Охар-ти власт-ті та асорт-т виробів з П на основі полімеризаційних смол.

Охар-ти власт-ті та асорт-т виробів з П на основі полімеризаційних смол.

П на основі полімер смол одерж за реак-ю полімеризації. До них належать:

1)поліетилен (ПЕ) отрим полімеризацією газу етилену. Зал від способу вир-ва под на 1)ПЕ високого тиску (ПЕВТ) – струк-ра містить порів як кристал так і аморфн ділянки, мала густина 2)ПЕ низь тиску (ПЕНТ) – переваж кристал стр-ра, вис густина, жорсткість, міцність, теплості-ть порів з ПЕВТ. Власт-ті ПЕ: вис хім. та теплоізоляц стій-ть; водонепроникність; достатня мех. Міцність; вис технологічність; нешкідливість (для ПЕВТ). Недоліки: схильність до старіння; низька жирост-ть (поглинає жири, при тривалому контакті з ними набуває наприємного запаху). Застос-ня: ПЕНТ – деталі машин та механізмів; ПЕВТ – для отрим мяких та еласт виробів; ізоляція кабелів і проводів; як облицювальний матеріал; для вигот ниток, стрічок, листів, іграшок тощо.

2)поліпропілен (ПП) – полімеризація пропілену. За зовн виглядом і властив-ми ПП подіб до ПЕ, відріз більшою жорсткість і блиском. Власт-ті: вис хім. та теплоізоляц стій-ть; порів вис теплості-ть, твердість і мех. Міцність; прозорість; нешкідливість. Недоліки: назька морозост-ть; під вплив бензинів і аромати вуглеводнів набубнявіє, при вис тем-рі розчиняється Застос-ня: виготовл-ня електро-, радіо-, телеапаратури, труб, хім. апаратури, посуду, плівок, світильників тощо; облицюв і декор ат анти корозій матеріал.

3)полівілхлорид (ПВХ) отрим полімеризацію вінілхлориду. Власт-ті: розчин-ся лише в деяких орган розчинниках; набухає в ацетоні і бензолі; стійкий до дії спрту і бензину; вис стій-ть до води, багатьох хім. реагентів, жирів і нафтопродуктів; гарні діелектричні власт. Недоліки: порів низька теплості-ть термост-ть. Застос-ня: одерж вініпласт (вис густина і міцн, знос ост-ть, задовільна електрик міцн, хім. ст.-ть до мін кислот, лугів, солей, майже не горить, але низька міцн на удар, при взаємодії з водою набубвяніє, заст.-ня – у вигляді плівки, листів, стрижнів у всіх галузях), пластикат (на відміну від вініпласту більш мякий і містить біля 50% пластифікаторів, які підвищ пласт та мороз ост, полегш-ть подальшу переробку у вироби; власт – вис електроізол, корозійна ст.-ть, водонепроник-ть, пластичність, мороз ост; недол – низька теплості-ть, міграція пластиф-в в навк сер-ще; заст.-ня – для ізолят кабелів, вир-во плівок, штуч шкіри, лінолеуму і плитки для підлоги), пінопласти, лаки.

4)Полістирол (ПС) отрим полірезац-ю стиролу. Власт-ті: вис діелектричні вл-ті;хім. ст.-ть;вологості, мороз ост, вис коеф заломл-ня; прозорість. Недоліки: низька теплості, вис крихкість Застос-ня: вир-ть хім. посуд, оптичні вироби, різні побут вироби.

5)фторопласти – похідні ПЕ, в якому водень заміщ-ся фтором і хлором. Отрим-ть спіканням в електропечах.. Власт-ті: найвищі термо- та хім. ст.-ть; вод ост-ть; негорючість; поверхня має маслянистий харак-р – утв-є антиадгезійні покриття; малий коеф тертя – застос в підшипниках для змащення Недоліки: вис працеємність переробки у вироби; погано піддіється зварюванню та склеюванню; вис вартість; недост твердість та жорсткість. Застос-ня: покриття для сковорідок, каталок для тіста, утюгів тощо.

6)поліметиметакрилат. Власт: вис хім. ст.-ть, мех. Міцн, атмосферост, діелектричні власт, прозорість; тем-ра плавл-ня не нижче 100С; легкість Недоліки: низька тепло- та знос ост-ть, поверхнева твердість; схильність до помутніння, до роз тріск-ня під впливом різних чинників Застос-ня: виробл широка сорт-т господірсь галантерейних та ювелірних т-в

Охар-ти власт-ті та асорт-т виробів з П на основі поліконденсаційних смол.

