Україна під владою речіпосполитої

Україна під владою речіпосполитої

Люблінська Унія 1569р. що юридично закріпила за Польщею права на укр. землі, завершила процес підпорядкування території та населення України. Для українців це означало підпорядкування чужій нації з іншою релігією й культурою. Захоплення укр. земель Польщею відбулося спочатку шляхом колонізації. Потім в Україні почались загострюватись економічні, політичні та культурні суперечності. Національне політичне життя України позбавлене державних структур, змушене було шукати нових організаційних форм для протистояння асиміляції.

Руїна

В лютому 1654 р. Польський уряд звернувся до укр. народу з універсалом про повернення під владу Польщі та зректися Хмельницькому. Почалися воєнні дії. До лютого 1655 було спустошене все Поділля. 19 січня 1655 р. під Охматовим Польсько – татарське військо взяло в облогу українсько – московську армію, в результаті Братславщина повертається під владу Польщі. 1657 р. – Б. Хмельницький помер. В жовтні 1657 р. – гетьманом стає Іван Виговський. Він підписує з Польщею «Гадязький договір» у 1658 р. – Україна, Польща, Литва утворює федерацію, єдиний виборний король (Польща), укр. гетьмана вибирає народ, а затверджує король. Народ цей договір не підтримує, Москва почала війну з Україною – 28-29 червня – «Битва під Конотопом» (Москва отримала поразку). Новим гетьманом стає Ю.Хмельницький, він підписує фальшиві «Березневі статті»,але умови були не вигідні. У 1663 р. Чигиринська Рада обирає Павла Тетерю новим гетьманом, паралельно Чорна рада вибрала гетьмана Івана Брюховвецького.

Берестецька унія

Берестейська унія – рішення Київської митрополії Константинопольського патріархату на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об’єднатися з Апостольською столицею у 1596 р. У підготовці унії чималу роль відігравали єзуїти. Проти унії протестувала також значна частина православної шляхти. У 1620 р. за сприяння гетьмана Петра Сагайдачного, єрусалимським патріархом Теофаном було відновлено вищу ієрархію православної Київської митрополії

Люблінська унія

Люблінська унія – угода про об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу – Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 р. Унія передбачала спільний Сейм і Сенат, а договори з іноземними державами укладатимуться від імені Речі Посполитої. Пани обох Держав діставали право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої.

Причини и наслідки визвольнох війни

Народні повстання кінця XVI ст. – 20-30 рр. XVII ст були породжені широкими соціально-економічними та політичними причинами. Серед них найголовніша – це посилення феодального, релігійного та національного гніту на українських землях після Люблінської унії, а такоє поява українського козацтва, як серйозної окремішньої політичної та військової сили

29\30 план теми українська визвольна війна \ найважливіші події

В січні 1648 Хмель. Обирають гетьманом.
Перва битва під Жовтими водами 1648р 5 травня
15-16 травня 1648 битва під Корсунем
11-13 вересня битва під Пилявцями
Під Замостям укладае мирний договір
Битва під Зборовом 5-6 серпня 1649р.
8 серпня Зборівський мирний договір з Польшею…
Нові военни дії розпочалися 1651 р
Верішальна битва відбулась 18-30 червня 1651 під м.Берестечком
Білоцерківскьий мирний договір 1651....... 1657 – хмельн РИП

