Рахів-Ділове-висота 1321,0 м

Липня.

Перший день

Львів-Рахів

Об 05 год. 52 хв. прибули до Львова. О 15.20 вирушили поїздом Львів–Рахів. Прибули до Рахова об 23.55. Гостиниця, що на другому поверху вокзалу не працювала. В залі очікування пробули до ранку. Автостанція поруч.

Серпня.

Другий день

Рахів-Ділове-висота 1321,0 м

Чистий ходовий час – 3 години 55 хвилин

Пройдено – 14 км

Сонячно, на вечір пішов дощ.

Локальні перешкоди: н/к переправа р. Білий потік.

Протяжні перешкоди: рослинний покрив н/к – 5 км.

О 8.00 зареєструвались у Рахівському ГПРП (Закарпатського гірського пошукового-рятувального загону), яке знаходиться на вул.. Шевченко, 12Б. О 8. 40 з автостанції рейсом Рахів–Ужгород відправились на Ділове. За 25 хв. дістались прикордонного КПП. Коротка розмова із старшим наряду, наші йому пояснення та за 5 хв. ми вже біля знаку «Географічний центр Європи» (фото №1 ). Ознайомившись з цікавим історико-географічним об’єктом, о 09. 11 по дорозі вирушили в бік с. Ділове (фото №2).

О 08 год. 46 хв. були біля кафе «Білий камінь»(фото № 3), а через 5 хв. були на заставі. Старшій по службі перетелефонував в Мукачеве, дізнавшись про те, що на нашу групу є дозвіл, дав команду підлеглому оформити нам перепустку на перебування в прикордонній зоні. А сам особисто провів з нами ретельний інструктаж щодо до правил поведінки та пересування в зоні, після чого надав нам контактний номер мобільного телефону, записав номер керівника.

Біля кафе „Білий камінь” (метрів за 120 назад від застави) повернули направо (схід) на вуличку, якою по мосту пройшли через Тису (фото№4), а через 4хв. на галявині, біля дерев’яного мосту через Білий потік зупинились на перекус і передягання у похідні речі.

Об 11.30 год. вийшли на маршрут. Пішли ґрунтовою дорогою вздовж потоку Білий на схід за 25 хв. шлагбаум і покажчик Діловицьке лісництво «Білий потік» (фото №5). Ще 6 хв. ходи по калюжам, що нагадували про недавні дощі і пройшли дробарку, приблизно метрів за 50 від неї, ліворуч по курсу, джерело. За 2 хв. праворуч від дороги,

мармуровий кар’єр. За 4 хв. ходи розгалуження доріг: направо міст, йдемо вліво по правому географічному берегу потоку Білий. За 5 хв. від того пройшли лісопилку (фото №6). Дорога неодноразово перетинає водний потік, мости в цих місцях пошкоджені, але для пішохідного руху ще придатні. Рухаючись по багнюці і переходячи декілька разів річку (фото №7), пройшли ліворуч від покажчика «Урочище Ялин» та обладнане місце для відпочинку: стіл, лавиці. Водний потік зруйнував в цих місцях дорогу – для транспорту вона не придатна. За годину руху по річковим камінцям долини річки Білий потік праворуч - потік Явірниковий. О 13.44 були біля шлагбаум і покажчик «Карпатський біосферний заповідник» (фото №8). Переходимо потік Білий на правий берег і поступово, продовженням дороги, набираємо висоту, переходячи ще тричі річку (ЛП: Н/К переправа, фото №9). Дорогу перетинають безліч малих струмочків.

Ще один перехід дістались полонини біля висоти 1321,0 (фото №10). В східному куту всі ознаки того, що тут були кошари. На галявині, біля дороги, дім. Поруч обладнане вогнище, дров вдосталь, вода в 100м. на захід. Місце нам підходить. За київським часом 15 год. 41 хв. На перший ходовий день вистачить і кращого місця для ночівлі не треба. О 19.00 пішов дощ.

 

 

Серпня.

