Структура i правила оформлення

Заголовки структурних елементів звіту слiд розташовувати посерединi рядка без крапки у кінці та друкувати прописними лiтерами без пiдкреслення.

Заголовки пiдроздiлiв та пунктiв (параграфiв) слiд починати з абзацного вiдступу та друкувати з прописної лiтери без пiдкреслення та без крапки у кiнцi.

Вступ та висновок у змiстi не нумеруються. Не допускається дублювання питань у рiзних роздiлах i параграфах.

Кожний роздiл та параграф мають заголовки. Слово «роздiл» та «параграф» перед змiстовим заголовком не пишуться. Роздiли з основним змiстом нумеруються арабськими цифрами. Параграфи мають нумерацiю всерединi кожного роздiлу. Для кожного параграфа спочатку вказується номер роздiлу, а потiм номер параграфу у межах даного роздiлу.Наприклад: 3-й роздiл 4-го параграф повинен мати номер 3.4. Номери роздiлiв роботи та параграфiв ставляться перед заголовками. Кожний роздiл звiту повинен починатися з нової сторiнки. Вiдстань вiд заголовку до тексту повинна дорiвнювати двом iнтервалам мiж рядками тексту.

Текст рукопису повинен бути розбитий на абзаци. Це полiпшує читання та показує, що автор у своєму викладi переходить до нової думки, нового ствердження. Не можна надто членувати текст та вiдокремлювати одну фразу вiд iншої, якщо мiж ними iснує тiсний змiстовий зв’язок.

Правила оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (креслення, графіки, схеми, діаграми) слід розташовувати в роботі після тексту, в якому вони згадаються вперше, чи на наступній сторінці.

На всі ілюстрації повинні бути дані посилання в роботі. Ілюстрації повинні мати назву, що розташовується під нею по центру. Ілюстрації (крім таблиць) іменуються словом (рис.), слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією. Номер рисунка має складатися з номеру розділу та порядкового номеру рисунка, які розділяються крапкою. Наприклад, (рис. 2.1.) – перший рисунок другого розділу.

Про доцільність використання графічних зображень у роботі рекомендується порадитись з керівником роботи.

Правила оформлення таблиць. Цифровий матеріал оформляється як таблиця. Її слід розташувати в роботі після тексту, в якому вона згадується вперше, чи на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в роботі. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією по всій роботі відповідно розділу роботи. Номер слід розташувати в правому верхньому куті над заголовком таблиці після слова „Таблиця”. Таблиці повинні мати наскрізну нумерацію. Наприклад в першому розділі 3 таблиці. Номери їх слід вказувати так: 1.1, 1.2, 1.3; у другому розділі нумерація наступна: 2.1, 2.2, 2.3 і т.д.

Якщо таблиця не розміщується на одному аркуші, її переносять на наступний з надписом „продовження табл....” та нумерацію вертикальних граф. У таблиці необхідно повідомляти про одиниці вимірювання.

Данні таблиці необхідно аналізувати, встановлюючи закономірність розглянутого економічного явища: зменшилось або збільшилось число на стільки-то відсотків, поліпшився або погіршився показник та що це дає для розкриття сутності розглянутого питання.

Правила написання формул. Усі формули нумеруються арабськими цифрами. Нумерація повинна бути наскрізною у межах даного розділу. Перша цифра нумерації відповідає номеру розділу, друга – порядковому номеру формули у даному розділі. Наприклад: 1.1, 1.2, 1.3, тощо, тобто при переході від одного підрозділу до іншого нумерація формул не переривається.

Номер вказують з правого боку аркушу на рівні формули у круглих дужках, наприклад: (3.1) перша формула третього розділу. Сама формула розташовується чітко по середині, пояснення значень символів та числових коефіцієнтів слід приводити безпосередньо під формулою у тій же послідовності, у якій вони надані у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнту слід надавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починається словом „де” без двокрапки. Рівняння та формули слід відокремити від тексту вільними рядками. Вище та нижче формули повинно бути залишено не менш одного вільного рядка.

Оформлення посилань на літературу. Посилання у тексті на літературу допускається приводити у підрядкових примітках, у квадратних дужках у кінці абзацу, наприклад: [1], [2, 3] або [7-10], де „1”, „2”, „7” „10” – номер джерел у списку літератури.

Оформлення списку лiтератури. З особливою увагою слiд вiднестись до групування лiтератури у списку та правилам опису друкованих творiв, що включаються до списку.

Правила бiблiографiчного описання друкованих творiв встановленi стандартом ДСТУ 7.1 - 84.

Джерела в списку літератури необхідно розміщувати в алфавітному порядку. Відомості про включені до списку джерела слід подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв, наприклад:

1. Петришин О. Громадянське суспільство і держава: питання взаємовідносин / Петришин О. // Вісник академії правових наук України, – 2006. – № 4. – С. 3-12.

2. Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії: моногр. / [за заг. ред. А. І. Кудряченка]. – Київ: НІСД, 2007. – 396 с.

Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 № 393 // Відомості Верховної Ради, 1996. – № 47. – С.256...

Додатки слід оформляти як продовження роботи, розташовувати додатки в порядку появи на них посилань в тексті роботи. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки та мати заголовок, який пишеться прописними літерами. В правому верхньому куті над заголовком пишеться прописними літерами слово „Додаток” й ставиться його порядковий номер.

Звіт повинен мати тверду палітурку.

Захист звіту і критерії його оцінки

Варіантами змістовних модулів, які оцінюються при захисті звіту з практики, можуть бути елементи стандартизованого завдання на практику, результати виконання яких знаходять своє відображення у відповідних розділах звіту:

1. Загальна характеристика підприємства: ступінь розкриття економічних та правових засад діяльності підприємства (установи, організації), обізнаність щодо основних напрямків його роботи, номенклатурної продукції (послуг, робіт), глибини та широти аналізу показників, які дають найбільш загальне уявлення про стан суб’єкта господарювання.

2. Аналіз організаційної структури та методів управління підприємством: ступінь розкриття основних елементів організаційної структури управління підприємством (установою, організацією), характеру взаємозв’язків між ними, сутності та адекватності використовуваних методів управління цілями підприємства, оцінка характеристик лідерства.

3. Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства: наявність точної та об’єктивної оцінки техніко-економічного стану підприємства, обґрунтованої розрахунками відповідних показників.

4. Аналіз фінансового стану підприємства: наявність точної та об’єктивної оцінки фінансового стану підприємства (установи, організації) обґрунтованої розрахунками відповідних показників.

5. Аналіз зовнішнього середовища підприємства: ступінь охоплення та глибина аналізу ринкового оточення підприємства, оцінка його сильних та слабких сторін, труднощів та можливостей, оригінальність та обґрунтованість висновків щодо стратегічних та оперативних перспектив фінансово-господарської діяльності.

6. Фаховий аналіз: ступінь висвітлення характеру організації фахової діяльності, обізнаність та критичний аналіз функціональних обов’язків основних фахівців, характеру їх взаємодії з іншими службами на підприємстві, точна та об’єктивна оцінка фахової діяльності на підприємстві на підставі аналізу відповідних показників.

7. Індивідуальне завдання: ступінь широти та глибини розкриття теми індивідуального завдання, визначення перспектив фахової діяльності, оригінальність та обґрунтованість рекомендацій щодо розвитку певного аспекту фахової діяльності.

Перелік змістових модулів та критерії їх оцінювання визначається кафедрою. Приклад системи оцінювання практики студента наведений в наступній таблиці.