ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

За мережевими операційними системами



 

Мережі класифікують за встановленими на серверах мережевими операційними системами, які здійснюють управління мережею:

· Windows (Windows NT, Windows 2003, Windows 2008 );

· UNIX (Linux);

· NetWare.

В багатьох мережах на серверах встановлені декілька різних мережевих операційних систем.

Класифікація мереж за мережевими протоколами

 

Класифікація мереж за мережевими протоколами – наборами (стеками) правил, яких мають дотримуватися, пов’язані комп’ютери при інсталяції та виконанні зв'язку мережею. Найбільш поширені набори протоколів мереж:

- стек протоколів ТСР/ІР;

- NetBIOS;

- стек ІРХ/SPX;

- стек OSI;

- стек AppleTalk.

Класифікація мереж за топологією

 

Мережі можна класифікувати також за їх фізичною або логічною топологією. Фізична топологія означає форму мережі, тобто, шлях прокладання кабелю. Логічна топологія – це шлях проходження сигналів з одного пункту мережі в інший. Найпоширеніші топології локальних мереж:

- шина (моноканал);

- кільце;

- зірка;

- дерево;

- комбінована.

Ці топології детальніше представлені у наступному розділі.

 

Класифікація локальних мереж за архітектурою

 

Поняття мережної архітектуривміщує набор специфікацій, які визначають фізичну та логічну топології, типи кабелів, обмеження на відстань, методи мережного доступу, розмір пакетів, структуру заголовків та інші фактори. Іноді ці специфікації називають протоколами канального рівня. В наш час найпопулярнішими архітектурами мереж є:

- Ethernet;

- Token Ring;

- Apple Talk.

 

Режими передачі даних

 

Мережі поділяють також на два класи використання каналу передачі даних, що розрізняються способом: мережі з селекцією даних і маршрутизацією даних.

У мережах з селекцією даних існує загальний канал передачі, до якого підключені всі вузли. У кожний момент часу каналом володіє тільки один вузол, який видає дані в канал. Будь-який виданий в канал блок даних отримують (у вигляді копій) всі вузли мережі. Кожний вузол перевіряє адресу одержувача, яка передана з блоком даних, і, порівнявши його з власною адресою, у разі збігу обробляє отримані дані, а у разі неспівпадання – відкидає їх (знищує свою копію).

Мережі з маршрутизацією даних складаються з безлічі окремих каналів, що сполучають два вузла мережі. Пара вузлів, що мають загальний канал, можуть передавати дані один одному незалежно від решти вузлів мережі. Для передачі даних між вузлами, що не мають загального каналу, необхідно задіювати один або декілька інших вузлів, які здійснили б маршрутизацію інформації, яка передається.

 

Методи комутації

 

Будь-яка мережа обов’язково використовує той чи інший метод комутації абонентів. Найпоширенішими є три методи комутації (рисунок 1.4): комутація каналів (circuit switching), комутація повідомлень (message switching) і комутація пакетів (packet switching).

 

Рисунок 1.4 – Класифікація методів комутації

Для застосування методу комутації каналів потрібен фізичний канал для прямого передавання даних між вузлами. Фізичний канал складається з послідовно сполучених канальних ділянок. Ділянки поєднуються за допомогою комутаторів, які встановлені між кінцевими вузлами мережі. Комутація каналів зручна для телефонних мереж. Але для передавання комп’ютерних даних мережі з комутацією каналів не придатні з причин великого значення коефіцієнту пульсації трафіку. Комутація дозволяє скоротити кількість необхідних ліній зв'язку і підвищити завантаження каналів зв'язку. Практично неможливо надати кожній парі вузлів виділену лінію зв'язку, тому в мережах завжди застосовується той або інший спосіб комутації абонентів, що використовує існуючі лінії зв'язку для передачі даних різних вузлів.

Комутація може здійснюватися в двох режимах: динамічно і статично. У першому випадку комутація виконується на час сеансу зв'язку (зазвичай, від секунди до годин) за ініціативою одного з вузлів, а після закінчення сеансу зв'язок розривається. У другому випадку комутація виконується обслуговуючим персоналом мережі на значно триваліший період часу (декілька місяців або років) і не може бути змінена за ініціативою користувачів. Такі канали називаються виділеними (dedicated) або такими, що орендуються (leased).

Під комутацією повідомлень розуміють передачу єдиного блоку даних між вузлами мережі з тимчасовою буферизацією цього блоку кожним з транзитних вузлів. У наш час в чистому вигляді мережі з комутацією повідомлень не існують, втім вони були прототипом мереж з комутацією пакетів.

При комутації пакетів всі дані, які передає користувач, розбиваються передавачем на невеликі (до декількох кілобайт) частини – пакети (packet). Кожний пакет забезпечується заголовком, в якому указується, як мінімум, адреса вузла-одержувача і номер пакету. Передача пакетів по мережі відбувається незалежно один від одного. Комутатори такої мережі мають внутрішню буферну пам'ять для тимчасового зберігання пакетів, що дозволяє згладжувати пульсації трафіку на лініях зв'язку між комутаторами. Пакети іноді називають дейтаграмами (datagram), а режим індивідуальної комутації пакетів – дейтаграмним режимом.

Мережа з комутацією пакетів уповільнює процес взаємодії кожної конкретної пари вузлів, оскільки їх пакети можуть чекати в комутаторах, поки передадуться інші пакети. Проте загальна ефективність (обсяг переданих даних в одиницю часу) при комутації пакетів буде вищою, ніж при комутації каналів. Це пов'язано з тим, що трафік кожного окремого абонента має пульсуючий характер, а пульсації різних абонентів, відповідно до закону великих чисел, розподіляються в часі, збільшуючи рівномірність навантаження на мережу.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.201.3.10 (0.005 с.)