Їх одерж за реакцією поліконденсації, виділ побічні низько мол продукти Н₂О, Н₂. до них належ:

1)поліефіри – пластичні маси на основі полі еф смол, які одерж-ть поліконденс-ю багатоатомних спирів із багато основними основами або їхніми ангідритами. Власт: вис тем-ра плавл (260), мех. Міцн та ст.-ть до тертя, вод ост-ть, пружність; ст.-ть до м/о; прозорість Застос-ня: для вир-ва магнітних стрічок, вир-ва тканин, що не зминаються, пакув-х матеріалів харч продуктів, медикаментів і хімікатів.

2)поліаміди – високо мол сполуки, якфі містять у своєму ланцюзі амідні групи (капрон, анід, енант) Власт: вис міцн, жорсткість, зносост, хім. ст.-ть Недоліки: низькі твердість і теплопровід-ть; вис коефтеплового розшир; невис світлост-ть; слабкі діелектричні власт Застос-ня: виробю антисептичні волокна, гарнітура для одягу, щітки для волосся, каблуки для взуття тощо

3)амінопласти термореактивна пластична маса. Власт: вис термост, твердість, мех. Міцн, діалект власт; хім. ст.-ть, вод ост; світлост, добра біонт-ть до цвілевих грибів; відсутність запаху; можл-ть отрим-ня виробів світлих, яскравих кольорів, а також напівпрозорих. Недоліки: крихкість Застос: вир-во пресувальних порошків, клеїв та лаків, вигот різних виробів народ спож-ня.

4)фенопласти П на основі фенолоформальдегідних смол методом гарячого пресування. Власт: вис теплості, діелектрик власт, хім. ст.-ть; ст.-ть до старіння; біонт-ть Нед: низька світлост-ть; наявний запах; вироби фарб-ся у темні кольори Застос: для вир-ва прес-матеріалів, технік виробів та деталей, канцелярських т-в.

5)поліуретани – пластичні маси на основі поліуретанових смол, які характ-ся наявн-тю в макромолекулах так званого уретанового угруповання. Власт: вис хім. ст., атмосферост, мех. Міцн; ст.-ть до підвищ і зниж тем-тур; пружність. Застос: у вир-ві меблів, одягу, як тепло- і звукоізоляц матеріал

6)кремнійорганічні полімери – на основі кремнійорг смол. Власт: вис теплості-ть, вологості і атмосферост; гідрофобні власт; фізіологічна нешкфідл-ть полімеру. Застос: як у техніці, так і для побут цілей.

Охар-ти власт-ті та асорт-т виробів з П на основі термореактивних смол.

Ці П здітні формув-ся при нагріванні та тиску на певній стадії в-ва і швидко втрачають цю здатність при подальшому терм впливі. До них належ:

1)поліефіри – пластичні маси на основі полі еф смол, які одерж-ть поліконденс-ю багатоатомних спирів із багато основними основами або їхніми ангідритами. Власт: вис тем-ра плавл (260), мех. Міцн та ст.-ть до тертя, вод ост-ть, пружність; ст.-ть до м/о; прозорість Застос-ня: для вир-ва магнітних стрічок, вир-ва тканин, що не зминаються, пакув-х матеріалів харч продуктів, медикаментів і хімікатів.

2)амінопласти термореактивна пластична маса. Власт: вис термост, твердість, мех. Міцн, діалект власт; хім. ст.-ть, вод ост; світлост, добра біонт-ть до цвілевих грибів; відсутність запаху; можл-ть отрим-ня виробів світлих, яскравих кольорів, а також напівпрозорих. Недоліки: крихкість Застос: вир-во пресувальних порошків, клеїв та лаків, вигот різних виробів народ спож-ня.

3)фенопласти П на основі фенолоформальдегідних смол методом гарячого пресування. Власт: вис теплості, діелектрик власт, хім. ст.-ть; ст.-ть до старіння; біонт-ть Нед: низька світлост-ть; наявний запах; вироби фарб-ся у темні кольори Застос: для вир-ва прес-матеріалів, технік виробів та деталей, канцелярських т-в.

4)кремнійорганічні полімери – на основі кремнійорг смол. Власт: вис теплості-ть, вологості і атмосферост; гідрофобні власт; фізіологічна нешкфідл-ть полімеру. Застос: як у техніці, так і для побут цілей.

