Межі повноважень держави за Б. Спінозою.

Концепція меж і повноважень держави(права та сили) виходить з 3 постулатів:

1. межі повноважень обумовлюються концепцією невідємних п.і свобод індивідів,тобто самою природою людей. Ці невідємні права(істинне пізнання Бога,любов та вірність, п.на збереження свого життя,п.на утрим.від заподіяння смерті батькам). Є невідчужуваними.

2. межі повноважень держави обумовлені тим, що реалізація верховної влади не у можливості творити свавілля та насильство,а в творенні того,що здоровий глузд визн.корисним для всіх. Держава є вільною в межах необхідності.

3. межі повноважень держави залежали від необхідності врахування сусп..думки або думки більшості. Правом держави у меншій мірі визн.те,що не користується підтримкою населення.

вченні

5. Монархія за Б. Спінозою - це форма держави, в якій турбота про справи правління і, отже, верховна влада покладена на одну особу

6. Аристократія за Б. Спінозою це форма держави, в якій обов’язок забезпечення миру і безпеки лежить на зборах, до яких входять лише обрані.

7. Демократія за Б. Спінозою. - це форма держави, в якій обов’язок забезпечення миру і безпеки лежить на зборах, що складаються з усього народу.

8. Політичне (державне) право громадян за Б. Спінозою -розумів як свободу кожного індивіда зберігати себе у своєму стані,межі цієї свободи встан.указами верх.влади та забезп.виключно її авторитетом.Це політ.п.є частиною заг.п. і воно як і будь яке інше право(окрім божеств) за своїм змістом є природнім,як у громадському,так і в природному стані.

9. Апріорний спосіб доказу буття права за Г.Гроцієм. докази апріорі(ті, які з першоджерел). Їх призначення зводиться до виявлення необхідної відповідності чи невідповідності певної речі розумній природі.

10. Апостеріорний спосіб доказу буття права за Г.Гроцієм. докази апостеорі(виникнення із наслідків в результаті практичної діяльності та досвіду). Призначення цих доказів полягає у встановленні природного права шляхом пошуку того, що визнається таким у всіх народів або найбільш освічених з них.

11. природне право за Г.Гроцієм. Природне право-полягає в тому, щоб надавати ін. те, що їм належить, а також виконувати покладені на населення обов’язки по відношенню до цих осіб.

12. волевстановлене право за Г.Гроцієм: суть та види. волевстановлене-повинно відповідати приписам природного права, звідси робимо висновок про пріоритетність та первинність природного права, порівняно з воле встановленим. Воле встановлене право має своїм джерелом волю людей, бога, звідси його поділяють на людське, божественне.

13. держава за Г.Гроцієм. Держава це чисто людська установа, яка хоча пізніше і отримала схвалення бога, як благочестиве для суспільства. Держава це досконалий союз вільних людей, укладений для забезпечення права та спільної користі. Ознакою держави є верховна влада.

14. значення форми держави Г.Гроцієм. Форма правління не має істотного значення. Народ може обрати будь який взірець форми правління, оскільки порядок держави слід оцінювати не з точки зору переваг його форми, а з точки зору реалізації в ньому волі народу.

15. атирибути верховної влади Г.Гроцієм. 1.видання законів. 2.здійснення правосуддя. 3.призначення посадових осіб та керівництво їх діяльністю. 4.стягнення податків. 5.укладення міжнародних договорів. 6.вирішення питань війни та миру.

16. обставини, що дозволяють народу змінити форму держави за Г.Гроцієм. 1.коли право народу змінити форму держави було передбачено самим договором або якщо договір був розірваний самими правителями. 2.коли право народу за наявності особливих обставин змінити форму держави випливало із суспільного договору. Такими обставинами є крайня необхідність, велика та явна небезпека, що загрожували підданим з боку правителів, в перщу чергу їх життю та здоров’ю. До таких обставин відносять і ситуації, коли певний монарх задумував загибель всього народу або коли заради блага одного народу, монарх планував загибель ін. народу, щоб встановити колонію.

17. держава за гоббсом Держава, — дає її визначення мис­литель, — є єдина особа, відповідальним за дії якої зробила себе шляхом взаємного договору між собою величезна кількість лю­дей, для того, щоб ця особа могла використовувати силу і засо­би всіх їх так, як визнає за необхідне для їх миру і загального захисту.

18. природний закон за гоббсом Т.Гоббсрозрізняє держави,що виникають вна с лідок добровільної згоди і держави,що утворюються з допомогою сили. Гоббс визнає тільки три форми держави:монархію, демократію й аристократію. Вони відрізняються не природою і змістом, а відмінностями у здійсненні мети.

