Стаття 53. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах

Особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є студенти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та докторанти.

Студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Курсант - особа, яка в установленому порядку зарахована до військового вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Екстерн - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Асистент-стажист - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в асистентурі-стажуванні вищих навчальних закладів мистецького профілю з метою удосконалення творчої майстерності.

Інтерн - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад.

Клінічний ординатор - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських посад, навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста.

Здобувач - особа, яка прикріплена до аспірантури або докторантури вищого навчального закладу або наукової установи і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі.

Аспірант (ад'юнкт) - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

Докторант - особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Стаття 54. Права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

1. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на:

вибір форми навчання;

безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;

трудову діяльність у позанавчальний час;

додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу;

участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;

участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;

надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;

участь у об'єднаннях громадян;

обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом;

участь у формуванні індивідуального навчального плану;

моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні та активну участь у науково-дослідній роботі;

захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;

безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу;

канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів.

2. Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.

Стаття 55. Обов'язки осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов'язані:

додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;

виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.

Тема 7

Студентське самоврядування як невід'ємна складова

Демократизації вищої школи

Самостійно опрацювати лекційний матеріал

Зміст лекції

1. Студентське самоврядування як соціальна необхідність, його сутність, мета, завдання, основні напрями та принципи діяльності

2. Організаційні форми та структура студентського самоврядування

3. Особливості організації студентського самоврядування на рівні академгрупи та у гуртожитку

4. Взаємовідносини органів студентського самоврядування з адміністрацією університету

Ключові поняття: студентське самоврядування, студентська рада, функції студентського самоврядування.

Література

1. Закон України «Про вищу освіту» // Освіта України. – 2002. – 26 лютого. – С. 2-7.

2. Положення про державний вищий заклад освіти // Як здобути вищу освіту: Права та гарантії. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 54-74.

Доповнити конспект лекції виписками з тексту документу

Закон України «Про вищу освіту».

Методичні поради

Аналізуючи статтю 38 «Студентське самоврядування» Закону України «Про вищу освіту», студентам необхідно з’ясувати такі питання: у чому полягає призначення органів студентського самоврядування; які питання вони можуть вирішувати; які основні завдання органів студентського самоврядування визначає Закон; на яких рівнях може здійснюватися студентське самоврядування; який орган є вищим у студентському самоврядуванні та які форми може мати студентське самоврядування?

 

Закон України «Про вищу освіту» (витяг)

Стаття 38. Студентське самоврядування

1. У вищих навчальних закладах створюються органи студентського самоврядування. Органи студентського самоврядування сприяють гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. Органи студентського самоврядування вирішують питання, що належать до їх компетенції.

Рішення органів студентського самоврядування мають дорадчий характер.

2. У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, рішеннями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки та відповідного центрального органу виконавчої влади, в підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу.

3. Основними завданнями органів студентського самоврядування є:

забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;

забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;

сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;

сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;

сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;

організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;

сприяння працевлаштуванню випускників;

участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

4. Студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

5. Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) студентів вищого навчального закладу, які:

ухвалюють Положення про студентське самоврядування;

обирають виконавчі органи студентського самоврядування та заслуховують їх звіти;

визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування.

6. Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо).

 

Підготувати навчальний проект “План роботи студентської ради

факультету на поточний навчальний рік“

Методичні рекомендації до виконання завдання

Проектна робота студентів передбачає їх самостійність у застосуванні отриманих теоретичних знань на практиці, прагматично спрямована на такий результат, який можна побачити, осмислити, використати у практичній діяльності.

Для виконання завдання з підготовки навчального проекту студентам необхідно пригадати з матеріалів лекції положення щодо сутності студентського самоврядування, форм його здійснення, компетенції та основних напрямків діяльності.

Студентам також необхідно враховувати, що студентській раді факультету протягом навчального року доведеться вирішувати низку питань, зокрема:

· формування органів самоврядування на факультеті та студентського активу, розподілу доручень;

· визначення завдань та планування роботи;

· участі у вирішенні проблем навчально-виховного процесу, навчальної дисципліни та успішності студентів;

· організації науково-дослідної роботи студентів на факультеті;

· культурно-масової роботи, участі студентів у оглядах художньої самодіяльності “Студентська осінь“, “Студентська весна“, конкурсах “Лицарський турнір“, “Міс чарівність“ та інших;

· організації відвідування театру, виставок, зустрічей з провідними вченими та відомими фахівцями, проведення екскурсій, участі у районних та міських заходах;

· спортивно-масової роботи, участі студентів у спартакіадах, пропаганди здорового способу життя, боротьби з палінням в університеті;

· піклування про студентів пільгових категорій та студентів, які проживають у гуртожитку;

· благодійницької діяльності та інше.

