Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Українська культура в десталінізації
Процеси десталінізації й лібералізації державного й суспільно -політичного життя викликали в республіці нову хвилю «українізації». Як і в 1920-ті pp., у цей період гостро постала проблема збереження української мови та розширення сфер її вживання. Серед перших на захист рідної мови стали письменники М. Рильський, М. Бажан, Н. Рибак, С. Крижанівський, М. Шумило та ін. Під їх впливом, а також ураховуючи реалії суспільного життя, навіть перший секретар ЦК Компартії України Петро Шелест став частіше висловлюватися про необхідність збереження й подальшого розвитку української мови.
Отримавши в спадок від епохи Сталіна величезну країну з відновленою промисловістю і боєздатною армією, але в порівнянні з Америкою і Західної Європи менш ефективним сільським господарством, керівники Радянського Союзу, взяли на озброєння курс експорту комуністичної ідеології в інші держави. У багатьох країнах світу за допомогою Радянського Союзу були створені комуністичні партії, які фінансувалися КПРС. На це йшли чималі кошти, яких, в СРСР було не так вже й багато.Булганін У 1958 р. він був відправлений на пенсію і вся влада опинилася в руках Хрущова. З приходом його до влади, Розвал Радянського Союзу був визначений. Після цих перестановок, в СРСР пішла смуга реформ і грандіозних планів. Розпочаті Хрущовим реформи розкрили проблеми, які необхідно було вирішувати, це продовольча і житлова. Всі кошти, фінансові і людські, йшли на відновлення зруйнованої промисловості та зміст багатомільйонної армії, а на сільське господарство та житлове будівництво грошей не залишалося. Продовольчу безпеку, сподівалися вирішити, освоївши цілинні і залежні землі. Освоєння цілинних і перелогових землі продовольчу програму не вирішили, а гроші та інші засоби, як кажуть нинішні політологи, пішли в «чорну діру» Щоб вирішити проблему житла з ініціативи Хрущова, почалося будівництво чотирьох і п'ятиповерхових панельних будинків т.зв. «Хрущовок». Незважаючи на всі зусилля партії і уряду, проблема забезпечення населення житлом не була вирішена.Його реформаторська діяльність зосереджувалася на двох напрямках::1. Управління промисловістю.2. Реформа в сільському господарстві. Використовуючи, науково технічні досягнення в епоху Сталіна в жовтні 1957 року був запущений перший у світі штучний супутник землі. Почалося освоєння космічного простору. Потім космічні ракети понесли в космос тварин, облетіли Луну. У квітні 1961р. у космос ступнула перша людина планети, радянська людина-Ю.А. Гагарін.У підсумку Жовтневий пленум ЦК 1964 р., організований у відсутність Хрущова, який перебував на відпочинку, звільнив його від партійних і державних посад «за станом здоров'я»
51\52 дисиденстький и опозиційний рух Дисидентський рух мав специфічну соціальну базу (близько 80% дисидентів становила інтелігенція); був довготривалим у часі (понад 20 років); виношував у собі зародок альтернативного суспільства; концентрував опозиційні інтелектуальні сили, створював осередки майбутніх масових рухів; викристалізував ідейні засади майже всього сучасного політичного спектра.Суперечливе і динамічне «хрущовське» десятиріччя підштовхнуло оновлення суспільної свідомості. Цей імпульс був настільки сильним, що під його впливом у 60-70-х роках у радянському суспільстві виникає нова форма духовної опозиції — дисидент-ство.В Україні дисидентський рух було започатковано ще у 50-х роках.Основна ж частина опозиційної інтелігенції нового покоління на 60-і роки прийшла до боротьби з режимом через культурно-освітні проблеми, до того ж у межах марксизму-ленінізму. Це була інтелігенція Центру та Сходу України. Основою її домагань були проблеми української мови та культури. Ці опозиціонери вимагали від влади повернутися до ленінських принципів у національній політиці. У нее на початок 70-х років національний рух опору радянській тоталітарній систем» можна назвати національно-визвольним рухом. Влада відреагувала на його посилення черговими репресіями. У 1972 р. почалися нові масові арешти. Але вони не зупинили цей рух. Про що свідчить створення Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ). її створили відомі українські письменники та політичні в'язні: М. Ру-денко, О. Мешко, О. Бердник, Л. Лук'яненко, О. Тихий, І. Кандиба.УГГ спробувала поєднати для більшої ефективності опору режимові боротьбу українців як нації з боротьбою інших націй за свободу. У статті «Наші завдання» правозахисний рух у середині 1978 р. ототожнював себе з національно-визвольним рухом.На початку 80-х років рух продовжував існувати як у вигляді організації «Українського патріотичного руху», так і у появі окремих осіб, які розповсюджували самвидав, писали і розповсюджували листівки тощо. З початком перебудови в СРСР національно-визвольний рух набув масовості. Більшість його учасників швидко проходила шлях від «національного комунізму» до повного його запереченняДисидентський рух складався з трьох основних течій, що то розходились, то зливалисьПравозахисне, або демократичне дисидентство2. Релігійне дисидентство, що мало на меті боротьбу за фактичне3. Національно орієнтоване дисидентство, 55. Руйнація ідеї нового Союзу була закономірним явищем, оскільки республіки перебували вже на тому етапі розвитку, коли процес відокремлення і подальший самостійний розвиток був невідворотним. 8 грудня 1991 року представники РРФСР, УРСР та БРСР вБіловезькій Пущі заявили про денонсацію союзного договору 1922 року і створенняСпівдружності Незалежних Держав (СНД). Ця подія відбулась в таємниці від Горбачова та населення і увійшла в історію як «Біловезькі угоди». З боку Росії її підписав Єльцин, з боку України — Кравчук, а з боку Білорусі — голова Верховної Ради С. С. Шушкевич 56. Біловезька угода — документ, підписаний 7—8 грудня 1991 року Президентом України Леонідом Кравчуком, Президентом Росії Борисом Єльциним та Головою Верховної Ради Республіки Білорусь Станіславом Шушкевичем у Біловезькій Пущі під Брестом (Білорусь), яким оголошено розпуск Союзу РСР і створенняСпівдружності Незалежних Держав (СНД). Окрема угода була укладена щодо здійснення єдиного контролю над наявною в державах ядерною зброєю. СТАН СУЧАСНОЇ УКР КУЛЬТУРИ
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 125; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.162.110 (0.006 с.) |