КЛАСИФІКАЦІЯ

За призначенням: 1)для зовн.робіт; 2)для внутр.оздоби; 3)для художніх робіт; 4)стійкі до агресивних середовищ; 5)термостійкі; 6)електроізоляційні; 7) лаки спеціального призначення.

За природою плівкоутворення:

*масляні, виготовлені на основі рослинних масел і деяких природних і синтетичних смол;

*смоляні, виготовлені на основі природних і синтетичних смол;

*ефіроцелюлозні, виготовлені на основі ефіріф целюлози;

*асфальтобітумні, виготовлені на основі природних і штучних асфальтів та бітумів.

Від характеру плівкоутворення лаки підрозділяють на 2 групи:

- які утворюють тверді плівки винятково за рахунок випару летючих розчинників, що утримуються в них. Їх плівки термопластичні, рохчинні в органічних розчинниках (спиртові лаки, нітролаки, асфальтобітумні);

- які утв.плівки не тільки за рахунок випару розчинників, а й у результаті різних хім.перетворень плівкоутворюючих речовин. Їх плівки не плавляться та не розчиняються (епоксидні лаки, що не містять розчинників).

МАСЛЯНІ ЛАКИ – розчини смол та росл.олій з сикативами в орг.розчинниках. В асортименті МЛ розрізняють лаки загального призначення та спец.призначення.

СМОЛЯНІ ЛАКИ – розчини синтет.чи природних смол в орг.розчинниках. Висихають за 1-4години. В зал від використаних смол под.на: спиртові лаки, алкідні, ненасичені поліефірні, поліакрилові, поліуретанові, епоксидні.

НІТРОЦЕЛЮЛОЗНІ ЛАКИ – розчини нітроцелюлози з іншими плівкоутворювачами та пластифікаторами в летких орг.розчинниках. Плівки їх безколірні та прозорі, швидко висихають (до 1 години). Переваги: висока вологостійкість, твердість та мех.міцність плівок, легкість виправлення дефектів. Недоліки: низька світлостійкість, висока горючість, слабка адгезія, розтріскування на згинах.

АСФАЛЬТОБІТУМНІ ЛАКИ – вязкі розчини нафтових бітумів, а також камяновугільних пеків в бензині – розчиннику, скіпідарі. Їх отримують з дешевої сировини. Утворюють блискучі чорні плівки. Переваги: висока вологостійкість, хім.стійкість, електроізоляційні влас-ті. Недоліки: низька теплостійкість плівок, слабка стійкість до прямих сон.променів, що визивають руйнування.

19. Мийні засоби: призначення, принцип дії, загальна класифікація.

Мийними засобами наз.речовини чи суміші речовин, які застосовують для очищення поверхні твердих тіл від забруднення.

Найважливішими МЗ є мила та СМЗ.

Мила склад.з натрієвих чи калієвих солей жирних кислот. Всі вони розчинні у воді та мають мийну дію. Солі лужноземельних і важких Ме зазначених кислот у воді нерозчинні і не мають мийних властивостей.

При взаємодії твердих жирів і їх жирних кислот з натрієвого лугу отримують тверді мила, а при взаємодії рідких жирів та жирних кислот з калієвого лугу – мазеподібні мила. Хім.будову натрієвого мила можна зобразити заг.формулою R-COONa, де R – нерозгалужений вуглеводневий радикал.

Синтетичні мийні засоби (СМЗ) являють собою солі органічних сульфокислот або сірчанокислих ефірів. Їх хім.формулу зображують R-SO₃Na (R-сульфат) чи R-O-SO₃Na (R-вуглеводневий радикал). Завдяки зручності вик-ня у машинному пранні частка СМЗ (порошкоподібних та рідких) в світовому вир-ві різко зростає. А вир-во жирових мил знижується за рахунок скорочення вир-ва господарських мил.

Сутність мийної дії: молекула мийної речовини поєднує в собі довгий вуглеводневий ланцюг і сильно полярну солеподібну групу, яка у воді розкладається на іони, завдяки чому здатна адсорбуватися і на гідрофобних і на гідрофільних поверхнях. Полярна солеподібна група забезпечує гідрофільність, водорозчинність; неполярний радикал забезпечує гідрофобність та колоїдні властивості.

Найкращою мийною дією володіють натрієві та калієві солі жирних кислот, молекули яких містять 9-22 вуглецевих атоми у ланцюзі.