19. теорія походження держави за гоббсом На думку Гоббса, появі держави передує так називане природний стан, стан абсолютної, нічим необмеженої свободи людей, рівних у своїх правах і можливостях. Держава утворюється, щоб покінчити війну всіх проти всіх, позбавитися від страху незахищеності. Шляхом домовленості індивіди доручають особі чи групі осіб верховну владу над собою. 20. Основний природний закон за гоббсом проголошує: необхідно шукати миру і слідувати йому. З нього випливає і другий природний за­кон: в інтересах миру і самозахисту варто задовольнятися таким ступенем свободи стосовно інших людей, яку людина допусти­ла б у інших стосовно себе. Інакше право робити усе, що люди­на хоче, повертає людей у природний стан, тобто в стан війни. З другого природного закону випливає третій: люди повинні ви­конувати укладені ними угоди.

21. Правовий закон за гоббсом У природному стані, за Гоббсом, кожен індивід рівною мірою мав природне право. Останнє він визначає як свободу всякої людини використовувати власні сили за своїм розсудом для збереження власного життя. Приро­дне право Гоббс визначає як свободу людини робити чи не робити що-небудь (для свого збереження).

22. Громадянські закони це ті правила для кожного піддано­го, які держава усно чи письмово предписала йому, щоб він користався ними для розрізнення між правильним і неправиль­ним, тобто між тим, що узгоджується і не узгоджується з прави­лами.

23. Характеристика влади суверена за гоббсом. Влада су­верена абсолютна: йому належить право видання чи скасування законів і контроль за їх додержанням, оголошення війни і укла­дання миру, призначення чиновників і судова влада. Він вправі навіть визначати, які релігія чи секта, думка чи вчення істинні, а які ні, що є справедливість і чеснота. Піддані не можуть засуджувати дії суверена. Обов´язки суверена, за Гоббсом, визначаються тією метою, заради якої він був наділений верховною владою: безпека і бла­го народу. Суве­рен підлеглий природному закону так само, як останній з його підданих громадянському закону. Однак позитивні закони, вста­новлені для підданих, на нього не поширюються.

 

24. Держава за локком Держава - єдине, незалежне політичне співтовариство із загальною владою, законом і судом.

25.Розподіл влад за локком Дж. Локк розрізняв законодавчу, виконавчу і союзну, або федеративну владу.

Законодавча влада здійснює право видавати закони. Вона вручається представницькому органу всієї нації -парламенту. Виконавча влада проводить закони в життя і вручається монархові або кабінету міністрів. Союзна влада відає справами зовнішньої політики, зносинами з іншими державами, вирішує питання війни і миру та ін. Здійснювати ці повноваження може також монарх або кабінет міністрів.

26. розподіл влад за локком У монархічних формах монарх сприяє єдності державної влади тим, що бере участь у всіх трьох гілках. Крім того, монархові належить прерогатива, під якою Локк розумів деякі суттєві права виконавчої влади, належні до здійснення законодавства, а саме: право скликання і розпуску парламенту, право законодавчої ініціативи, право затверджувати законопроекти і, зрештою, право діяти всупереч закону, пом´якшувати силу закону, який визнається таким, що діє на шкоду народові.

27. повноваження монарха за локком Локк пояснював, що закон повинен бути однаковим як для багатих, так і для бідних, мати метою загальне благо. Закон у справжнім розумінні слова, зауважив філософ,- не будь-який припис, що виходить від громадянського суспільства в цілому або від установленого людьми законодавчого органу. Титул закону має лише той акт, який вказує розумній істоті поведінку, яка відповідає її власним інтересам і служить загальному благу..Якщо такої норми-вказівки припис не містить, він не може вважатися законом.

28. критерії до законів за локком Локк став одним із засновників договірної теорії походження держави. Відповідно до якого, В природних умовах, ущемлення кимось чиїхось прав може закінчитися (перебільшеною) помстою, а внаслідок помсти за помсту може виникнути війна. Для уникнення цього потрібна держава в якості арбітра. Для цього громадяни передають державі частину своїх суверенних прав, власником яких вони залишаються і надалі. Держава повинна забезпечувати їх на кращому рівні, ніж це можуть самі люди в природному стані.

29. народний суверенітет Суверенітет народу, вважав Локк Дж., вище суверенітету створеної ним держави. І якщо більшість народу вирішить покласти край свавіллю тих, хто порушив суспільний договір, то збройне народне повстання з метою повернути державу на шлях свободи, закону, руху до загального блага буде цілком правомірним.

30. природні закони за локком Закони природи постають перед усіма людьми як закони вічні, однаково і перед законодавцями, і перед людьми. Вони передують заснуванню громадянського суспільства, і це надає їм особливої міцності, божественного характеру, оскільки природні закони є виразом божественної волі

31.правовий закон за локком Закони, що встановлюються державою, повинні відповідати вимогам природного права. Тоді вони будуть правовими.

 

33 Класифікація природних закони за монтеск»є. Стосовно до людини закони природи (природні закони) трактуються Монтеск'є як закони, які «випливають єдино з пристрою нашої істоти». До природних законів, за якими людина жила у природному (дообщественном) стані, він відносить наступні властивості людської природи: прагнення до миру, до добування собі їжі, до відношення з людьми на основі взаємної прохання, бажання жити в суспільстві.