Для підготовки навчального проекту студенти можуть скористатися матеріалами, вміщеними у навчальному посібнику Соловей М.І., Демчук В.С. Виховна робота у вищому навчальному закладі. – К.: Ленвіт, 2003. – С. 243–248.

 

Навчальний проект викладається письмово у конспекті лекцій з нової сторінки, виокремлюється від інших матеріалів назвою та оформленням.

 

Написати реферат

за однією з обраних студентом тем

 

Тематика рефератів

 

1. Криворізький технічний університет: історія та сучасність.

2. Історія економічної освіти в Україні.

3. Сучасна економічна освіта у світі та в Україні.

4. Життя та наукова діяльність видатних українських вчених-економістів.

5. Вчені-економісти лауреати Нобелівської премії.

6. Запровадження Болонського процесу в Україні: шляхи, проблеми, досвід.

7. Роль міжнародного співробітництва у вдосконаленні вищої економічної освіти.

8. Формування системи ступеневої освіти в Україні.

9. Кредитно-модульна система організації навчання: переваги, проблеми, шляхи вдосконалення.

10. Модульно-рейтингова система оцінювання знань: багатоманітність підходів та можливості уніфікації.

11. Гуманістичні аспекти вищої економічної освіти.

12. Світовий досвід фундаменталізації підготовки фахівців.

13. Світовий досвід індивідуалізації підготовки фахівців.

14. Сучасна лекція у ВНЗ і робота студента із засвоєння теоретичного матеріалу.

15. Підготовка студента до практичних та семінарських занять.

16. Виконання студентом курсової роботи.

17. Підготовка студентського реферату.

18. Професійне самовдосконалення та самовиховання майбутніх фахівців.

19. Планування і організація самостійної роботи студентом.

20. Джерела наукової інформації та самостійна робота студента з їх вивчення.

21. Самостійна робота студента з навчальною та науковою літературою.

22. Наукові періодичні видання з проблем економіки та підприємництва, їх використання студентами.

23. Самоорганізація та самоконтроль самостійної роботи студентом.

24. Мета та завдання сучасної вищої економічної освіти.

25. Сучасний ринок праці та його вимоги до підготовки економістів.

26. Соціальний портрет сучасного студента.

27. Формування засад здорового способу життя у студентському середовищі.

28. Сучасні підходи та моделі розв’язання проблеми попередження правопорушень серед студентської молоді.

29. Проблеми попередження поширення захворювань на СНІД, викорінення пияцтва та тютюнопаління у студентському середовищі.

30. Зарубіжний досвід студентського самоврядування.

Методичні рекомендації до виконання завдання

Найбільш поширеною формою участі студентів у навчально-дослідницькій роботі на перших етапах навчання є підготовка рефератів. Реферат (від латинського кореня – доповідати, повідомляти) – це короткий виклад (перед аудиторією або в письмовій формі) наукової праці, вчення, змісту книги тощо, або доповіді на певну тему, що складається з огляду різних друкованих джерел (монографій, наукової періодики, досліджень з певних проблем та ін.). При реферуванні наукової літератури необхідні узагальнення, систематизація матеріалу з декількох джерел, що відносяться до однієї проблеми, критичний підхід до наведених в них даних, їх аналіз і виділення результатів з певних питань в залежності від завдань, які ставляться при реферуванні. Реферати можна розділити на три основні типи:

· Реферати, в яких стисло і чітко викладається зміст одного або декількох творів, присвячених одній проблемі. Такий реферат близький до конспекта, але відрізняється тим, що являє собою цілком завершену, цілісну роботу.

· Реферати, виконувані на задану тему з використанням кількох джерел. При їх складанні використовуються кілька статей або книг, кожна з яких розкриває тільки один із аспектів проблеми, що розглядається. Об’єднуючи матеріали цих робіт необхідно встановити оптимальну послідовність і єдину методику викладу, однаковість стилю, позначень і формулювань. Такий реферат близький до курсової роботи.

