Висота 1321,0 м – Петрос – Піп Іван Мармороський

Чистий ходовий час – 5 години 15 хвилин

Пройдено – 15 км

Сонячно, вночі невеликий дощ.

Локальні перешкоди: н/к вершина Берлибашка і Петрос, н/к траверс гребня Піп Іван Мармороський.

Протяжні перешкоди: рослинний покрив н/к – 2км, 1А – 700м, 1Б – 1,5км..

О 05 год.30 хв. підйом чергових, а о 6.00 підйом групи. Перший ранковий збір. Виходимо на маршрут о 07 год. 18 хв. Йдемо лісовою дорогою на північ, північний-схід, що закосами поступово йде в гору(фото №11). Через годину помітили праворуч від дороги малопомітну стежку, знаючи що стежка завжди зрізує серпантини дороги, тож вирішили йти нею. Пішли лісовою стежкою на північний схід, схід, через 15хв. пройшли джерело та завали дерев, а через 12хв йшли через кропиву (ПП: рослинний покрив 1А – 500м. 1Б – 300м., фото № 12). Ще через 10хв. підйому вийшли на велику галявину з залишками кошар, від якої за 2хв. піднялись на ґрунтову дорогу біля перехрестя стежок (фото №13). Далі пішли дорогою праворуч на схід, південний-схід, південь. Через 31хв. вийшли на простір: праворуч відкривається полонина Лисича, пройшли джерело, де радимо набрати води. За 5 хв. роздоріжжя (фото №14-15). Робимо тут привал і в 10 год.10 хв. вирушаємо в радіальний вихід на г. Берлебашка (1733,9) і г. Петрос (1780,9) (ЛП: Н/К Берлибашка і Петрос, ЛП: рослинний покрив 1Б – 1,2км., фото №16-17). О 11.36 ми на вершині Петросу, де залишаємо записку(фото №18).

О 12 год. 35 хв. повернулись. Робимо обідній перекус із чаєм каркаде, який приготовлено ще з вечора.

В 14 год. 20 хв. вийшли в бік г. Піп Іван Мармароський (фото №19). З цього місця є два шляхи: по дорозі направо і вниз через полонину і прямо (на південь) по гребню до будиночка, теж по дорозі, але після дощів і вівців це тільки її назва. Обираємо саме її – не втрачаємо висоту. За 4 хв. ходи, біля будиночка, вона зникає,а ще через 3хв. біля перехрестя. Від перехрестя пішли малопомітною стежкою верх на південь. Спочатку піднімалися через зарослі (ПП: Рослинний покрив 1А– 200м., фото №20), а далі по лукам і кам’яним осипам. Пройшли джерело. О 15.01 вийшли на дорогу, якою за 11 хв. дійшли до перехрестя, далі дорога переходить в добру стежину, що уходить траверсом і вниз, на полонину Квасний. На гребні знаходимо потрібну нам тропу (фото №21) і по ній за 25 хв. дістаємось на хребту першого нашого пограничного стовпчика № 364 (фото №22). За 12 хв. ми дійшли до вершини – г. Піп Іван Мармароський (1936,2 – фото №23, ЛП: Н/К траверс гребня). На годиннику 15 год. 54 хв. Заповнюємо контрольну записку. Об 15.03 і через 32хв. пройшли стовпчик № 366. Від якого почали спуск і підйом на г. 1872.8 (фото № 24). О 16.56 були біля стовпчик № 368, саме тут розвилка стежок. Добре втоптана, спускається на південь на Румунську сторону, а ледве помітна в траві стежка і лінія кордону йдуть А-65° і спускаються закосами по крутому схилу на контрольно–слідову смугу. За 18 хв. спуску біля підніжжя гори – джерело: старий прикордонний стовпчик лежить на землі,новий стоїть без написів, але з зорієнтувавшись це повинен бути № 396, ліворуч в балці стоять намети (фото № 25). Ми спускаємось від кордону вниз 150м. на північ до балки – витік р. Квасний. О 17.10 зупиняємося на галявині на ночівлю (фото №26). Воду брати з джерела в 100м. на півночі, там зроблені невеличкі ванни, де можна і помитися. Дров хоч і небагато, але для приготування їжі всім вистачить. Вночі пройшов невеликий дощ.

 

 

Серпня.

Четвертий день.

Підніжжя г. Піп Іван Мармороський – пол. Маслокруть –р. Квасний -

Р. Маслокруть – пол.. Межипотоки.

Чистий ходовий час – 6 години 06 хвилин

Пройдено – 20 км

Сонячно

Локальні перешкоди: переправа н/к р. Маслокруть – 4р., каньйон 1А Маслокруть, н/к Квасний.

