Поняття і зміст доказування в кримінальному процесі

Розділ 2

2.Предмет, межі та суб'єкти доказування в кримінальному процесі

Розділ З

3.Засоби кримінально-процесуального доказування

3. 1. Поняття і визначення засобів кримінально-процесуального доказування

3. 2. Способи отримання і перевірки доказів та їх джерел в кримі-нальному процесі

3. 3. Оцінка доказів та їх джерел в кримінальному процесі

3. 4. Класифікація доказів та їх джерел

3. 5. Характеристика джерел доказів

Розділ 4

4. Особливості процесу доказування в окремих стадіях руху кримінальної справи

Висновки

Список використаних джерел

В с т у п.

Тема "Докази і доказування в кримінальному процесі" є однією з найважливіших тем науки, предмету та галузі кримінального процесу. Розкриття і подальше вивчення цієї проблеми має важливе теоретичне і практичне значення.

Теоретичний аспект розкриття даної теми є важливим, оскільки без чіткої і детальної регламентації тих чи Інших понять, що розглядаються в темі " Докази і доказування в кримінальному процесі" подальший розвиток науки, навчальної дисципліни та галузі кримінального процесу є неможливим. До таких основних понять, що розглядаються в даній темі відносять: поняття, зміст, предмет і межі, засоби /збирання /формування/, перевірка і оцінка доказів та їх процесуальних джерел/ кримінально-процесуального доказування та особливості доказування в окремих стадіях руху кримінальної справи.

Не слід також забувати про важливе практичне значення детального розгляду даної теми, оскільки в діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду при дослідженні конкретної кримінальної справи важливе чітке розмежування і визначення основних по-нять. Тому, що тільки чітке дотримання правил, які визначаються в даних поняттях і знаходить своє відображення в чинному законодавстві є гарантом дотримання прав та свобод людини і громадянина при здійс-ненні кримінально-процесуальної діяльності правоохоронних органів.

Тема " Докази і доказування в кримінальному процесі досить ши-роко і ґрунтовно розглянута різними вченими, що досліджують кримі-нально-процесуальне право. Багато питань в цій темі залишаються відкритими. Тому подальший розгляд і дослідження цієї теми є абсолютно необхідним, як для науки кримінального процесу для визначення най-більш спірних питань, так і для подальшого вдосконалення криміналь-но-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Отже, важливість розгляду даної теми підтверджується не тільки необхідністю її подальшого теоретичного розвитку, але й вимогою вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності правоохоронних органів. і є винятково важливою і необхідною для ґрунтовного вивчен-ня в курсі кримінального процесу, як навчальної дисципліни.

Розділ І

Розділ 2

Предмет, межі та суб'єкти доказування в кримінальному процесі "Предмет доказування в кримінальному процесі - це така сукупність передбачених кримінально-процесуальним законом обставин, установлення яких необхідно для вирішення заяв і повідомлень про злочини, кримінальної справи в цілому або судової справи у стадії виконання вироку, а також для прийняття процесуальних профілактич-них заходів у справі". 11 14 Михеенко М.М. Нор В.Т. Шибіко В. П. Кримінальний процес України. Київ; Вид. "Либідь". 1999 р. С. 132.

Предмет доказування в кримінальному процесі не обмежу-ється тими обставинами і фактами, що були у минулому. Деякі явища, які потребують доказування можуть продовжувати своє Існування і на момент самого доказування. А саме: обставини, що характеризують особу винного, його сімейний стан, психічна хвороба, наслідки скоєного, тощо.

Необхідно звернути увагу на те, що неприпустимо відріз-няти предмет доказування в кримінальній справі від обставин, що мають значення у справі. Який факт, значимий в кримінальному процесі має бути предметом до-казування. З Іншої сторони, будь-яка обставина, що входить в пред-мет процесуального доказування, не може не мати значення у справі. Отже в поняття предмету доказування в кримінальному процесі входять всі факти та обставини, що мають відношення / є необхідними для правильного вирішення/ в конкретній справі.

