Тема 1. Система бухгалтерського обліку та звітності у банках

Тема 1. Система бухгалтерського обліку та звітності у банках

Сутність банківської системи України. Зміст і вимоги до операційної діяльності в банках

Банківська система – це сукупність банківських установ, що є внутрішньо організованими, об’єднаними загальною метою, які існують в межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму. Банківська система – основна ланка кредитно-фінансової системи країни. В Україні банківська система – дворівнева.

Основний нормативний акт: Положення про організацію операційної діяльності в банках України затверджене Постановою правління НБУ від 18.06.2003 р. за №254.

Під операційною діяльністю банку слід розуміти сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформа­ції за операціями банку, їх реєстрацією у відповідних регістрах, перевіркою та вивіркою. Важливим елементом операційної дія­льності є також здійснення контролю за операційними ризиками, пов'язаними з порушенням банківських правил та/або систем ко­нтролю за обробкою, проведенням операцій, їх документацією. Загалом операційні ризики можуть виникати як унаслідок зовні­шніх причин, так і через помилки працівників банку.

Елементи операційних процедур:

• опис операції;

• розподіл повноважень між виконавцями операцій;

• окреслення відповідальності осіб, що здійснюють операції;

• документування інформації за операцією;

• механізми внутрішнього контролю за проведенням операції.

Банківські операції поділяються на:

• внутрішньобанківські — ті, що виконуються за ініціативою банку, отже, їх зміст відбивається на рахунках синтетичного та аналітичного обліку, які не належать до клієнтських рахунків;

• клієнтські — пов'язані з веденням клієнтських особових ра­хунків, за якими обліковуються кошти клієнтів банку.

До клієнтських рахунків належать:

— кореспондентські;

— поточні (зокрема рахунки за спеціальним режимом їх вико­ристання);

— вкладні (депозитні).

Операції здійснюються у такій послідовності:

— надання (отримання) дозволу на проведення операції;

— безпосередньо виконання операції, укладання договорів, складання первинних документів, відкриття рахунків, запуск ін­формації в облікову систему, опрацювання інформації;

—здійснення внутрішнього контролю протягом усього опера­ційного процесу, від ініціювання до відображення інформації про операцію в облікових регістрах.

Усі операції, що їх здійснює банк, виконуються протягом опе­раційного дня, який складається з операційного часу та часу за­вершення технологічної обробки облікової інформації. При цьо­му формується оборотно-сальдовий баланс, регістри аналітич­ного обліку.

Оперативність системи бухгалтерського обліку досягається завдяки тому, що операції банку реєструються та відображаються в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) або у святкові чи вихідні дні.

Важливим елементом функціонування системи обліку є вста­новлення правил документообороту за операціями з урахуванням вимог нормативно-правових актів НБУ; договорів між банком і клієнтом, між банками-кореспондентами. Чіткий механізм доку­ментообороту забезпечує своєчасне формування (одержання) пер­винних документів, відображення інформації про операції в облі­кових регістрах та виконання процедур контролю.

Поняття бухгалтерського обліку в банках

 

Регулювання бухгалтерського обліку і звітності в банках здійснює Національний банк України.

Бухгалтерський (фінансовий) облік в банках України - це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

 

Бухгалтерський облік банку є складовою інформаційної системи банку та включає:

- облік операцій за відповідними рахунками на підставі автоматизованих та ручних проводок.

- складання агрегованих та детальних звітів.

Операція банку - дія або подія, яка викликає зміни в фінансовому стані банку.

 

Бухгалтерський облік та фінансова звітність у банках України ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою;

автономність - активи та зобов'язання банку мають бути відокремлені від активів і зобов'язань власників цього банку та інших банків (підприємств), у зв'язку з цим особисте майно та зобов'язання власників не мають відображатися у фінансовій звітності банку.

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов'язання та/або витрати - не занижуватимуться;

безперервність - оцінка активів банку здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, то це має відображатися у фінансових звітах;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені

для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

послідовність - постійне (із року в рік) застосування банком обраної облікової політики. Зміна методів обліку можлива лише у випадках, передбачених міжнародними стандартами та національними

положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

історична (фактична) собівартість - активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком

немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.

 

Бухгалтерський облік у банках повинен забезпечувати своєчасне надання правдивої порівняльної інформації про активи, зобов'язання, фінансовий стан та результати діяльності банку.