20. Порівняти споживчі властивості мила та СМЗ.

Мила – натрієві та калієві солі жирних кислот, які розчинні у воді і мають мийну дію.

СМЗ – солі органічних сульфокислот чи сірчанокислих ефірів.

Переваги СМЗ порівнянно з милом:

*для вир-ва не потрібна цінна харчова сировина;

*мийна дія проявляється в кислому середовищі та в жорсткій воді;

*не створюють лужне середовище, що руйнує вовняні та шовкові тканини.

Недоліки СМЗ порівняно з милом:

-низька піноутворююча спроможність та піностійкість;

-низька мийна дія в мякій воді;

-знежирюють шкіру рук, приводять до сухості;

-важке біозасвоєння у стічних водах, бо СМЗ є отрутою для них.

21. Класифікація та характеристика асортименту господарського та туалетного мила.

Мила склад.з натрієвих чи калієвих солей жирних кислот.

Залежно від фіз.стану мила под.на тверді (у шматках), мазеподібні, рідкі та порошкоподібні.

За способом опрацювання тв.мило под.на звичайне та пилирувальне.

Господарське мило (ГМ). За призначенням под. на мило для прання та мило дла відмивання посуду та госп.виробів.

Мила для прання вигот. переважно у вигляді шматків та порошків. Грудкове госп.мило (звичайне та освітлене) випускають із вмістом жирнокислих солей 72, 70, 66 та 60%.

Тверде (пилирувальне)72% - не мило є кращим твердим господарським милом. Колір – від світло–жовтого до жовтого.

Тверді мила для миття посуду і госп.виробів відрізн.вмістом соди і іноді наявністю подрібненого абразивного порошку.

Рідкі та мазеподібні мила варять аналогічно до твердих з різницею, що застос.різні види сировини. Рідкі ГМ застос.для госп.та техн.цілей, а також в медицині.

Туалетне мило (ТМ). ТМ випускають в твердому та рідкому станах. Ці мила мають гарну розчинність і високе піноутворення не лише в гарячій, а й у холодній воді. До складу жирової суміші ТМ вводять деяку к-ть кокосової олії чи низькомолекулярні синтетичні жирні кислоти зщ невеликим вуглеводневим ланцюгом.

ТМ містять від 74 до 80% жирнокислих солей.

Поділяють:

- за призначенням: туалетне та медичне;

- за складом: на 3 групи;

- за кольором: на нефарбоване (біле) та фарбоване (в різні світлі кольори);

- за запахом: на квіткове та фантазійне;

- за характером упакування: відкрите та закрите (в обгортці);

- за формою шматка: звичайне, фігурне.

Для помякшення шкіри+ пережирювальні засоби (вазелін). В медичні мила вводять дезінфікуючі речовини.

Якість ТМ визначається вмістом кокосової олії і тваринного сала в жировій суміші.

Рідкі ТМ – водно – спиртові розчини калієвих солей жирних кислот. В них вводять парфумерні віддушки.

22. Охарактеризуйте сировину та особливості виробництва господарського та туалетного мил.

Виробництво мила: *варіння мила; *надання милу товарного вигляду; *охолодження; *сушіння; *формування у шматки чи порошок; *упакування готової продукції.

Є прямий та непрямий методи.

Прямий метод: виготовлення з жирової основи та лугів р-ну солей жирних кислот з концентрацією 40-60%; охолодження, розрізання на шматки.

Непрямий метод: виготовлення з жирової основи та лугів р-ну солей жирних кислот з концентрацією 40-60%; висолювання – обробка гарячого мильного р-ну електролітами. При цьому мильний розчин розшаровується: знизу – підмильний луг, зверху – мильне ядро; охолодження; різання.

Для туалетних мил:

- використовують кращі за якістю жири;

- мильний клей висолюють неодноразово;

- ядрове мило піддають піліруванню;

- обовязково проводять нейтралізацію залишків вільного лугу. Для цього + 1,5-2% жирів чи жирних кислот;

- додають дезінфікуючі речовини;

- в основу дитячого мила вводять віддушки та барвники.

Сировина: жирова – тверді жири рослинного чи тваринного походження, рідкі рослинні олії, перероблені рибячі жири, жирозамінники; лужні речовини.

Тверді тваринні жири (яловиче, бараняче, свиняче сало) скл-ся переважно з гліцеридів стеаринової, пальмітинової, олеїнової кислот.