Але неприпустимим є безпідставне розширення предмету доказування, тобто встановлення тих фактів і обставин, що зна-чення для вирішення справи не мають, або доказування тих фактів та обставин, що вже доказані.

Також неприйнятним є звуження предмету процесуального доказуван-ня, оскільки це може призвести до Істотного утруднення, або взага-лі неможливості з'ясувати об'єктивну Істину в справі та прийнятті правильного рішення.

Тобто в даному випадку необхідним є чітке визначення предмету доказування в кримінальному процесі в кожному конкретно-му випадку, що є запорукою правильного правозастосування.

Поділ предмету кримінально-процесуального доказування. Зокрема Ф. Н. Фаткуллін поділяє предмет кримінально-процесуального на З групи.

Перша група складається з: "Фактів і обставин, що знахо-дяться в рамках конструктивних ознак того чи Іншого складу злочи-ну".11 17 Фаткуллін Ф. Н. Обмиє проблеми процессуального доказы-
вания. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета".
1973 р. С. 56. В даному випадку слід відзначити, що ці факти та обста-вини мають безпосереднє значення для прийняття рішення у справі.

"Такими е:

- протиправне і суспільно-небезпечне діяння, ступінь його здій-снення, час, місце, спосіб та інші обставини здійснення;

- факт здійснення діяння або участі в ньому певних осіб, досягнен-ня ними віку, з якого можливе їх визнання суб'єктами злочину;

- факт наявності або відсутності вини цих осіб в скоєнні діяння, форми їх вини, мотиви і мета;

- шкідливі наслідки скоєного, їх характер, об'єм і причинний зв'я-зок з діями або бездіяльністю винного;

- обтяжуючі або пом'якшуючі вину обставини, в тому числі, що харак-теризують особу правопорушника, якщо вони розглядаються в якості конструктивних ознак складу злочину".2 2 17 Фаткулін Ф.Н. вказана праця С. 56-57

Другу групу включають в себе: " Обставини, що мають Істо-тне юридичне значення в справі. 11 17 Фаткулін Ф.Н. вказана праця С. 56-57

Це такі обставини і факти, що хоч і не містять в собі ознак складу злочину, але мають певне юридичне значення у справі. ' До цієї групи відносяться:

- обставини, які по діючому законодавству можуть звільнити винного від кримінальної відповідальності;

- обставини, що враховуються при призначенні покарання, як пом'як-шуючі або обтяжуючі ступінь відповідальності винного;

- Інші обставини, що характеризують особу, що скоїла злочин;

- характер і розмір спричиненої у справі матеріальної шкоди, якщо навіть остання не враховується конструктивною ознакою складу да-ного злочину;

- процесуальні обставини, що виключають провадження у справі; 17 Фаткулін Ф.Н. вказана праця С. 58

- Тощо.

До третьої групи відносяться: "Обставини, встановлення яких має доказове значення у справі.

ЦІ обставини можуть мати найрізноманітнішу форму. Це наяв-ність на місці скоєння злочину документів, речей та Інших слідів певної особи; приналежність певній особі знаряддя вчинення злочи-ну; тощо.

" Тим не менше всі вони, будучи виявлені /встановлені/ в справі, от-римують однакову природу - стають доказовими фактами, що є необхід-ні для вияснення юридичне значимих обставин в кримінальному процесі. "

Розглянувши думку автора, можна сказати, що в даному випадку такий поділ є обгрунтованим і цілком доцільним.

Зокрема зустрічаємо такий в юридичній літературі поділ на так званий головний факт та доказові факти. Зміст, що ховаєть-ся під терміном головний факт є досить широким і неоднозначним. Тому поділ визначений Ф. Н. Фаткулліним є більш доречним.

Хоч поняття предмету доказування в кримінальному процесі не використовується в Кримінально-процесуальному кодексі України /надалі КПК/, але його зміст розкривається в ст. 604 КПК.

Поняття меж кримінально-процесуального доказування має вирі-шальне значення при дослідженні теми доказування в кримінальному процесі. Не слід утотожнювати межі кримінально-процесуального дока-зування з поняттям предмету кримінально-процесуального доказування.