· Реферати вищого типу, які вимагають не тільки короткого викладу, систематизації і узагальнення матеріалу, але й критичного підходу до ідей і результатів кожної реферованої роботи. В результаті критичного огляду літератури з даного питання визначається завдання подальшого дослідження, а інколи й можливі його шляхи. Цей тип реферату являє собою, по суті, первісний етап наукового дослідження.

При написанні реферату студентам слід враховувати такі в имоги до оформлення реферату:

Формат аркуша А 4 (з однієї сторони)

Обсяг: 15-20 сторінок

Мова: українська

Шрифт: Times New Roman 14 пт

Інтервал: 1,5

Відступи (поля): зверху і знизу – 20 мм, зліва – 30 мм,

справа – 15 мм

Посилання: у тексті у квадратних дужках

із зазначенням номера джерела у списку

літератури та після коми – сторінки

Скріплення аркушів: папка з файлами.

Структура реферату:

· Титульний аркуш

· Зміст

· Вступ

· Розділ 1

· Розділ 2...

· Висновки

· Список використаної літератури

· Додатки (за необхідності)

Кожен структурний елемент (розділ) реферату починаєтьсяз нової сторінки.

Титульний аркуш реферату вважається першою сторінкою. Він містить повну назву навчального закладу та кафедри, де виконана робота; назву реферату; шифр групи, в якій навчається студент та його прізвище, ім’я, по батькові; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника; місто і рік виконання роботи.

Зміст подають на початку роботи і він є її другою сторінкою. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.

Вступ повинен розкрити сутність теми та її значущість, підстави для її розробки теми. Вступ має бути ґрунтовним, конкретним, але невеликим за обсягом. Перша сторінка вступу нумерується цифрою “3”. Тут і далі порядковий номер друкується справа у верхньому полі сторінки.

Основна частина реферату складається з розділів, в яких пропорційно викладається її зміст. Назви розділів повинні розкривати зміст роботи, бути чіткими, зрозумілими. Кожний розділ починають з нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюють висновки.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором. Центральне місце в основній частині роботи займає постановка і аргументація основного питання. Вона повинна бути оформлена в логічно організованупослідовну розповідьз цитуванням теоретичних положень, посиланнями на тексти використаних наукових праць. Форма викладу довільна. Але він повинен бути послідовним без повторів. Кожне положення повинне бути виділене так, щоб сприймалось як закінчена, чітко сформульована думка. Кожне з наступних положень має логічно випливати з попереднього, бути пов’язаним з думкою, а також становити частину цілого, підтверджуючи чи заперечуючи попереднє, але за смислом бути поєднаним з ним. Всі положення, висновки повинні бути безумовно доказовими. По суті виклад будується за такою схемою: теза, система аргументів, приклади, їх пояснення, висновок. В сукупності всіх частин має бути розкрита тема в цілому.

Важливе значення має стиль наукової роботи. Звичайно, неможливо вимагати від кожного студента літературно-художніх здібностей, але грамотність чіткість і ясність викладу, по можливості живість і образність мови є обов’язковими вимогами. Слід уникати в рефераті зворотів від першої особи: “я вважаю”, “ми вибрали”, “я думаю” і т.п. В стилі роботи має бути витримана єдність. Він має тяжіти до точності назв, конкретики, стриманості, об’єктивності, доказовості. Недоречні вияви емоцій, патетики. Головне в ньому – результати дослідження, їх аргументована логіка, що захищає, підтверджує кожну з висловлюваних позицій. Не потрібно вживати довгі фрази, описи загальновідомих положень, повтори. Реферат повинен містити факти, опиратись на джерела, спеціальні дослідження. Не слід зловживати описом великої кількості фактів, зайвими подробицями, які роблять роботу громіздкою, знижують її якість. В тексті необхідно навести лише деякі ретельно підібрані яскраві і переконливі приклади для підтвердження висунутих в роботі положень або обґрунтування висновків.

Висновки є обов’язковою складовою реферату, в якій у стислому вигляді викладають найбільш важливі результати дослідження. Інколи підсумки зробленого подають у формі тез, які нумерують: “В результаті проведеного дослідження можемо зробити такі висновки: 1....".

Список використаних джерел вміщує використані студентом наукові праці по темі реферату. Він свідчить про обсяг використаних матеріалів, про наявність навичок і культури наукової роботи. Список використаних джерел розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Додатки вміщують якщо в цьому є потреба – за необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття змісту реферату: ілюстративний матеріал, схеми, таблиці, діаграми, довідкові дані, документи та ін.

