Загальні засади судочинства в Україні

Вступ

Одним із етапів навчання в Кам’янець-Подільському відділенні Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету державної податкової служби України є проходження навчальної практики яка має на меті:

- поглиблення і закріплення теоретичних знань, одержаних студентами при вивченні спеціальних дисциплін;

- набуття практичних навичок з організації та управління правовою роботою, яка спрямована на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог нормативних актів;

- набуття навичок розв'язання реальних завдань, використовуючи знання відповідних галузей права.

Метою практики є поглиблення та застосування на практиці теоретичних та практичних знань, що були набуті в процесі навчання в академії, оволодіння сучасними формами та методами фінансової роботи, формування відповідальності при прийнятті управлінського рішення, вміння орієнтуватися в сучасних умовах трансформації економіки України.

 

Я, проходив практику в Кам’янець-Подільському міськрайонному суді Хмельницької області..

Метою практики було: ознайомитись з організацією діяльності районного суду, його функціям та структурою, а також ознайомитись з матеріальним та технічним забезпеченням канцелярії суду, формування на базі одержаних у коледжі знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Звертаючись до мети та завдань практики, а також ознайомившись із основними напрямками діяльності Кам’янець-Подільського міськрайонного суду можна говорити про наступне: Кам’янець-Подільський міськрайонний суд у своїй діяльності керується законодавчою базою України, а саме Законом України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 7.02.2002 року; Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992 року; Закон України «Про доступ до судових рішень» № 3262-ІV від 22.12.2005 року; Постанова «Про судове рішення» № 11 від 29.12.1976 року; Справа Міжнародного суду «Регламент суду» від 04.11.1998 року. Звертаючись до Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 року, я засвоїла наступне: даний Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою.

Під час проходження практики в Кам’янець-Подільському міськрайонному суді, я отримав великий багаж знань завдяки ознайомленню з нормативною - правовою базою даного суду, спілкуванням із суддями Кам’янець-Подільського міськрайонного суду щодо кримінальних, адміністративних та цивільних справ. Вони досить вміло підбирали приклади як теоретичного значення так і закріплювали дані роз’яснення практичними відвідуваннями залу судових засідань, де проводились засідання по даним справам, щоб пояснити мені, як саме, потрібно правильно аналізувати справу з юридичної точки зору. Можливість відвідати засідання як по кримінальним так і по цивільним справам дала не аби яке розуміння важливості всіх стадій судового процесу, а також позитивно вплинула на процес мого особистого самовдосконалення і дала можливість заповнити ті прогалини в знаннях, які буди допущені під час теоретичного вивчення дисциплін, що стосуються напрямку роботи суду.

Під час проходження мною практики в Кам’янець-Подільському міськрайонному суд я виконував наступні завдання:

- оформлював повістки про виклик до суду;

- писав ухвали про відкриття провадження у справі;

- писав постанови про розшук;

- підшивав кримінальні та цивільні справи в канцелярії районного суду;

- оформлював опис документообігу у справах;

- заповнював поштові повідомлення та судові повістки;

- протоколи по цивільним та кримінальним справам;

- був присутня в залі судових засідань з кримінальних, цивільних та адміністративних справах.

 

Розділ 1

Функції та структура районних судів

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України та статті 18 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 7.02.2002 року будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) Касаційний суд України;

4) вищі спеціалізовані суди;

5) Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

- єдиними засадами організації та діяльності судів;

- єдиним статусом суддів;

- обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

- забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;

- обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

- єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

- фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

- вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.

Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п’ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

Місцеві загальні суди розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції).

Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

 

Розділ 2

Робота апарату суду

2.1. Поняття та особливості роботи помічника судді

На посаду помічника судді призначаються особи, які мають повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» або «Правоохоронна діяльність» з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, стаж роботи на державній службі в судових органах України не менше 2 років або загальний стаж роботи за фахом не менше 3 років.

Помічник судді безпосередньо підпорядкований керівникові апарату суду та судді, помічником якого він є, координує свою діяльність з помічником голови суду.

Помічник судді безпосередньо підпорядкованих працівників апарату суду не має.

Завдання та обов’язки помічника судді:

- вивчає матеріали справи, здійснює підбір законодавства та матеріалів судової практики, необхідних для розгляду конкретної судової справи.

- бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, іншої документації, пов’язаної із розглядом конкретної справи.

- за наказом голови суду здійснює приймання позовних заяв, скарг та заяв від осіб, які звертаються до суду, безпосередньо під час прийому громадян відповідно до затвердженого графіка.

- контролює надходження та приєднання до судової справи відповідних матеріалів.

- здійснює контроль за підготовкою судових засідань, які проводяться під головуванням судді, контролює своєчасність повідомлення про день та час проведення судового засідання осіб, які беруть участь у справі.

- за дорученням голови суду або судді, головуючого у справі, здійснює ознайомлення учасників процесу з матеріалами судових справ.

- здійснює контроль за своєчасним проведенням експертними установами призначених у справах експертних досліджень, за своєчасним виконанням органами внутрішніх справ постанов судді про примусовий привід, а в разі невиконання готує відповідні нагадування тощо.

- здійснює перевірку правильності та своєчасності оформлення протоколів судового засідання у справах, що знаходяться у провадженні судді.

- здійснює контроль за своєчасною здачею секретарем судового засідання судових справ, розглянутих під головуванням судді.

- координує роботу секретаря судового засідання та надає при цьому методичну та практичну допомогу, в тому числі із забезпечення фіксування судового процесу технічними засобами.

- здійснює підготовку довідок, інформаційних листів, повідомлень, інших матеріалів, які пов’язані з розглядом справи.

- за дорученням судді здійснює підготовку та оформлення статистичних даних, звітів, узагальнень, інформації про кількість і стан розгляду суддею справ усіх категорій тощо.

- здійснює вивчення та узагальнення практики розгляду суддею справ і застосування законодавства.

- за дорученням судді вивчає повідомлення засобів масової інформації, готує пропозиції щодо необхідності реагування відповідно до чинного законодавства.

- виконує інші доручення голови суду, судді та керівника апарату суду, що стосуються організації розгляду судових справ.

 

Розділ 3

ВИСНОВКИ

Отже, сучасний етап становлення і зміцнення України як правової, демократичної, незалежної держави вимагає позитивних соціально-економічних, політичних та правових змін. Разом з тим, такі зміни неможливі без докорінного покращення діяльності всіх державних структур, у тому числі судових органів. Правова реформа, яка проводиться на фоні масштабних соціально-економічних перетворень усього суспільства, вимагає суттєвих змін, покращень у діяльності судової системи України, що перебуває на стадії свого останнього конституційного оформлення і є гарантом вирішення завдань боротьби зі злочинністю на сучасному етапі.

Безперечно, забезпечити надійний захист прав та свобод людини і громадянина, як того вимагає Основний Закон України, може тільки судова система, яка діятиме винятково на засадах, визначених Конституцією: законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинності та ін., в умовах незалежності і недоторканності суддів.

Місцем проходження моєї виробничої практики був Кам’янець-Подільский міськрайонний суд Хмельницької області. Судді мають своїх помічників. Організацію діловодства в суді забезпечує керівник апарату (завідуючий секретаріатом) суду. До апарату суду за посадою входять: консультант суду, завідуючий канцелярією, секретарі суду, секретарі судових засідань, судовий розпорядник, спеціаліст з інформаційних технологій, діловод та архіваріус тощо.

Щодо виконання програми виробничої практики, то за час її проходження я з’ясував основні цілі і завдання судових органів, вивчив їх структуру, організацію діяльності, форми і методи здійснення поставлених перед ними завдань; засвоїв практику застосування правових норм, що регулюють організацію і діяльність судових органів, а також норм, які вони застосовують у своїй діяльності; ознайомився з роботою Кам’янець-Подільского міськрайонного суду Хмельницької області., ґрунтовно вивчив його структуру, завдання і функції; був спостерігачем на судових засіданнях, складав постанови, протоколи судових засідань, ухвали та інші рішення; самостійно кваліфікував злочинні діяння, аналізуючи матеріали судової практики.

Безсумнівно, потрібно зазначити – велика роль у вдосконаленні діяльності органів суду залежить саме від рівняїх матеріального і фінансового забезпечення. Під час проходження практики я зрозумів, що чим вищий цей рівень, чим менше організаційно-технічних проблем мають працівники, тим і продуктивнішою та якіснішою є виконувана ними робота. Щодо пропозицій для удосконалення виробничої практики, то за такий короткий термін її проходження мало що можна запропонувати, але звісно ж спробуємо. В першу чергу, я вважаю, потрібно забезпечити студенту-практиканту такого керівника практики від базової організації, який би на відповідний проміжок часу звільнявся б від виконання своїх обов’язків і достатньо часу міг би приділити своєму «підопічному», пояснюючи йому різні аспекти практичної діяльності. Ця робота повинна достойно оплачуватися, щоб керівник був зацікавлений у результатах своєї діяльності. Хоча держава і буде витрачати певні кошти, проте вона з часом буде мати обізнаних молодих фахівці на противагу теперішнім, які, розпочинаючи свою трудову діяльність, мало що можуть виконувати самостійно і забирають багато часу у досвідчених працівників, які допомагають їм, багато чого пояснюють. Це в свою чергу знижує ефективність роботи останніх. По-друге, для більшої ефективності виробничої практики потрібно збільшити її термін, адже чого може навчитися практикант за такий короткий термін. Також можна запропонувати й інше, а саме: оплачувати студенту-практиканту його роботу відповідно щодо якості її виконання, серйозності і сумлінного ставлення до неї.

Отже, пропозиції зроблені, залишаються лише надії, що вони не залишаться простою декларацією, а були сприйняті і, можливо, колись втілені у життя.

Наприкінці роботи хотілося б зазначити, що виробнича практика відіграє, все ж таки, певну позитивну роль. Вона допомагає частково засвоїти матеріал, вивчений на протязі навчання, пізнати для себе щось нове, особливо з царини практичної діяльності, яка дуже відрізняється від навчального процесу, цікаво поспілкуватися із людьми – відповідальними працівниками судових органів з однієї сторони та громадянами, які звертаються до суду із своїми проблемами з іншої, почути від них про проблеми і недоліки в структурі функціонування судових органів і зрештою – висвітлити їх у звіті про проходження виробничої практики.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.). // Відомості Верховної Ради України. – 1996. ‑ № 30. ‑ Ст.141 [Електронний ресурс]. – Режим доступу (станом на 01. 07. 2012 р.): http://zakon1.rada.gov.ua.

2.Кримінальний кодекс України (прийнятий 5 квітня 2001 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. ‑ № 25-26. ‑ Ст.131 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

3.Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. ‑ 2012. ‑ 19 травня (№ 90‑91).

4.Кримінально-виконавчий кодекс України (прийнятий 11 липня 2003 р.) // Голос України. – 2003. – 29 серпня. ‑ № 161. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

5. Цивільно-процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року: - К.: Велес, 2011 193 с.;

6. Цивільний кодекс України. Прийнятий 16 січня 2004р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №40-44. - Ст. 356.

7. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Прийнятий 7 грудня 1984р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984 - додаток до №51 - Ст. 1122.

8.Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 лист. 1950 р. // Офіційний вісник України. ‑ 1998. ‑ № 13. ‑ Ст. 270.

9.Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 р. // Голос України. ‑ 2012. –14 серпня.‑ № 148-149; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

10. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 2 червня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.

11. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2006. ‑ № 30. ‑ Ст.260.

12. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22 грудня 2005 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2006. ‑ № 15. ‑ Cт.128.

13. Про застосування амністії в Україні: 3акон України від 1 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. ‑ 1996. ‑ № 48. ‑ Ст.263; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

14. Інструкція з організації діяльності органів судового розслідування Міністерства внутрішніх справ України: Затв. Наказом № 686 МВС України від 09.08.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1770-12.

15. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру судових розслідувань, затв. наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69. ‑[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.

16. Процесуальні документи в судовому розслідуванні. Зразки. Роз’яснення / За ред. М.П. Погорецького, О.П. Кучинської. – К.: Юрінкомінтер, 2015. – 569 с.

17. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № - 18. Ст. 79

18. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.10.1996 року // Право України. – 1996. – № 12;

19. Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді: Наказ Управління Державної судової адміністрації від 27.06.2006 № 68;

20. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.

21. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.;

22. Ткачук А. Путівник по судовій системі: Судова система України у запитаннях та відповідях. – К.: ІКЦ «Леста», 2007. – 68 с.

 

Додаток А

Копія К 10.3.2

Справа № 2-а-2702/11

У Х В А Л А

С У Д О В И Й Н А К А З

 

“07” грудня 2010 року Номер справи 2-н-250/10

М.Кам’янець-Подільский

Суддя Вдовичинський А.В. розглянувши заяву Кам’янець-Подільскиї житлово – експлуатаційної контори про видачу судового наказу про стягнення з Деркач Валентини Андріївни та Деркача Олександра Васильовичазаборгованості по утриманню житлового будинку та прибудинкової території в розмірі 520 грн. 53 коп.

відповідно до п. 7 правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, ст.ст. 156, 162 Житлового Кодексу України, п. 11.1 типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій від 26.01.2010 року, -

НАКАЗУЮ:

1. Стягнути солідарно з Петренко Валентини Андріївни, 13 січня 1960 року народження та Петренка Олександра Васильовича, 02 вересня 1955 року народження, жителів м.Кам’янець-Подільский, вул. Комсомольська, 11, кв. 44, на користь Кам’янець-Подільскої житлово-експлуатаційної контори, вул. Франка, 22, на розрахунковий рахунок 2600710076002, ФАБ "Київська Русь" м.Богуслав, МФО 319036, код 03803030, 520 (п’ятсот двадцять) гривень 53 коп.

2. Стягнути солідарно з Петренко Валентини Андріївни та Петренка Олександра Васильовичана користь Кам’янець-Подільскої житлово – експлуатаційної контори, 30 (тридцять) гривень 00 копійок судових витрат за інформаційно – технічне забезпечення, що були останнім сплачені при подачі заяви.

3. Стягнути солідарно з Петренко Валентини Андріївни та Петренка Олександра Васильовичана користь держави мито в розмірі 25 гривень 50 копійок.

4. Судовий наказ після набрання ним законної сили видати стягувачу.

Суддя ______________ М.Б.Тітов

Згідно зі статтею 105 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) боржник має право в разі заперечення проти вимог стягувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування.

Відповідно до статті 106 ЦПК України у разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання боржником копії наказу, судових наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Справа № 2-116/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2008 року

 

Кам'янець-Подільский міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

-головуючого судді Вдовичинського А.В..

-при секретарі Давиденко М.В.,

-з участю представника позивача Литвина О.В., відповідача Горовенка Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богуславі цивільну справу за позовом Петренка Олега Федоровича до Горовенка Дениса Івановича про стягнення коштів та відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Петренко О.Ф. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути із відповідача Горовенка Д.І. борг за договором позики з урахуванням індексів інфляції в сумі 10016 грн.88 коп., а також 225 грн.67 коп. процентів (3% місячних) за прострочення виконання договору та судові витрати в сумі 133 грн., посилаючись на те, що 11 грудня 2006 року відповідач взяв у нього по письмовій розписці 8772 грн. для придбання будівльних матеріалів і зобов”язався придбати зазаначені у розписці матеріали або повернути гроші до 1 лютого 2007 року.У вказаний строк відповідач борг не повернув, в зв’язку з чим він вимушений звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача Литвин Олексій Валерійович позовні вимоги Петренка Олега Федоровича підтримав, посилаючись на вищенаведені обставини і просив суд їх задовольнити.

Відповідач Горовенко Денис Іванович в судовому засіданні позов визнав частково і пояснив, що Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши письмові докази вважає за необхідне позов задовольнити частково з наступних підстав.

Із письмової розписки від 11 грудня 2006 року, складеної відповідачем Горовенком Денисом Івановичем вбачається, що він отримав від Петренка Олега Федоровича передоплату на купівлю будівельних матеріалів (дошки, шифер, плитка, бордюри, кільця колодязні, цегла, пісчаник), а також отримав передоплату в сумі 5000 грн. на виконання будівельних робіт. Всі вищевказані матеріали зобов’язувався доставити до 15 грудня 2006 року і вказані роботи виконати до 1 лютого 2007 року, або в разі їх невиконання зобов’язувався повернути кошти до 1 лютого 2007 року.

Суд вважає, що в даному випадку між сторонами, виходячи із письмової розписки та поясненнь представника позивача та відповідача, був укладений не договір позики, а договір підряду, поскільки відповідач повинен був виконати відповідні будівельні роботи на замовлення позивача і отримав за це передоплату.

Відповідно доч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов”язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов”язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.Підрядник зобов”язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та пове рнути його залишок.

Продовження додатку В

 

Із ч.2 ст.849 ЦК України вбачається, що якщо підрядник своєчасно не розпочав робо

ту або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд вважає, що представником позивача в судовому засіданні доведено, що Петренко О.Ф. передав відповідачу Горовенку Д.І. кошти на придбання будівельних матеріалів та передоплату за виконання будівельних робіт і це визнав сам відповідач, про що написав письмову розписку, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на його користь 10016 грн.88 коп. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог Петренка О.Ф. про стягнення з відповідача на його користь 3% річних за прострочення умов договору (зобов’язання), то в цій частині йому слід відмовити, поскільки така відповідальність передбачена лише за прострочення грошового зобов’язання (ст.625 ЦК України) і не передбачена договором підряду.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому суд вважає, що з відповідача Горовенка Д.І. слід стягнути на користь позивача 135 грн. витрат, понесених ним на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи та на оплату державного мита.

На підставі ст.ст.837, 840, 849 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 58, 59, 88, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Горовенка Дениса Івановича на користь Петренка Олега Федоровича 10016 грн.88 коп.збитків, спричинених внаслідок невиконання договору підряду та судові витрати по справі в сумі 135 грн., а всього 10151 грн.88 коп. (десять тисяч сто п”ятдесят одна грн.88 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Кам'янець-Подільский міськрайонний суд Хмельницької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

 

Вступ

Одним із етапів навчання в Кам’янець-Подільському відділенні Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету державної податкової служби України є проходження навчальної практики яка має на меті:

- поглиблення і закріплення теоретичних знань, одержаних студентами при вивченні спеціальних дисциплін;

- набуття практичних навичок з організації та управління правовою роботою, яка спрямована на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог нормативних актів;

- набуття навичок розв'язання реальних завдань, використовуючи знання відповідних галузей права.

Метою практики є поглиблення та застосування на практиці теоретичних та практичних знань, що були набуті в процесі навчання в академії, оволодіння сучасними формами та методами фінансової роботи, формування відповідальності при прийнятті управлінського рішення, вміння орієнтуватися в сучасних умовах трансформації економіки України.

 

Я, проходив практику в Кам’янець-Подільському міськрайонному суді Хмельницької області..

Метою практики було: ознайомитись з організацією діяльності районного суду, його функціям та структурою, а також ознайомитись з матеріальним та технічним забезпеченням канцелярії суду, формування на базі одержаних у коледжі знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Звертаючись до мети та завдань практики, а також ознайомившись із основними напрямками діяльності Кам’янець-Подільського міськрайонного суду можна говорити про наступне: Кам’янець-Подільський міськрайонний суд у своїй діяльності керується законодавчою базою України, а саме Законом України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 7.02.2002 року; Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992 року; Закон України «Про доступ до судових рішень» № 3262-ІV від 22.12.2005 року; Постанова «Про судове рішення» № 11 від 29.12.1976 року; Справа Міжнародного суду «Регламент суду» від 04.11.1998 року. Звертаючись до Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 року, я засвоїла наступне: даний Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою.

Під час проходження практики в Кам’янець-Подільському міськрайонному суді, я отримав великий багаж знань завдяки ознайомленню з нормативною - правовою базою даного суду, спілкуванням із суддями Кам’янець-Подільського міськрайонного суду щодо кримінальних, адміністративних та цивільних справ. Вони досить вміло підбирали приклади як теоретичного значення так і закріплювали дані роз’яснення практичними відвідуваннями залу судових засідань, де проводились засідання по даним справам, щоб пояснити мені, як саме, потрібно правильно аналізувати справу з юридичної точки зору. Можливість відвідати засідання як по кримінальним так і по цивільним справам дала не аби яке розуміння важливості всіх стадій судового процесу, а також позитивно вплинула на процес мого особистого самовдосконалення і дала можливість заповнити ті прогалини в знаннях, які буди допущені під час теоретичного вивчення дисциплін, що стосуються напрямку роботи суду.

Під час проходження мною практики в Кам’янець-Подільському міськрайонному суд я виконував наступні завдання:

- оформлював повістки про виклик до суду;

- писав ухвали про відкриття провадження у справі;

- писав постанови про розшук;

- підшивав кримінальні та цивільні справи в канцелярії районного суду;

- оформлював опис документообігу у справах;

- заповнював поштові повідомлення та судові повістки;

- протоколи по цивільним та кримінальним справам;

- був присутня в залі судових засідань з кримінальних, цивільних та адміністративних справах.

 

Розділ 1

Загальні засади судочинства в Україні

1. 1. Поняття та система органів судової влади

 

Згідно з Конституцією державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є розмежування повноважень між різними її органами та недопущення привласнення повноти державної влади однією з її гілок.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території країни. Створення надзвичайних чи особливих судів не допускається.

Незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за неповагу до суду, а Кримінальний кодекс України - за втручання у будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або домогтися винесення неправосудного рішення.

Закон України від 07.07.2010 р. «Про судоустрій та статус суддів» у ст. 1 визначив, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, створеними згідно із законом.

Судову владу в Україні реалізовують професійні судді та, у визначених Законом випадках, народні засідателі і присяжні. Вони є носіями судової влади, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які в конституційному порядку наділені повноваженнями відправляти правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, які гарантують Конституція та закони України, а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Для кожної людини у правовій державі передусім важливо мати доступ до правосуддя і можливість вільно, швидко, безперешкодно реалізовувати своє право на судовий захист. Важливо, щоб суд, розглядаючи будь-який конфлікт, був неупередженим і здатним прийняти справедливе та законне рішення.

Конституцією України кожній людині гарантовано право звернутися до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод. Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Це зобов'язує суди при розгляді конкретних справ керуватись насамперед нормами Конституції України.

Суди зобов'язані своєчасно й дієво захищати ці права та свободи шляхом розгляду цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші порушення прав і свобод.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене1.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України «правосуддя за своєю суттю визначається таким тільки за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (рішення КСУ 30.01.2003 р.)

Не менш важливо і те, щоб суддя, який зловживав своїм правом при здійсненні правосуддя (некваліфіковано чи упереджено вирішив справу, виявив неповагу до учасника процесу), поніс відповідно його провині покарання, а завідомо неправосудне рішення чи судова помилка були належним чином виправлені. Звернення до суду за захистом прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України. Отже, можна стверджувати, що держава визнає судову владу одним із найефективніших правоохоронних інститутів в Україні.

Судова система України:

Термін «суд» вживається в кількох значеннях: o установа, в якій працюють співробітники суду;

- суддя, колегія суддів, які розглядають справи;

- судовий процес;

- державний орган.

Головний зміст цього терміну полягає в тому, що це державний, владний орган, якому притаманні певні ознаки, що відрізняють його від інших органів. Насамперед, суд розглядає і вирішує особливі категорії справ, які не правомочний розглядати жоден інший орган. Розгляд справ у суді відбувається з дотриманням відповідної процедури, встановленої законом. Суд є самостійним при розгляді справ. Між судами не існує відносин підлеглості. Судове рішення, яким закінчується розгляд справ у суді, ухвалюється іменем України. Судове рішення, яке набрало законної сили, обов'язкове до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену закон