Третій день

Висота 1321,0 м – Петрос – Піп Іван Мармороський

Чистий ходовий час – 5 години 15 хвилин

Пройдено – 15 км

Сонячно, вночі невеликий дощ.

Локальні перешкоди: н/к вершина Берлибашка і Петрос, н/к траверс гребня Піп Іван Мармороський.

Протяжні перешкоди: рослинний покрив н/к – 2км, 1А – 700м, 1Б – 1,5км..

О 05 год.30 хв. підйом чергових, а о 6.00 підйом групи. Перший ранковий збір. Виходимо на маршрут о 07 год. 18 хв. Йдемо лісовою дорогою на північ, північний-схід, що закосами поступово йде в гору(фото №11). Через годину помітили праворуч від дороги малопомітну стежку, знаючи що стежка завжди зрізує серпантини дороги, тож вирішили йти нею. Пішли лісовою стежкою на північний схід, схід, через 15хв. пройшли джерело та завали дерев, а через 12хв йшли через кропиву (ПП: рослинний покрив 1А – 500м. 1Б – 300м., фото № 12). Ще через 10хв. підйому вийшли на велику галявину з залишками кошар, від якої за 2хв. піднялись на ґрунтову дорогу біля перехрестя стежок (фото №13). Далі пішли дорогою праворуч на схід, південний-схід, південь. Через 31хв. вийшли на простір: праворуч відкривається полонина Лисича, пройшли джерело, де радимо набрати води. За 5 хв. роздоріжжя (фото №14-15). Робимо тут привал і в 10 год.10 хв. вирушаємо в радіальний вихід на г. Берлебашка (1733,9) і г. Петрос (1780,9) (ЛП: Н/К Берлибашка і Петрос, ЛП: рослинний покрив 1Б – 1,2км., фото №16-17). О 11.36 ми на вершині Петросу, де залишаємо записку(фото №18).

О 12 год. 35 хв. повернулись. Робимо обідній перекус із чаєм каркаде, який приготовлено ще з вечора.

В 14 год. 20 хв. вийшли в бік г. Піп Іван Мармароський (фото №19). З цього місця є два шляхи: по дорозі направо і вниз через полонину і прямо (на південь) по гребню до будиночка, теж по дорозі, але після дощів і вівців це тільки її назва. Обираємо саме її – не втрачаємо висоту. За 4 хв. ходи, біля будиночка, вона зникає,а ще через 3хв. біля перехрестя. Від перехрестя пішли малопомітною стежкою верх на південь. Спочатку піднімалися через зарослі (ПП: Рослинний покрив 1А– 200м., фото №20), а далі по лукам і кам’яним осипам. Пройшли джерело. О 15.01 вийшли на дорогу, якою за 11 хв. дійшли до перехрестя, далі дорога переходить в добру стежину, що уходить траверсом і вниз, на полонину Квасний. На гребні знаходимо потрібну нам тропу (фото №21) і по ній за 25 хв. дістаємось на хребту першого нашого пограничного стовпчика № 364 (фото №22). За 12 хв. ми дійшли до вершини – г. Піп Іван Мармароський (1936,2 – фото №23, ЛП: Н/К траверс гребня). На годиннику 15 год. 54 хв. Заповнюємо контрольну записку. Об 15.03 і через 32хв. пройшли стовпчик № 366. Від якого почали спуск і підйом на г. 1872.8 (фото № 24). О 16.56 були біля стовпчик № 368, саме тут розвилка стежок. Добре втоптана, спускається на південь на Румунську сторону, а ледве помітна в траві стежка і лінія кордону йдуть А-65° і спускаються закосами по крутому схилу на контрольно–слідову смугу. За 18 хв. спуску біля підніжжя гори – джерело: старий прикордонний стовпчик лежить на землі,новий стоїть без написів, але з зорієнтувавшись це повинен бути № 396, ліворуч в балці стоять намети (фото № 25). Ми спускаємось від кордону вниз 150м. на північ до балки – витік р. Квасний. О 17.10 зупиняємося на галявині на ночівлю (фото №26). Воду брати з джерела в 100м. на півночі, там зроблені невеличкі ванни, де можна і помитися. Дров хоч і небагато, але для приготування їжі всім вистачить. Вночі пройшов невеликий дощ.