При дослідженні фактів і обставин, що належить встановити у справі вони завжди є багатоякісними і різноманітними в своєму зов-нішньому вигляді. Отже, для того, щоб доказування не мало ні безкі-нечного ні поверхового характеру в кримінальному процесі визначають поняття меж кримінально-процесуального доказування. Тобто предмет кримінально-процесуального доказування відповідає на питання, що підлягає доказуванню, а поняття меж кримінально-процесуального дока-зування - в якій мірі факти і обставини у справі необхідно дослід-жувати та з якою глибиною і в яких оптимальних межах необхідно дос-ліджувати ці дані.

Поняття меж при процесуальному доказуванні визначає ступінь деталізації та конкретизації кожного факту і обставин, що досліджується у справі та забезпечує необхідну глибину дослідження. Тобто межі кримінально-процесуального доказування визначають так звану "золоту середину" в необхідному дослідженні фактів і обставин в справі. Досліджуються тільки ті факти і обставини, що мають дока-зове значення і тільки в тій мірі, в якій вони необхідні в справі.

Цим самим межі кримінально-процесуального доказування виз-начають ступінь і глибину необхідного дослідження фактів і обставин, що розглядаються у справі. Але необхідно звернути увагу на неможли-вість безпідставного звуження меж кримінально-процесуального доказу-вання, що може стати наслідком прийняття неправильного рішення у справі.

Отже, межі кримінально-процесуального доказування визна-чають сукупність тих фактів і їх джерел, які необхідні і достатні для визнання доказування, як всієї системи обставин /фактів/, що складають премет доказування у справі, так і кожного з них окремо". 11 17 Фаткуллін Ф. Н. Общие проблеми процессуального доказування. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета". 1973р. С. 66.

"Суб'єктами процесуального доказування повинні визнаватись особи, які уповноважені у встановленому законом порядку висловлюва-ти свої думки /версії, твердження/ про шукані факти, збирати і по-давати докази та їх джерела, самостійно брати участь в їх перевірці і оцінці, а також офіційно обґрунтовувати свої висновки по справі". 22 17 Фаткуллін Ф. Н Вказана праця

3 17 Фактулін Ф.Н. Общин проблемы процесуального доказывания. Казань Вид. “Издательство Казанського университета”. 1979 г. С.82

Існують різні думки щодо класифікації цих суб'єктів по різних ознаках.

Деякі автори беруть за основу класифікації відношення суб'єк-ту до обов'язку доказування, ділять їх на 3 групи:

- осіб, що несуть обов'язок доказування?

- осіб, що мають обов'язок тільки брати участь в доказуванні;

- осіб звільнених від такого обов'язку".3

Хоча більш доречний був би поділ суб'єктів за їх процесуаль-ною зацікавленістю у справі, зокрема Ф. Н. Фаткуллін говорить, що

суб'єктів кримінально-процесуального доказування " належить ділити на:

- органи, що здійснюють доказування в Інтересах чи від Імені держави. Це органи дізнання, попереднього слідства, прокурор і суд. Вони відповідають за всю повноту доказування і за досягнення об'єк-тивної Істини у кожній справі;

- на осіб, що беруть участь у доказуванні для захисту своїх Інтересів чи Інтересів, що ними представляються. В цю групу входять підозрюваний, обвинувачений /підсудний/, потерпілий, цивільний пози-вач, цивільний відповідач та їх представники. Під час доказування вони відстоюють власні Інтереси, діючи в рамках Із позиції цих Ін-тересів;

- на осіб, що здійснюють доказування у відповідності з зав-даннями, що покладені на них законом для захисту Інтересів окремих учасників судового провадження. Це захисник, що виступає в доказу-ванні від свого імені і поєднуючи свої професійні завдання з інте-ресами підзахисного. 11 17 Фаткуллін Ф. Н. Общие проблеми процессуального доказивания. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета". 1973 р. С. 82.

