черкащина), І. Ремізова, В. Ташлик (Чернігівщина) та багато інших

Народні майстри представляють сучасну українську вишивку на чис­ленних виставках як у нашій країні, так і далеко за її межами.

Оздоблення виробів мережкою

В Україні відомо понад 100 технік вишивання, які можна поділити на лічильні і по вільному контуру. Лічильні шви вико­нують за точним розрахунком ниток на тканині. Шви по вільному кон­туру вишивають за попередньо нанесеним малюнком на тканині.

Лічильні шви, що виконують на попередньо прорідженій (нитки підрізують і висмикують) тканині, називають ажурними.

До таких лічильних швів належать мережки.

Мережкою називають ажурну або прозору вишивку, виконану на місці висмикнутих із тканини ниток.

Віддавна мережки були відомі у вишиванні багатьох народів. В Україні нею оздоблювали найрізноманітніші вироби: одяг, рушники, скатертини, узорні покривала на ліжка, занавіски тощо.

Оздоблення виробів мережкою було завжди популярне. Орнаменти з використанням мережки надають вишивці витонченості та вишуканості. Гарний вигляд мають мережки на жіночих блузках, платтях, костюмах, чоловічих сорочках, дитячому одязі, білизні, косинках, серветках тощо (мал. 82).

Мережки можуть бути основною частиною узору або способом об­робки країв вишитих виробів — скатертини, серветки, рушника, фіран­ки. В одязі за допомогою мережки можна з'єднувати полотнища, що на­зивається змережуванням.

Суттєве значення для вишивки має кольорова гама. Потрібно врахову­вати ритмічне чергування кольору, виділення основного тону, який надає вишивці необхідну цільність і завершеність. Візерунки мережок викону­ють переважно нитками світлих тонів (білими, голубими, рожевими) на білій тканині. На тканинах інших кольорів мережки виконують нитками в тон тканини. Ажурність наскрізного шиття білим по білому особливо характерна на Полтавщині, Чернігівщині. У південних і західних облас­тях України застосовують і кольорові нитки, за допомогою яких створю­ють яскраві візерунки на ажурному фоні.

Історія розвитку українського вишивання нагромадила безліч різно­манітних мережок. Серед усього розмаїття видів мережок чітко просте­жуються основні, так звані прості мережки, на базі яких виконують усі інші. Залежно від місцевості той самий вид мережки може мати різні на­зви.

Якість і краса виконаної мережки залежить від правильно підібраних матеріалів та інструментів.

Матеріалом для вишивання мережок є тканина (основа), на якій ви­шивають, а також те, чим вишивають, тобто нитки.

Для лічильної вишивки, до якої належить мережка, беруть тканину з полотняним переплетенням ниток (льняне або бавовняне полотно, ба­тист, маркізет, бортівка), тобто таку, на якій легко лічити і витягувати нитки.

Зручною для початківців є густа канва «Аіда» (мал. 83) — спеціальна вишивальна тканина, в якої нитки основи й утоку (піткання) однакової товщини. її структура створює чітко окреслені квадрати, які полегшу­ють процес лічби. Отвори в кутах квадратів цієї тканини полегшують прокол голки. «Аіду» особливо широко використовують для вишивання рушників, серветок, скатертин тощо.

Тип тканини вибирають залежно від техніки вишивання, призначен­ня та узору виробу.

Народні майстри й художники вишивають на натуральних тканинах — полотні (часто домашнього виготовлення), маркізеті, бортівці та ін. Особ­ливо шанобливе ставлення до льняного полотна. На ньому вишивають фамільні речі. Льон має великий запас міцності. З часом, після прання і прасування, льняне полотно стає ще кращим. Найліпша його якість — воно має елегантний вигляд.

Нитки, залежно від призначення виробу та техніки виконання, засто­совують різноманітні як за кольором, так і за товщиною (номерами). Для мережки можна використати бавовняні котушкові нитки, шовкові, муліне тощо. На тонких тканинах виконують мережку нитками № 60, 80, на грубих — нитками середніх номерів. Добирати нитки для роботи треба при денному світлі, бо електричне змінює їх колір.

Для виконання мережок, крім тканини і ниток, треба мати ножиці, ле­зо, набір голок з вушками різної величини, п'яльці та сантиметрову стрічку.

Підбір голки залежить від товщини нитки і

щільності тканини.

Ножиці потрібні двох видів: маленькі, з гостри­ми загнутими кінцями — для підрізання та витягу­вання ниток під мережки і великі — для розрізання тканини. Треба звертати увагу на якість ножиць, вони повинні бути гострі, зі щільно стиснутими ле­зами.

Можна використовувати для підрізання ниток лезо. Для цього треба голкою підняти необхідну кількість ниток і розрізати їх лезом на голці.

Сантиметрову стрічку застосовують під час визначення на тканині чи виробі місця для вишивки.

П'яльці можна брати круглі, квадратні, пластмасові і дерев'яні. їх ви­користовують для забезпечення натягу тканини. Стібки, виконані за їх допомогою, лягають рівніше й малюнок не перекошується.

Виконувати мережку неважко. Робота не потребує складних присто­сувань та особливих умов праці. Треба мати лише голку, нитки й полот­но. Якщо є вміння й бажання, опануєш цей вид ажурного шва швидко. Обов'язково полюбиш цей вид діяльності і поступово зможеш перейти від найпростіших візерунків до складніших мережок. Неповторність краси вишивки дасть змогу тобі набути душевного комфорту.