Тверді рослинні жири (кокосова та пальмоядрова олії) – переважно гліцериди каприлової, лауринової кислот.

Рідкі рослинні олії – застос.лляна та соняшникова.

Жирозамінники (синтетичні жирні кислоти). В склад госп.мила вводять 35-40%; заміняють жирні кислоти з прир.жирів; можливість регулювати влас-ті мил. Недоліки – при недостатньому очищенні – темний колір + неприємний запах.

Лужні речовини – омилення нейтральних жирів та нейтралізація жирних кислот. Зстосовують переважно їдкий натр та кальциновану соду. Для рідких та спец.видів мила застос.гідроксид калію та вуглекислий калій (поташ).

23. Охарактеризуйте сировину та особливості виробництва СМЗ. Класифікація асортименту СМЗ.

Технологія вир-ва СМЗ:

1)складання композиції;

2)змішування та розщчинення усіх компонентів;

3)сушіння (у випадку порошкоподібних);

4)розфарбування та упакування.

Групи СМЗ за призначенням:

*засоби для прання шовкових та вовняних тканин (рН 1% р-ну 7-8,5);

*засоби для прання бавовняних та лляних тканин (10 – 11,5 рН);

*засоби універсального типу - для прання різних тканин, в т.ч.хім.волокон (9-9,5 рН);

*для прання грубих та сильнозабруднених тканин;

*для миття посуду та інвентарю.

Склад СМЗ: поверхнево активні речовини (ПАР), електроліти, алкідоаміни, карбоксиметилцелюлоза, силікат натрію, корисні добавки.

ПАР – осн.складові частини СМЗ, володіють змочуючою, емульгуючою та піноутворюючою здатністю (алкілсульфати – найкращі, бо місять в ланцюгу 12-16 атомів вуглецю).

Електроліти – лужні натрієві солі вугільної, фосфорної, кремнієвої кислоти чи нейтральні солі – посилюють мийну дію ПАР, створюють відповідне середовище мийного розчину залежно від призначення СМЗ.

Алкілоаміди – підвищують стійкість піни, суспензують забруднення, запобігають повторному їх осіданню на тканині.

Карбоксиметилцелюлоза – запобігає ресорбції забруднення на тканині.

Силікат натрію – помякшує жорстку воду.

Корисні добавки – ензими – полегшують прання забруднення білковими речовинами, відбілювачі.

24. Охарактеризуйте сировину та особливості виробництва парфумерних товарів.

Основні компоненти парфумерних рідин:

*духмяні речовини (рослинного та тваринного походження) та синтетичні;

*етиловий спирт (розчинник духмяний речовин);

*вода та барвники.

Рослинні духмяні речовини:

1)ефірні олії (з ефіроносних рослин):

- квіткові (троянда, жасмін, фіалка, лілія);

- квітково – травянисті (базилік, лаванда, мята);

- зернові (аніс, коріандр, тмин, фенхель);

- кореневі (ірис);

- цитрусові (мандарин, апельсин).

2) рослинні смоли та бальзами (ладан)

- для збереження стійкості запаху (ваніль, дубовий мох, бруньки тополі, берези).

Тваринні духмяні речовини:

Залози тварин чи продукти виділення:

*мускус (мускусний олень);

*амбра (кашалот);

*цибет (цибетові кішки);

*бобровий струмінь.

Призначення:

**гармонізують запах парфумів та шкіри людини;

**фіксатор запаху

Синтетичні духмяні речовини – продукти переробки смоли та продуктів лісохімії, нафтохімії та хім.синтезу (ванілін, жасмінальдегід, кетони).

Етиловий спирт засос як розчинник. Він добре розчиняє більшість духмяних речовин, є добрим дезинфікуючим засобом, має певний запах, що гармонує з більшістю орг. реч.

Вода може бути розчинником, компонентом чи і тим і ін одночасно. Вона є замінником спирта при зниженні його міцності. Найб розповсюдженим барвником є родамін, флуоресцин.

Етапи технології виробництва парфумів:

*підготовка спирту та настоїв духмяних речовин;

*складання композиції парфумів;

*вистоювання та визрівання суміші (від кількох днів до 1 місяця) – ф-х процес взаємодії компонентів зі спиртом та між собою, при цьому грубі частки осідають на дно;

*фільтрування парфумерної рідини;

*розлив у флакони та укупорювання;

*пакування.

Тверді парфуми – суміш жирових та воскоподібних речовин, в які введена парфумерна композиція.