В даній класифікації більш вдало проведено поділ, який вод-
ночас дозволяє визначити в якій мірі і на кого з суб'єктів покладе-но обов'язок доказування в кримінальній справі. є абсолютно неприйнятним перекладування цього обов'язку на інших суб'єктів кримінального процесу, зокрема підозрюваного, обвинуваченого /підсудного/та їх представників. Всі інші суб'єкти мають не обов'язок доказування, а тільки право наведення певних міркувань, тез чи подання доказів у справі. Тобто "мають право, а не зобов'язані брати участь у доказуванні.2 2 17 Михеенко М. М.; Нор В. Т.; Шибіко В. П. Кримінальний процес України. Київ; Вид. "Либідь". 1999 р. С. 137.

Розділ З

Розділ 4

Висновок

Отже, розглянувши тему “Докази і доказування в кримінальному процесі” можна сказати, що кримінально-процесуальне доказування – є однією з центральних і фундаментальних категорій в науці кримінально-процесуального права, діяльності слідчих органів, прокуратури, суду, а також є однією з найважливіших тем кримінального процесу, як навчальної дисципліни.

Дана тема досить широко досліджена в науці кримінального процесу. Існують різні думки, залишаються відкритими спірні питання щодо багатьох аспектів доказування, як процесу, а доказів, як засобу його здійснення.

В основних розділах цієї теми, таких як: поняття і зміст процесуального доказування, предмет та межі процесуального доказування, засоби процесуального доказування, особливості доказування в окремих стадіях руху кримінальної справи, розглянуті одні з найбільш болючих і важливих питань в науці кримінального процесу взагалі і в темі “Докази і доказування в кримінальному процесі” зокрема. Слід зазначити, що визначення даної проблеми, їх подальше вивчення, висловлення нових думок та теорій в досліджуваній темі має важливе значення і є гарантом забезпечення відсутності судових і слідчих помилок при розгляді конкретних справ, і як наслідок забезпечення законності в державі та дотримання прав людини при здійсненні дізнання, досудового слідства та судового розгляду справи.

Отже, слід підкреслити, як практичну, так і теоретичну важливість дослідження цієї теми в науці кримінального права, в кримінальному процесі, як галузі права, а також в процесуальній діяльності правоохоронних органів та при вивченні кримінального процесу, як навчальної дисципліни.

Розділ 2

2.Предмет, межі та суб'єкти доказування в кримінальному процесі

Розділ З

3.Засоби кримінально-процесуального доказування

3. 1. Поняття і визначення засобів кримінально-процесуального доказування

3. 2. Способи отримання і перевірки доказів та їх джерел в кримі-нальному процесі

3. 3. Оцінка доказів та їх джерел в кримінальному процесі

3. 4. Класифікація доказів та їх джерел

3. 5. Характеристика джерел доказів

Розділ 4

4. Особливості процесу доказування в окремих стадіях руху кримінальної справи

Висновки

Список використаних джерел

В с т у п.

Тема "Докази і доказування в кримінальному процесі" є однією з найважливіших тем науки, предмету та галузі кримінального процесу. Розкриття і подальше вивчення цієї проблеми має важливе теоретичне і практичне значення.

Теоретичний аспект розкриття даної теми є важливим, оскільки без чіткої і детальної регламентації тих чи Інших понять, що розглядаються в темі " Докази і доказування в кримінальному процесі" подальший розвиток науки, навчальної дисципліни та галузі кримінального процесу є неможливим. До таких основних понять, що розглядаються в даній темі відносять: поняття, зміст, предмет і межі, засоби /збирання /формування/, перевірка і оцінка доказів та їх процесуальних джерел/ кримінально-процесуального доказування та особливості доказування в окремих стадіях руху кримінальної справи.

Не слід також забувати про важливе практичне значення детального розгляду даної теми, оскільки в діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду при дослідженні конкретної кримінальної справи важливе чітке розмежування і визначення основних по-нять. Тому, що тільки чітке дотримання правил, які визначаються в даних поняттях і знаходить своє відображення в чинному законодавстві є гарантом дотримання прав та свобод людини і громадянина при здійс-ненні кримінально-процесуальної діяльності правоохоронних органів.