Протяжні перешкоди: рослинний покрив н/к 3,8 км, 1А – 1250м. 1Б – 1,5км, 2А – 300м., осипи Н/К-700м.

О 7 год. 29 хв. вихід на маршрут. Йдемо на північний-схід, північ заболоченою дорогою по контрольно–слідовій смузі, в деяких місцях і по кам’янистій дорозі (фото №27. ПП: осипи – 500м.). Йшли доволі швидко.

За 1 год. 28 хв. ходи з верху на верх уходимо вліво на північний-захід по відрогу на полонину Маслокруть (фото №28), для орієнтиру – піднятись від дороги 50м. на південний-схід на г. 1480,7 – стовпчик №382. Спочатку 100м. лісова дорога, а потім починаються луки, але далі йти завадили кошари з вівцями та собаки. Прийшлось обходити кошари праворуч, через зарослі лісу (ПП: рослинний покрив 1Б – 200м., фото №29). Через 10 хв. вийшли на луки і спускались пол.. Маслокруть(фото №30). Навколо сінокіс. Ще 10 хв. і входимо в ліс. Дорога розбита і розмита, тому йдемо лісом, поруч з нею. Долаємо повалені дерева (ПП: рослинний покрив 1Б – 200м, 1А – 500м., фото №31). За 35 хв. спуску, такою собі смугою перешкод, виходимо до одного з правих притоків річки Квасний (фото №32). 5 хв. ходи вздовж потоку і ми біля аншлагів Карпатського біосферного заповідника, саме тут потік впадає в річку (ЛП: н/к каньйон /р. Квасний та правий приток/фото №33).

Після привалу, за 11 хв. ходи, вниз вздовж потоку, підходимо о 10.15 до КПП Карпатського біосферного заповідника (фото №34). Від КПП уходимо вправо, траверсом по дорозі. За 4 хв. ходи дорога повертає вправо на схід, південний-схід, назустріч потоку Маслокруть. Практично відразу дорога перестає бути такою – вона розмита, наслідки стихійного лиха. Мости зруйновані, тому переправляємось де по гатям, де в брід, де по колодах, де по зруйнованих мостах, використовуючи мотузку в якості перил та долаючи завали дерев (ЛП: 1А каньйон, переправа Н/К – 3р., ПП: рослинний покрив 1Б /2А/ - 700м., фото № 35-37). За 58 хв., постійної демонстрації туртехніки, виходимо до злиття двох потоків. На карті це місце позначено - уріз води над рівнем моря «814,2» - фото №38. Після розвідки дізнались про те, що відрогом між потоками на верх йде добра тропа, але нам туди не треба. Перепочивши, вкладаємо колоду і переходимо нею річку, уходимо назустріч лівому потоку по ходу руху. Рухаючись по правому берегу, рух затрудняли завали дерев (ЛП: 1А 300м., 1Б – 200м. фото №39), через 22хв. ми на галявині, на якій колись був лісопункт. Залишкі «господарської» діяльності про те говорять. Однак сьогодні його можна рекомендувати, як добре місце для відпочинку туристів фото №40: джерело, безліч місць для наметів, обладнані вогнища (можливо мисливцями), саме тут зручний підхід до річці з метою прийняття водних процедур та в решті решт, це полуниця(!).. За київськім часом 12.00 – зупиняємося на обід.

О 14.45 продовжили маршрут. Від правого невеличкого притоку розпочали підйом стежкою по відрогу на північний-схід, райтштоком, що постійно йде закосами, розпочали підйом (фото №41). Але з часом стежка зовсім пропадає (можливо, це наслідки нещодавнього лиха) і ми долаємо заболочені місця, осипи та завали рухаючись А - 55⁰(ПП: рослинний покрив 1Б – 200м.,1А – 500м., осипи Н/К – 200м. фото №42). Через годину руху ми почали перетинати стежки, які йшли траверсом хр. Довгий, але ми далі йшли на верх хребта без стежки А- 60⁰ , а ще через 15хв. вийшли на галявину, де зупинились на відпочинок.

 

Від галявини пішли через ліс (генеральний азимут 95⁰) пройшли велику галявину(фото №43) і о 16.49 вийшли на дорогу, що йде по хребту Довгий (фото №44).

По хребту Довгий пішли дорогою А-130⁰ , через 15хв. ходи праворуч внизу будиночок на полонині, та ще за 6хв. дорога повертає вліво йде в гору, за 5хв. підйому – роздоріжжя, дороговказ (фото №45). Далі на шляху ще три струмки, тому витрачати час біля дороговказу не радимо. О 17.35 від перехрестя пішли дорогою в напрямку полонини Межипотоки. Ми перетнули три струмки, які є початком річки Десекул, але через зливи, останній, можна, сміливо назвати річкою (фото №46). Через 12хв. після переправи, піднялись на полонину (фото №47). Тут велике господарство. Від дерев’яних будиночків пішли на північ верх і о 18.16 біля невеликого урочища зупинились на ночівлю (фото №48).

