Допомога пацієнтові під час блювання

Блювання — це мимовільне викидання через рот шлункового вмісту. Воно відбувається внаслідок скорочення м'язів вихідної частини шлунку і черевного преса при відкритому вході в стравохід. Найчастіше блювання виникає внаслідок захворювань органів травлення, центральної нервової системи (пухлина, менінгіт). Іноді блювання служить захисною реакцією, завдяки якій організм звільняється від шкідливих речовин, як це буває при отруєнні. Блювання може бути і нервового походження. Воно супроводжується відчуттям загальної слабкості, пітливості, блідістю обличчя, прискоренням пульсу. Після припинення блювання зазначені симптоми проходять. При блюванні центрального походження, яке пов'язано з порушенням кровообігу головного мозку і подразненням блювотного центру, полегшення, як правило, не настає. Часте і невпинне блювання спричиняє різке виснаження і зневоднення організму.

Блювотні маси можуть бути в різній кількості, до їхнього складу входить шлунковий сік, слиз, залишки неперетравленої їжі з домішками жовчі, крові, а іноді калових мас. Найчастіше блювотні маси відповідають характерові вжитої напередодні їжі, частки якої знаходяться в різній стадії перетравлювання і мають кислий запах. При захворюваннях, що характеризуються тривалою затримкою їжі в шлунку, вміст його розкладається і з'являється гнилісний запах. При блюванні натще маси забарвлюються жовчю в жовтий чи зелено-жовтий колір внаслідок попадання жовчі з дванадцятипалої кишки. При деяких захворюваннях (виразка, поліп, рак шлунку, ерозивний гастрит та ін.) може бути криваве блювання з домішками крові (домішки свіжої крові забарвлюють блювотні маси в рожевий колір), а при затримці крові у шлунку блювотні маси набувають кольору кавової гущі (під впливом хлористоводневої кислоти шлункового соку кров змінює свій колір і блювотні маси набирають бурого або чорного кольору).

Завжди слід пам'ятати, що блювання — це симптом не тільки захворювання шлунку, а й багатьох інших хвороб і про це потрібно зразу повідомити лікаря, звернувши увагу на час виникнення блювання (після їди, при виникненні головного болю) та характер блювотних мас.

Важливе значення має догляд за хворим під час блювання. Якщо дозволяє стан хворого, його потрібно зручно посадити на стілець, закрити груди і коліна рушником або клейонкою так, щоб нижній край звисав у таз. Якщо є зубні протези, їх виймають. Хворий нахиляється над тазом або підставляє під підборіддя миску чи лоток. Для полегшення блювання медична сестра повинна однією рукою підтримувати голову хворого, поклавши долоню на лоб, другою рукою тримати миску (лоток) або підтримувати плече хворого.

При виникненні блювання у непритомного хворого, його необхідно нахилити на бік, забравши при цьому подушку і опустивши підголівник, щоб блювотні маси не аспірували в дихальні шляхи. До рота підставляють ниркоподібний лоток, під лоток кладуть клейонку або серветку, щоб не забруднити білизну. Залишки блювотних мас з ротової порожнини можна видалити за допомогою елекровідсмоктувача або марлевого тупфера на затискачі. Можна використати також гумовий балон. Для цього розширену частину балона стискають у руці, вводять його кінець у ротову або носову порожнину, відпускають балон і тільки після цього виймають його з ротової або носової порожнини.

Після закінчення блювання притомному хворому дають воду для полоскання ротової порожнини і рушник для витирання. У дуже ослаблених хворих або непритомних ротову порожнину обробляють тупфером на затискачі, змоченим блідо-рожевим розчином калію перманганату, 2 % борної кислоти, 2 % натрію гідрокарбонату та ін.

При потребі, за вказівкою лікаря збирають блювотні маси у суху чисту посудину, оформляють направлення і відправляють на лабораторне дослідження.

Проти блювотних подразнень можна дати хворому декілька м'ятних крапель на воді, ковток холодної води, шматочок льоду, 5 мл 0,5 % розчину новокаїну, содової води.