Тема " Докази і доказування в кримінальному процесі досить ши-роко і ґрунтовно розглянута різними вченими, що досліджують кримі-нально-процесуальне право. Багато питань в цій темі залишаються відкритими. Тому подальший розгляд і дослідження цієї теми є абсолютно необхідним, як для науки кримінального процесу для визначення най-більш спірних питань, так і для подальшого вдосконалення криміналь-но-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Отже, важливість розгляду даної теми підтверджується не тільки необхідністю її подальшого теоретичного розвитку, але й вимогою вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності правоохоронних органів. і є винятково важливою і необхідною для ґрунтовного вивчен-ня в курсі кримінального процесу, як навчальної дисципліни.

Розділ І

ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Доказування в кримінальному процесі можна визначити таким чином - це діяльність суб'єктів кримінального процесу по збиранню /формуванню/, перевірці, оцінці доказів і їх процесуальних джерел, а також по формуванню на цій основі певних тез і наведенню аргумен-тів для їх обгрунтування". 11 [14] Михеенко М. М.: Нор В. Т Шибіко В. П. Кримінальний процес України. Київ; Вид "Либідь". 1999 р. С. 117.

Тобто доказування - це врегульований законом порядок здій-снення своїх владних повноважень органами дізнання, слідства, проку-ратурою, судом по встановленню наявності або відсутності певних фак-тів, що мають значення в кримінальній справі.

Кримінально-процесуальне доказування характеризується на-явністю двох сторін: практичної та розумової /логічної/.22 [14] Михеенко М. М.: Нор В. Т Шибіко В. П. Вказана праця С. 117.

"У кримінально-процесуальному доказуванні як пізнавальній діяльності застосовуються /звичайно, з урахуванням його специфіки/ всі закони й категорії діалектичної і формальної логіки".

З цією думкою автора можна погодитись, аналізуючи те, що між звичайним /буденним / пізнанням та доказуванням, як пізнавальною діяльністю можна провести певну аналогію. Як перша так і друга спря-мовані на сприйняття речей об'єктивного світу. Але пізнання звичайне /буденне/ керується тільки фізіологічними характеристиками людини і не підпорядкована правовим нормам. То на відміну від першого кри-мінально-процесуальне доказування, як пізнавальна діяльність деталь-но

врегульоване чинним законодавством і може здійснюватись тільки у встановленому порядку і тільки на підставі закону. Та не слід зво-дити кримінально-процесуальне доказування лиже до розумової діяль-ності, це насамперед практична діяльність, що має юридичне значення в доказуванні тих чи інших фактів в кримінальній справі.

Розумовий і практичний аспекти кримінально-процесуально-го доказування існують в тісній взаємодії між собою.

Зміст кримінально-процесуального доказування являє собою комплекс процесуальних дій та відношень, за допомогою яких досяга-ється його мета. Будь-які дії та відношення суб'єктів кримінального процесу повинні здійснюватись на підставі закону та у визначений законом спосіб. Доказування поза межами таких дій та відношень не мають юридичного значення і є неприйнятними.

Доказування являє собою сукупність дій і відношень, що складають його зміст і є складним та багато профільним процесом по встановленню тих чи інших фактів та обставин в кримінальній справі.

Слід зазначити, що термін кримінально-процесуального доказування має подвійне значення. В одному випадку доказування вживається в розумінні обґрунтування певних висновків, тез чи тверджень в справі, а в Іншому випадку під цим терміном розуміють фактич-ну діяльність суб'єктів кримінального процесу по збиранню / форму-ванню/, перевірці доказів та їх джерел. Тобто слід розрізняти понят-тя "доказування як дослідження фактичних обставин справи, що полягає в діяльності відповідних органів і осіб по збиранню, перевірці та оцінці доказів, і доказування як логічне й процесуальне обґрунтування певної тези, твердження, висновків, рішення в справі. Це важливо, зокрема, для законодавчого регулювання й теоретичного дослідження питання про обов'язок доказування. 11 [14] Михеенко М. М.: Нор В. Т Шибіко В. П. Кримінальний процес України. Київ; Вид "Либідь". 1999 р. С. 117.