31.КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО (братство) - таємна політична національно-патріотична організація (грудень 1845 — березень 1847,Київ). Засновники: В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров. Згодом до них приєдналися 9 осіб, серед них Т.Шевченко, П.Куліш. Зв'язки з К.-М.т. підтримували ще близько 100 чоловік. К.-М.т. ставило головною метою досягнення державної незалежності України у федеративній спілці таких же незалежних слов'янських держав. "Братчики" виступали за повалення самодержавства та ліквідацію кріпацтва в Російській імперії. Складена колективно програма товариства "Книга буття українського народу, або Закон Божий" у 109 положеннях за допомогою релігійно-повчальних та історико-публіцистичних аргументів доводила право українського народу бути ініціатором боротьби за національне й соціальне визволення слов'янських народів з об'єднанням їхніх новостворених демократичних республік у федеративну спілку
33.УКРАЪНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ В результаті контрнаступу австро-німецьких військ, розпочатого між Горлицею та Тарновим 18 квітня 1915 р. більша частина втраченої у 1914 р території вже в травні – червні була повернута, а в липні – вся Галичина, і значна частина Волині перейшла до їх рук.
Загальна Українська Рада 12 травня 1915р. видала програмну декларацію, якою спробувала декларувати необхідність завоювання незалежності «російською Україною» і запровадження автономії для Східної Галичини та Буковини. Але Рада незабаром саморозпустилася на знак протесту проти схилення офіційного Відня у бік поляків. Надалі інтереси українства відстоювала українська парламентська репрезентація (український клуб віденського парламенту) на чолі з Е. Петрушевичем.
Отже: війна принесла українським землям руйнацію господарства, гальмування поступального розвитку, деформацію структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу. У Галичині за роки воєнного лихоліття було зруйновано понад 1,5тис. промислових споруд, 40% господарських та житлових будинків. Навіть стратегічно важлива нафтова промисловість зменшила виробництво на 1/3. На Буковині у цей час поголів’я коней та свиней зменшилася на 60%, овець – на 47%. Не набагато краща була ситуація і в Наддніпрянській Україні. Якщо в 1913 р. тут функціонувало 3381 підприємство, то 1915 р. – лише 2849. На 1917р. з 4 млн. селянських господарств 1,8млн. дворів були без коней. У цей час в селах залишилося лише 38,7% працездатних чоловіків. Зросла залежність господарства від іноземного капіталу. В 1916 - 1917 рр. 74% іноземних вкладів у розвиток кам’яновугільної промисловості Російської імперії було зроблено у підприємства Донбасу.
34Причини укр.революції:
1. Слабка соціальна база українського національного руху як результат неповної соціальної структури української нації (відсутність середнього класу, промислової буржуазії, міського елементу тощо2. Міста переважно не були осередками українства, оскільки були зрусифіковані і стали базою впливу більшовиків.3. Український рух під час революції спирався на дві наймінливіші і непостійні у політичному відношенні соціальні групи – солдат і селян.4. Лідери української революції не змогли розв'язати дилему, які проблеми потребують першочергового вирішенняНерішучість у питанні про національну незалежність, панування ідей федералізму та автономізму Відсутність дійового адміністративного апарату на місцях, брак відповідно підготовлених кадрів. Неповне усвідомлення нагальної потреби створення боєздатної національної армії (особливо це стосується Центральної Ради).Відсутність ясних, не дуже складних для сприйняття, привабливих і простих гасел

НОВИЙ ПОРЯДОК ПЛАН ОСТ

ПЛАН ОСТ

1 часткове онімечення місцевого населення; заселення окупованих земель німцями

2 масова депортація населення, в т.ч. українців, до Сибіру

3 підрив біологічної сили слов`янських народів

4 економічне пограбування території України; перетворення місцевого населення на рабів

5 пограбування культурних цінностей, знищення пам`ятків культури

Нацистський «новий порядок» означав фізичний і моральний терор проти так званих расово-неповноцінних народів: євреїв, циган, українців, росіян, а також представників радянської влади і комуністів. Найгіршим було становище євреїв і циган, яких чекало поголовне знищення.

ПРИЧИНИ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ

· Необхідність створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни за умов ворожого оточення і можливої економічної ізоляції.
· Прагнення влади до зміни соціально-класової структури населення в бік збільшення кількісного складу робітничого класу.
НАСЛІДКИ:
Республіка з аграрної перетворилася на індустріально-аграрну.
Зміцнилась обороноздатність країни.
Відбулися структурні зміни в промисловості: перевага була віддана не легкій, а важкій промисловості.
Було ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція, карткова система, нестача товарів широкого вжитку).
Монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів розвитку економіки.
Створено нову модель керівництва є кою — адміністративно-командну.
43.ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ

Першим кроком до суцільної колективізації повинен був стащ перший п'ятирічний план, за яким колективізації на добровільних засадах підлягало до 20% селянських господарств, а в Україні — 30%. Але криза хлібозаготівель 1927/28 р., необхідність застосування надзвичайних заходів для вилучення хліба стали поштовхом для прискорення суцільної колективізації, необхідність якої Й. Сталін обгрунтував у статті «Рік великого перелому» (листопад 1929 р.), у якій стверджувалося, що широкі верстви селянства цілком готові до вступу на шлях колективного господарювання, а також підкреслювалася необхідність рішучого наступу на куркульство. Слід зауважити, що темпи реальної колективізації значно перевищували планові, але досягалися вони виключно насильницькими методами. Так. в Україні місцеве керівництво приймає рішення про необхідність завершення колективізації в деяких районах вже до осені 1930 р. 1 якщо на ЗО січня 1930 р. у республіці колективізовано 15,4% господарств, то на 1 березня 1930 р. — вже 62.8%. Живий і мертвий реманент, велика рогата худоба, птиця — все ставало власністю колгоспу, його «неділимим фондом».
Зрозуміло, що такі методи колективізації викликали шалений опір селянства, але виступи селянства придушувалися з допомогою регулярних частин Червоної Армії. Одночасно з колективізацією відбувалося розкуркулення. унаслідок якого у селян вилучали майно, землю, а їх самих з родинами, дітьми та старими висилали у дальні необжиті місця, направляли на лісозаготівлі та в концтабори, позбавляючи всіх політичних та громадянських прав. Винищення, худоби, повна дезорганізація роботи в колгоспах, репресії відносно куркулів, різке зростання обсягів продовольства, що вивозилося з села, призвели до найстрашнішого голодомору 1932—1933 рр. Завершення колективізації припадає на 1937 р., коли колгоспи України об'єднали 96.1% селянських господарств та 99,7% посівних площ.

ГОЛОДОМОР

основними передумовами і причинами Голодомору були:- штучна організація сталінським керівництвом голоду для того, щоб зломити опір українського села політиці суцільної колективізації та «соціалістичним перетворенням» взагалі;- непосильні для селян плани хлібозаготівлі;- політика примусових, із застосуванням репресій, хлібозаготівель; конфіскація владою продовольчих запасів; небажання колгоспників працювати в громадському господарстві.Хлібозаготівлі в 1931 р. в Україні становили 400 млн пудів, a В 1931 р. - 380 млн пудів. Це стало можливим за рахунок виснаження села. У селян вилучали все зерно, у тому числі й посівний фонд.Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну компанію 1932 р. Посіяно було трохи більше половини запланованих площ. При цьому врожай 1932 p., будучи ненабагато менше середнього, міг би забезпечити населення України мінімумом продовольства

наслідки - масові жертви; дослідники називають кількість жертв злочинної політики сталінського режиму до 10 млн чоловік;

- завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення села;

- придушення опору українського селянства;

-масове переселення селян з Росії в Україну;

- сталінським режимом було підірвано сили в обстоюванні споконвічних національних прав українського народу.

47 ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ Десталінізація - процес ліквідації культу особи і сталінської політичної системи, створеної радянським лідером Йосипом Сталіним.

Сталінське керівництво було змінен о після його смерті у 1953 році. Керівні пости на той момент займали: Лаврентій Берія, голова Міністерства внутрішніх справ; Микита Хрущов, перший секретар Центрального комітету Комуністичної партії, і Георгій Маленков, прем'єр-міністр Радянського Союзу.

Десталінізація поклала кінець великомасштабному використанню примусової праці в економіці. Процес звільнення в'язнів ГУЛАГу був початий при Берії, але незабаром він був усунений від влади. Хрущов тоді став найвпливовішим радянським політиком.

У своїй промові «Про культ особи і його наслідки» на закритому засіданні XX з'їзду КПРС, 25 лютого 1956 року, Хрущов шокував своїх слухачів, засуджуючи диктаторську форму правління Сталіна і створений ним культ особистості. Крім того, він розкритикував злочини, скоєні і соратниками Лаврентія Берії.

Хрущовська компанія з очищення від спадщини Сталіна у громадській сфері проводилася в кінці 1950-х. Було проведено перейменування міст, пам'ятників та інших об'єктів, які були названі на честь Сталіна. Процес десталінізації досяг свого піку у 1961 році на 22-му з'їзді Комуністичної партії Радянського Союзу. В результаті з'їзду були прийняті два ключових акта десталінізації: по-перше, 31 жовтня 1961 року тіло Сталіна було винесене з мавзолею на Червоній площі і перепоховане[1], а по-друге, 11 листопада 1961 року, місто-герой Сталінград був перейменований у Волгоград[2]. У рамках десталінізації, багато інших міст, які носили ім'я Сталіна були або перейменовані або їм були повернуті їх колишні назви. Це торкнулося навіть столиць союзних республік та територій: Сталінабад, столиця Таджицької РСР була перейменована в Душанбе, Сталінірі, столиця Південно-Осетинської автономної області була перейменована в Цхінвалі.

