Розрахунок відрахувань на соціальні заходи

Вироби	Заробітна плата, грн.	Всього фонд оплати праці, грн.	Відрахування на соціальні заходи, %	Сума нарахувань на заробітну плату, грн.
Основна	Додаткова
Хлібобулочні	122,71	134,98	257,69	37,28	96,07
Кондитерські	1096,71	1206,38	2303,1	37,28	858,59

 

 

1.8. Розрахунок витрат на утримання та експлуатацію устаткування

До витрат на утримання та експлуатацію устаткування відносяться витрати:

─ на утримання і експлуатацію виробничого обладнання, цехового транспорту та інструментів і пристроїв зі складу основних виробничих засобів - технічний нагляд, технічне обслуговування;

─ на ремонти, що здійснюються для підтримки об’єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигід від використання виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту, інструментів і пристроїв зі складу основних виробничих засобів;

─ амортизаційні відрахування від вартості виробничого обладнання транспорту, інструментів та пристроїв із складу основних виробничих засобів (хлібопекарні печі, установки безтарного зберігання і транспортування борошна, технологічне обладнання для приготування і оброблення тіста, підйомники, вантажні ліфти тощо);

─ суму сплачених орендарем платежів за користування наданих в оперативну оренду основних засобів;

─ витрати на утримання цехових транспортних засобів (вантажних автомобілів, авто- та електрокарів та інших видів нетехнологічного транспорту, який забезпечує переміщення сировини та матеріалів, доставку готової продукції на склади зберігання);

─ інші витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією устаткування.

Ця стаття розраховується на основі спеціального кошторису цеху (при цеховій структурі) та підприємства (при безцеховій). Витрати на утримання та експлуатацію устаткування відносяться тільки на ту продукцію, яка виготовляється на цьому обладнанні. Розподіл витрат на утримання і експлуатацію устаткування за видами продукції відбувається за допомогою бази розподілення (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, ваги виробленої продукції у структурі виробництва), що прийнята підприємством.

При розрахунку даної статті студент враховує вартість основних засобів цеху підприємства, метод амортизаційних відрахувань, обраний підприємством, витрати на поточний ремонт. Розмір амортизаційних відрахувань в навчальних цілях можна приймати на рівні 15%, витрати на поточний ремонт – 8%. Від вартості основних засобів.

За відсутністю заводських даних для розрахунку витрат на утримання і експлуатацію устаткування їх розмір можна приймати на рівні 60% (для хлібобулочних виробів) та 70 % (для кондитерських виробів) від суми основної заробітної плати робітників.

1.9. Розрахунок загальновиробничих витрат

До статті «Загальновиробничі витрати» належать витрати на:

─ управління виробництвом; включаються витрати на оплату праці і відрахування на соціальні заходи апарату управління цехів, дільниць; оплата службових відряджень персоналу цехів, дільниць; витрати на придбання спеціалізованої літератури; оплата послуг за участь у семінарах, що проводяться з метою підвищення професійного рівня;

─ суми платежів, сплачених орендарем за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами та нематеріальними активами загальновиробничого призначення;

─ амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

─ витрати некапітального призначення, пов'язані з удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції;

─ витрати на обслуговування виробничого процесу (забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, енергією інструментом, внутрішньозаводське переміщення вантажів); на утримання, експлуатацію, технічний огляд та технічне обслуговування основних засобів цехового призначення; здійснення технологічного контролю за виробничим процесом; утримання загальновиробничого персоналу, зайнятого обслуговуванням виробничого процесу;

─ витрати на охорону праці (забезпечення та проведення медичних оглядів робітників; забезпечення спецодягом; забезпечення дотримання правил техніки безпеки праці, охорони праці, санітарно-гігієнічних вимог);

─ витрати на пожежну і сторожову охорону;

─ плата за використання та обслуговування засобів сигналізації, за надані для виробничих потреб послуги телефонного зв'язку;

─ податки, збори та інші, передбачені законодавством, обов’язкові платежі, безпосередньо пов’язані з виробничим процесом (плата за землю, податок з власників транспортних засобів, плата за забруднення навколишнього середовища, місцеві податки і збори, комунальний податок);

─ платежі зі страхування ризиків цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі виробничих фондів загальновиробничого (цехового) призначення;

─ витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

─ інші витрати.

Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються до собівартості продукції, що виготовляється тільки цим цехом. Витрати за цією статтею студент визначає, виходячи із планових або фактичних витрат підприємства.