Також одним з елементів кримінально-процесуального до-казування Ф. Н. Фаткуллін виділяє" що побудова і динамічний розвиток слідчих версій по справі є елементом доказування в кримінальному процесі". 22 [17] Фаткуллін Ф. Н. Общие проблеми процессуального доказывания. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета". І973 р. С. 11

З цим не можна погодитись, тому що помилково вважати версію процесу-альною категорією. Вона є тільки формою людського мислення.

Слід звернути увагу, що самостійним елементом криміналь-но-процесуального доказування виділяють і закріплення доказів. Хоча "правильніше буде включати процесуальне закріплення доказів до їх збирання, бо готових доказів насправді немає, а є лише матеріальні або Ідеальні сліди якоїсь події як можлива доказова Інформація".33 [14] Михеенко М. М.: Нор В. Т Шибіко В. П. Вказана праця С. 116.

Тобто з вище наведеного слід зробити висновок, що еле-ментами кримінально-процесуального доказування є тільки збирання /формування/, перевірка, оцінка доказів та їх джерел. Потрібно зазна-чити, що дані елементи доказування тісно переплітаються один з одним в процесі практичної діяльності і тільки максимально повне викорис-тання всіх елементів кримінально-процесуальної діяльності може дати необхідний практичний результат і надати необхідну теоретичну базу для розуміння цього складного і багатогранного поняття. Слід також не забувати про двозначність цього поняття, як дослідження фактичних обставин і обґрунтування певних висновків, тези, рішення у справі.

Слід згадати про існування такого поняття, як вчення про докази /теорія доказів/, що є невід'ємною частиною науки кримі-нального процесу і вивчення та дослідження загальнотеоретичних та практичних питань кримінально-процесуального доказування.

Розділ 2

Предмет, межі та суб'єкти доказування в кримінальному процесі "Предмет доказування в кримінальному процесі - це така сукупність передбачених кримінально-процесуальним законом обставин, установлення яких необхідно для вирішення заяв і повідомлень про злочини, кримінальної справи в цілому або судової справи у стадії виконання вироку, а також для прийняття процесуальних профілактич-них заходів у справі". 11 14 Михеенко М.М. Нор В.Т. Шибіко В. П. Кримінальний процес України. Київ; Вид. "Либідь". 1999 р. С. 132.

Предмет доказування в кримінальному процесі не обмежу-ється тими обставинами і фактами, що були у минулому. Деякі явища, які потребують доказування можуть продовжувати своє Існування і на момент самого доказування. А саме: обставини, що характеризують особу винного, його сімейний стан, психічна хвороба, наслідки скоєного, тощо.

Необхідно звернути увагу на те, що неприпустимо відріз-няти предмет доказування в кримінальній справі від обставин, що мають значення у справі. Який факт, значимий в кримінальному процесі має бути предметом до-казування. З Іншої сторони, будь-яка обставина, що входить в пред-мет процесуального доказування, не може не мати значення у справі. Отже в поняття предмету доказування в кримінальному процесі входять всі факти та обставини, що мають відношення / є необхідними для правильного вирішення/ в конкретній справі.

Але неприпустимим є безпідставне розширення предмету доказування, тобто встановлення тих фактів і обставин, що зна-чення для вирішення справи не мають, або доказування тих фактів та обставин, що вже доказані.

Також неприйнятним є звуження предмету процесуального доказуван-ня, оскільки це може призвести до Істотного утруднення, або взага-лі неможливості з'ясувати об'єктивну Істину в справі та прийнятті правильного рішення.

Тобто в даному випадку необхідним є чітке визначення предмету доказування в кримінальному процесі в кожному конкретно-му випадку, що є запорукою правильного правозастосування.

Поділ предмету кримінально-процесуального доказування. Зокрема Ф. Н. Фаткуллін поділяє предмет кримінально-процесуального на З групи.

