Інфекційна безпека. Інфекційний контроль

 

ПЛАН

ІНФЕКЦІЯ, ІНФЕКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС.. 1

Поняття інфекції, інфекційного процесу.. 1

Способи передачі інфекції 2

ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНА ІНФЕКЦІЯ.. 3

Визначення і масштаб проблеми внутрішньолікарняної інфекції 3

Групи ризику розвитку внутрішньолікарняної інфекції 3

Особливості етіопатогенезу внутрішньолікарняних інфекцій.. 4

Види збудників, що викликають внутрішньолікарняну інфекцію... 4

Резервуари (джерела) збудників внутрішньолікарняної інфекції 5

Способи передачі конкретних збудників. 6

ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ І КОНТРОЛЮ ВНУТРІШНЬОШІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ.. 8

Поняття інфекційної безпеки та інфекційного контролю... 8

Загальні заходи профілактики інфекції медичного персоналу.. 9

Навчання хворих і їхніх рідних заходам профілактики інфекції 9

Техніка безпеки при роботі з біологічними рідинами.. 10

Обробка рук до і після виконання маніпуляції 12

Обробка рук і слизових оболонок при контакті з біологічними рідинами.. 15

Надягання стерильного халату і його знімання. 15

Надягання і знімання стерильних гумових (латексних) рукавичок, маски.. 16

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ НЕОБХІДНО ЗАПАМ’ЯТАТИ.. 17

 

ІНФЕКЦІЯ, ІНФЕКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС

Поняття інфекції, інфекційного процесу

Інфекційні захворювання існують завдяки контагіозності, під якою розуміють можливість передачі збудника від носія до здорової людини. Ця особливість, що забезпечує виживання збудника як біологічного виду, сформувалась у процесі еволюції.

Інфекція (лат. infectio — зараження, псування) — стан зараження організму патогенними мікробами, при якому відбувається взаємодія між збудниками захворювання і макроорганізмом.

Інфекційний процес — це складний комплекс специфічних біохімічних, морфологічних та імунологічних змін, що виникають в організмі при попаданні патогенного агента в організм. Ці зміни залежать від виду збудника.

Інфекційний процес становить сутність інфекційної хвороби. Власне інфекційна хвороба - це крайній ступінь розвитку інфекційного процесу.

На ранніх етапах розвитку мікробіології, коли були відкриті численні збудники інфекційних захворювань, роль мікроорганізмів у виникненні захворювань переоцінювалась. Попадання патогенного агента в організм вважалось єдиною необхідною умовою для розвитку інфекційного захворювання. Насправді ж, наслідки проникнення мікроорганізму в організм людини є результатом взаємодії збудника (мікроорганізму) і макроорганізму (людини) в конкретних умовах зовнішнього середовища, при цьому захисним механізмам іноді належить вирішальне значення.

У результаті взаємодії мікроорганізмів з різними патогенними властивостями і організмом людини інфекційний процес, що виникає, може набувати найрізноманітніших форм перебігу: від безсимптомної до клінічно вираженої і навіть смертельної.

Способи передачі інфекції

Існування будь-якого збудника інфекційної хвороби окремого біологічного виду неможливе без постійної зміни індивідуального хазяїна. Ця зміна відбувається за допомогою особливого способу, який Л.В. Громашевський (класик епідеміологічної науки) назвав механізмом передачі збудника інфекції. При цьому раніше заражений організм хазяїна виступає як джерело збудника інфекції, а той, кому цей збудник передається, — як сприйнятливий до хвороби організм. Останній сам стає джерелом збудника інфекції, і цей процес передачі повторюється безперервно, доки існують сприйнятливі організми, доти є "пальне" для збудника.

Таким чином, збільшується кількість збудників, кількість хворих, поширюється захворюваність. У цьому і вбачають сутність епідемічного процесу, основною закономірністю якого є безперервність, що підтримує життєздатність популяції збудників інфекційних хвороб.

Найкраще основні риси епідемічного процесу були вивчені Л.В. Громашевським, який уклав їх у так звані закони епідеміології.

1. Джерелом збудника інфекції є заражений (хворий, а іноді здоровий) організм людини або (при зоонозах) тварини.

2. Локалізація (місце знаходження) збудника інфекції в організмі та механізм передачі його — взаємообумовлені явища. Закономірно змінюючи один одного, вони утворюють безперервний ланцюг, який забезпечує існування виду збудника в природі, а разом з тим безперервність епідемічного процесу при будь-яких інфекційних хворобах.

3. Специфічна локалізація збудників інфекційних хвороб в організмі, відповідний їй механізм передачі можуть бути покладені в основу раціональної класифікації інфекційних хвороб людини. За цими ознаками вони поділяються на 4 групи:

Група інфекцій	Первинна локалізація	Механізм (спосіб) передачі
Кишкові	Травний канал	Фекально-оральний
Дихальних шляхів	Дихальні шляхи	Крапельний
Кров'яні	Кров	Трансмісивний
Зовнішніх покривів	Зовнішні покриви	Контактний

4. Епідемічний процес виникає і підтримується тільки за умови спільних дій таких трьох первинних -рушійних сил (чинників, агентів):

— існування джерела збудника інфекції;

— можливість здійснення механізму його передачі;

— сприйнятливість населення до даної інфекції.

При виключенні хоч одного з цих чинників епідемічний процес припиняється. На цьому законі базуються заходи профілактики всіх інфекційних хвороб.

5. Природні та соціальні явища зумовлюють кількісні та якісні зміни епідемічного процесу шляхом впливу на його первинні, рушійні сили (джерело збудника, механізм передачі, сприйнятливість), а тому вони є вторинними, або опосередкованими силами епідемічного процесу.

6. Епідеміологія будь-якої інфекційної хвороби може змінюватись, якщо у соціальному житті суспільства виникають зміни, які спроможні впливати, стимулюючи або пригнічуючи первинні рушійні сили епідеміологічного процесу, для чого зовсім не потрібні будь-які зміни у біологічній основі відповідної хвороби. Особливо небезпечним є виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. Внутрішньолікарняні інфекції є однією з причин ускладнень і тривалої госпіталізації хворих, збільшення летальності й смертності, тобто призводять до значних соціально-економічних втрат.