Поруч протікає джерело (на полонині їх дуже багато), урочище хоч невелике, а дров дуже багато. Молоко можна купити, але дорого. Свіже молоко (вони називають солодке) – 7грн. за 1 літр, а в нас дома – 3грн., молоком вони називають, те що збирають зверху кислого молока – сметана – 40грн. за 1літр.

 

 

Серпня.

П`ятий день.

Пол. Межіпотоки –г. Міка-Маре – кемпінг під г. Стіг - Чорногорський хребет –

г. Піп Іван (Чорна Гора) – оз. Марічейка.

Чистий ходовий час – 9 годин 08 хвилин

Пройдено – 24 км

Мінлива хмарність, дощ.

Локальні перешкоди: Н/К вершина Піп Іван.

Протяжні перешкоди: рослинний покрив Н/К – 5км, 1А -1250м., 1Б -1050м. (підйом на г. Піп Іван і Нєнєска, та рух хребтом), осипи – 1А – 1,5км. (підйом на Піп Іван), Н/к – 500м..

О 7.03 вихід на маршрут. Від стоянки почали підніматися без стежки на північний-схід, схід на (фото №49), а через 15хв. повернули на південний-схід, південь і розпочали підйом на г. Десескуль Грунь (1676,4). Через 20хв. піднялись на верх гори, від вершини пішли хребтом на право спустились трохи до сідловини між г. Десескуль Грунь і г. 1779,8 та розпочали підйом овечими стежками, які губляться в заростях (ПП: рослинний покрив 1 Б – 400м., 1А – 750м.,фото №50). Від гори 1779,8 йшли південь через кущі і о 8.24 по туману піднялись до кордону, біля дороговказу: «г. Нєнєска-1791» (фото № 51). Дивне відчуття: ось він край землі. Тут на стовпчиках огорожі, які майже всі лежать на землі, маркер – жовтий колір на білому. Уходимо по КСС на південний-схід. За 10 хв. ходи дістались скель (так звані скелі Смерті (фото №52-53)). КСС повертає вліво, йдемо по ній, весь час по хребту, за 10хв пройшли стовпчик №396. О 8.52 були на г. Міка-Маре (1815,5), де залишили записку (фото №54). За 5 хв. після вершини, стовпчик № 397. Ще за 10 хв. розгалуження доріг, обираємо середню (фото №55).

 

Та, що з українського боку, йде траверсом, на ній немає підйомів та спусків, і нею зручніше обходити відроги, але ми весь час ішли хребтовою стежкою (фото №56). Погода трохи поліпшилась - йти хребтом цікавіше. О 10.01 ми піднялись на г. Стеавул (1762.1) з стовпчиком № 403 (фото №57). Далі рухались по хребту на схід (фото №58) і через 8хв спустились з хребта на дорогу (фото №59). Дорогою пішли на південний-схід, схід через сідловину між г. Стеавул (1762,1) та г. Щауль (1752,2), погранічний стовпчик № 404. Ще за 15 хв. дістались дороговказу. Ми на г. Щауль (фото №60. ПП: рослинний покрив 1Б – 500м. осипи Н/К– 250м – весь шлях по хребту). За 1хв. перехрестя і придорожній знак «Біла Тиса». За 6хв руху дорогою пройшли придорожній вказівник на камні: «Біла Тиса» зі стрілкою (фото №62).

Цей відрізок на карті невірно позначений. По карті від г. Щауль і до придорожнього знаку «Витоки Білої Тиси», майже 5км, а ми пройшли за 9хв.? А і відстань по карті від г. Нєнєска до г. Щауль така ж, як від г. Щауль до г. Стіг, але ми витратили часу на другу частину маршруту в два рази менше, хоч і швидкість руху була менша. Ми вважаємо, що гора Щауль, повинна, бути позначена в районі г. Корбуль (1696).