Перша група складається з: "Фактів і обставин, що знахо-дяться в рамках конструктивних ознак того чи Іншого складу злочи-ну".11 17 Фаткуллін Ф. Н. Обмиє проблеми процессуального доказы-
вания. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета".
1973 р. С. 56. В даному випадку слід відзначити, що ці факти та обста-вини мають безпосереднє значення для прийняття рішення у справі.

"Такими е:

- протиправне і суспільно-небезпечне діяння, ступінь його здій-снення, час, місце, спосіб та інші обставини здійснення;

- факт здійснення діяння або участі в ньому певних осіб, досягнен-ня ними віку, з якого можливе їх визнання суб'єктами злочину;

- факт наявності або відсутності вини цих осіб в скоєнні діяння, форми їх вини, мотиви і мета;

- шкідливі наслідки скоєного, їх характер, об'єм і причинний зв'я-зок з діями або бездіяльністю винного;

- обтяжуючі або пом'якшуючі вину обставини, в тому числі, що харак-теризують особу правопорушника, якщо вони розглядаються в якості конструктивних ознак складу злочину".2 2 17 Фаткулін Ф.Н. вказана праця С. 56-57

Другу групу включають в себе: " Обставини, що мають Істо-тне юридичне значення в справі. 11 17 Фаткулін Ф.Н. вказана праця С. 56-57

Це такі обставини і факти, що хоч і не містять в собі ознак складу злочину, але мають певне юридичне значення у справі. ' До цієї групи відносяться:

- обставини, які по діючому законодавству можуть звільнити винного від кримінальної відповідальності;

- обставини, що враховуються при призначенні покарання, як пом'як-шуючі або обтяжуючі ступінь відповідальності винного;

- Інші обставини, що характеризують особу, що скоїла злочин;

- характер і розмір спричиненої у справі матеріальної шкоди, якщо навіть остання не враховується конструктивною ознакою складу да-ного злочину;

- процесуальні обставини, що виключають провадження у справі; 17 Фаткулін Ф.Н. вказана праця С. 58

- Тощо.

До третьої групи відносяться: "Обставини, встановлення яких має доказове значення у справі.

ЦІ обставини можуть мати найрізноманітнішу форму. Це наяв-ність на місці скоєння злочину документів, речей та Інших слідів певної особи; приналежність певній особі знаряддя вчинення злочи-ну; тощо.

" Тим не менше всі вони, будучи виявлені /встановлені/ в справі, от-римують однакову природу - стають доказовими фактами, що є необхід-ні для вияснення юридичне значимих обставин в кримінальному процесі. "

Розглянувши думку автора, можна сказати, що в даному випадку такий поділ є обгрунтованим і цілком доцільним.

Зокрема зустрічаємо такий в юридичній літературі поділ на так званий головний факт та доказові факти. Зміст, що ховаєть-ся під терміном головний факт є досить широким і неоднозначним. Тому поділ визначений Ф. Н. Фаткулліним є більш доречним.

Хоч поняття предмету доказування в кримінальному процесі не використовується в Кримінально-процесуальному кодексі України /надалі КПК/, але його зміст розкривається в ст. 604 КПК.

Поняття меж кримінально-процесуального доказування має вирі-шальне значення при дослідженні теми доказування в кримінальному процесі. Не слід утотожнювати межі кримінально-процесуального дока-зування з поняттям предмету кримінально-процесуального доказування.

При дослідженні фактів і обставин, що належить встановити у справі вони завжди є багатоякісними і різноманітними в своєму зов-нішньому вигляді. Отже, для того, щоб доказування не мало ні безкі-нечного ні поверхового характеру в кримінальному процесі визначають поняття меж кримінально-процесуального доказування. Тобто предмет кримінально-процесуального доказування відповідає на питання, що підлягає доказуванню, а поняття меж кримінально-процесуального дока-зування - в якій мірі факти і обставини у справі необхідно дослід-жувати та з якою глибиною і в яких оптимальних межах необхідно дос-ліджувати ці дані.