Повнота та достовірність операцій у сфері обліку забезпечуються обліковою політикою і внутрішніми процедурами банку, що проводяться відповідно до законодавства України

Бухгалтерський облік повинен надавати можливість прогнозування і визначення стратегії розвитку діяльності банку шляхом порівняння статей балансу з показниками, встановленими

керівником банку, та аналізу їх динаміки.

Користувачами економічної інформації бухгалтерського обліку є:

- внутрішні (акціонери банку, Рада банку, Правління банку, внутрішні аудитори банку, працівники банку) користувачі інформації - з метою планування, оцінки та контролю за щоденними операціями

банку, зокрема за використанням його ресурсів відповідальними за це особами;

- зовнішні (Національний банк України, наявні та потенційні кредитори і банки-кореспонденти, наявні та потенційні клієнти (вкладники) й інші користувачі) користувачі інформації - з метою оцінки минулих та майбутніх результатів діяльності банку.

 

Для відображення операцій на позабалансових рахунках за методом подвійного запису використовуються контррахунки, які включені до їх складу. Ці рахунки є умовними і використовуються як технічні для реалізації методу подвійного запису.

Операції за позабалансовими рахунками, на яких обліковуються умовні вимоги та зобов'язання, відображаються у грошовій оцінці за номіналом.

Документи і цінності обліковуються в умовній грошовій оцінці, наприклад, одна грошова чекова книжка — 1 грн.

Отже, операція з видачі клієнту двох грошових чекових книжок відображається бухгалтерською проводкою:

Д-т «Контррахунок» 2 грн.

К-т «Бланки суворої звітності» 2 грн.

Використання позабалансових рахунків дозволяє отримувати інформацію про операції банків, які пов'язані з використанням нових фінансових інструментів. До таких операцій належать зобов'язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, як то:

— кредитні лінії;

— дозволений овердрафт;

— непокриті безвідзивні акредитиви;

— гарантійні зобов'язання;

— зобов'язання за цінними паперами;

— спотові, форвардні й умовні контракти з купівлі-продажу іноземної валюти та інших фінансових інструментів.

У міжнародній практиці обліку на позабалансових рахунках обліковуються, як правило, операції тільки такого характеру.
Облік документів і цінностей на позабалансових рахунках — це традиція радянської школи банківського обліку. Такий облік забезпечує додатковий контроль за правильністю і своєчасністю проведення операцій, які безпосередньо впливають на активи і пасиви банку. До них належать такі рахунки: «Бланки цінних паперів та інші бланки»; «Документи за розрахунковими операціями» та ін.

Одним з ключових елементів національної системи бухгалтерського обліку є план рахунків, завдяки якому досягається систематизація бухгалтерських рахунків. Іншими словами, план рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації банківських операцій.

Новий план рахунків, розроблений Національним банком України, впроваджений у комерційних банках з 1 січня 1998 р. Він узгоджений із загальноприйнятими у міжнародній практиці принципами та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і є обов'язковим для використання всіма установами комерційних банків.

План рахунків, розроблений окремо для установ НБУ, за структурою майже не відрізняється від плану рахунків для комерційних банків але має деякі особливості за змістом. Це пов'язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному банку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього боргу, регулювання діяльності комерційних банків та ін. Він базується на двох основних принципах: відповідність обліку і звітності; простота викладення.

 

 

 

Рис.1. Класифікація рахунків обліку комерційних банків

Рис.2. Структура плану рахунків

 

Основні вимоги, яким повинен відповідати план рахунків:
— детальний та повний облік усіх банківських операцій;
— своєчасна обробка і накопичення детальної інформації;
— відображення правдивої та змістовної інформації для всіх категорій користувачів.

 

У структурі плану рахунків можна виділити три частини, які логічно пов'язані між собою:
— балансова частина;
— частина доходів і витрат;
— позабалансова частина.

Бухгалтерські рахунки в плані рахунків згруповані в дев'ять класів. Балансова частина об'єднує перші п'ять класів. На підставі цих класів складається балансовий звіт комерційного банку. Друга частина включає класи доходів і витрат. На підставі рахунків цих класів складається звіт про прибутки та збитки. Третя частина містить клас позабалансових рахунків (9 клас). Рахунки усіх трьох частин призначені для ведення фінансового обліку. Восьмий клас містить рахунки для ведення управлінського обліку. Рахунки управлінської бухгалтерії ввикористовуються для визначення собівартості банківських продуктів, а також ефективності праці окремих підрозділів або центрів відповідальності тощо. Вони дозволяють накопичити інформацію для прийняття тактичних і стратегічних рішень менеджерами та керівництвом банку.