За 25 хв. руху дорогою г. Юрческу-Маре (1600), вершина плоскогірна, непомітна (фото №63). Де знаходиться сама вершина, зрозуміло лише по номеру прикордонного стовпчика. Сьогодні ще й по дороговказу. За 4 хв. стовпчик № 411. Ще 6 хв. бадьорої ходи дорогою(фото №64) – кемпінг(!?). Вказівник «Вода – 20 м». За київським часом 11.20. За 6 хв. роздоріжжя. Дороговказ, але написів вже нема. Одна з доріг йде кордоном через г. Стіг (1650,7) – колишню точку збігу кордонів Польщі, Чехословаччини та Румунії і прямує далі на схід. Обійшли вершину зліва і за 6 хв. повернули на дорогу, що йде в північному напрямку до г. Радуль (1598,0). Праворуч і вниз джерело. Дорога в тил перегороджена колючим дротом, проходимо через ворота (фото №65). Радуль обходили справа. При дорозі – пам`ятник прикордоннику капітану П.В. Чорному, який загинув тут при охороні Державного кордону (фото №66). Спіймали себе на думці, що це був останній прикордонник, оскільки, за чотири дні ми не зустріли жодного на маршруті?.. Далі йдемо дорогою, проходимо ще одну могилу, та роздоріжжя дорога прямо перекрита колючим дротом. ми пішли трохи праворуч, траверсуючи г. Радуль з півночі, праворуч і метрів 150 вниз – кошари (фото №67). За горою роздоріжжя, уходим вправо. Хоча і туман, але намагаємось прослідкувати напрямок нашого шляху по хребту.

За 36 хв. дороговказ «г. Піп Іван – 9 км» і теж роздоріжжя, ідемо вправо (фото №68). За 13 хв. від нього - першій на нашому шляху стовпчик старого кордону. Ще 17 хв. ходи і ми на пол.. Щавник справа кош, зліва вказівник «Вода – 20 м» (фото №69). На годиннику 13.07 - погода погіршилась, вирішили зупинитись на обід.

О 14.26 вийшли на маршрут. За 10 хв. дістались г. Вихід (1471,4). Вказівник «каже», що до Піп Івана 6 км.

 

Перевіряємо зв'язок - є покриття «МТС» - телефонуємо на заставу в Ділове. Через 17 хв. йшли дорогою на північний-схід по галявині на сідловині між г. Вихід і Васкуль (фото №70). За 20хв були біля вказівника «Піп Іван – 3,5 км» (фото№71). Розпочалася злива. Сховатися нема де, то ж вирішили йти далі. Йдемо кам’янистою стежкою. Схили покриті здебільшого жерепом, висота якого сягає до двох метрів (ПП: рослинний покрив 1А – 500м., фото 72-73). Вода, яка біжить по стежці затруднює рух і навіть резинові чоботи набираються водою, яка стікає по жерепу. Злива і боковий вітер такі великі, що плащі не захищають від дощу. За кілометр до верха – досить крутий підйом, стежка йде краєм урвища на північний-схід(ПП: осипи 1А -500м., фото №74). Ще далі кам’яні розсипи, цекоти. Стежка не проглядається. Штормовий боковий вітер і дощ набагато стримував рух. За 3 год. о 18.11, подолавши 3 км, досягаємо бажаної вершини Піп Івана (2028,5) з руїнами (ЛП: н/к вершина, фото №75) астрономічної обсерваторії (але «версія» про замок Дракули нам більш до вподоби). Заховавшись в будівлі ми переодяглись і перебулись для фото,ось чого Іванов Микола на фото в капцях. Злива скінчилася, трохи розпогодилося.

З вершини оригінально виглядає головний хребет Чорногори (північний захід), який визначається Менчулом (1998), Бребенескулем (2035,8) і ліворуч від нього Гутин Томнатиком (2016,4), між ними видно конус далекої Говерли (2061). Найближчими сусідами Піп Івана є на півночі Смотрич (1894,0). Серед безлічі гір на сході і південному сході виділяються близькі правільної форми Стайки (1743,1), на півдні Шурин (1772,9) і на південному заході Васкул (1730,6), з величезним урвищем на східних узбіччях, сьогодні біля 16 год. ми були на ньому. На дальньому плані спостерігаємо на південному заході хребет, що замикає долину Білої Тиси з півдня. Це Марамороські Альпи, ще ранком (!) ми були там.

Відразу за будівлею на південний схід - дорога. Вирушаємо по ній (фото№76-77). Виходимо на сідло між Попом Іваном і Шурином. З нього в східному напрямку на полонину Марічейка, входимо в ліс і дорога приводить нас до прегарного озерця Марічейка (фото №78). Перехід здійснено за 1 годину. Тут гарне місце для фотографування і відпочинку. Об 19 год.18 хв. ставимо намети. На завтра заплановано дньовку.

Вночі короткотривалий дощ, вітер. На стоянці багато місць для постановки наметів, джерело, річка, озеро, дров вдосталь.

 

Серпня.

Шостий день. Днівка.

 

 

Серпня.

Сьомий день.

Оз. Марічейка – траверс відрогів г. Піп Іван - г. Смотрич –