Сухі парфуми – замість спирту та води – крохмаль і тальк.

 

Охар-ти власт-ті та асорт-т виробів з П на основі полімеризаційних смол.

П на основі полімер смол одерж за реак-ю полімеризації. До них належать:

1)поліетилен (ПЕ) отрим полімеризацією газу етилену. Зал від способу вир-ва под на 1)ПЕ високого тиску (ПЕВТ) – струк-ра містить порів як кристал так і аморфн ділянки, мала густина 2)ПЕ низь тиску (ПЕНТ) – переваж кристал стр-ра, вис густина, жорсткість, міцність, теплості-ть порів з ПЕВТ. Власт-ті ПЕ: вис хім. та теплоізоляц стій-ть; водонепроникність; достатня мех. Міцність; вис технологічність; нешкідливість (для ПЕВТ). Недоліки: схильність до старіння; низька жирост-ть (поглинає жири, при тривалому контакті з ними набуває наприємного запаху). Застос-ня: ПЕНТ – деталі машин та механізмів; ПЕВТ – для отрим мяких та еласт виробів; ізоляція кабелів і проводів; як облицювальний матеріал; для вигот ниток, стрічок, листів, іграшок тощо.

2)поліпропілен (ПП) – полімеризація пропілену. За зовн виглядом і властив-ми ПП подіб до ПЕ, відріз більшою жорсткість і блиском. Власт-ті: вис хім. та теплоізоляц стій-ть; порів вис теплості-ть, твердість і мех. Міцність; прозорість; нешкідливість. Недоліки: назька морозост-ть; під вплив бензинів і аромати вуглеводнів набубнявіє, при вис тем-рі розчиняється Застос-ня: виготовл-ня електро-, радіо-, телеапаратури, труб, хім. апаратури, посуду, плівок, світильників тощо; облицюв і декор ат анти корозій матеріал.

3)полівілхлорид (ПВХ) отрим полімеризацію вінілхлориду. Власт-ті: розчин-ся лише в деяких орган розчинниках; набухає в ацетоні і бензолі; стійкий до дії спрту і бензину; вис стій-ть до води, багатьох хім. реагентів, жирів і нафтопродуктів; гарні діелектричні власт. Недоліки: порів низька теплості-ть термост-ть. Застос-ня: одерж вініпласт (вис густина і міцн, знос ост-ть, задовільна електрик міцн, хім. ст.-ть до мін кислот, лугів, солей, майже не горить, але низька міцн на удар, при взаємодії з водою набубвяніє, заст.-ня – у вигляді плівки, листів, стрижнів у всіх галузях), пластикат (на відміну від вініпласту більш мякий і містить біля 50% пластифікаторів, які підвищ пласт та мороз ост, полегш-ть подальшу переробку у вироби; власт – вис електроізол, корозійна ст.-ть, водонепроник-ть, пластичність, мороз ост; недол – низька теплості-ть, міграція пластиф-в в навк сер-ще; заст.-ня – для ізолят кабелів, вир-во плівок, штуч шкіри, лінолеуму і плитки для підлоги), пінопласти, лаки.

4)Полістирол (ПС) отрим полірезац-ю стиролу. Власт-ті: вис діелектричні вл-ті;хім. ст.-ть;вологості, мороз ост, вис коеф заломл-ня; прозорість. Недоліки: низька теплості, вис крихкість Застос-ня: вир-ть хім. посуд, оптичні вироби, різні побут вироби.

5)фторопласти – похідні ПЕ, в якому водень заміщ-ся фтором і хлором. Отрим-ть спіканням в електропечах.. Власт-ті: найвищі термо- та хім. ст.-ть; вод ост-ть; негорючість; поверхня має маслянистий харак-р – утв-є антиадгезійні покриття; малий коеф тертя – застос в підшипниках для змащення Недоліки: вис працеємність переробки у вироби; погано піддіється зварюванню та склеюванню; вис вартість; недост твердість та жорсткість. Застос-ня: покриття для сковорідок, каталок для тіста, утюгів тощо.

6)поліметиметакрилат. Власт: вис хім. ст.-ть, мех. Міцн, атмосферост, діелектричні власт, прозорість; тем-ра плавл-ня не нижче 100С; легкість Недоліки: низька тепло- та знос ост-ть, поверхнева твердість; схильність до помутніння, до роз тріск-ня під впливом різних чинників Застос-ня: виробл широка сорт-т господірсь галантерейних та ювелірних т-в