Групування бухгалтерських рахунків у балансовій частині здійснено за наступними принципами:
— за видами контрагентів;
— за функціями комерційних банків (вид операції);
— за принципом ліквідності.

Згідно з першим принципом міжбанківські операції виділені окремо у першому класі, а операції з усіма іншими клієнтами — у другому класі; у межах класу рахунки об'єднуються за видами контрагентів.

Відповідно до другого принципу, наприклад, операції з казначейськими інструментами відображаються за рахунками першого класу; розрахункові та кредитні операції — у другому класі; операції з цінними паперами — у третьому класі; внутрішньобанківські операції — у третьому та четвертому класах тощо.

Згідно з третім принципом активи та пасиви першого—четвертого класів розміщені за ступенем зниження ліквідності, тобто активи — від найбільш ліквідних (монети та банкноти у касі, кошти на рахунках у НБУ) до неліквідних (сумнівна заборгованість за кредитами, основні засоби); пасиви — від зобов'язань за вимогою до довгострокових зобов'язань.

 

Приклад 1

Обчислення ключового (контрольного) розряду за рахунком 1211К728011234 для банку, код банку 30000:

1) запишемо рахунок, для якого потрібно обчислити ключовий (контрольний) розряд, у такому вигляді:

30000 1 2 1 1 К 7 2 8 0 1 1 2 3 4;

2) множимо його цифри порозрядно на умовну суму:

 

3 0 0 0 0 1 2 1 1 К 7 2 8 0 1 1 2 3 4

х

1 3 7 1 3 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7

-------------------------------------

3 0 0 0 0 3 4 1 3 0 7 6 6 0 3 7 2 9 8;

3) в отриманому результаті запишемо лише одиничні розряди, не враховуючи вищі;

4) отримані цифри додаємо:

3 + 0 + 0 + 0 + 0 + 3 + 4 + 1 + 3 + 0 + 7 + 6 + 6 + 0 + 3 + + 7 + 2 + 9 + 8 = 62;

5) додаємо кількість символів рахунку (у цьому прикладі - 14):

62 + 14 = 76;

6) останній розряд отриманої суми завжди множимо на 7:

6 х 7 = 42;

7) останній розряд отриманої суми 2 є ключовим (контрольним) розрядом для рахунку 1211К728011234;

8) аналітичний рахунок має номер 12112728011234.

 

Приклад 2

Обчислення ключового (контрольного) розряду за рахунком 1211К7281 для того самого банку

1) запишемо рахунок, для якого потрібно обчислити ключовий (контрольний) розряд, у такому вигляді:

30000 1 2 1 1 К 7 2 8 1;

2) множимо його цифри порозрядно на умовну суму:

 

3 0 0 0 0 1 2 1 1 К 7 2 8 1

х

1 3 7 1 3 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7 1 3 7

-------------------------------------

3 0 0 0 0 3 4 1 3 0 7 6 6 1 0 0 0 0 0;

3) в отриманому результаті запишемо лише одиничні розряди, не враховуючи вищі;

4) отримані цифри додаємо:

3 + 0 + 0 + 0 + 0 + 3 + 4 + 1 + 3 + 0 + 7 + 6 + 6 + 1 + 0 + + 0 + 0 + 0 + 0 = 34;

5) додаємо кількість символів рахунку (у цьому прикладі - 9):

34 + 9 = 43;

6) останній розряд отриманої суми 3 завжди множимо на 7:

3 х 7 = 21;

7) останній розряд отриманої суми 1 є ключовим (контрольним) розрядом для рахунку 1211К7281;

8) аналітичний рахунок має номер 121117281.

 

Параметри контрагентів банку - це обов'язкові параметри, які деталізують інформацію про контрагентів. До них належать: код контрагента, ідентифікаційний код, резидентність, код держави, ознака інсайдера, інституційний сектор економіки, форма власнос­ті, галузь економіки, вид економічної діяльності. Визначаючи пара­метри контрагентів (а це набір цифр), бухгалтерський апарат банку не мусить запам'ятовувати їх значення. Для цього формується картка клієнта, де записані всі значення цифр, що входять до номера аналі­тичного рахунка.

Параметри документів, що є стандартизованими реквізитами документів, необхідні для проведення банками розрахункових, або касових операцій. Національним банком України визначено чотири параметри документів:

► символ касових оборотів;

► код контрагента;

► код операції;

► код країни платника.

Тема 1. Система бухгалтерського обліку та звітності у банках