 

 

Серпня.

Четвертий день.

Підніжжя г. Піп Іван Мармороський – пол. Маслокруть –р. Квасний -

Серпня.

П`ятий день.

Пол. Межіпотоки –г. Міка-Маре – кемпінг під г. Стіг - Чорногорський хребет –

г. Піп Іван (Чорна Гора) – оз. Марічейка.

Чистий ходовий час – 9 годин 08 хвилин

Пройдено – 24 км

Мінлива хмарність, дощ.

Локальні перешкоди: Н/К вершина Піп Іван.

Протяжні перешкоди: рослинний покрив Н/К – 5км, 1А -1250м., 1Б -1050м. (підйом на г. Піп Іван і Нєнєска, та рух хребтом), осипи – 1А – 1,5км. (підйом на Піп Іван), Н/к – 500м..

О 7.03 вихід на маршрут. Від стоянки почали підніматися без стежки на північний-схід, схід на (фото №49), а через 15хв. повернули на південний-схід, південь і розпочали підйом на г. Десескуль Грунь (1676,4). Через 20хв. піднялись на верх гори, від вершини пішли хребтом на право спустились трохи до сідловини між г. Десескуль Грунь і г. 1779,8 та розпочали підйом овечими стежками, які губляться в заростях (ПП: рослинний покрив 1 Б – 400м., 1А – 750м.,фото №50). Від гори 1779,8 йшли південь через кущі і о 8.24 по туману піднялись до кордону, біля дороговказу: «г. Нєнєска-1791» (фото № 51). Дивне відчуття: ось він край землі. Тут на стовпчиках огорожі, які майже всі лежать на землі, маркер – жовтий колір на білому. Уходимо по КСС на південний-схід. За 10 хв. ходи дістались скель (так звані скелі Смерті (фото №52-53)). КСС повертає вліво, йдемо по ній, весь час по хребту, за 10хв пройшли стовпчик №396. О 8.52 були на г. Міка-Маре (1815,5), де залишили записку (фото №54). За 5 хв. після вершини, стовпчик № 397. Ще за 10 хв. розгалуження доріг, обираємо середню (фото №55).

 

Та, що з українського боку, йде траверсом, на ній немає підйомів та спусків, і нею зручніше обходити відроги, але ми весь час ішли хребтовою стежкою (фото №56). Погода трохи поліпшилась - йти хребтом цікавіше. О 10.01 ми піднялись на г. Стеавул (1762.1) з стовпчиком № 403 (фото №57). Далі рухались по хребту на схід (фото №58) і через 8хв спустились з хребта на дорогу (фото №59). Дорогою пішли на південний-схід, схід через сідловину між г. Стеавул (1762,1) та г. Щауль (1752,2), погранічний стовпчик № 404. Ще за 15 хв. дістались дороговказу. Ми на г. Щауль (фото №60. ПП: рослинний покрив 1Б – 500м. осипи Н/К– 250м – весь шлях по хребту). За 1хв. перехрестя і придорожній знак «Біла Тиса». За 6хв руху дорогою пройшли придорожній вказівник на камні: «Біла Тиса» зі стрілкою (фото №62).

Цей відрізок на карті невірно позначений. По карті від г. Щауль і до придорожнього знаку «Витоки Білої Тиси», майже 5км, а ми пройшли за 9хв.? А і відстань по карті від г. Нєнєска до г. Щауль така ж, як від г. Щауль до г. Стіг, але ми витратили часу на другу частину маршруту в два рази менше, хоч і швидкість руху була менша. Ми вважаємо, що гора Щауль, повинна, бути позначена в районі г. Корбуль (1696).