За відсутністю заводських даних загальновиробничі витрати можна приймати в розмірі 70% від основної заробітної плати робітників.

1.10. Розрахунок втрат від браку

Браком у виробництві вважаються недоброякісні готові вироби, продукція, напівфабрикати, роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам, і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

До виробничого браку відносяться недоброякісні готові вироби, продукція та напівфабрикати, що забраковані у виробництві і такі, що не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам у результаті порушення встановленого технологічного режиму, рецептури, правил складування, а також внаслідок недбалого виконання робіт робітниками підприємства і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням.

До експедиційного браку відносяться готові вироби, продукція забраковані після здачі в експедицію підприємства, повернені з ознаками зіпсування при вантажно-розвантажувальних роботах чи транспортуванні до складу готової продукції (деформовані, підмочені, зламані), а також вироби із простроченими строками споживання.

До даної статті належать:

─ вартість забракованої у виробництві продукції з технологічних причин та внаслідок недбалої роботи робітників підприємства;

─ вартість матеріалів, напівфабрикатів, зіпсованих під час налагодження устаткування;

─ вартість готових виробів, зіпсованих під час транспортування на виробництві, забракованих після здачі в експедицію або повернуті з торгової мережі з вини підприємства;

─ витрати на усунення браку.

Витрати за даною статтею приймаються на основі звітних даних підприємства. При розробленні нового виду продукції, або планових показників діяльності підприємства стаття не розраховується.

1.11. Розрахунок адміністративних витрат

До адміністративних витрат належать такі загальногосподарські витрати, що спрямовані на обслуговування і управління підприємством:

─ витрати, які пов’язані з управлінням підприємством (оплата праці та витрати на матеріально-технічне забезпечення персоналу управління підприємством, придбання літератури, оплата відряджень, участь у семінарах, придбання ліцензій тощо);

─ витрати на утримання та обслуговування основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (вартість палива, енергії, оплата праці робітників зайнятих обслуговуванням, амортизація, витрати на пожежну і сторожову охорону тощо), які мають загальнозаводське призначення;

─ витрати на обслуговування виробничого процесу;

─ витрати, які пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою працівників апарату управління;

─ інші витрати.

Адміністративні витрати визначаються за даними підприємства на основі складеного кошторису. Розподіл між видами продукції здійснюється пропорційно до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції.

За відсутністю заводських даних розмір адміністративних витрат рекомендується приймати в розмірі 9-10 % від виробничої собівартості.

1.12. Розрахунок витрат на збут

До витрат на збут належать витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції, зокрема:

─ витрати на утримання підрозділів підприємства, що пов’язані зі збутом продукції (оплата праці, відрахування на соціальні заходи, комісійні винагороди торговим агентам, експедиторам, витрати на оплату службових відряджень, витрати на матеріали тощо);

─ витрати на утримання, ремонт та експлуатацію основних засобів, інших необоротних матеріальних активів пов'язаних із реалізацією (збутом) продукції (технічний огляд та обслуговування, оплата праці робітників, зайнятих обслуговуванням та ремонтом, амортизаційні нарахування, вартість спожитої електроенергії, матеріалів, запасних частин, мастильно-обтиральних матеріалів тощо).

─ витрати, пов'язані з транспортуванням та страхуванням готової продукції (відшкодування транспортних та страхових витрат постачальника на доставку продукції на станцію, оплата послуг транспортно-експедиційних і посередницьких організацій);

─ витрати, пов'язані з забезпеченням правил техніки безпеки та охорони праці;

─ витрати на тару та пакування виробів на складах готової продукції (вартість тари, придбаної від сторонніх організацій; витрати на ремонт тари; витрати на пакувальні матеріали для пакування готової продукції на складах. При цьому витрати на пакування готової продукції включаються до витрат на збут продукції, якщо пакування готової продукції проводиться після здавання її на склад);

─ витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів та ті, що пов'язані із дослідженням ринку (маркетингові програми);

─ витрати на зберігання, навантаження, розвантаження та страхування готової продукції;

─ податки та збори встановлені законодавством України (сплата експортного мита та митних зборів, єдиного збору, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України при вивезенні вантажу, податку з реклами тощо);

─ інші витрати, що пов'язані зі збутом продукції.

Витрати, що входять до цієї статті калькуляції, безпосередньо відносяться на певний вид продукції. У разі неможливості їх визначення, вони можуть відноситися на кожен вид продукції у розмірі 21% (для хлібобулочного виробництва) та 9% (для кондитерського виробництва) до виробничої собівартості.