Студентам слід звернути увагу на те, що у рефераті їм доведеться передавати чужі думки, висловлювання, зміст наукових праць своїми словами або дослівно (наводити цитати). Цитати – дослівні уривки із статті, документа тощо, які наводяться для підтвердження факту чи для пояснення, для ілюстрації до коментарів та ін. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Слід постійно пам’ятати про обов’язок того хто цитує, точно передавати зміст оригіналу. Не можна виривати з тексту вислови, які б суперечили загальній тенденції оригіналу, викривляли його суть. Загальні вимоги до цитування такі:

1. Слід так будувати фразу, абзац, щоб було ясно, де власний текст, а де запозичений. Для цього текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичні формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання.

2. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора.

3. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

4. Якщо необхідно виявити ставлення автора наукової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

5. Якщо автор наукової праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора наукової праці, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.С.), (підкреслено мною. – М.С.), (розрядка моя. – М.С.).

6. Цитувати слід в міру. Надмірне цитування, жонглювання цитатами, наведення надто великих уривків чужих текстів свідчать про невміння дослідника аргументувати свої твердження, неспроможність аналізувати явище.

7. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело. Це ж стосується і непрямого цитування. Непряме цитування – переказ, виклад думок інших авторів своїми словами – дає значну економію тексту, але вимагає граничної точності у викладенні думок автора, коректності щодо оцінювання його результатів і відповідних посилань на джерело.

При написанні реферату студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Такі посилання дають можливість відшукати цитовані джерела і перевірити достовірність наведених відомостей, Інколи через поспіх та недбалість студенти забувають про ініціали авторів, не вважають за потрібне називати автора і назву журнальної статті, обмежуються вказівкою на назву, номер і рік видання журналу. Цього не можна допускати. Слід також мати на увазі: у бібліографічному описі книги ініціали автора мають стояти після прізвища, а у тексті роботи – навпаки, чим підкреслюється повага до вченого.

 

 

Питання для самоконтролю

1. Історичні передумови та причини виникнення університетів у середньовічній Європі.

2. Структура середньовічного університету та організація навчання у ньому.

3. Виникнення перших університетів в Україні, короткі відомості про них.

4. Дайте характеристику системі вищої освіти в Україні.

5. Місце університетів у сучасній системі вищої освіти.

6. Дайте характеристику основних типів вищих навчальних закладів в Україні.

7. Загальна характеристика Закону України «Про вищу освіту».

8. Основі віхи історії Криворізького технічного університету.

9. Сутність Болонського процесу, його принципи та завдання.

10. ECTS: сутність та призначення.

11. Модернізація вищої освіти України у контексті Болонського процесу.

12. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчання у ВНЗ України.

13. Сутність та значення фундаменталізації підготовки фахівців з вищою освітою.

14. Інформатизація освіти.

15. Гуманізація та гуманітаризація освіти.

16. Сутність та значення індивідуалізації підготовки фахівців з вищою освітою.

17. Загальна характеристика основних форм організації навчального процесу в університеті.

18. Принципи та форми організації контролю за навчальною діяльністю студентів та оцінки її результатів.

19. Особливості організації навчального процесу в умовах КМСОН.

20. Сутність самостійної роботи студентів, її організація та контроль.

21. Науково-дослідна робота студентів як складова їх самостійної роботи.

22. Поняття змісту освіти у вищому навчальному закладі.

23. Загальна характеристика складових державного стандарту освіти.

24. Загальна характеристика навчального плану (за напрямом підготовки).

25. Сутність компетентісного підходу у професійній освіті.

26. Мета, завдання та шляхи вдосконалення сучасної економічної освіти.

27. Бібліотека університету: її функції та призначення.

28. Дати визначення поняття «студентство». Охарактеризувати студентство як соціальну групу, розкрити її специфіку.

29. Розкрити сутність поняття соціальної адаптації. Визначити головні умови соціальної адаптації студентів в освітньому закладі.

30. Загальна характеристика фондів бібліотеки університету та правила користування ними.

31. Складові соціально-культурної інфраструктури університету.

32. Фізкульурно-оздоровча робота зі студентами в університеті.

33. Студенти ВНЗ, їх права та обов’язки.

34. Студентське самоврядування у ВНЗ: суть, структура, форми роботи.

тестові завдання для самоперевірки