За 25 хв. руху дорогою г. Юрческу-Маре (1600), вершина плоскогірна, непомітна (фото №63). Де знаходиться сама вершина, зрозуміло лише по номеру прикордонного стовпчика. Сьогодні ще й по дороговказу. За 4 хв. стовпчик № 411. Ще 6 хв. бадьорої ходи дорогою(фото №64) – кемпінг(!?). Вказівник «Вода – 20 м». За київським часом 11.20. За 6 хв. роздоріжжя. Дороговказ, але написів вже нема. Одна з доріг йде кордоном через г. Стіг (1650,7) – колишню точку збігу кордонів Польщі, Чехословаччини та Румунії і прямує далі на схід. Обійшли вершину зліва і за 6 хв. повернули на дорогу, що йде в північному напрямку до г. Радуль (1598,0). Праворуч і вниз джерело. Дорога в тил перегороджена колючим дротом, проходимо через ворота (фото №65). Радуль обходили справа. При дорозі – пам`ятник прикордоннику капітану П.В. Чорному, який загинув тут при охороні Державного кордону (фото №66). Спіймали себе на думці, що це був останній прикордонник, оскільки, за чотири дні ми не зустріли жодного на маршруті?.. Далі йдемо дорогою, проходимо ще одну могилу, та роздоріжжя дорога прямо перекрита колючим дротом. ми пішли трохи праворуч, траверсуючи г. Радуль з півночі, праворуч і метрів 150 вниз – кошари (фото №67). За горою роздоріжжя, уходим вправо. Хоча і туман, але намагаємось прослідкувати напрямок нашого шляху по хребту.

За 36 хв. дороговказ «г. Піп Іван – 9 км» і теж роздоріжжя, ідемо вправо (фото №68). За 13 хв. від нього - першій на нашому шляху стовпчик старого кордону. Ще 17 хв. ходи і ми на пол.. Щавник справа кош, зліва вказівник «Вода – 20 м» (фото №69). На годиннику 13.07 - погода погіршилась, вирішили зупинитись на обід.

О 14.26 вийшли на маршрут. За 10 хв. дістались г. Вихід (1471,4). Вказівник «каже», що до Піп Івана 6 км.

 

Перевіряємо зв'язок - є покриття «МТС» - телефонуємо на заставу в Ділове. Через 17 хв. йшли дорогою на північний-схід по галявині на сідловині між г. Вихід і Васкуль (фото №70). За 20хв були біля вказівника «Піп Іван – 3,5 км» (фото№71). Розпочалася злива. Сховатися нема де, то ж вирішили йти далі. Йдемо кам’янистою стежкою. Схили покриті здебільшого жерепом, висота якого сягає до двох метрів (ПП: рослинний покрив 1А – 500м., фото 72-73). Вода, яка біжить по стежці затруднює рух і навіть резинові чоботи набираються водою, яка стікає по жерепу. Злива і боковий вітер такі великі, що плащі не захищають від дощу. За кілометр до верха – досить крутий підйом, стежка йде краєм урвища на північний-схід(ПП: осипи 1А -500м., фото №74). Ще далі кам’яні розсипи, цекоти. Стежка не проглядається. Штормовий боковий вітер і дощ набагато стримував рух. За 3 год. о 18.11, подолавши 3 км, досягаємо бажаної вершини Піп Івана (2028,5) з руїнами (ЛП: н/к вершина, фото №75) астрономічної обсерваторії (але «версія» про замок Дракули нам більш до вподоби). Заховавшись в будівлі ми переодяглись і перебулись для фото,ось чого Іванов Микола на фото в капцях. Злива скінчилася, трохи розпогодилося.

З вершини оригінально виглядає головний хребет Чорногори (північний захід), який визначається Менчулом (1998), Бребенескулем (2035,8) і ліворуч від нього Гутин Томнатиком (2016,4), між ними видно конус далекої Говерли (2061). Найближчими сусідами Піп Івана є на півночі Смотрич (1894,0). Серед безлічі гір на сході і південному сході виділяються близькі правільної форми Стайки (1743,1), на півдні Шурин (1772,9) і на південному заході Васкул (1730,6), з величезним урвищем на східних узбіччях, сьогодні біля 16 год. ми були на ньому. На дальньому плані спостерігаємо на південному заході хребет, що замикає долину Білої Тиси з півдня. Це Марамороські Альпи, ще ранком (!) ми були там.

Відразу за будівлею на південний схід - дорога. Вирушаємо по ній (фото№76-77). Виходимо на сідло між Попом Іваном і Шурином. З нього в східному напрямку на полонину Марічейка, входимо в ліс і дорога приводить нас до прегарного озерця Марічейка (фото №78). Перехід здійснено за 1 годину. Тут гарне місце для фотографування і відпочинку. Об 19 год.18 хв. ставимо намети. На завтра заплановано дньовку.

Вночі короткотривалий дощ, вітер. На стоянці багато місць для постановки наметів, джерело, річка, озеро, дров вдосталь.

 

Серпня.

Шостий день. Днівка.

 

 

Серпня.

Сьомий день.

Оз. Марічейка – траверс відрогів г. Піп Іван - г. Смотрич –

Серпня.

Восьмий день.

Оз. Несамовите – Чорногорський хребет – Прутські вдсп. –

Серпня.

Дев’ятий день.

Пол. Головчеська – г. Петрос – г. Шеса – р. Кевелів –

Серпня.

Десятий день.

Серпня.

Одинадцятий день.

Витоки р. Чорна Тиса – г. Братківська – г. Руська –

Серпня.

Тринадцятий день.

Серпня.

Чотирнадцятий день.

Стоянка для туристів на р. Зубринка - пер. Переслоп – Яремче

Чистий ходовий час – 2 години 55 хвилин

Пройдено – 9 км

Сонячно

Локальні перешкоди: переправа Н/К (Жонка)

О 7.58. виходимо на маршрут. Від стоянки йдемо на стежкою на схід на перевал Переслоп (фото №198). За 5 хв. виходимо на дорогу(фото №199) і за 27 хв. нею пройшовши через шлагбаум підіймаємось на перевал Переслоп. На ньому ще є пам’ятник (фото №200), який майже знищили „Благодарные потомки”. З перевалу уходимо на Яремчу південним узбіччям. На схилах знов малина та ожина. За 30 хв. повільно вийшли до лісоповалу, тут ще злиття Жонки і потоку, що починається під пол. Щівка. На цьому місці є ще одна прикмета – два хрести на старих могилах. Наповнюємо рюкзаки дровами. Переходимо Жонку по зруйнованому дерев’яному мосту та йдемо вздовж течії. Від сильних дощів річка повноводна, всі мости зруйновані і нам декілька раз приходилось переходити річку по камінню та колодах (фото №201-202. ПП: Н/К переправа). О 10.32. підходимо до вольєрного господарства (фото №203). Вхід платний. Само по собі видовище цікаве, але нас цім не здивуєш: бо в нашому рідному місті кращій зоопарк на Україні (фото №204). Навколо йдуть будівельні роботи.

За 9 хв. праворуч з дороги відходить стежка вниз до лісництва. Йдемо по ній. За 3 хв. спуску ми на асфальтованій дорозі, праворуч те саме лісництво. Біля нього джерело мінеральної води, такої, що на ній можна готувати їжу. Звісно, набираємо. Та і взагалі, це єдине тут джерело, що можна рекомендувати, особливо після дощів. Відтак до туристської поляни, через територію санаторію та залізним місточком над р. Жонка, дістаємось за 19 хв. Ми не пішли на позначену на карті туристичну стоянку – багато відпочиваючих, а перейшли шосе і о 11.10 піднялись на галявину під Довбушанкою (фото №205). - багато місць для постановки наметів. 100 метрів на північний-схід джерело, та й дров можна назбирати. Ми в столиці гуцульського краю (фото №208). Завтра вночі наш „ковбойський” поїзд „Рахів – Львів”. Після обід пішов дощ, але нам не завадило, поповнити колекцію, ще одним водоспадом Прибій (фото №206). Підтвердженням великої стихії може слугувати підвісний міст, через р. Прут (фото №207). Місяць потому, під час Всеукраїнських змагань «Школа безпеки» - ми по ньому ходили, а він на висоті 10 м над водою, а зараз він зруйнований!

Липня.

Перший день

Львів-Рахів

Об 05 год. 52 хв. прибули до Львова. О 15.20 вирушили поїздом Львів–Рахів. Прибули до Рахова об 23.55. Гостиниця, що на другому поверху вокзалу не працювала. В залі очікування пробули до ранку. Автостанція поруч.

Серпня.

Другий день

Рахів-Ділове-висота 1321,0 м

Чистий ходовий час – 3 години 55 хвилин

Пройдено – 14 км

Сонячно, на вечір пішов дощ.

Локальні перешкоди: н/к переправа р. Білий потік.

Протяжні перешкоди: рослинний покрив н/к – 5 км.

О 8.00 зареєструвались у Рахівському ГПРП (Закарпатського гірського пошукового-рятувального загону), яке знаходиться на вул.. Шевченко, 12Б. О 8. 40 з автостанції рейсом Рахів–Ужгород відправились на Ділове. За 25 хв. дістались прикордонного КПП. Коротка розмова із старшим наряду, наші йому пояснення та за 5 хв. ми вже біля знаку «Географічний центр Європи» (фото №1 ). Ознайомившись з цікавим історико-географічним об’єктом, о 09. 11 по дорозі вирушили в бік с. Ділове (фото №2).

О 08 год. 46 хв. були біля кафе «Білий камінь»(фото № 3), а через 5 хв. були на заставі. Старшій по службі перетелефонував в Мукачеве, дізнавшись про те, що на нашу групу є дозвіл, дав команду підлеглому оформити нам перепустку на перебування в прикордонній зоні. А сам особисто провів з нами ретельний інструктаж щодо до правил поведінки та пересування в зоні, після чого надав нам контактний номер мобільного телефону, записав номер керівника.

Біля кафе „Білий камінь” (метрів за 120 назад від застави) повернули направо (схід) на вуличку, якою по мосту пройшли через Тису (фото№4), а через 4хв. на галявині, біля дерев’яного мосту через Білий потік зупинились на перекус і передягання у похідні речі.

Об 11.30 год. вийшли на маршрут. Пішли ґрунтовою дорогою вздовж потоку Білий на схід за 25 хв. шлагбаум і покажчик Діловицьке лісництво «Білий потік» (фото №5). Ще 6 хв. ходи по калюжам, що нагадували про недавні дощі і пройшли дробарку, приблизно метрів за 50 від неї, ліворуч по курсу, джерело. За 2 хв. праворуч від дороги,

мармуровий кар’єр. За 4 хв. ходи розгалуження доріг: направо міст, йдемо вліво по правому географічному берегу потоку Білий. За 5 хв. від того пройшли лісопилку (фото №6). Дорога неодноразово перетинає водний потік, мости в цих місцях пошкоджені, але для пішохідного руху ще придатні. Рухаючись по багнюці і переходячи декілька разів річку (фото №7), пройшли ліворуч від покажчика «Урочище Ялин» та обладнане місце для відпочинку: стіл, лавиці. Водний потік зруйнував в цих місцях дорогу – для транспорту вона не придатна. За годину руху по річковим камінцям долини річки Білий потік праворуч - потік Явірниковий. О 13.44 були біля шлагбаум і покажчик «Карпатський біосферний заповідник» (фото №8). Переходимо потік Білий на правий берег і поступово, продовженням дороги, набираємо висоту, переходячи ще тричі річку (ЛП: Н/К переправа, фото №9). Дорогу перетинають безліч малих струмочків.

Ще один перехід дістались полонини біля висоти 1321,0 (фото №10). В східному куту всі ознаки того, що тут були кошари. На галявині, біля дороги, дім. Поруч обладнане вогнище, дров вдосталь, вода в 100м. на захід. Місце нам підходить. За київським часом 15 год. 41 хв. На перший ходовий день вистачить і кращого місця для ночівлі не треба. О 19.00 пішов дощ.

 

 

Серпня.

Третій день