Поняття меж при процесуальному доказуванні визначає ступінь деталізації та конкретизації кожного факту і обставин, що досліджується у справі та забезпечує необхідну глибину дослідження. Тобто межі кримінально-процесуального доказування визначають так звану "золоту середину" в необхідному дослідженні фактів і обставин в справі. Досліджуються тільки ті факти і обставини, що мають дока-зове значення і тільки в тій мірі, в якій вони необхідні в справі.

Цим самим межі кримінально-процесуального доказування виз-начають ступінь і глибину необхідного дослідження фактів і обставин, що розглядаються у справі. Але необхідно звернути увагу на неможли-вість безпідставного звуження меж кримінально-процесуального доказу-вання, що може стати наслідком прийняття неправильного рішення у справі.

Отже, межі кримінально-процесуального доказування визна-чають сукупність тих фактів і їх джерел, які необхідні і достатні для визнання доказування, як всієї системи обставин /фактів/, що складають премет доказування у справі, так і кожного з них окремо". 11 17 Фаткуллін Ф. Н. Общие проблеми процессуального доказування. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета". 1973р. С. 66.

"Суб'єктами процесуального доказування повинні визнаватись особи, які уповноважені у встановленому законом порядку висловлюва-ти свої думки /версії, твердження/ про шукані факти, збирати і по-давати докази та їх джерела, самостійно брати участь в їх перевірці і оцінці, а також офіційно обґрунтовувати свої висновки по справі". 22 17 Фаткуллін Ф. Н Вказана праця

3 17 Фактулін Ф.Н. Общин проблемы процесуального доказывания. Казань Вид. “Издательство Казанського университета”. 1979 г. С.82

Існують різні думки щодо класифікації цих суб'єктів по різних ознаках.

Деякі автори беруть за основу класифікації відношення суб'єк-ту до обов'язку доказування, ділять їх на 3 групи:

- осіб, що несуть обов'язок доказування?

- осіб, що мають обов'язок тільки брати участь в доказуванні;

- осіб звільнених від такого обов'язку".3

Хоча більш доречний був би поділ суб'єктів за їх процесуаль-ною зацікавленістю у справі, зокрема Ф. Н. Фаткуллін говорить, що

суб'єктів кримінально-процесуального доказування " належить ділити на:

- органи, що здійснюють доказування в Інтересах чи від Імені держави. Це органи дізнання, попереднього слідства, прокурор і суд. Вони відповідають за всю повноту доказування і за досягнення об'єк-тивної Істини у кожній справі;

- на осіб, що беруть участь у доказуванні для захисту своїх Інтересів чи Інтересів, що ними представляються. В цю групу входять підозрюваний, обвинувачений /підсудний/, потерпілий, цивільний пози-вач, цивільний відповідач та їх представники. Під час доказування вони відстоюють власні Інтереси, діючи в рамках Із позиції цих Ін-тересів;

- на осіб, що здійснюють доказування у відповідності з зав-даннями, що покладені на них законом для захисту Інтересів окремих учасників судового провадження. Це захисник, що виступає в доказу-ванні від свого імені і поєднуючи свої професійні завдання з інте-ресами підзахисного. 11 17 Фаткуллін Ф. Н. Общие проблеми процессуального доказивания. Казань; Вид. "Издательство Казанского университета". 1973 р. С. 82.

В даній класифікації більш вдало проведено поділ, який вод-
ночас дозволяє визначити в якій мірі і на кого з суб'єктів покладе-но обов'язок доказування в кримінальній справі. є абсолютно неприйнятним перекладування цього обов'язку на інших суб'єктів кримінального процесу, зокрема підозрюваного, обвинуваченого /підсудного/та їх представників. Всі інші суб'єкти мають не обов'язок доказування, а тільки право наведення певних міркувань, тез чи подання доказів у справі. Тобто "мають право, а не зобов'язані брати участь у доказуванні.2 2 17 Михеенко М. М.; Нор В. Т.; Шибіко В. П. Кримінальний процес України. Київ; Вид. "Либідь". 1999 р. С. 137.

Розділ З