Економічна нерівність та політика соціального захисту населення.

Кінцевою метою функціонування суспільного виробницт-ва є досягнення високого рівня життя людей.

Рівень життя суспільства - забезпеченість населення необ-хідними для життя матеріальними та духовними благами. Набірнеобхідних для життєдіяльності благ та послуг повинен задо-вольняти різноманітні потреби, що стосуються умов праці, ос-віти, охорони здоров'я, якості харчування, житла, довкіллятощо. Ступінь задоволення потреб людей залежить насампередвід індивідуальних і сімейних доходів, які отримують члени сус-пільства та їхні родини.

На рівень доходів впливає багато факторів: розбіжностів рівні заробітної плати; в складі сімей; доходи від приростукапіталу (акцій, облігацій, нерухомості); допомога від держа-ви та ін. Причинами нерівності доходів є також відмінностіу фізичних та розумових здібностях людей, освіті й про-фесійній підготовці. Особлива роль у загостренні проблемиекономічної нерівності належить фактору володіння власні-стю - землею, основними фондами, житлом, акціями чиіншими цінними паперами.

 

За умов диференціації доходів та рівня життя виникає гос-тра соціальна проблема бідності. Бідність - це той рівень життя,який не може забезпечити нормальні умови для відтвореннянаселення. Кількісно цей рівень виражається показником «про-житковий мінімум». Прожитковий мінімум на відміну від біоло-гічного мінімуму є більш динамічним. Він змінюється з розвит-ком соціально-економічного життя суспільства. Проблемибідності потребують від будь-якої цивілізованої держави прове-дення політики соціального захисту певних груп населення.

 

Соціальний захист включає в себе систему заходів, які захи-щають будь-якого громадянина країни від економічної та соц-іальної деградації внаслідок безробіття, у випадку втрати чирізкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, ви-робничої травми, інвалідності, похилого віку тощо.

Соціальна політика уряду.

Соціальна політика є визначальним напрямом внутрішньої політики держави. Соціальна політика — це складова загальної політики, втілена в соціальні програми та різноманітні заходи, спрямовані на задоволення потреб та інтересів людей і суспільства. Зрозуміло, що соціальна політика має бути адекватною стану економіки, але ігнорування соціальними проблемами може призвести до значних економічних втрат. Метою соціальної політики держави є забезпечення стабільної, без заворушень і потрясінь, життєдіяльності суспільства, досягнення соціальної злагоди та соціальної цілісності, належного рівня добробуту людей. Способом реалізації соціальної політики є система соціального захисту і соціальних гарантій. Соціальний захист — це система державних заходів щодо забезпечення достойного матеріального і соціального становища громадян. Соціальні гарантії — це система обов'язків держави перед своїми громадянами щодо задоволення їхніх соціальних потреб.

Становлення нової економічної системи в Україні безпосередньо пов'язане з реформуванням соціальної політики. Основні напрями соціальної політики в Україні визначено у щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України 2000 року. Стратегія економічного зростання має створити необхідні передумови для вирішення найбільш складних і назрілих проблем соціальної політики. Ставиться за мету забезпечити у 2000—2004 рр. зростання в 1,3—1,4 раза реальних доходів населення, створення 1 млн нових робочих місць, поступове підвищення мінімального рівня трудових пенсій до межі прожиткового мінімуму. Активна соціальна політика позитивно впливатиме на прискорення економічного розвитку, надання цьому процесу необоротного характеру.
Основними завданнями соціальної політики в Україні є:
•адресна підтримка соціальне незахищених верств населення; •пенсійна реформа; •забезпечення випереджального зростання вартості робочої сили; •орієнтація стратегії економічного зростання на створення нових робочих місць; •прискорений розвиток житлового будівництва, забезпечення доступності житла для різних верств населення; •поліпшення системи охорони здоров'я. Активна демографічна політика; •примноження інтелектуального потенціалу суспільства. Створення рівних можливостей для молоді у здобутті якісної освіти; •зміцнення позицій середнього класу.

 

Показником результативності соціальної політики є рівень життя населення. Рівень життя населення — це міра задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людини, забезпечувана сукупністю матеріальних і соціальних умов життя. Основними елементами рівня життя є: рівень і структура споживання матеріальних благ (продуктів харчування та непродовольчих товарів); рівень споживання послуг установ побутового обслуговування, охорони здоров'я, освіти, культури, соціального забезпечення, фізкультури; рівень забезпеченості житлом.
Для оцінки рівня життя населення використовується система показників, які можна класифікувати на такі групи: соціально-демографічні показники (кількість населення, його склад, динаміка та структура за статтю, віком і соціальним станом; показники міграції населення і трудових ресурсів); узагальнюючи показники (ВВП на душу населення, реальні доходи на душу населення, структура населення за рівнем середньодушового сукупного доходу тощо);
показники рівня оплати праці та доходів населення (середня та мінімальна заробітна плата, середня та мінімальна пенсія, середня грошова допомога тощо); показники рівня споживання населенням товарів і послуг; показники, які характеризують стан соціальної сфери; показники споживчих настроїв домогосподарств тощо.
Засобами державної соціальної політики є: нормативно-правове регулювання, спрямоване на забезпечення соціальних гарантій та соціальний захист населення; розроблення демографічних і соціальних прогнозів; формування та реалізація соціального розділу ДПЕСР України, в якому визначаються цілі, пріоритети, завдання та заходи соціальної політики; бюджетна діяльність; державне регулювання цін на товари і послуги тощо.
На державному рівні функції регулювання рівня життя і соціального захисту населення виконують: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерство праці і соціальної політики, Міністерство фінансів, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство культури і мистецтва, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму, Державний комітет у справах ветеранів, Пенсійний фонд України та ін. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод громадян здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. В складі Верховної Ради України діє комітет з питань соціальної політики та праці. З Одним з індикаторів економічного розвитку країни й найважливішим показником добробуту населення є реальні доходи населення. Загалом розрізняють номінальні та реальні доходи. Номінальні доходи — це фактично отримані гроші. Реальні доходи — це кількість товарів і послуг, які можна придбати за одержані номінальні доходи. На основі даних про реальні доходи населення прогнозується загальний обсяг, структура і динаміка споживання населенням матеріальних благ і послуг, склад і джерела доходів населення, розмір і рівень диференціації доходів окремих соціальних груп.
В основу розрахунків реальних доходів населення покладено балансові розрахунки. Баланс грошових доходів і витрат населення (БГДіВН) характеризує обсяги і джерела грошових доходів і витрат населення, а також грошовий обіг між домашніми господарствами та підприємствами (установами, організаціями) інших секторів економіки. БГДіВН — це вартісний баланс. Він включений до балансового розділу ДПЕСР України, розробляється по окремих адміністративно-територіальних утвореннях, а також по Україні в цілому.