СТАН СУЧАСНОЇ УКР КУЛЬТУРИ

КУЛЬТУРА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАИНИ

Першим кроком на шляху перебудови освітньої галузі, яка охоплювала понад 48 тис. закладів, де навчалося бл. 15 млн. учнів і студентів, працювало більше 2 млн. фахівців, став Закон України "Про освіту" (1991). Він визначив школу як основу духовного та соціально-економічного розвитку держави. Освіта мала бути доступною, гуманною, незалежною від політичних партій, забезпечувати рівні можливості для всіх людей, зв'язок з національною культурою і традиціями, відповідати світовому рівневі.Основні засади функціонування та розвитку системи загальної середньої освіти окреслив Закон "Про загальну середню освіту" (1999). В Україні встановлено такі типи загальноосвітніх навчальних закладів, як середня загальноосвітня школа, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми та ін. Запроваджено поступовий перехід до 12-річного терміну навчання, введено 12-бальну шкалу оцінювання знань учнів. Навчальний процес поділено на З ступені: І — початкова школа (1—4-й кл.), П — базова школа (5—9-й кл.), Ш — старша школа (10— 12-й кл.).Україна має солідний науковий комплекс, який у 2001 р. включав 1479 наукових організацій та 113,3 тис. спеціалістів. Визнаними у світі центрами науки є Київ, Харків, Донецьк, Львів, Дніпропетровськ, Одеса.Установи Національної академії наук України мають тісні зв'язки з провідними науковими центрами світу. Так, завдяки науковим розробкам Національного космічного агентства України наша держава бере участь у міжнародних програмах з дослідження космічного простору.У літератору ввійшло нове покоління, зокрема Ю. Андрухович, О. Забужко, О. Пахльовська, Є. Пашковський, О. Ульяненко, В. Цибулько та ін. Воно намагається по-новому вирішувати мистецькі проблеми, йти в ногу зі світовим літературним процесом.Значних успіхів за роки незалежності досягла українська естрада. Великою популярністю користуються пісні О. Білозір, В. Зінкевича, А. Кудлай, Ані Лорак, Т. Петрененка, О. Пономарьова, Т. Повалій, І. Поповича, С. Ротару, Руслани, яка в 2004 р. перемогла на пісенному конкурсі "Євробачення", гуртів "ВВ", "Океан Ельзи", "Шкардійська терція" тощо.

україна під владою речіпосполитої

Люблінська Унія 1569р. що юридично закріпила за Польщею права на укр. землі, завершила процес підпорядкування території та населення України. Для українців це означало підпорядкування чужій нації з іншою релігією й культурою. Захоплення укр. земель Польщею відбулося спочатку шляхом колонізації. Потім в Україні почались загострюватись економічні, політичні та культурні суперечності. Національне політичне життя України позбавлене державних структур, змушене було шукати нових організаційних форм для протистояння асиміляції.

Руїна

В лютому 1654 р. Польський уряд звернувся до укр. народу з універсалом про повернення під владу Польщі та зректися Хмельницькому. Почалися воєнні дії. До лютого 1655 було спустошене все Поділля. 19 січня 1655 р. під Охматовим Польсько – татарське військо взяло в облогу українсько – московську армію, в результаті Братславщина повертається під владу Польщі. 1657 р. – Б. Хмельницький помер. В жовтні 1657 р. – гетьманом стає Іван Виговський. Він підписує з Польщею «Гадязький договір» у 1658 р. – Україна, Польща, Литва утворює федерацію, єдиний виборний король (Польща), укр. гетьмана вибирає народ, а затверджує король. Народ цей договір не підтримує, Москва почала війну з Україною – 28-29 червня – «Битва під Конотопом» (Москва отримала поразку). Новим гетьманом стає Ю.Хмельницький, він підписує фальшиві «Березневі статті»,але умови були не вигідні. У 1663 р. Чигиринська Рада обирає Павла Тетерю новим гетьманом, паралельно Чорна рада вибрала гетьмана Івана Брюховвецького.

Берестецька унія

Берестейська унія – рішення Київської митрополії Константинопольського патріархату на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об’єднатися з Апостольською столицею у 1596 р. У підготовці унії чималу роль відігравали єзуїти. Проти унії протестувала також значна частина православної шляхти. У 1620 р. за сприяння гетьмана Петра Сагайдачного, єрусалимським патріархом Теофаном було відновлено вищу ієрархію православної Київської митрополії

Люблінська унія

Люблінська унія – угода про об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу – Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 р. Унія передбачала спільний Сейм і Сенат, а договори з іноземними державами укладатимуться від імені Речі Посполитої. Пани обох Держав діставали право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої.