Регулювання зовнішньоекономічної діяльності на рівні держави

ВСТУП

Мета виробничої практики полягає у набутті практичного досвіду міжнародної економічної діяльності та закріпленні і поглибленні одержаних знань з теоретико - методичних аспектів функціонування підприємств та організацій.

Основним завданням виробничої практики є:

- дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства;

- ознайомлення із системою довгострокового та короткострокового планування ЗЕД;

- аналіз результатів виробничо - господарської діяльності;

- проведення необхідних досліджень розрахунків та аналізу фінансово - господарської діяльності, рентабельності;

- закріплення отриманих навичок під час проходження виробничої практики.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є економічний розвиток та структура підприємства.

Об'єктом дослідження є виробництво продукції на Вінницькому олієжир комбінаті.

Олійно - жирова промисловість виробляє і переробляє рослинні жири та пов'язані з ними продукти.

Олійножирова промисловість - складна галузь харчової індустрії, що складається з взаємопов’язаних виробництв олії, жирів, харчового масла, маргарину. Олійножирова промисловість у якості вихідної сировини використовує насіння олійних культур – соняшнику, льону, бавовнику, сої, гірчиці, арахісу, рапсу, коноплі тощо. Розвиток олійного виробництва суттєво впливає на розширення посівів олійних культуру сільському господарстві, підвищення їх врожайності, збільшення жирності насіння. Готова продукція галузі є олія, яка надходить до торгівельної мережі для задоволення попиту населення, а також є важливим напівфабрикатом - обов’язковим компонентом при виготовлені широкого асортименту споживчих товарів - маргарину, майонезу, мила, стеаринових свіч, оліфи, парфумів.

Галузь виробництва олії в Україні - потужний агропромисловий комплекс, який об’єднує виробників насіння та масложирової продукції.

Підприємства олієжирової галузі можна умовно поділити на декілька категорій. До першої категорії належать підприємства, що виробляють олію: олієжирові та оліє-екстракційні комбінати. До другої категорії належать дрібні виробники олії в компаніях, для яких виробництво олії - не основний вид діяльності. Третю категорію складають виробники олієжирової продукції - маргаринові заводи, миловарні комбінати, тощо. Вінницький олійно жировий комбінат належить до першої категорії.

У результаті переробки насіння олійних культур отримують продукти первинної переробки (олію та шрот), продукти більш глибокої переробки (майонез, маргарин, мило, жири кондитерські, оліфи) та крихту кісточкову, отриману після переробки плодових кісточок, соняшникове борошно та білкові кислоти.

Отже серед основної продукції виділяють: олія соняшникова (різних сортів та видів); олія соєва (різних сортів та видів); олія ріпакова (різних сортів та видів); промислової олійно - жирової продукції (оліфи); жири (різних сортів); масла (продовольчі та промислові). Допоміжна продукція - це вся продукція, що виготовляється побічно в процесі виготовлення основної. Допоміжною продукцією можуть бути: мила, шампуні, мастильні засоби та інші.

 

РОЗДІЛ 1

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності на рівні держави

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. Компетенція Верховної Ради України в галузі державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю визначається Конституцією України, Законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншими законами України. Адміністративні засоби й інструменти державного регулювання ЗЕД поділяються на: порядок реєстрації суб'єктів ЗЕД, виконання вимог міжнародних документів, зокрема статутів міжнародних організацій, нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі, оперативне реагування на різноманітні події економічного і неекономічного характеру та інші форми.

У табл. 1.1 показано державні органи, які здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, визначено межу їх компетенції та завдання, що стоять перед ними у зв'язку з виконанням функцій державного регулювання.
Отже використовуючи загальноприйняті інструменти зовнішньоекономічної політики, Україна не тільки формує власні зовнішньоекономічні зв'язки, а також використовує можливість впливати на зовнішньоторговельну політику інших країн. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, складається з митно - тарифного та нетарифного регулювання.

Способи виходу підприємств на світовий ринок

Сучасний етап розвитку світогосподарських зв'язків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням науково - технічного прогресу. Тому більшість великих підприємств починають реалізовувати свою продукцію як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Процес виходу на зовнішній ринок має декілька етапів:

- аналіз зовнішнього середовища міжнародного маркетингу;

- рішення про доцільність виходу на зовнішній ринок;

- рішення про те, на який ринок виходити;

- вибір методів виходу на зовнішній ринок;

- вибір структури комплексу маркетингу;

- вибір структури служби маркетингу. Якщо фірма вирішила виходити на зовнішній ринок, вона може це зробити двома шляхами: або звернутися з пропозицією до іншої фірми, яка знаходиться за кордоном організувати продаж товарів, або самій починати організовувати реалізацію продукції. До виходу за кордон фірма повинна чітко визначити завдання і установки свого міжнародного маркетингу. При виборі ринку країни - кандидати можна класифікувати за деякими критеріями: 1) розмір ринку, 2) динаміка росту ринку, 3) витрати на реалізацію 4) конкурентні переваги, 5) ступінь ризику. Мета ранжування - встановити який ринок забезпечить фірмі найбільш високий довготривалий прибуток. Отже після того, як фірма вирішила займатися збутом продукції в тій чи іншій країні, вона повинна вибрати найліпший спосіб виходу на обраний ринок. Фірма може зупинитися на трьох варіантах: експорт, спільна підприємницька діяльність, пряме інвестування за кордон.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО - УПРАВЛІНСЬКА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ

РОЗДІЛ 3

Розділ 3

Індивідуальне завдання

10. Організація роботи спеціалізованого підрозділу.

РОЗДІЛ 5

ВСТУП

Мета виробничої практики полягає у набутті практичного досвіду міжнародної економічної діяльності та закріпленні і поглибленні одержаних знань з теоретико - методичних аспектів функціонування підприємств та організацій.

Основним завданням виробничої практики є:

- дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства;

- ознайомлення із системою довгострокового та короткострокового планування ЗЕД;

- аналіз результатів виробничо - господарської діяльності;

- проведення необхідних досліджень розрахунків та аналізу фінансово - господарської діяльності, рентабельності;

- закріплення отриманих навичок під час проходження виробничої практики.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є економічний розвиток та структура підприємства.

Об'єктом дослідження є виробництво продукції на Вінницькому олієжир комбінаті.

Олійно - жирова промисловість виробляє і переробляє рослинні жири та пов'язані з ними продукти.

Олійножирова промисловість - складна галузь харчової індустрії, що складається з взаємопов’язаних виробництв олії, жирів, харчового масла, маргарину. Олійножирова промисловість у якості вихідної сировини використовує насіння олійних культур – соняшнику, льону, бавовнику, сої, гірчиці, арахісу, рапсу, коноплі тощо. Розвиток олійного виробництва суттєво впливає на розширення посівів олійних культуру сільському господарстві, підвищення їх врожайності, збільшення жирності насіння. Готова продукція галузі є олія, яка надходить до торгівельної мережі для задоволення попиту населення, а також є важливим напівфабрикатом - обов’язковим компонентом при виготовлені широкого асортименту споживчих товарів - маргарину, майонезу, мила, стеаринових свіч, оліфи, парфумів.

Галузь виробництва олії в Україні - потужний агропромисловий комплекс, який об’єднує виробників насіння та масложирової продукції.

Підприємства олієжирової галузі можна умовно поділити на декілька категорій. До першої категорії належать підприємства, що виробляють олію: олієжирові та оліє-екстракційні комбінати. До другої категорії належать дрібні виробники олії в компаніях, для яких виробництво олії - не основний вид діяльності. Третю категорію складають виробники олієжирової продукції - маргаринові заводи, миловарні комбінати, тощо. Вінницький олійно жировий комбінат належить до першої категорії.

У результаті переробки насіння олійних культур отримують продукти первинної переробки (олію та шрот), продукти більш глибокої переробки (майонез, маргарин, мило, жири кондитерські, оліфи) та крихту кісточкову, отриману після переробки плодових кісточок, соняшникове борошно та білкові кислоти.

Отже серед основної продукції виділяють: олія соняшникова (різних сортів та видів); олія соєва (різних сортів та видів); олія ріпакова (різних сортів та видів); промислової олійно - жирової продукції (оліфи); жири (різних сортів); масла (продовольчі та промислові). Допоміжна продукція - це вся продукція, що виготовляється побічно в процесі виготовлення основної. Допоміжною продукцією можуть бути: мила, шампуні, мастильні засоби та інші.

 

РОЗДІЛ 1

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності на рівні держави

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. Компетенція Верховної Ради України в галузі державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю визначається Конституцією України, Законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншими законами України. Адміністративні засоби й інструменти державного регулювання ЗЕД поділяються на: порядок реєстрації суб'єктів ЗЕД, виконання вимог міжнародних документів, зокрема статутів міжнародних організацій, нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі, оперативне реагування на різноманітні події економічного і неекономічного характеру та інші форми.

У табл. 1.1 показано державні органи, які здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, визначено межу їх компетенції та завдання, що стоять перед ними у зв'язку з виконанням функцій державного регулювання.
Отже використовуючи загальноприйняті інструменти зовнішньоекономічної політики, Україна не тільки формує власні зовнішньоекономічні зв'язки, а також використовує можливість впливати на зовнішньоторговельну політику інших країн. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, складається з митно - тарифного та нетарифного регулювання.